Постанова № 72598858, 26.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа№ 910/18272/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2017 р.

у справі № 910/18272/17 (суддя - Чебикіна О.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс"

до Міністерства оборони України

про внесення змін до договору,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року до господарського суду м. Києва звернувся позивач з позовом до відповідача про внесення змін в договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/17/108 від 15.05.2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем, шляхом викладення його в редакції, запропонованій позивачем, а саме змінити строк (термін) поставки з 23.06.2017 року на 17.10.2017 року у зв'язку з істотною зміною обставин.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.11.2017р. у справі № 910/18272/17 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" задоволено повністю, внесено зміни в договір №286/3/17/1078 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 21.04.2017 р., укладений між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс", шляхом викладення його в редакції, зазначеній в резолютивній частині рішення суду.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відсутність погодження між сторонами продовження терміну поставки товару за договором порушує співвідношення майнових інтересів сторін, як наслідок позбавить позивача можливості виконати належним чином свої зобов'язання за договором, а відповідача можливості отримати необхідний товар, на що відповідно розраховували сторони при укладенні договору. З умов договору в запропонованій позивачем редакції слідує, що останній не містить положень про покладення ризиків зміни обставин як на позивача, так і на відповідача, оскільки зміна строків поставки не тягне за собою таких наслідків, як збільшення вартості продукції.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Міністерство оборони України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2017р. у справі № 910/18272/17 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що підписуючи договір і додаткову угоду до нього позивачу було відомо про те, що кінцевою датою постачання товару є 23.06.2017 р., будь-яких зауважень чи пропозицій щодо кінцевої дати постачання товару у позивача не було. Також апелянт вказав, що суд першої інстанції дав невірну правову оцінку висновку Чернігівської регіональної Торгово-промислвової палати; у даному випадку відсутні одночасно чотири умови, які визначені ст. 652 ЦК України, за наявності яких можлива істотна зміна обставин та можливість зміни спірного договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 р. порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України у справі № 910/18272/17 та призначено справу до розгляду.

29.01.2018 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

В подальшому у судовому засіданні оголошено перерву.

26.02.2016 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 3 ст. 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.

Колегія суддів аналізуючи зазначене, прийшов до висновку, що позивач у клопотанні про відкладення, не навів жодної причини неявки його представника у судове засідання, а також беручи до уваги, що розгляд справи вже відкладався, представники сторін про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с.154,155,191), клопотання є необґрунтованим а тому задоволенню не підлягає.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 154,155).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин нявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у справі доказами.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як підтверджується матеріалами справи, 15.05.2017 року між Міністерством оборони України (замовник) і товариством з обмеженою відповідальністю "АБІТ-ТЕКС" (постачальник) було укладено договір №286/3/17/108 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2017 році поставити замовнику футболки та сорочки (1833) (лот 3. 18332000-5 (сорочка бойова, вид 3, тип 4) далі - товар), а замовник забезпечити приймання на оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у договорі (пункт 1.1 договору).(а.с. 21-24)

Відповідно до змісту п. 1.2 договору (з урахуванням змін і доповнень внесених додатковою угодою №1 від 23.06.2017 року (а.с. 26)) строк поставки товару сторонами був визначений до 23.06.2017 року (включно).

Пунктом 9.5. договору передбачено, що продовження строку (терміну) виконання зобов'язань (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором у разі, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.

Доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх зобов'язань за договором є відповідний документ виданий Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п. 9.6. договору).

Згідно з п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Пунктом 12.5. договору встановлено, що зміни і доповнення до договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових угод, які будуть додаватися до тексту договору як невід'ємні його частини.

В обґрунтування своїх позовних вимог, товариство з обмеженою відповідальністю "АБІТ-ТЕКС" посилається на неможливість виконання зобов'язань за договором в частині поставки товару у строк до 23.06.2017 р. (включно), у зв'язку із порушенням строків проведення процедури закупівлі, а тому, на думку останнього, він має право на внесення змін в договір в частині продовження строку виконання зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відсутність погодження між сторонами продовження терміну поставки товару за договором порушує співвідношення майнових інтересів сторін, як наслідок позбавить позивача можливості виконати належним чином свої зобов'язання за договором, а відповідача можливості отримати необхідний товар, на що відповідно розраховували сторони при укладенні договору. З умов договору в запропонованій позивачем редакції слідує, що останній не містить положень про покладення ризиків зміни обставин як на позивача, так і на відповідача, оскільки зміна строків поставки не тягне за собою таких наслідків, як збільшення вартості продукції.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 цього Кодексу визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України також передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимогами статті 652 цього Кодексу унормовано, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Позивач, підписуючи договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/17/108 від 15.05.2017 року та додаткову угоди № 1 від 15.05.2017 р. до нього, усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є 23.06.2017 р. (включно), а отже відповідно повинен був розумно оцінити вказану обставину.

Матеріали справи не містять зауважень, письмових пропозицій тощо, щодо кінцевої дати постачання товару, тобто позивач, підписавши спірний договір поставки, погодив всі істотні умови договору.

Крім цього, як зазначено вище, істотною буде вважатися лише та зміна обставин, за якої сторони, якщо б могли її передбачити, не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У даному випадку, позивач, враховуючи дату укладення договору, знав про кінцевий термін виконання свого зобов'язання, проте підписав договір, тобто погодився із терміном поставки товару - до 23.06.2017 р. (включно).

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що з моменту внесення гарантії позивач погодився з фактом перенесення строку початку виконання замовлення, з огляду на наступне.

Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Пунктом 20 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Разом з тим, згідно з п.5 ст.1 "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" відбір учасників для проведення переговорної процедури закупівлі (далі - відбір) - процес визначення учасника переговорів шляхом проведення електронного аукціону.

Частиною 5 статті 3 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" визначено, що одночасно з розміщенням оголошення про проведення відбору замовник також оприлюднює проект договору про закупівлю.

Отже, приписи вищезазначених законів встановлюють особливості, процедури, строки та інші умови, додержання яких є необхідністю для укладання договорів за державним замовленням. Тобто, встановлюють всі обставини та дії, які передують укладанню зазначених вище договорів.

З матеріалів справи вбачається, що оголошення про здійснення переговорної процедури закупівлі футболок та сорочок (1833) (лот 3. 18332000-5 (сорочка бойова, вид 3, тип 4) було опубліковано 07.02.2017 р. на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівлі (www.prozorro.gov.ua) (а.с. 28-36)

В опублікованій інформації було зазначено кількість товару - 17 000 шт., період поставки - з 15.02.2017 р. по 15.05.2017 р.

Згідно первинної редакції оголошення про проведення відбору учасників на закупівлю футболок та сорочок (1833) (лот.2 Сорочки 18332000-5 (Сорочка бойова, вид 3, тип 4) свої цінові пропозиції учасники відбору мали право подавати до 15.02.2017 р.

Протоколом засідання тендерного комітету Міністерства оборони України вносились зміни до оголошення. Зокрема, кінцевою датою подання цінових пропозицій учасників була встановлена дата - 14.03.2017 р. (а.с.64)

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що замовник має право зазначити в оголошенні про проведення процедури закупівлі та в тендерній документації вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції. У разі якщо надання забезпечення тендерної пропозиції вимагається замовником, в тендерній документації повинні бути зазначені умови його надання, зокрема вид, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції. Розмір забезпечення тендерної пропозиції у грошовому виразі не може перевищувати 0,5 відсотка очікуваної вартості закупівлі у разі проведення торгів на закупівлю робіт та 3 відсотки - у разі проведення торгів на закупівлю товарів чи послуг на умовах, визначених тендерною документацією.

Так, відповідно до вимог ст.24 Закону України "Про публічні закупівлі" та оголошення про проведення закупівлі, цінова пропозиція учасників мала бути забезпечена безумовною безвідкличною банківською гарантією у розмірі 210 600,00 грн.

Цінова пропозиція товариства з обмеженою відповідальністю "АБІТ-ТЕКС" 14.03.2017 р. була забезпечена відповідною банківською гарантією № 3636/14.4-14.4, яка міститься в матеріалах справи. (а.с. 65)

Таким чином, з моменту внесення гарантії позивач погодився з фактом перенесення строку початку виконання замовлення, як було зазначено в першочерговому повідомлені, а тому позивач в повній мірі прийняв ризик можливості невиконання зобов'язання в строк.

Відповідно до п.4 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Пунктом 9.5 договору сторони при підписанні договору погодили, що продовження строку (терміну) виконання зобов'язання (постачання товару, виконання робіт, надання послуг) можливе лише у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за Договором у разі, якщо вони змінились на стільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір, або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін.

Так, за змістом пункту 9.6. Договору сторони погодили, що доказом істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання свої обов'язків за договором є відповідний документ виданий Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Позивачем до суду першої інстанції було надано Висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати про виникнення і існування документально підтверджених об'єктивних обставин від 09.10.2017 р. № ЧК-746, в якому зазначено про унеможливлення виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, спричинене виникненням документально підтверджених обставин, які зумовлюють об'єктивну необхідність продовжити передбачений договором строк виконання зобов'язань щодо передання товару, зокрема: неодноразове прийняття Тендерним комітетом Міністерства оборони України рішень щодо перенесення кінцевої дати подання цінових пропозицій загалом на 27 днів, а також затягування та зволікання з боку Тендерного комітету Міністерства оборони України після проведеного електронного аукціону загалом на 24 дні, що призвело до зменшення в сукупності на 51 дня часу, необхідного для виготовлення та поставки товару за Договором, псування під час транспортування та подальшу тривалу відсутність необхідної для виготовлення товару тканини (48 днів), «процедурні» строки, які складають мінімум 29 днів часу, необхідного для виготовлення та поставки товару за договором, та які на поточну дату продовжують діяти.

Як вбачається із матеріалів справи, строком виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором є 23.06.2017 р. (включно). Проте, позивач звернувся до Чернігівської регіональної торгово-промислова палати з запитом лише 25.09.2017 р., тобто після настання строку виконання зобов'язань за договором.

Вказаний висновок було видано також після спливу кінцевої дати постачання товару.

При цьому, саме після того як минув кінцевий термін постачання товару за договором, зазначений висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати разом із пропозицією про внесення змін до договору були направлені позивачем на адресу відповідача 10.10.2017 р., тобто через 109 днів від кінцевої дати виконання своїх зобов'язань.

Відповідно, із даним позовом позивач звернувся до суду також після спливу строку виконання свого зобов'язання з поставки.

Крім того, позивачем не надано доказів, які підтверджують, що протягом строку постачання за договором, а саме з 15.05.2017 р. по 23.06.2017 р., були об'єктивні обставини, що спричинили необхідність продовження такого строку поставки, в тому числи обставини непереборної сили.

Посилання позивача на обставини неможливості поставки товар у строк, а саме псування 222 рулонів тканини, яке зафіксоване актом № 1 від 13.07.2017 р., та подальше отримання вказаної тканини 30.08.2017 р., оцінується судом критично, оскільки вказані обставини виникли після закінчення строку поставки товару, а саме після 23.06.2017 р.

Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому,зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Разом з тим, оцінюючи обставини справи колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи спірний договір з строком поставки до 23.06.2017 р., позивач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з поставки товару та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.

Крім того, колегія суддів вважає, що внесення змін у договір в частині строків поставки товару вже після того, як вони закінчилися, є необґрунтованим.

Згідно з вимогами статті 652 цього Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

В той же час, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що вимога позивача про внесення змін в договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/17/108 від 15.05.2017 року, що укладений між позивачем та відповідачем, шляхом викладення його в редакції, запропонованій позивачем є необґрунтованою у зв'язку з чим у задоволені позову слід відмовити.

Вищезазначена правова позиція викладене в постанові Верховного суду від 21.02.2018 року у справі № 910/14628/17.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Отже, місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2017 р. підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2017 року у справі № 910/18272/17 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2017 року у справі № 910/18272/17 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28-А, н/п 6, оф. 1; код: 39830791) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6; код: 00034022) 1 760,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/18272/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 06.03.2018

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко