Постанова № 72596734, 01.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2018 р. Справа№ 925/1203/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання - Берегова Н.М.,

за участю представників:

від позивача (апелянта): не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»

на ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 року

у справі №925/1203/17 (суддя Хабазня Ю.А.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»

до кредитної спілки «Копійка до копійки»

про визнання та включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу кредитної спілки «Копійка до копійки»,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 року позовну заяву публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» від 19.09.2017 року з вимогою зобов'язати кредитну спілку «Копійка до копійки» в особі голови ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу останньої грошові вимоги ПАТ «КБ «Приватбанк» у загальному розмірі 19663,33 грн., що складається із заборгованості за послугою «Кредитний ліміт» на поточний рахунок в сумі 16598,33 грн. (заборгованість за кредитом - 2034,74 грн.; заборгованість за процентами - 4222,31 грн.; заборгованість по комісії - 3733,02 грн.; заборгованість по пені - 6608,26 грн.) та заборгованості за надані банківські послуги з розрахунково-касового обслуговування в сумі 3065,00 грн. - залишено без розгляду.

Не погодившись з винесеною ухвалою, ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 року у справі № 925/1203/17 та передати справу до місцевого господарського суду для розгляду по суті.

Обґрунтовуючи подану скаргу, банк посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, оскільки, на думку апелянта, залишаючи позов без розгляду, місцевий суд повинен був надати обґрунтування того, що витребувані документи дійсно необхідні для вирішення спору, що за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті, а також, що банк не подав документи, витребувані судом без поважних причин. Крім того, скаржник вважає, що неподання ним визначених ухвалою суду першої інстанції документів, не може вважатися безумовною підставою для залишення позову без розгляду, а суд не позбавлений був можливості вирішити спір по суті, виходячи з наявних матеріалів справи та фактичних доказів наданих сторонами. При цьому, апелянт зазначає, що позивач, в силу наявних у нього прав згідно Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовував свої позовні вимоги саме наведеними документами і вказував на порушення його прав, а суд першої інстанції, не надавши належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, безпідставно залишив позовну заяву без розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2018 року вищезазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Верховець А.А. - головуючий суддя, судді: Мартюк А.І., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 року поновлено публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Приватбанк» строк для подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 26.01.2018 року до Київського апеляційного господарського суду надійшло поштове повернення №09.2-04/5271 ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 року про відкриття апеляційного провадження, яка направлялась кредитній спілці «Копійка до копійки».

Станом на 08.02.2018 року відзиву на апеляційну скаргу, додаткових заяв та клопотань до суду не надійшло.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 року закінчено проведення підготовчих дій та призначено апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 року у справі №925/1203/17 до розгляду на 01.03.2018 року. При цьому, зазначеною ухвалою було зобов'язано апелянта надати суду до 26.02.2018 року чітку копію заяви про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитків печатки (оригінали для огляду в судовому засіданні), а також, математичний розрахунок заявлених сум процентів, комісії, пені, який повинен містити: зазначення строку (періоду) нарахування сум процентів, комісії, пені та суми основного боргу, на яку вони нараховані; зазначення форм розрахунку і арифметичних дій щодо кожної суми; пояснення використаних у розрахунках цифр з посиланням на відповідні докази чи інші розрахунки, які ґрунтуються на доказах.

Колегією судів встановлено, що в судове засідання апеляційної інстанції призначене на 01.03.2018 року представники сторін не з'явилися, витребуваних судом документів не надали, причини неявки суду не повідомили, хоча про розгляд справи повідомлені належним чином. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності цих учасників та їх представників. При цьому, колегією суддів враховано той факт, що згідно наявних в матеріалах справи доказів кредитна спілка «Копійка до копійки», тричі повідомлялася належним чином місцевим господарським судом про час і місце розгляду справи, однак участі свого представника у судовому засіданні першої інстанції не забезпечила. Не скористався своїм процесуальним правом відповідач і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами пп. 9 п. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовною заявою про зобов'язання кредитної спілки «Копійка до копійки» в особі голови ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу останньої грошові вимоги ПАТ «КБ «Приватбанк» у загальному розмірі 19663,33 грн., що складається із заборгованості за послугою «Кредитний ліміт» на поточний рахунок в сумі 16598,33 грн. (заборгованість за кредитом - 2034,74 грн.; заборгованість за процентами - 4222,31 грн.; заборгованість по комісії - 3733,02 грн.; заборгованість по пені - 6608,26 грн.) та заборгованості за надані банківські послуги з розрахунково-касового обслуговування в сумі 3065,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги банк посилався на укладений між ним та кредитною спілкою «Копійка до копійки» договір банківського обслуговування (поточного рахунку) від 26.09.2011 року, із встановленням кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку і картки із зразками підписів та відбитку печатки. За умовами вказаного договору відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26505051500323 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет КЛІЄНТ банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг». При цьому, банк зазначав, що свої зов'язання за договором кредитна спілка «Копійка до копійки» не виконала внаслідок чого утворилась заборгованість. У зв'язку з перебуванням відповідача з 29.10.2014 року у стані припинення на підставі судового рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.09.2014 року у справі №823/2622/14, позивачем направлялася на адресу відповідача заява з кредиторськими вимогами, яка відповідачем не отримана, а повернута поштою з відміткою про закінчення терміну зберігання, а відтак позивач звертається до суду з вищезазначеним позовом.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.09.2017 року вищезазначену позовну заяву банку було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 925/1203/17 та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалами господарського суду Черкаської області від 20.10.2017 року, від 02.11.2017 року та від 23.11.2017 року розгляд справи відкладався та витребовувалося від ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» наступні документи: довіреність представника, яким підписано позовну заяву в оригіналі; заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки в оригіналі та чітку її копію; докази створення як документа «Условий и правил предоставления банковских услуг» і «Тарифов банка», надати їх повні копії та мати їх в оригіналі для пред'явлення суду; докази розміщення «Условий и правил предоставления банковских услуг» і «Тарифов банка» на сайті позивача в мережі Інтернет на час укладення договору банківського обслуговування (поточного рахунку) від 26.11.2011 року і докази ознайомлення з ними відповідача; письмовий виклад обставин (фактів) про надання кредиту, розрахунок суми наданого кредиту з посиланням на докази цих фактів; повний обгрунтований математичний розрахунок заявлених сум процентів, комісії, пені, який повинен містити: зазначення строку (періоду) нарахування сум процентів, комісії, пені та суми основного боргу, на яку вони нараховані; зазначення формул розрахунку і арифметичних дій щодо кожної суми; пояснення використаних у розрахунках цифр з посиланням на відповідні докази чи інші розрахунки, які грунтуються на доказах.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегією суддів встановлено, що на виконання вимог вищезазначених ухвал суду першої інстанції позивачем було надано лише копію наказу від 14.02.2012 №СП-2012-6545468 про актуалізацію «Условий и правил предоставления банковских услуг Приватбанка (Украина)», заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки. Інших документів матеріали справи не містять. Не надано відповідних доказів і апеляційному суду. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно протоколу судового засідання від 07.12.2017 року у справі №925/1203/17 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 11 год. 40 хв. цього ж дня для надання можливості представнику позивача скласти письмові пояснення причин неподання частини витребуваних ухвалою суду від 23.11.2017 року документів, які необхідні для розгляду справи.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017 року), господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Отже, встановлення цих обставин є безумовною підставою залишення позову без розгляду.

Згідно приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017 року), якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Отже, право вирішення питання про можливість розгляду справи за наявними матеріали надано законом на розсуд суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегією суддів відзначається, що увалами місцевого господарського суду від позивача були витребувані, однак не надані, докази для з'ясування наступних обставин, а саме: довіреність представника, яким підписано позовну заяву в оригіналі для перевірки повноважень особи, оскільки, відповідно до п.3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України, що діяла на момент винесення оскаржуваної ухвали, "якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень; у разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду; якщо позовну заяву підписано особою на підставі виданої їй довіреності, до заяви має бути додано оригінал або належно завірену копію такої довіреності; у разі коли до позовної заяви, підписаної представником позивача, не додано оригіналу або належно завіреної копії довіреності, але в цій заяві вміщено посилання на номер і дату довіреності, то господарський суд, приймаючи заяву до розгляду, витребує у позивача таку довіреність, а в разі її неподання виносить ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК". Приймаючи позовну заяву до розгляду та враховуючи 1) сумніви у наявності повноважень Гринь І.В. на підписання позовної заяви і 2) відсутність у справі належно завіреної копії довіреності (оскільки у порушення вищевказаних ст.36 ГПК України і п.2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18, додана копія довіреності Гринь І.В. /т.1 а.с.12/, яка виготовлена з використанням технічних засобів, не містить зазначення прізвища і ініціалів, а також посади особи, якою вона посвідчена), місцевим господарським судом було витребувано оригінал довіреності особи, якою підписано позовну заяву, однак, вона не була надана у три судові засідання, незважаючи на явку в них представників позивача. При цьому, як зазначає суд першої інстанції в своїй ухвалі, усно представник позивача пояснював, що довіреність не може бути надана, оскільки знаходиться у Гринь І.В., однак, як вбачається з наявних у матеріалах письмових пояснень представника банку, останній стверджує про наявність оригіналу в матеріалах справи, а відтак, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо неповажності причин неподання суду оригіналу зазначеної довіреності, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Разом з тим, судом першої інстанції витребовувались у позивача докази створення як документа «Условий и правил предоставления банковских услуг» і «Тарифов банка», зокрема їх повні копії та оригінали для пред'явлення суду на огляд, однак, суду надано лише частину цілісного документа, а саме текстову частину наказу (т.1 а.с.154-156), в той час, як дододатків, які ним затверджено, матеріали справи не містять. Не надано відповідних доказів і апеляційному суду. При цьому, як зазначає суд першої інстанції в своїй ухвалі, усно представник банку пояснював, що ці документи не можуть бути надані із-за їх надзвичайно великого обсягу, що вони розміщені на сайті позивача, що паперових оригіналів цих документів не існує, що весь документооборот у позивача здійснюється в електронних документах, однак, як вбачається з наявних у матеріалах пояснень представника позивача, останній наполягає на виконанні ухвали наданням тексту наказу, який вважає оригіналом.

Відповідно до статей 5, 6, 7 і 13 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг": "електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму; візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною; електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу (редакція цієї норми, що діяла на момент укладення договору); оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису; копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством; суб'єкти електронного документообігу повинні зберігати електронні документи на електронних носіях інформації у формі, що дає змогу перевірити їх цілісність на цих носіях; при зберіганні електронних документів обов'язкове додержання таких вимог: 1) інформація, що міститься в електронних документах, повинна бути доступною для її подальшого використання; 2) має бути забезпечена можливість відновлення електронного документа у тому форматі, в якому він був створений, відправлений або одержаний". Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок дотриманням вищевказаних норм при здійсненні документообороту лише в електронному вигляді лежить на позивачеві, а відтак, доводи представника позивача про неможливість подання у справу «Условий и правил предоставления банковских услуг» і «Тарифов банка», або на електронному носієві, або на паперовому носієві є нікчемними з точки зору закону і свідчать про ухилення від подання їх суду, тому не подані без поважних причин. Вказаний документ регулює умови договору, умови надання і погашення кредиту, тому без цих документів у справі надати юридичну оцінку дотримання сторонами вимог «Условий и правил предоставления банковских услуг» і «Тарифов банка» неможливо. При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що навіть наявні у матеріалах справи витяги, по-перше, не посвідчені належним чином, і, по-друге, не містять відомостей, що це є саме ті документи, які діяли на час укладення договору (відсутні посилання на наказ від 14.02.2012 року №СП-2012-6545468, назви доданих до позовної заяви і затверджених наказом від 14.02.2012 року №СП-2012-6545468 «Условий и правил предоставления банковских услуг» відрізняються, доказів затвердження «Тарифов банка» відсутні в матеріалах справи взагалі, діяла не одна редакція «Условий и правил предоставления банковских услуг» на різні періоди часу). Крім того, в матеріалах справи відсутні докази пояснень щодо запровадження у позивача виключно електронного документообігу. Не надано відповідних доказів і апеляційному суду. Більш того, колегія суддів вважає нікчемними посилання банку, що з текстом «Условий и правил предоставления банковских услуг» суд може ознайомитись в Інтернеті, з огляду на те, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) докази подаються у справу стороною і на суд не покладено обов'язку їх розшуку та перевірки достовірності в Інтернеті;

Крім того, як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції зобов'язував позивача (скаржника) надати письмовий виклад обставин (фактів) про надання кредиту, розрахунок суми наданого кредиту з посиланням на відповідні докази цих фактів. При цьому, колегія суддів зауважує, що позовна заява не містить викладу фактів про те, як виник основний борг по кредиту - в ній вказано кінцевий результат якихось обчислень - 2034,74 грн., тобто, банком фактично запропоновано суду самостійно, на підставі доданої виписки про рух коштів, зробити такі розрахунки. При цьому, в матеріалах справи відсутній повний та обгрунтований математичний розрахунок заявлених сум процентів, комісії, пені, який повинен містити: зазначення строку (періоду) нарахування сум процентів, комісії, пені та суми основного боргу, на яку вони нараховані; зазначення формул розрахунку і арифметичних дій щодо кожної суми; пояснення використаних у розрахунках цифр з посиланням на відповідні докази чи інші розрахунки, які грунтуються на доказах, які суд зобов'язував надати. За відсутності розрахунку суми основного боргу по кредиту, за відсутності вказаних точних календарних періодів нарахувань на суму основного боргу, перевірка вказаних банком сум процентів, комісії, пені не вбачається можливою.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що позивач тричі не виконував вимог ухвал суду, не надав суду всіх витребуваних документів, пояснень і розрахунків без поважних причин (оскільки такі причини не вказані і будь-які докази причин відсутні), а витребувані матеріали необхідні для вирішення спору і без їх наявності неможливо встановити дійсні обставини справи і умови укладеного договору, що унеможливлює прийняття обґрунтованого і законного рішення, а відтак, на думку колегія суддів місцевий господарський суд правомірно суд не застосував надане йому ст.75 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) право, а з посиланням на п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України залишив подану банком позовну заяву без розгляду, зазначивши, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В ході розгляду апеляційної скарги колегією суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав, згідно приписів закону, для розгляду по суті поданого публічним акціонерним товариством «КБ «Приватбанк» позову.

Доводи, наведені ПАТ «КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування ухвали господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 року по справі № 925/1203/17. Порушень норм процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування даної ухвали, судовою колегією не встановлено.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу господарського Черкаської області від 07.12.2017 року у справі № 925/1203/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 року у справі № 925/1203/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1203/17 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03.03.2018.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді М.Г. Чорногуз

А.І. Мартюк