Постанова № 72602764, 05.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2018 рокусправа № 320/7064/16-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Семененка Я.В.

судді: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 листопада 2017 року (суддя Редько О.В.) по справі №320/7064/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради №442-Р від 09.09.2016р. «Про повернення коштів», яким вирішено стягнути з позивача суму переплати допомоги переміщеним особам на проживання в розмірі 6473,16грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що є внутрішньо переміщеною особою та отримує щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання. 10.10.2016 він отримав лист від відповідача, який посилаючись на п.5, 11 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, повідомив його про те, що в результаті перевірки встановлена наявність у нього на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, про який він не повідомив уповноважений орган при зверненні до нього з відповідною заявою. Ця обставина вплинула на призначення грошової допомоги, оскільки за вказаних обставин, особі не може бути призначений вказаний вид допомоги. З цих підстав відповідачем прийнято оскаржений наказ, який ОСОБА_1В вважає необґрунтованим, оскільки, за його позицією, він не мав депозитного вкладу, який би перевищував 10-кратний розмір прожиткового мінімуму. Крім цього, позивач вказував на те, що навіть приймаючи до уваги позицію відповідача, про наявність на час подання заяви про призначення допомоги депозитного вкладу, розмір якого перевищував 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, то такий вклад він мав до 28.06.2015р. Таким чином, враховуючи, що допомога йому була призначена з 01.06.2015р., то підстави для її невиплати існували до 28.06.2015р., тобто 29 днів, але відповідач просить стягнути допомогу за весь період виплат, а саме з 01.06.2015р. по 18.12.2015р.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість оскарженого рішення відповідача, з огляду на встановлений факт неповідомлення позивачем обставин, при зверненні із заявою про призначення допомоги, які є підставою для відмови у

призначенні грошової допомоги. Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції вказав на наявність правових підстав для повернення надміру сплачених сум грошової допомоги на підставі п.11 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. № 505.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для видання відповідачем оскарженого наказу про стягнення виплачених сум грошової допомоги. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що в його діях відсутній умисел на повідомлення Управлінню неправдивих відомостей щодо розміру депозитного вкладу, оскільки підвищення курсу іноземної валюти не залежав від його волі. Також, позивач наполягає на тому, що якщо і приймати до уваги позицію відповідача щодо перевищення граничного розміру депозитного вкладу, то таке перевищення мало місце лише на протязі 29 днів з дня призначення грошової допомоги, у зв’язку з чим неможливо ставити питання про повернення усіх сум допомоги, які були виплачені за весь час. Крім цього, заявник апеляційної скарги вказує на необґрунтованість суми, яку визначено оскарженим наказом до стягнення. За позицією позивача сума отриманої ним допомоги становить 5292,0грн., а не 6473,16грн. Також, заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача про зміни, які відбулися у чинному законодавстві, зокрема, прийняття КМУ постанови №365 від 08.06.2016р., та якими передбачено, що рішення відносно призначення (виплат) усіх видів соціальної допомоги приймаються спеціальними створеними комісіями, а не начальником УСЗН особисто, як це мало місце у спірному випадку. Крім цього, позивач вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем по відношенню до нього допущено дискримінацію як до особи, яка є внутрішньо переміщеною особою.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з м.Донецька та з 19.12.2014р. перебував на обліку в Святошинському районному м.Києва Управлінні праці та соціального захисту населення та отримує пенсію за віком.

Рішення Святошинського районного УПСЗН про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 19.12.2014 ОСОБА_1 призначено допомогу в розмірі 442 грн. терміном з 09.12.2014 по 18.02.2015, з 19.02.2015 по 18.04.2015 у розмірі 221,0грн.

Відповідно до довідки атестату від 24.03.2015р. грошова допомога була виплачена по 31.03.2015р.

17.04.2015р., у зв'язку з переїздом до м.Мелітополя, ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с.24).

Рішенням Мелітопольського УПЗСН від 21.04.2015р. виплата грошової допомоги була продовжена з 01.04.205р. по 18.04.2015р. у розмірі 221,0грн., оскільки по вказана дату йому була призначена допомога Святошинським районним УПСЗН. Рішеннями від 18.06.2015р. та 26.06.2015р. призначено допомогу з 19.05.2015р. по 18.06.2015р. та з 19.06.2015р. по 18.12.2015р. відповідно (а.с.22-23).

Наказом начальника Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області від 09.09.2016р. №442-Р «Про повернення коштів» вирішено стягнути суму переплати допомоги переміщеним особам на проживання в розмірі 6473,16грн з ОСОБА_1 (а.с.21).

Підставою для видання вказаного наказу став встановлений факт того, що на час призначення виплати допомоги, у ОСОБА_1 був наявний депозитний вклад, розмір якого перевищував 10-кратний розмір прожиткового мінімуму.

Сума допомоги, яка підлягає стягненню, розрахована за період: травень 2015р. (23 дні) по 18.12.2015р. (включно), тобто за період, на який була призначена та фактично виплачена допомога.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що призначення щомісячної адресної допомоги переміщеним особам визначається «Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. № 505 (надалі Порядок № 505).

Згідно із п.6 Порядку №505 грошова допомога не призначається у разі коли будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку кошти в сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що станом на час призначення допомоги позивач мав депозитні вклади у банківській установі в сумі, що перевищують 10-кратний розмір прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб.

Так, згідно копії договору строкового банківського вкладу (депозит) №260701226 позивач вніс 29.04.2015р. на депозитний рахунок 501,93 Євро, який було відкрито в ПАТ «ПУМБ» строком на 29 днів, тобто до 28.05.2015р. (а.с.102-105).

Згідно копії договору строкового банківського вкладу (депозит) №260754120 позивач вніс 29.05.2015р. на депозитний рахунок 604,50 Євро, який відкрито в ПАТ «ПУМБ» строком на 29 днів, тобто до 27.06.2015р. (а.с.106-109).

При цьому, позивач при заповненні заяви від 19.06.2015р. (а.с22) про отримання адресної допомоги зазначив про відсутність на депозитному рахунку коштів у розмірі, що перевищують 10-кратниий розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Станом на 19.06.2015р., враховуючи офіційний курс НБУ (100 Євро – 2432,3767грн.), у гривневому еквіваленті вказана сума депозиту складала 14703,72грн.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб як станом на 19.06.2015р. був встановлений у розмірі 1218,0грн. (Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» N 80-VIII, 28.12.2014).

Таким чином, грошові кошти, які знаходилися на депозитному рахунку позивача, як станом на час подання заяви про призначення допомоги, перевищував 10-кратний розмір прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб.

Крім цього, при зверненні до відповідача із заявою від 17.04.2015р. про призначення допомоги, позивач був повідомлений про обставини, за наявності яких допомога не надається, зокрема, у разі наявності відсутність на депозитному рахунку коштів у розмірі, що перевищують 10-кратниий розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Натомість, як свідчать встановлені обставини справи, 29.05.2015р. позивач вніс на депозитний рахунок 604,50 Євро, який відкрито в ПАТ «ПУМБ» строком на 29 днів, тобто до 27.06.2015р. і вказані кошти, на час внесення на депозит, перевищували 10-кратниий розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (курс НБУ на 29.05.2015р.: 100 Євро – 2348,8121грн.; 604,50 Євро х 2348,8121грн.:100 = 14198,57грн.).

Але, про вказані обставини, які унеможливлювали надання допомоги, позивач відповідачу не повідомив.

Отже, враховуючи положення п.6 Порядку №505, позивач не мав право на призначення грошової допомоги з огляду на наявність на депозитному рахунку грошових коштів, розмір яких перевищував 10-кратний розмір прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб.

Відповідно до п. 11 Порядку суми грошової допомоги, виплаченої надмірно внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржений наказ «Про повернення коштів» є обґрунтованим, з огляду на встановлений факт неповідомлення позивачем обставин, при зверненні із заявою про призначення допомоги, які є підставою для відмови у призначенні грошової допомоги.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач безпідставно вимагає повернути кошти за увесь період виплати, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, позивач наполягає на тому, що якщо і приймати до уваги позицію відповідача щодо перевищення граничного розміру депозитного вкладу, то таке перевищення мало місце лише на протязі 29 днів з дня призначення грошової допомоги (строк дії депозитного договору), у зв’язку з чим неможливо ставити питання про повернення усіх сум допомоги, які були виплачені за весь час.

З такою позицією позивача суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на те, що у спірному випадку позивач не мав права на призначення грошової допомоги, а не на відсутність у нього права на отримання такої допомоги з 01.06.2015р. по 28.06.2016р., як зазначає останній. Тобто, з огляду на відсутність у позивача права на призначення грошової допомоги, уся сума такої допомоги є надміру виплаченою, оскільки була виплачена без достатніх для цього правових підстав.

Таким чином, доводи позивача про відсутність відповідного розрахунку надміру виплачених сум, відсутність відповідних роз’яснень з цього приводу Міністерства соціальної політики України, є безпідставними.

Щодо доводів позивача про те, що згідно змін у чинному законодавстві, зокрема, прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №365 від 08.06.2016р., рішення відносно призначення усіх видів соціальної допомоги, відмова у призначенні та припинення виплат, приймаються спеціальними створеними комісіями, а не начальником УСЗН особисто, як це мало місце у спірному випадку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, по-перше: спеціальним нормативно-правовим актом, яким врегульовано правовідносини у сфері надання грошової допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, є Порядок №505. По-друге: постановою №365 від 08.6.2016р. не врегульовано порядку та підстав повернення надміру виплаченої грошової допомоги на проживання, внаслідок подання документів з недостовірними відомостями.

Відповідно до п.11 Порядку №505 надміру сплачені суми грошової допомоги повертаються на вимогу уповноваженого органу. Уповноваженими органами, згідно Порядку №505, визначаються, зокрема, виконавчі органи з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, на обліку яких знаходяться внутрішньо переміщенні особи. Таким чином, Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, від імені якого діє начальник Управління, є уповноваженим органом щодо вирішення питання повернення надміру сплачених сум грошової допомоги.

Щодо суми допомоги, яка підлягає стягненню з позивача, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, позивач вказує на те, що ним отримано допомогу у загальному розмірі 5292,0грн., у зв’язку з чим відповідачем необґрунтовано визначено до стягнення таку допомогу у сумі 6473,16грн. При цьому, позивач враховує шість місяців виплати допомоги.

В той же час, із розрахунку відповідача вбачається, що така допомога стягується за період: травень 2015р. (23 дні) по 18.12.2015р. (включно), тобто за період, на який була призначена та фактично виплачена допомога.

Щодо доводів позивача про те, що у спірних правовідносинах відповідачем по відношенню до нього допущено дискримінацію як до особи, яка є внутрішньо переміщеною особою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що дискримінація у будь-якій формі заборонена, але встановлені обставини у цій справі не дають підстав для висновку про те, що у спірному випадку із позивачем поводились інакше, ніж з іншими, в аналогічній ситуації.

Крім цього, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач, вказуючи на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, посилався на те, що на час розгляду справи у суді першої інстанції були внесенні зміни до п.6 Порядку №505 і сума коштів, які знаходяться на депозитному рахунку була збільшена до 25-кратного розміру прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб.

Так, дійсно 13.09.2017р. Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №689 (набрала чинності із 16.09.2017р.), якою, зокрема, внесено зміни до п.6 Порядку №505 та встановлено, що грошова допомога не призначається у разі коли будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

В той же час, вказані зміни не стосуються спірних правовідносин, оскільки на час призначення позивачу допомоги п.6 Порядку №505 діяв в іншій редакції і саме виходячи із положень законодавства, яке було чинним на час призначення допомоги, відповідач визначав право позивача на призначення та отримання допомоги.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись статтями п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 листопада 2017 по справі №320/7064/16-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 05.03.2018р.

Повне судове рішення складено 06.03.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк