Постанова № 72598005, 01.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №331/3880/17 Головуючий у 1 інстанції Скользнєва Н.Г.

Провадження № 22-ц/778/1224/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до держави в особі Кабінета Міністрів України, Державної казначейської служби України, Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, уточненим в ході судового розгляду, до держави в особі Кабінета Міністрів України, Державної казначейської служби України, Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

В позові зазначав, щов період часу з 20.06.1986 року по 10.12.1986 року він в ході виконання службового обов'язку у складі збройних сил, приймав участь в ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні небезпеки при в/ч № 93632, в зоні підвищеної радіоактивності та отримав дозу радіоактивного опромінення 21,30 рентген, що підтверджено Довідкою, виданою командиром військової частини № 12382.

В зону Чорнобильської катастрофи його було направлено з військової частини № 93632 для виконання службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні небезпеки Чорнобильської АЕС, що підтверджується Довідкою № 4/63 від 03.01.1994 року, виданою Шевченківським районним військовим комісаріатом та записами в військовому квитку гр. ОСОБА_3 серії НО № 2903792.

Таким чином, він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від Міністерства Оборони України.

Під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС він отримав високу дозу радіоактивного опромінення - 21,30 рентген, що стало наслідком ушкодження його здоров’я, перебування тривалий час на лікарняному, проходження численних медичних оглядів та обстежень, відновлювальні процедури та як наслідок отримання численних хронічних захворювань, а саме: гіпертонічної хвороби II ступеня (клас ризику 4), дисциркуляторна енцефалопатія II ступеня, недостатність кровообігу в вертебробазилярному басейні, антено невротичний синдром, ІБС, стабільна стенокардія II ступеня, СН 1, ФК 2, гіпертонічна ангіоретинопатія, ДЕП в ВБС, ДДТТ ПОП: вертеброгенна люмбальгія, загострення.

Вказані хвороби, пов’язані з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, викладено в експертному висновку від 27.04.1995 № 3358 та довідках огляду МСЕК.

Крім того, перелічені хвороби у нього виникли у зв’язку з захворюваннями, які отримані в результаті виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв’язку з чим йому було безстроково встановлено інвалідність II групи та встановлено втрату працездатності на 80% , що підтверджується довідкою серії МСЕ № 096421 від 29.05.1995 року та Довідкою про результати визначення ступеня втрати працездатності серії 2-18-АА № 096421.

Вказані хвороби були приводом для неодноразових звернень до лікарні, де він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується: випискою із історії хвороби № 20199, виданою ЗОКБ (перебував на лікуванні з 30.12.1993 року по 21.01.1994 року); випискою із історії хвороби № 914, виданою Запорізьким обласним кардіологічним диспансером (перебував на лікуванні з 31.03.1994 року по 15.04.1994 року); виписним епікризом із історії хвороби, виданим Обласною клінічною лікарнею ім. І.І.Мечникова (перебував на лікуванні з 17.03.1995 року по 07.04.1995 року); виписним епікризом із історії хвороби № 185, виданим Міською поліклінікою № 2 (перебував на лікуванні з 04.02.2002 року по 19.02.2002 року); виписним епікризом із історії хвороби № 30, виданим Міською поліклінікою № 2 (перебував на лікуванні з 01.08.2006 року по 15.08.2006 року); епікризом із історії хвороби № 7032, виданим МСЧ ОАО «Мотор - Січ» (перебував на лікуванні з 03.11.2010 року по 12.11.2010 року); витягом із медичної карти стаціонарного хворого № 3703, виданого Українським державним медико-соціальним центром ветеранів війни (перебував на виконанні з 08.06.2011 року по 02.07.2011 року); епікризом із історії хвороби № 337, виданим терапевтичним відділенням ЗОГИВОВ (перебував на лікуванні з 28.02.2012 року по 17.03.2012 року); витягом із медичної карти стаціонарного хворого № 5683, виданого Українським державним медико-соціальним центром ветеранів війни (перебував на виконанні з 24.08.2012 року по 16.09.2012 року); витягом із медичної карти стаціонарного хворого № 2132, виданого Українським державним медико-соціальним центром ветеранів війни (перебував на виконанні з 02.04.2013 року по 26.04.2013 року); епікризом із історії хвороби №2912, виданим МСЧ ОАО «Мотор - Січ» (перебував на лікуванні з 07.04.2014 року по 16.04.2014 року); випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 12065, виданого КУ «ЗОКЛ» Запорізької обласної ради (перебував на лікуванні з 20.01.2016 року по 30.01.2016 року).

Перебування на стаціонарному лікуванні призводило до нетривалого позитивного покращення, але в подальшому, його стан здоров'я не покращується, а з кожним роком тільки погіршується.

Внаслідок захворювань, отриманих під час виконання службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, він змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки внаслідок виконання робіт по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС він отримав невиліковні захворювання.

Його постійно, щоденно турбують головні болі, більше в затилковій частині голови, часто виникає запаморочення, підвищення артеріального тиску, тяжкість в правому підребер’ї, болі в серці не пов’язані з фізичними навантаженнями, тахікардія, відчуття приливів, жару в тілі, болі в епігарстрії натощак і після їжі, оніміння. Болі в ПОП, поганий сон, нестійкий настрій, виражена слабкість, пониження зору.

Таким чином, внаслідок перебування в зоні Чорнобильської катастрофи та вчинення дій по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи він на все своє життя отримав суттєве погіршення здоров’я, інвалідність III групи та стійку втрату працездатності на 50 %.

Вважає, що у зв’язку з отриманням контузії під перебування в зоні Чорнобильської катастрофи та вчинення дій по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та отриманням інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби, йому завдана моральна шкода в розмірі 240000,00 грн.

Оцінюючи завдану йому моральну шкоду, виходить з тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок перебування в зоні Чорнобильської катастрофи та вчинення дій по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також фізичного та фактичного значного погіршення стану здоров”я.

На підставі викладеного, просив суд стягнути з Міністерства оборони України на його користь моральну шкоду в розмірі 240000,00 грн..

В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути в солідарному порядку з Держави в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби та Міністерства оборони України на його користь грошові кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 240000,00 грн., одночасно залучивши до участі у справі в якості співвідповідачів: Кабінет Міністрів України, Державну казначейську службу.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від Міністерства оборони України, внаслідок чого отримав захворювання під час виконання службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Ушкодження його здоров’я виникло внаслідок дії джерела підвищеної небезпек, а тому має застосовуватися ст.. 1167 ЦК України, де передбачено відшкодування моральної шкоди незалежно від вини органу державної влади.

Представником Кабінету Міністрів України – Головним управлінням юстиції у Запорізькій області надано відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що апеляційна скарга не відповідає дійсним обставинам справи, які підтвердженні доказами, дослідженими у порядку, встановленому ЦПК України, та не підлягає задоволенню. Просив суд рішення суду залишити без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

За змістом ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не надав будь-яких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та отриманою шкодою.

Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Встановлено, що в період часу з 20.06.1986 року по 10.12.1986 року ОСОБА_3 в ході виконання службового обов'язку у складі збройних сил, приймав участь в ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні небезпеки при в/ч № 93632, в зоні підвищеної радіоактивності та отримав дозу радіоактивного опромінення 21,30 рентген, що підтверджено Довідкою, виданою командиром військової частини № 12382.

В зону Чорнобильської катастрофи ОСОБА_3 було направлено з військової частини № 93632 для виконання службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні небезпеки Чорнобильської АЕС, що підтверджується Довідкою № 4/63 від 03.01.1994 року, виданою Шевченківським районним військовим комісаріатом та записами в військовому квитку гр. ОСОБА_3 серії НО № 2903792.

Таким чином, ОСОБА_3 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від Міністерства Оборони України.

Під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_3 отримав високу дозу радіоактивного опромінення - 21,30 рентген, що стало наслідком ушкодження його здоров’я, перебування тривалий час на лікарняному, проходження численних медичних оглядів та обстежень, відновлювальні процедури та як наслідок отримання численних хронічних захворювань, а саме: гіпертонічної хвороби II ступеня (клас ризику 4), дисциркуляторна енцефалопатія II ступеня, недостатність кровообігу в вертебробазилярному басейні, антено невротичний синдром, ІБС, стабільна стенокардія II ступеня, СН 1, ФК 2, гіпертонічна ангіоретинопатія, ДЕП в ВБС, ДДТТ ПОП: вертеброгенна люмбальгія, загострення.

Вказані хвороби, пов’язані з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, викладено в експертному висновку від 27.04.1995 № 3358 та довідках огляду МСЕК.

Крім того, перелічені хвороби у нього виникли у зв’язку з захворюваннями, які отримані в результаті виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв’язку з чим йому було безстроково встановлено інвалідність II групи та встановлено втрату працездатності на 80% , що підтверджується довідкою серії МСЕ № 096421 від 29.05.1995 року та Довідкою про результати визначення ступеня втрати працездатності серії 2-18-АА № 096421.

Внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи позивач отримав відповідні хвороби, про що свідчать Експертний висновок Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної Ради по встановленню причинного зв’язку каліцтва (хвороб) з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 27 квітня 1995 року №166, а також довідкою серії МСЕ № 096421 від 29.05.1995 року та Довідкою про результати визначення ступеня втрати працездатності серії 2-18-АА № 096421. А безпосередньо причиною хвороб є ушкодження здоров’ю, яке позивач отримав у 1986 році внаслідок опромінення при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначені правовідносини виникли під час дії ЦК УРСР, і не мають продовжувального характеру.

Враховуючи наведене до спірних правовідносин мають застосовуватись норми ЦК УРСР та законодавства, яке діяло на час виникнення у позивача хвороб (у період з 1990 по 1998 рік).

У відповідності до ч. ст. 440-1 ЦК УРСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

При цьому, зміст, коло суб’єктів і розмір відшкодування страхування у разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби у звязку з особливістю обєкта посягання були врегульовані ст. 23 Закону України «Про міліцію», Положенням про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 р. N 59 з подальшими змінами, Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року №488 «Про Умови державного обовязкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобовязаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум». Цими спеціальними нормами відшкодування моральної шкоди страхувальникам не передбачалось.

Таким чином, покладення відповідальності з підстав, передбачених загальною нормою ст. 4401 ЦК УРСР або ж 1167 ЦК України, суперечить зазначеним спеціальним правилам відшкодування шкоди страхувальникам, виходить за межі кола осіб, визначених законодавством, яким врегульовані правовідносини, що склалися між сторонами, і перевищує передбачений розмір відшкодування.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктами 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", при вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, необхідно з'ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Ураховуючи наведене, висновок суду апеляційної інстанції про те, що спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди, є обґрунтованим.

За вимогами ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону на час вирішення спору) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону на час вирішення спору) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України (в редакції закону на час вирішення спору) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Аналогічним чином питання обов’язків доказування і подання доказів регулює ст. 81 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом вірно встановлено, що в порушення вказаних норм процесуального законодавства позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, Кабінету Міністрів України, чи наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні.

Статтею 450 ЦК УРСР передбачалось, що організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено і в матеріалах справи відсутні докази, що діяльність Міністерства оборони України була пов’язана з джерелом підвищеної небезпеки, а саме Чорнобилською АЕС.

До того ж згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У відповідності до положень ст. 17 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сферах охорони здоров'я, соціального захисту населення, освіти і науки, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації організують щорічне медичне обстеження (диспансеризацію), санаторно-курортне лікування всіх осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, запроваджують систему радіаційно-екологічного, медико-генетичного, медико-демографічного моніторингу на території України. Цими органами у регіонах найбільшого зосередження осіб, які постраждали, створюються спеціалізовані центри, в тому числі дитячі, для обстеження, лікування, соціально-психологічної реабілітації та профорієнтації потерпілих осіб.

Розділом ІV вказаного Закону також передбачені компенсації та пільги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, серії А №038861, виданого 01.06.1993 року, позивача віднесено до І категорії осіб, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи.

Статтю 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги.

Відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено чинним законодавством також у формі медичного обслуговування, гарантій, компенсацій та пільг.

Доводи апеляційної скарги про те, що шкоду здоров’ю позивача завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а тому відповідачі повинні відшкодовувати її незалежно від вини, є безпідставними виходячи з наступного .

Особливості відшкодування ядерної шкоди встановлюються ст. 1189 ЦК України, спеціальними законами, в тому числі Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, згідно з ч. 8 ст. 73 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, встановлюється законом.

Отже, спеціальним законом в даному випадку є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Відповідно до закону держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за: пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою; матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України. На державу покладаються також зобов'язання щодо своєчасного медичного обстеження, лікування і визначення доз опромінення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (ст. 13 зазначеного Закону).

Таким чином, відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено чинним законодавством у формі надання потерпілим особам передбачених Законом компенсацій та пільг.

Докази та обставини, ні які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06 березня 2018 року

Головуючий

Судді: