Постанова № 72603466, 06.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/27375/15 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А., Катющенко В.П., Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання нечинним наказу, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року позивач - ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання нечинним наказу, зобов'язання вчинити дії, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року №401 о/с в частині звільнення з 06.11.2015 року старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 (М-155311) в запас Збройних Сил на підставі пунктів 8, 10 та 11 розділу 11 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- зобов'язати МВС України присвоїти ОСОБА_4 чергове звання капітана міліції;

- зобов'язати МВС України поновити ОСОБА_4 в органах внутрішніх справ.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 06.11.2015 року №401 о/с «По особовому складу» про звільнення з 06 листопада 2015 року в запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 (М-155311), слідчого СВ Ясинуватського міського відділу (з обслуговування міста Ясинувата та Ясинуватського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області був прийнятий відповідачем без урахування норм КЗпП України в частині, що стосується додаткових гарантій для жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, крім того, відповідачем не надано доказів, що останнім було виконано свій обов'язок та запропоновано позивачці іншу роботу, відсутність можливості подальшого використання на службі ОСОБА_4

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції правомірним з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_4 проходила службу в органах внутрішніх справ України з 05.07.2004 року та з 01.11.2013 року призначена на посаду слідчого слідчого відділення Ясинуватського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування міста Ясинувата та Ясинуватського району).

08.04.2014 року позивачка народила дитину у зв'язку з чим, як стверджує остання, з 26.06.2014 року по 08.04.2017 року вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею 3-річного віку. Наведені обставини відповідачами не спростовані в ході розгляду справи.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року №401 о/с «По особовому складу» з 06.11.2015 року згідно з пунктами 8, 10 та 11 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 (М-155311), слідчого СВ Ясинуватського міського відділу (з обслуговування міста Ясинувата та Ясинуватського району), звільнено з 06 листопада 2015 року з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Вважаючи наказ про звільнення протиправним, позивачка звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про міліцію", який був чинним на час винесення наказу про звільнення позивача, а саме, - станом на 06.11.2015 р. та втратив чинність 07.11.2015 р., порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначаються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення 114).

Відповідно до пункту 10 зазначеного Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Пунктом 17 наведеного Положення встановлено, що вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України від 2 липня 2015 року N 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон N 580-VIII).

Згідно статті 3 вказаного Закону поліція у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 8 Прикінцевих та Перехідних положень Закону N 580-VIII визначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно з пунктом 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону N 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (пункт 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону N 580-VIII).

Пунктом 11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону N 580-VIII встановлено, що перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 було звільнено зі служби відповідно до пунктів 8, 10 та 11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону N 580-VIII, а також на підставі підпункту "г" пункту 64 Положення 114.

Згідно підпункту "г" пункту 64 Положення 114 особи середнього, старшого і вищого навчальницького закладу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Разом з тим, відповідно до пункту 10 Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

У той же час, питання вивільнення працівників, які мають певні пільги, зокрема вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда спеціальним законом не врегульовано, тому згідно із частиною 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Частиною 1 ст.18 Закону України «Про відпустки» передбачено, що після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно із ч.3 ст.184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Отже, зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років, та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов'язкового працевлаштування.

Вказана правова позиція викладена також у постановах Вищого адміністративного суду від 07 листопада 2017 року № К/800/7811/16, від 18 жовтня 2016 р. № К/800/19716/16, від 22 червня 2017 року № К/800/31228/16.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 8 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.96 р. згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України відповідно до Закону України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії" (переглянутої) від 14.09.2006 р. з метою забезпечення ефективного здійснення права працюючих жінок на охорону материнства Сторони зобов'язуються вважати незаконним, якщо роботодавець надсилає жінці попередження про звільнення з роботи у період від дати повідомлення нею свого роботодавця про вагітність до закінчення її відпустки по вагітності та пологам або якщо він робить попередження про звільнення у такий час, що воно втрачає чинність у цей період.

Пунктом є ст. 5 Конвенції МОП N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної Організації Праці N 58 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця" від 04.02.94 р. не є, зокрема законною підставою для припинення трудових відносин - відсутність на роботі в період перебування у відпустці по материнству.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечено відповідачем, останнім не надано жодних доказів, які б свідчили про виконання обов'язку запропонувати позивачці іншу роботу, відсутності можливості подальшого використання на службі ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вважає за доцільне переглядати правомірність відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 про зобов'язання МВС України присвоїти їй чергове звання капітана міліції.

Відповідно до пункту 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Згідно і частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 28 жовтня 2014 року (№ рішення у ЄДРСР 41602330), у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідно до положень пункту 24 Положення № 114 ОСОБА_4 необхідно поновити на посаді слідчого слідчого відділення Ясинуватського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування міста Ясинувата та Ясинуватського району) з 07 листопада 2015 року.

Факт ж скасування всіх штатів та скорочення посад у ГУ МВС України в Донецькій області та його територіальних органах, на який посилається відповідач 2, повинен бути взятий до уваги відповідачем при вирішенні питання щодо поновлення на посаді ОСОБА_4 на виконання даного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Повний текст виготовлено 06 березня 2018 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.