Ухвала суду № 72601262, 06.03.2018, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1356/17

Провадження № 1-кп/342/49/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Федів Л.М.,

секретаря судового засідання Козаченко Л.Д.

прокурора Сорочихіна О.В.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2

за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5

за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Городенківського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України та ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

В судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 06.09.2017 засуджений Городенківським районним судом за ч. 1 ст. 289 КК України до штрафу в розмірі 17000 грн. Однак, маючи не зняту та не погашену судимість, ОСОБА_1 на шлях виправлення не став, а повторно, за попередньою змовою в групі з ОСОБА_2, вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом. 18 листопада 2017 року ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Допитаний як підозрюваний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України визнав. Також підозра ОСОБА_1 у інкримінованому йому злочині обґрунтовується повністю зібраними по кримінальному провадженню доказами. В діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого, передбачена ч. 2 ст. 289 КК України. ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.

Ухвалою Городенківського районного суду від 11.01.2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в установі виконання покарань №12 м.Івано-Франківська, з 11.01.2018 року до 07.03.2018 року.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, наявні ризики, зазначені у ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 не одружений, ніде не працює, що дає підстави вважати те, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того обвинувачений раніше вчиняв злочини поєднані з крадіжками чужого майна, а також останній раз вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом за яке був засуджений до покарання у вигляді штрафу, однак незважаючи на вищевказані обставини, повторно за попередньою змовою з ОСОБА_2 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, тому існують ризики того, що обвинувачений перебуваючи на волі може продовжувати займатись злочинною діяльністю. Також обвинувачений ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та незаконно впливати на потерпілого, свідків, оскільки потерпілим вчинення кримінального правопорушення є особа, яку обвинувачений знає, а також те, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений підтвердив, що копію клопотання отримав завчасно з його змістом ознайомився.

Захисник в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання, просить обрати більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. При цьому покликається на те, що обвинувачений визнає вину, не має наміру впливати на потерпілого та свідків, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв’язки.

Обвинувачений ОСОБА_1 просить обрати більш м’який запобіжний захід, він визнає вину в інкримінованому йому злочині, ствердив, що буде з’являтися в судові засідання.

Потерпілий, зазначив, що не заперечує щоб обвинуваченому ОСОБА_1 обрали запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши в судовому засіданні думку учасників кримінального провадження з приводу клопотання прокурора, суд приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Городенківського районного суду від 19.11.2017 до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк дії ухвали встановлено до 15 січня 2018 року.

Ухвалою Городенківського районного суду від 11.01.2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в установі виконання покарань №12 м.Івано-Франківська, з 11.01.2018 року до 07.03.2018 року.

Відповідно до ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, положення якої передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, знищити, спотворити чи приховати документи і речі, які мають доказове значення у справі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення і при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності вищезазначених ризиків суд зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; дані щодо особистості, міцність соціальних зв’язків, стан здоровя, вік, наявність постійного місця роботи, репутацію, розмір майнової шкоди у завданні якої обвинувачується особа та інші відомості.

Частиною 3 ст.331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; зокрема, при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Стороною обвинувачення в судовому засідання в підтвердження заявленого клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 вказано, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1ст.185 та ч.2 ст.289 КК України, з яких останній відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 (п’яти) до 8 (восьми) років. Наявні ризики, зазначені у ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 не одружений, ніде не працює, що дає підстави вважати те, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того обвинувачений раніше вчиняв злочини поєднані з крадіжками чужого майна, а також останній раз вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, за яке був засуджений до покарання у вигляді штрафу, однак незважаючи на вищевказані обставини, повторно за попередньою змовою з ОСОБА_2 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, а також вчинив таємне викрадення чужого майна, тому існують ризики того, що обвинувачений перебуваючи на волі може продовжувати займатись злочинною діяльністю. Також обвинувачений ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та незаконно впливати на потерпілого, свідків, оскільки потерпілим вчинення кримінального правопорушення є особа яку підозрюваний знає.

Таким чином, суд приходить до переконання, що в судовому засіданні прокурор довів існування ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, так як він ніде не працює, його соціальні зв’язки не є міцними, він не одружений, перебуваючи на волі, ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наведене свідчить про те, що шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_1 неможливо запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні, тому продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 буде співмірним та доцільним задля дієвості даного кримінального провадження.

Даних про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора, матеріали кримінального провадження не містять. З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .

Ч.3 ст.183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. При визначенні розміру застави суд враховує обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, дані про його особу та ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також те, що відповідно до положень ч. ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Таким чином суд вважає необхідним визначити заставу, в межах встановлених п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 64000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182-184, 186-187, 193-197, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та жителю ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в установі виконання покарань № 12 м.Івано-Франківська, з 06.03.2018 р. до 04.05.2018р. включно.

Визначити ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 64000 грн., яка може бути внесена як самим ОСОБА_1, так і іншою фізичною або юридичною особою.

ОСОБА_1 підлягає звільненню з під варти у разі внесення застави у розмірі 64000 (шістдесят чотири тисячі) гривень, яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Івано-Франківській області № 37312032002265; банк: ДКСУ м. Київ; МФО: 820172; код: 26289647 з покладенням на нього обов'язків до 04.05.2018р.:

- не відлучатись з місця постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду (судді);

- повідомляти прокурора, слідчого або суд (суддю) про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6, жителем ІНФОРМАЦІЯ_7, та обвинуваченим ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, жителем ІНФОРМАЦІЯ_8, крім спілкування в присутності слідчого, прокурора або в суді в ході розслідування чи розгляду даного кримінального провадження;

Зобов’язати ОСОБА_1 за кожною вимогою прибувати до слідчого, прокурора та суду.

Попередити ОСОБА_1, що в разі невиконання вище перелічених обов’язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Контроль за виконанням відповідних обов’язків покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Вручити копію цієї ухвали учасникам судового провадження після її оголошення.

Суддя: Федів Л. М.