Постанова № 72598856, 05.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"05" березня 2018 р. Справа№ 910/19727/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Пугачовій Г.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 05.03.2018 року по справі №910/19727/17 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2018, повний текст якої складено та підписано - 24.01.2018

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" про забезпечення позову

у справі №910/19727/17 (суддя Баранова Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз"

про стягнення 7 670 958,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 7 670 958,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, що передбачені умовами договору № 175/17-ГКУ від 31.05.2017, а саме не здійснив передачу природного газу на загальну суму 6 750 000,00 грн. та не здійснив повернення грошових коштів в сумі 6 750 000,00 грн., як це передбачено п. 6.3 зазначеного договору, що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

22.01.2018 відділом документального забезпечення суду першої інстанції зареєстровано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив господарський суд: накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 101; ідентифікаційний код 39320386), які перебувають на його рахунках, відкритих в установах банків або надійдуть на ці рахунки у майбутньому в межах суми 7 670 958, 90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 у справі №910/19727/17 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції від 24.01.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову та накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз", які перебувають на його рахунках, відкритих в установах банків, або надійдуть на ці рахунки у майбутньому, в межах суми 7 670 958,90 грн., посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу Україн не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

До судового засідання від 05.03.2018 представники позивача та відповідача не з'явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема зворотніми поштовими повідомленнями.

За правовими висновками Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.10.2017 (Заява №18656/13) по справі «Віктор Назаренко проти України» (CASE OF «Viktor Nazarenko v. UKRAINE») з посиланням заявника на те, що його не було повідомлено про апеляційне провадження у його справі, чим порушено статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказано, що відповідно до вимог національного процесуального законодавства сторони у справі мають бути проінформовані про основні процесуальні дії та забезпечені процесуальними документами суду. Крім того, Європейський суд зазначив, що докази відправлення кореспонденції до суду мають надаватися відповідною стороною і зберігатися у матеріалах судової справи. У вказаній справі, Європейський суд дійшов висновку, що заявника не було належним чином повідомлено про апеляційну скаргу, а тому він був позбавлений можливості надати у відповідь свої коментарі. Європейський суд константував порушення пунтку 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод з огляду на недотримання у справі заявника принципу процесуальної рівності сторін.

Відтак, враховуючи наведене, можна дійти висновку, що за правовими висновками Європейського суду, неналежне повідомлення/чи не повідомлення взагалі заявника про розгляд справи є порушенням пунтку 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка позивача та відповідача по справі обов'язковою не визнавалась, з огляду на те, що учасники справи про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, беручи до уваги те, що позивач є ініціатором апеляційного провадження, і саме він зацікавлений у тому, щоб використати всі свої процесуальні права, з'явитись до судового засідання задля здійснення правозахисту у справі, колегія суддів перейшла до апеляційного перегляду оскарженої ухвали за наявними матеріалами справи.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 у даній справі залишити без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів оскарження, 22.01.2018 відділом документального забезпечення місцевого господарського суду було зареєстровано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив господарський суд накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 101; ідентифікаційний код 39320386), які перебувають на його рахунках, відкритих в установах банків або надійдуть на ці рахунки у майбутньому, в межах суми 7 670 958, 90 грн.

Необхідність забезпечення позову мотивована тим, що за переконанням позивача, у разі ухвалення судом рішення на користь позивача, враховуючи значну суму боргу, існує реальна ймовірність відсутності у відповідача на рахунках грошових коштів.

Також заявник зазначив, що 19.01.2018 позивачу стало відомо про те, що у процесі розгляду даної справи, а саме 29.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" здійснило державну реєстрацію: зміни про утворення юридичної особи, зміни додаткової інформації, зміни місцезнаходження юридичної особи, зміни керівника юридичної особи, зміни складу та інформації про засновників.

Таким чином, як зазначено позивачем, в процесі розгляду низки судових справ про стягнення заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" змінило керівництво та місцезнаходження, що за переконанням позивача дає підстави вважати про наміри ухилення від виконання судового рішення.

Також, позивач звернув увагу, що за новим місцезнаходженням юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 101 знаходиться одноповерховий житловий будинок, що знову ж таки, на думку позивача, є підставою вважати, що зміна відбулась навмисно, з метою ухилення від виконання судового рішення.

Серед іншого, позивач наголосив, що необхідність вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтовується й тим, що відмова від виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 175/17-ГКУ від 31.05.2017 виникла з вересня 2017, а прострочення щодо повернення несплачених грошових коштів зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" виникло з жовтня 2017 та триває по даний час.

Разом з тим, як зазначено позивачем, з Єдиного реєстру судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" не є єдиною юридичною особою, щодо якої Товариство з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" не виконало свої зобов'язання. Про наведене свідчать наявні судові господарські спори про стягнення з ТОВ ГК "Укргаз" грошових коштів.

Крім того, заявник також вказав, що із реєстру виконавчих проваджень станом на день подання даного позову вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" є боржником за чотирма виконавчими провадженнями.

Поряд з іншим, заявник зазначив і про те, що як вбачається з інформації на веб-порталі "Cудова влада України" у період з 1 вересня 2017 по січень 2018 року з позовними заявами про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" звернулось сім юридичних осіб, про що свідчить ухилення відповідача від взятих на себе зобов'язань.

В той же час, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 111172574 від 19 січня 2018 року за Товариством з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" зареєстровано право власності на нежилі приміщення загальною площею 1169,3 м.кв за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 58.

Згідно Актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень на вищезазначені нежилі приміщення накладений арешт в рамках виконавчого провадження №54931831, виконавчого провадження №55015236, виконавчого провадження №55022315, виконавчого провадження №55015236, виконавчого провадження №54931831.

Згідно Актуальної інформації про державну реєстрацію іпотеки вищезазначені нежилі приміщення перебувають в іпотеці, підставою виникнення якої зазначено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 920 від 30.09.2015 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у іншій господарській справі № 910/23976/26 договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.09.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д., зареєстрований у реєстрі за № 920, що укладений між Публічним акціонерним товариством Банк "Контракт" та Товариством з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" розірвано.

Також, у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа № 826/15625/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Виноградової Н.О. про визнання протиправним та скасування рішення, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.01.2017, яким зареєстровано обтяження майна за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 58, у вигляді іпотеки.

Таким чином, за ствердженням заявника, зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" вчиняються дії, щодо відчуження нежилих приміщень загальною площею 1169,3 м.кв за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 58.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, позивач звернувся до господарського суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 101; ідентифікаційний код 39320386), які перебувають на його рахунках, відкритих в установах банків або надійдуть на ці рахунки у майбутньому в межах суми 7 670 958, 90 грн.

Суд першої інстанції, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" про забезпечення позову, враховуючи приписи чинного законодавства, відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову. Місцевим господарським судом відзначено, що позивачем у заяві не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз", які перебувають на його рахунках, відкритих в установах банків або надійдуть на ці рахунки у майбутньому, в межах суми 7 670 958, 90 грн. може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Відтак, судом зауважено, що в поданій заяві, міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника, при цьому, в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та самі докази, які підтверджують доцільність та необхідність термінового забезпечення позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" вважає помилковими наведені висновки суду першої інстанції в оскарженій ухвалі, а ухвалу такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У доводах апеляційного оскарження позивач наголосив на тому, що відповідач ще жодного разу не з'явився у судові засідання що призначені судом першої інстанції, в той же час, позивачем також не подано жодних документів, які витребовував суд за ухвалами.

Скаржник звернув увагу колегії суддів, що 19.01.2018 позивачу стало відомо про те, що у процесі розгляду даної справи у суді першої інстанції, а саме 29.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" здійснило державну реєстрацію: зміни про утворення юридичної особи, зміни додаткової інформації, зміни місцезнаходження юридичної особи, зміни керівника юридичної особи, зміни складу та інформації про засновників. Таким чином, на думку скаржника, в процесі розгляду низки судових справ про стягнення заборгованості ТОВ ГК "Укргаз" змінило керівництво та місцезнаходження, що свідчить про наміри ухилення від виконання судового рішення.

Між тим, скаржник зауважив і на тому, що до проведення вказаних змін, засновником і директором товариства був один і той самий суб'єкт, який також підписував і клопотання про відкладення розгляду справ, що було подано у місцевому господарському суді, що свою чергу, свідчить про обізнаність із розглядом судової справи у Господарському суді міста Києва та навмисне ухилення від участі у судових засіданнях.

Відтак, ТОВ "Газові ресурси" вважає, що у заяві про забезпечення позову він навів достатньо фактичних даних, що підтверджені відповідними доказами, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову, як арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 101; ідентифікаційний код 39320386), які перебувають на його рахунках, відкритих в установах банків або надійдуть на ці рахунки у майбутньому, в межах суми 7 670 958, 90 грн.

Враховуючи вищенаведене, скаржник наголосив, що судом першої інстанції, видмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, дослідивши матеріали оскарження, не приймає до уваги наведені доводи апеляційного оскарження, визнає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Разом з тим, слід брати до уваги і те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, що вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права, яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Колегія суддів звертає увагу, що саме лише ствердження заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без належного обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову, не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Колегія суддів дослідивши зміст заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, а також приєднанні до неї докази, погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 101; ідентифікаційний код 39320386), які перебувають на його рахунках, відкритих в установах банків або надійдуть на ці рахунки у майбутньому, в межах суми 7 670 958, 90 грн. може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

За оцінкою колегії суддів, судом першої інстанції вірно відзначено, що в поданій заяві, міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника, при цьому відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність термінового забезпечення позову, а також, не наведені достатні обставини з якими заявник пов'язує порушення його прав і охоронюваних законом інтересів.

Посилання скаржника на наявні інші судові господарські спори про стягнення з ТОВ ГК "Укргаз" грошових коштів та на обставини відчуження нежитлових приміщень не є достатнім обґрунтуванням наявності фактичних обставин імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду конкретно у даній справі в разі невжиття таких заходів.

Таким чином, оскільки, заявником не було надано достатніх доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки визнано її недостатньо обґрунтованою та підтвердженою конкретними доказами, що стосуються даної справи.

Ствердження скаржника про те, що зміна керівництва відповідача, неявка відповідача у судові засідання у суд першої інстанції, а також неподання відповідачем витребуваних судом документів свідчить про обізнаність із розглядом судової справи у Господарському суді міста Києва та навмисне ухилення від участі у судових засіданнях колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не стосуються апеляційного перегляду та розгляду заяви позивача про забезпечення позову. В даному випадку, має місце оцінка обґрунтованості доводів та відповідних доказів заявника саме щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

З тих самих підстав не приймаються ствердження скаржника і про те, що відповідачем до цього часу не подано відзиву на позов, що свідчить про його імовірне ухилення від виконання рішення суду.

Наведені доводи не дають правових підстав вважати, що вказані обставини впливають на правильність прийнятої судом першої інстанції ухвали.

Згідно з частиною першою статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За юридичними позиціями Конституційного Суду України верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу; конституційне право людини на судовий захист є гарантією усіх прав і свобод людини і громадянина (абзац дев'ятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003, абзац чотирнадцятий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004).

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Найважливішою ознакою суду є його незалежність та безсторонність, а однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1 частини другої статті 129 Конституції України).

У практиці Європейського суду з прав людини сформовано, серед іншого, характеристики незалежності суду, одна з яких полягає в тому, що суд має сприйматися як незалежний орган; щодо ознак безсторонності суду, то він повинен сприйматися таким з об'єктивного погляду з достатніми гарантіями для виключення будь-яких легітимних сумнівів з цього приводу (пункти 125, 126 рішення від 6 жовтня 2011 року у справі "Агрокомплекс проти України").

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

З врахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном, у зв'язку із задоволенням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на його грошові кошти.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування ухвали по даній справі позивачем не наведено.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-270, 271, 273, 275, 276, 281-285, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 у справі №910/19727/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 у справі №910/19727/17 залишити без змін.

3. Повернути матеріали оскарження №910/19727/17 до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 06.03.2018.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.І. Разіна

Л.В. Чорна