Постанова № 72603031, 06.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/4336/16-ц Головуючий у І інстанції Сердинський В. С.Провадження № 22-ц/780/888/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38 06.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Марченка Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та просила визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці для подання до Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті її дядька ОСОБА_4, який помер 02 жовтня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 жовтня 2015 року помер дядько ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на все належне йому майно, в тому числі на житловий будинок № 90, що розташований по вул. Леніна, у с. Русанів Броварського району Київської області. За життя ОСОБА_4 склав заповіт, за яким все своє майно заповідав ОСОБА_2. Маючи намір прийняти спадщину, ОСОБА_2 звернулася до державної нотаріальної контори, однак їй було повідомлено про пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини. ОСОБА_2 вважає, що вона пропустила даний строк з поважних причин, оскільки про існування заповіту дізналася зовсім недавно і випадково.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що їй стало відомо про наявність заповіту 26 липня 2016 року. ОСОБА_2 пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини через необізнаність про наявний заповіт. Крім того, при розгляді даного спору суд повинен встановити чи вчиняв державний нотаріус дії для повідомлення спадкоємців після відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом. Згідно постанови Верховного суду України від 06 вересня 2017 року необізнаність спадкодавця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження 30 січня 2018 року учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 13 лютого 2018 року.

12 лютого 2018 року ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 15 лютого 2018 року. У відзиві, а також запереченнях, які містяться у матеріалах справи, ОСОБА_3 вказує на те, що позивач не зазначила, в чому полягає поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини та не надала доказів, які підтверджують їх поважність. ОСОБА_6 не надала доказів оскарження позивачем дій нотаріуса.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2014 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів все своє майно де б воно не було і з чого б не складалося і взагалі все те, що належатиме йому з законом на день смерті заповів ОСОБА_2 (а.с.4, Т.1).

ОСОБА_4 помер 02 жовтня 2015 року, що підтверджується актовим записом про смерть № 33 від 05 жовтня 2015 року, складеним виконавчим комітетом Русанівської сільської ради Броварського району Київської області (а.с.18,19, Т.1).

30 січня 2016 року ОСОБА_3, яка є дружиною спадкодавця, звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та цього ж дня було заведено спадкову справу до майна померлого 02 жовтня 2016 року ОСОБА_4.

Згідно листа державного нотаріуса ОСОБА_7 від 14 липня 2016 року ОСОБА_2 було повідомлено про те, що ОСОБА_4 заповів їй все своє майно. ОСОБА_2 пропустила встановлений законом шестимісячний термін для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, з померлим на день смерті не проживала. Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, є дружина спадкодавця ОСОБА_3.

Вказаний лист ОСОБА_2 отримала 26 липня 2016 року (а.с.48, 51 Т.1).

26 липня 2016 року, тобто в день отримання повідомлення, ОСОБА_2 подала до нотаріальної контори заяву, у якій зазначила, що приймає спадщину за заповітом, складеним ОСОБА_4 (а.с.49 Т.1).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які вказують на поважність причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4. Спадкодавець помер 02 жовтня 2015 року. 30 січня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Броварської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, в якій зазначила, що їй відомо про заповіт, згідно якого ОСОБА_4 заповів все своє майно на ім’я ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов’язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Однак, після отримання від ОСОБА_3 повідомлення про відкриття спадщини та наявність спадкоємця за заповітом, протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини нотаріус не вчинила дій, спрямованих на повідомлення позивача про відкриття спадщини та наявність на її користь заповіту.

Шестимісячний строк для прийняття спадщини закінчився у квітні 2016 року, і лише у липні 2016 року нотаріус направила ОСОБА_2 лист, в якому повідомила про відкриття спадщини та наявність заповіту на користь позивача.

Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_2 пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки вона не проживала зі спадкодавцем на момент смерті, не є спадкоємцем першої черги за законом, а тому об’єктивно не могла знати про наявність на її ім’я заповіту. Крім того, у спадкодавця ОСОБА_4 є спадкоємці першої черги за законом.

Отже, у межах шестимісячного строку позивач не вчиняла дій, спрямованих на прийняття спадщини, оскільки не знала про наявність заповіту. Всупереч вимог закону, у межах строку, встановленого для прийняття спадщини, нотаріус не вчиняв дій щодо розшуку та повідомлення ОСОБА_2 як спадкоємця за заповітом. Про існування заповіту позивачу стало відомо лише після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_2 знала про наявність заповіту задовго до повідомлення нотаріуса.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 81 ЦПК України - у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Вказуючи на обізнаність позивача про наявність заповіту, відповідач не надала суду будь-яких доказів, які об’єктивно вказують на обізнаність спадкоємця про заповіт, складений на її ім’я. Нотаріус направив ОСОБА_2 лист, у якому повідомив про наявність заповіту, 14 липня 2016 року і лише 26 липня 2016 року спадкоємець звернулася до нотаріуса з заявою.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 вказує на те, що позивач не зазначила, в чому полягає поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини та не надала доказів, які підтверджують їх поважність.

Проте, у позовній заяві ОСОБА_2 зазначила, що вона пропустила строк для прийняття спадщини, оскільки не знала про наявність заповіту на її ім’я, що і є поважною причиною пропуску строку. Докази можуть бути надані для підтвердження наявності чи відсутності певної обставини. Необізнаність є людським фактором, наявність якого не дає змоги володіти певною інформацією через незалежні від волі особи обставини, а тому вона не може бути підтверджена відповідними доказами.

В той же час факт необізнаності особи про наявність заповіту може бути спростовано шляхом надання суду інших доказів, що свідчать про протилежні обставини, однак матеріали справи таких доказів не містять.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що позивач не надала доказів оскарження дії нотаріуса. Однак, оскарження дій державного нотаріуса є правом, а не обов’язком особи, а наявність чи відсутність такого оскарження не впливає на суть даного спору.

За таких обставин, під час ухвалення рішення, суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позову.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача. Загальна сума судового збору, яка була сплачена ОСОБА_2 при подачі позовної заяви та апеляційної скарги, становить 1 378 грн. (551,2+826,80).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2017 року скасувати та прийняти постанову.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_2 додатковий строк тривалістю три місяці для подання до Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, який помер 02 жовтня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_3, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Фінагеєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

ОСОБА_8