Постанова № 72602584, 05.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/622/18 Головуючий у І інстанції Кабанячий Ю. В.Провадження № 33/780/244/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 429 05.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2018 року суддя Апеляційного суду Київської області Гриненко О.І., розглянувши апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС ОСОБА_2 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2018 року, прийняту відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2018 року ОСОБА_3 визнано винною у порушенні митних правил, передбаченому ст. 471 МК України, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, при цьому вилучену, відповідно до протоколу про порушення митних правил, валюту в розмірі 15 200 доларів США, вартістю 412 214 гривень 14 копійок, - повернуто ОСОБА_3

Відповідно до постанови суду, згідно протоколу про порушення митних правил, 08 грудня 2017 року о 12 годині 55 хвилин під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянка України ОСОБА_3, що прибула з ОАЕ м. Шарджі, літаком авіакомпанії «Air Arabia», рейсом № 260, своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України, заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчила про факти, що мають юридичне значення.

Після перетину пасажиркою «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», на підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 МК України громадянці було задано запитання щодо наявності в неї готівки, на що вона відповіла, що має приблизно 10 000 доларів США. Після цього громадянці було запропоновано пред`явити всю готівку. Пасажиркою було видано готівку в розмірі 26 900 доларів США, що знаходились у трьох відкритих паперових конвертах, які знаходились в різних відділеннях жіночої сумочки чорного кольору (ручна поклажа) пасажирки. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянки України ОСОБА_3 вся валюта належить їй особисто і ці кошти дав їй чоловік. Пасажирка обрала проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті).

З виявленої суми пасажирці було пропущено 11700 доларів США, що за курсом НБУ на 08 грудня 2017 року становить еквівалент 9927 євро. За протоколом про порушення митних правил вилучено 15200 доларів США. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажирка не надала, до моменту перетину нею «білої лінії» до інспектора митниці не зверталася.

Таким чином, своїми діями громадянка України ОСОБА_3, під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» порушила встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю. Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянкою України ОСОБА_3, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через «зелений коридор», готівки в обсязі, що підлягає обов’язковому письмовому декларуванню у повному обсязі для резидентів України, з поданням дозвільних документів, відповідно до Постанови Правління НБУ № 148 від 27 травня 2008 року, та мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України.

Своє рішення щодо незастосування до ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді конфіскації вилученої валюти суддя місцевого суду мотивував тим, що вказані грошові кошти мають легальне походження, оскільки являються заробітною платою ОСОБА_3, були ввезені до України з метою надання фінансової підтримки матері ОСОБА_3, яка є особою похилого віку, крім того, на утриманні ОСОБА_3 перебуває неповнолітня дитина. Враховуючи зазначені обставини, суддя місцевого суду дійшов висновку про те, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил буде непропорційним втручанням в право ОСОБА_3 на повагу до власності та покладе на неї «індивідуальний надмірний тягар». Крім того, ще однією підставою для незастосування до ОСОБА_3 вказаного виду адміністративного стягнення суд зазначив відсутність даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність – легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків тощо.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник Київської митниці ДФС подав апеляційну скаргу на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2018 року, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні порушення митних правил за ст.471 МК України та застосувати стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та конфіскації затриманої валюти. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає про безпідставне незастосування суддею місцевого суду до ОСОБА_3 стягнення у виді конфіскації предметів правопорушення. Як стверджує апелянт, конфіскація товарів, обмежених до переміщення через митний кордон України, за вчинення порушення митних правил передбачена як вид стягнення санкцією ст.471 МК України, тобто встановлена законом, а тому її застосування не буде свавільним посяганням на мирне володіння майном в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, апелянт зазначає про те, що співставивши суми валюти, пропущеної ОСОБА_3 під час здійснення митного контролю, та суми, яка підлягає конфіскації, можна дійти висновку про дотримання критерію пропорційності у разі застосування додаткового стягнення у виді конфіскації валюти. Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що застосування конфіскації валюти буде для ОСОБА_3 «надмірним індивідуальним тягарем». Таким чином, на переконання апелянта, оскаржувана постанова суду не відповідає меті адміністративного стягнення та не сприяє вихованню порушника в дусі додержання чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС ОСОБА_2, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 та представника Київської митниці ДФС ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про порушення митних правил, судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема, дані, що містяться в протоколі про порушення митних правил (а.с. 2-5), протоколі опитування в справі про порушення митних правил (а.с. 6-9), доповідній записці головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці ДФС (а.с. 10-11), відомостями, що містяться в описах предметів, переліку іноземної валюти, витягу щодо курсу валют, розрахунку еквіваленту (а.с. 12-16), яким суд першої інстанції дав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винною у порушенні митних правил, передбаченому ст. 471 МК України.

Однак, при винесенні оскаржуваної постанови місцевий суд не дотримався вимог глави 67 МК України та ст. 33 КУпАП, що призвело до неправильного застосування адміністративного стягнення відносно ОСОБА_3

За вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, встановлене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.

Судом першої інстанції встановлено, що безпосередніми предметами правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, є валютні цінності в розмірі 15 200 доларів США, які ОСОБА_3 не задекларувала при переміщенні через митний кордон України.

Відповідно до п. 57 ч.1 ст.4 МК України, валютні цінності є товарами. Згідно із Постановою Правління Національного банку України № 148 від 27 травня 2008 року «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України», фізична особа-резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в

еквіваленті 10 000 євро, за умови її письмового декларування

митному органу в повному обсязі.

Таким чином, валютні цінності є товарами, переміщення яких через митний кордон обмежено законодавством України, а тому в разі, якщо вони є безпосередніми предметами порушення митних правих, передбаченого ст. 471 МК України, то підлягають обов’язковій конфіскації.

Відповідно до ст. 466 МК України, адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України, а тому суддею місцевого суду безпідставно не застосовано до громадянки ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді конфіскації іноземної валюти.

Посилання судді місцевого суду про те, що грошові кошти, вилучені у ОСОБА_3, мають легальне походження, оскільки являються її заробітною платою, нічим не підтверджені, та спростовуються поясненнями самої ОСОБА_3, зазначеними в протоколі опитування (а.с.6-9), де остання зазначала про те, що готівкові кошти їй дав чоловік. Також, відсутні об’єктивні докази на підтвердження висновку судді місцевого суду про покладення «індивідуального надмірного тягара» на ОСОБА_3 у разі конфіскації вилученої іноземної валюти.

При цьому, суд бере до уваги ч.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою положення Конвенції жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Враховуючи викладене, вважаю правильним постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винною у порушенні митних правил, передбаченому ст. 471 МК України, та накласти на неї адміністративне стягнення у межах санкції зазначеної статті, а саме у виді штрафу з конфіскацією вилученої іноземної валюти, оскільки втручання у право ОСОБА_3 на мирне володіння своїм майном в даному випадку є законним та виправданим.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС ОСОБА_2 – задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2018 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України, – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винною у порушенні митних правил, передбаченому ст. 471 МК України, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил, вилучених відповідно до протоколу № 0621/12500/17 від 08 грудня 2017 року, а саме іноземної валюти в сумі 15 200 (п'ятнадцять тисяч двісті) доларів США на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Київської митниці ДФС витрати на транспортування предметів правопорушення в розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 55 копійок.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Гриненко