Постанова № 72604011, 01.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: С.М. Гелета

Суддя-доповідач: Курило Л.В.

01 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1303/17

Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача: Курило Л.В.,

суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Сєдєлєвої Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2017р., (повний текст складено 23.10.17р.) по справі № 818/1303/17

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 р. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправними відмов від 23.06.2017р. № П-6864-2956/6-17, від 30.08.2017р. №П-10101- 4835/6-17 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дунаєцької селищної ради Глухівського району Сумської області.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що він з 03.06.2016р. має статус учасника бойових дій, звернувся до ГУ Держгеокадастру із клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Листами від 23.06.2017 р. та від 30.08.2017 р. позивачу відмовлено у задоволенні його клопотань із посиланням на те, що землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, не відносяться до земель, які були зарезервовані для учасників антитерористичної операції. Позивач вважає відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а в листах Головного управління Держгеокадастру у Сумській області не наведено жодної з них.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 р. позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 23.06.2017 р. №П-6864-2956/6-17, від 30.08.2017 р. №П-10101-4835/6-17 про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Дунаєцької селищної ради Глухівського району Сумської області за межами населеного пункту.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Дунаєцької селищної ради Глухівського району Сумської області за межами населеного пункту.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції у зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив, що відповідно до інформаційної довідки, наданої Відділом у Глухівському районі від 08.08.2017 р. №563/103-17, землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, відносяться до земельних ділянок, зарезервованих для передачі у власність учасникам антитерористичної операції. Також, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд першої інстанції перебрав на себе дискреційні повноваження відповідного органу.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2018 р. задоволено клопотання представника відповідача про участь у справі в режимі відеоконференції.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 01.03.2018р. позивач не прибув, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Згідно з ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши позивача та представника відповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дунаєцької селищної ради Глухівського району Сумської області.

ГУ Держгеокадастру у Сумській області листом від 23.06.2017 р. № П-6864-2956/6-17 відмовило позивачу в наданні такого дозволу з посиланням на те, що землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, не відносяться до земель, які були зарезервовані для учасників антитерористичної операції (а.с.4).

У серпні 2017 р. ОСОБА_2 повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дунаєцької селищної ради Глухівського району Сумської області.

ГУ Держгеокадастру у Сумській області листом від 30.08.2017 р. № №П-10101- 4835/6-17 позивачу відмовило в наданні такого дозволу з посиланням на те, що землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, не відносяться до земель, які були зарезервовані для учасників антитерористичної операції (а.с.5).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дунаєцької селищної ради Глухівського району Сумської області, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, посилаючись на підстави, не передбачені Земельним кодексом України чи іншими законодавчими актами.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України).

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 Земельного кодексу України).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Пунктом "в" частини 2 статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

За приписами ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Оскільки положення Земельного кодексу України не містять визначення терміну "особисте селянське господарство", то слід керуватись нормами Закону України "Про особисте селянське господарство".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" під особистим селянським господарством слід розуміти господарську діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Отже, основна мета одержання громадянином земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - безпосереднє та самостійне оброблення цієї земельної ділянки самим громадянином.

Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, згідної якої відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Листи відповідача від 23.06.2017р. №П-6864-2956/6-17, від 30.08.2017р. №П-10101-4835/6-17 про розгляд клопотань позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і викладена в них позиція (фактично відмова) у надані дозволу, не містять визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що не може бути визнано судом правомірним.

Таким чином, листи Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 23.06.2017р. №П-6864-2956/6-17, від 30.08.2017р. №П-10101-4835/6-17 фактично є відмовою у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з обставин, які не передбачені ч.7 ст.118 ЗК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 23.06.2017р. №П-6864-2956/6-17, від 30.08.2017р. №П-10101-4835/6-17 про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Дунаєцької селищної ради Глухівського району Сумської області за межами населеного пункту.

Доводи апелянта про те, що вирішення питання позивача неможливе, оскільки землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, не відносяться до земель, які були зарезервовані для учасників антитерористичної операції, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, ЗК України визначено порядок розгляду даної категорії питань, зазначається, що відповідний орган виконавчої влади розглянувши питання про надання земельної ділянки для особистого селянського господарства надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або мотивовану відповідь.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що розгляд заяви позивача може завершитись її задоволенням, або вмотивованою відмовою у ненаданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Матеріали справи містять відповідь відповідача, яка свідчить про утримання від прийняття відповідного рішення.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідь відповідача була фактично відмовою у задоволенні клопотання позивача, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання її незаконною є обґрунтованими, а рішення суду в цій частині законним та правомірним.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Дунаєцької селищної ради Глухівського району Сумської області за межами населеного пункту, виходячи з наступного.

До повноважень відповідного органу виконавчої влади віднесено вирішення питання щодо надання дозволу на виготовлення відповідної документації, в тому числі й відмова у цьому. Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які надають можливість суб'єкту владних повноважень на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, оскільки повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за своєю правовою природою є дискреційними, тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної влади, зобов'язуючи його приймати конкретне рішення. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, що викладена в постанові від 11.11.2015 р. по справі № 21-2958а15.

У спірних правовідносинах відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з підстав, не передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок та підстави для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах буде зобов'язання відповідача повторно розглянути зазначене вище клопотання позивача та прийняти відповідне рішення згідно вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що при розгляді вказаного клопотання відповідач повинен керуватися висновками, наведеними в постанові судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а тому постанова суду в цій частині через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, підлягає зміні шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області розглянути заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Дунаєцької селищної ради Глухівського району Сумської області за межами населеного пункту.

Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням третього абзацу її резолютивної частини у новій редакції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції прийнято судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.

Судові витрати не підлягають розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 по справі № 818/1303/17 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області розглянути заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Дунаєцької селищної ради Глухівського району Сумської області за межами населеного пункту. "

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 р. по справі №818/1303/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач Л.В. КурилоСудді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 05.03.2018р.