Постанова № 72598072, 01.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №310/5003/17 Головуючий у 1 інстанції Вірченко О.М.

Провадження № 22-ц/778/1154/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз», товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» Бердянський ВР, треті особи – Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Головне управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області, про захист прав споживача, визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Запоріжгаз», ТОВ «Запоріжгаз збут» Бердянський ВР, треті особи – Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Головне управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області, про захист прав споживача, визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії.

В позові зазначав, що він є побутовим споживачем природного газу, особовий рахунок № НОМЕР_1. Відповідно до умов договору, укладеного з відповідачем, та Постанови КМУ від 23 березня 2016 року № 203 за послуги з газопостачання він сплачував 7,1 куб.м на одну особу (за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача). Рішенням комісії з розгляду актів про порушення ПАТ «Запоріжгаз» з 02 листопада 2016 року йому був збільшений фактичний об’єм спожитого природного газу за граничними об’ємами споживання природного газу у розмірі 18,3 куб.м на одну зареєстровану особу.

Рішення комісії ґрунтується на акті про порушення від 02 листопада 2016 року, складеного представником оператора ГРМ, в якому зафіксована його відмова від встановлення загальнобудинкового лічильника газу за рахунок оператора ГРМ. Таким чином, з 02 листопада 2016 року по 01 березня 2017 року ПАТ «Запоріжгаз» здійснило нарахування тарифу, а з ТОВ «Запоріжгаз збут» надходили квитанції щодо сплати ним за послуги спожитого газу, виходячи з граничних розмірів 18,3 куб.м на одну зареєстровану особу. Крім зазначеного, на його звернення щодо встановлення індивідуального лічильника газу ПАТ «Запоріжгаз» безпідставно відмовлено.

ОСОБА_3, як споживач, від встановлення лічильника газу не відмовлявся, копію акту про порушення отримана позивачем лише наприкінці липня 2017 року, жодного акту він не підписував, жодних перешкод щодо встановлення лічильника газу не чинив, про дату і час засідання комісії його не повідомляли, рішення комісії йому не вручено.

Вважає, що визначення вартості за граничними об’ємами споживання природного газу у відповідності з додатком 15 Кодексу ГРМ є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Посилаючись на викладене, просив суд скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення ПАТ «Запоріжгаз» щодо визначення йому фактичного об’єму спожитого природного газу за граничними об’ємами споживання, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок вартості спожитого позивачем природного газу за період з 02 листопада 2016 року по 28 лютого 2017 року за нормою 7,1 куб.м на одну особу на місяць, а також зобов’язати ПАТ «Запоріжгаз» за свій рахунок до 01 січня 2018 року встановити в його квартирі індивідуальний лічильник газу.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 грудня 2017 року в задоволенні позовної заяви відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на те, що на момент складання акту про порушення загально будинковий лічильник природного газу був вже встановлений Оператором ГРМ на фасаді багатоквартирного будинку, що свідчить про відсутність будь-яких порушень з його боку. Жодних перешкод щодо заборон у встановлені лічильнику з його боку не було.

Крім того, відсутність для нього як споживача послуг, альтернативи вибору у засобах вимірювання об’ємів спожитого газу, є прямим порушенням його прав споживача.

Відповідачем у справі ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» надано відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються лише на його особистих запевненнях, а не на приписах чинного законодавства. Вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскарження дій ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» лише щодо факту прийняття рішення комісією щодо задоволення акту про порушення та нарахування (донарахування) об’ємів природного газу не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту.

Судова колегія вважає, що даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що постачання природного газу мешканцям (споживачам) на території міста Бердянська здійснює суб’єкт господарювання ПАТ «Запоріжгаз», який відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» кваліфікується як оператор газорозподільної системи (далі оператор ГРМ).

ОСОБА_3 проживає в квартирі № 46 багатоквартирного будинку № 7 по вул. Північній м. Бердянську. Між ним та ВАТ «Запоріжгаз» був укладений договір про надання послуг з газопостачання.

Працівники ПАТ «Запоріжгаз» на виконання Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Запоріжгаз» на 2016-2025 роки, який був затверджений постановою НКРЕКП, 02 листопада 2016 року намагалися встановити загальнобудинковий вузол обліку газу в будинку № 7 по вул. Північній за кошти оператора ГРМ.

Мешканці будинку не допустили їх до виконання робіт, в зв’язку із чим 02 листопада 2016 року представники оператора ГРМ склали Акти про порушення, в тому числі і Акт № 490 відносно споживача ОСОБА_3, який був підписаний його дочкою ОСОБА_4.

19 січня 2017 року комісія ПАТ «Запоріжгаз» розглянула акти про порушення Кодексу газорозподільних систем, в т.ч. і Акт № 490, і прийняла рішення про здійснення розрахунку фактичного об’єму спожитого природного газу відповідно до Кодексу газорозподільних систем.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (далі – Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов’язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі – до 1 січня 2018 року. При цьому обов’язок забезпечити встановлення лічильників газу трактується Законом лише з технічної точки зору як виконання робіт і не включає в себе поняття повного фінансування таких робіт за кошти суб’єкта господарювання.

Висновок суду, що суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов’язані в термін до 01 січня 2018 року для зазначеної групи населення забезпечити встановлення лічильників газу, як індивідуальних так і загальнобудинкових, що забезпечить 100% облік спожитого природного газу населенням – є обґрунтованим та правомірним.

У разі не встановлення населенню у строки, зазначені у ч. 1 ст. 6 Закону, лічильників газу з вини суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України (положення ч. 1 ст. 6 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок:

- коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території;

- коштів відповідного бюджету;

- інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до положень глави 1 розділу Х Кодексу газорозподільних систем (далі – Кодекс ГРМ) приладовий облік природного газу в ГРМ організовується та здійснюється з метою отримання та реєстрації за допомогою комерційного вузла обліку газу (далі – ВОГ) інформації про об’єми передачі (розподілу, споживання) природного газу в точках вимірювання та подальшого її використання при забезпеченні комерційного обліку природного газу між суб’єктами ринку природного газу.

Передача (розподіл, споживання) природного газу до/з газорозподільної системи здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку природного газу.

Для визначення об’єму спожитого (розподіленого) природного газу по об’єкту споживача використовуються дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного ВОГ у оператора ГРМ використовуються дані комерційного ВОГ споживача. Споживач не може відмовитись від встановлення комерційного ВОГ з ініціативи та за кошти оператора ГРМ. В іншому випадку розподіл природного газу такому споживачу припиняється в порядку, визначеному розділом VІ Кодексу ГРМ.

При цьому, відповідно до положень глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ визначення фактичного об’єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокація) по об’єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Для визначення фактичного об’єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокація) приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ.

У разі відсутності лічильника газу оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог Кодексу ГРМ здійснювати контрольне зняття показань засобу вимірювальної техніки (далі – ЗВТ) (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.

Якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим) не забезпечений лічильником газу, фактичний об’єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по об’єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання.

Якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу, відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ цього Кодексу ГРМ), фактичний об’єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об’ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку № 10 до Кодексу ГРМ (станом на 01 листопада 2016 року).

Судом вірно встанволено, що на час виникнення спірних правовідносин, квартира споживача ОСОБА_3 не була обладнана індивідуальним лічильником газу, крім того, його дочка, яка на час складання акту знаходилась в квартирі позивача, 02 листопада 2017 року відмовилась від встановлення загальнобудинкового лічильника газу, що підтверджується Актом про порушення № 490. Тому комісією ПАТ «Запоріжгаз» було вирішено здійснити фактичний об’єм споживання природного газу за граничними об’ємами, визначеними у додатку 10 до Кодексу газорозподільних систем» - 18,3 кв.м (плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача). Таким чином, ОСОБА_3 з 02 листопада 2016 року по 28 лютого 2017 року розрахунок фактичного об’єму спожитого природного газу здійснювався за нормою – 18,3 кв.м.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі дії ПАТ «Запоріжгаз» узгоджуються з положеннями Кодексу газорозподільних систем.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способом захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Суд першої інстанції вірно встановив, що рішення комісії з розгляду актів про порушення щодо визначення позивачу норм фактичного об’єму спожитого природного газу за граничними об’ємами споживання природного газу населенням та факт донарахування об’ємів спожитого природного газу чи направлення рахунку про його оплату, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, є внутрішніми документами підприємства і не встановлюють для позивача будь-яких обов’язків, крім рекомендації сплатити вартість донарахованого об’єму та, відповідно, не належать до актів у розумінні ст. 16 ЦК України. Такі документи не є обов’язковими до виконання ненормативними актами, вони лише фіксують факти, а отже, певних обов’язків на позивача вони безпосередньо не покладають, а відтак не порушують його права та інтереси.

Таким чином, судом обґрунтовано встановлено, що оскарження дій ПАТ лише щодо факту прийняття рішення комісією щодо задоволення акту про порушення та нарахування (донарахування) об’ємів природного газу не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку зібраним у справі доказам, достатньо повно встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: