Постанова № 72596725, 22.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2018 р. Справа№ 910/17010/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. (повний текст складено - 05.12.2017р.)

у справі № 910/17010/17 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Саєнка Володимира Володимировича

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 5 036 423,83 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Саєнко Володимир Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення солідарно 4 782 514,30 грн. основної заборгованості, що утворилася у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання юридичних послуг №1 від 13.05.2015р., 64 965,47 грн. 3% річних та 188 944,06 грн. втрат від інфляції за загальний період нарахування з 20.03.2017р. по 13.09.2017р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. у справі № 910/17010/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на користь Фізичної особи-підприємця Саєнка Володимира Володимировича 4 782 514,30 грн. боргу, 64 965,47 грн. 3% річних, 188 944,06 грн. втрат від інфляції та 75 546,36 грн. судового збору. У задоволенні позову до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк", подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказував, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи щодо обов'язку відповідача-1 здійснити оплату, оскільки основним критерієм виконання банком зобов'язання по оплаті винагороди виконавцю за договором про надання юридичних послуг №1 від 13.05.2015р. (пункту 5.2 Договору), є стягнення виконавцем з боржників банку всієї суми заборгованості, а не зафіксованої актом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), Жук Г.А., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.02.2018р.

07.02.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

07.02.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018р. оголошено перерву до 22.02.2018р.

21.02.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.

Клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи залишено без задоволення з огляду на те, що за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Представники відповідача-2 до судового засідання, що відбулось 22.02.2018р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 13.05.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (далі - замовник, банк) і Фізичною особою-підприємцем Саєнко Володимиром Володимировичем (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг №1 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язки за плату надавати замовнику послуги по стягненню заборгованості, у тому числі за кредитними договорами.

Зі змісту пункту 2.2 Договору випливає, що виконавець надає наступні послуги: представництво інтересів замовника перед боржниками та/або третіми особами; ведення листування з боржниками та/або третіми особами, пред'явлення їм претензій, вимог та інших документів; проведення з боржниками та/або третіми особами зустрічей, телефонних та інших переговорів з приводу стягнення заборгованості/виконання зобов'язань; з'ясування місця проживання та/або місця знаходження боржників, третіх осіб їх майна; застосування позасудових способів врегулювання погашення заборгованості; складання проектів договорів, спрямованих на погашення заборгованості (договір про задоволення вимог іпотекодержателя, договір щодо продажу майна боржника/третіх осіб замовником від їх імені тощо) та супроводження їх виконання; супроводження вчинення виконавчих написів; представництво інтересів замовника шляхом вчинення будь-яких дій, передбачених законодавством, перед підприємствами, установами та організаціями, в органах влади та судових органах; підготовка, підписання, подання та отримання листів, вимог, позовів, скарг, заяв, клопотань та інших документів; звернення до судових органів, участь в судових засіданнях, в тому числі і в справах про банкрутство, з метою представництва і захисту прав та інтересів замовника; представництво замовника у виконавчому провадженні; представництво інтересів замовника у правоохоронних органах (подання заяв про злочин, оскарження дій або бездіяльності тощо).

За умовами Договору пунктами 3.1, 3.2 встановлено, що виконавець зобов'язується надавати послуги по стягненню заборгованості з боржників (Перелік боржників - за формою згідно з додатком 1 до договору). Протягом 5 робочих днів після підписання Договору замовник за актом прийому-передачі документів передає виконавцю документи, необхідні для стягнення заборгованості з боржників в обсязі, необхідному для надання послуг виконавцем.

Завершенням надання послуг із стягнення заборгованості з боржника вважається: день зарахування коштів на рахунок замовника в повному обсязі; підписання сторонами відповідного додаткового договору про завершення надання послуг по відповідному боржнику (пункт 3.5 Договору).

Згідно до пункту 4.1 Договору замовник зобов'язувався, зокрема, вчасно та в повнову обсязі оплачувати послуги виконавця, в порядку та на умовах передбачених Договором.

За умовами пунктів 5.1, 5.2 Договору, вартість послуг із стягнення заборгованості визначена у додатку 4 до Договору. Сума винагороди виконавця розраховується у відсотках від всієї суми заборгованості боржника, що в повному обсязі надійшла на рахунок замовника, і сплачується лише по факту надходження всієї суми заборгованості боржника на відповідний рахунок замовника.

Додатковим договором №3 до Договору про надання юридичних послуг №1 від 13.05.2015р. сторони погодили, що замовник не сплачує виконавцю жодної винагороди за надання послуг згідно пунктів 5.1 - 5.2 Договору у разі відступлення замовником своїх прав по договору з боржником третій особі; при відсутності рішення суду першої інстанції/рішення суду, яке набрало законної сили, про задоволення позовних вимог у частині стягнення боргу/звернення стягнення на предмет іпотеки та/або заставне майно (пункт 5.4 Договору в редакції додаткового договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.06.2016р. Якщо за 5 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору, дія Договору вважається продовженою за згодою обох сторін на 6 місяців (пункт 9.1 Договору в редакції додаткового договору № 1 від 03.11.2015р.).

Договір підписано позивачем та уповноваженою особою відповідача-1 - ОСОБА_6, який діяв на підставі рішення Фонду №45 від 11.06.2014р., підписи сторін завірені їх печатками.

19.07.2017р. виконавець листом за №19-07/1 звернувся до замовника з вимогою сплатити йому винагороду, яка становить 4 782 514,30 грн.

У відповідь, 31.03.2017р., банк повідомив, що термін дії договору про надання юридичних послуг №1 від 13.05.2015р. закінчився та з 01.04.2017р. між сторонами завершується співпраця в рамках цього договору. У зв'язку з цим, замовник просив виконавця забезпечити протягом трьох робочих днів повернення/передачу за актом прийому-передачі всіх документів для стягнення заборгованості з боржників банку, що були ним переданні для надання послуг за договором.

Проте, враховуючи пункт 9.1 Договору, договір пролонговано до 01.06.2017р., а тому, з огляду на лист Банку та приписи пункту 9.1 Договору, останній припинив свою дію з 01.06.2017р.

Несплата відповідачем суми заборгованості за договором у розмірі 4 782 514,30 стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом. Окрім того, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання по оплаті виконавець нарахував до стягнення 64 965,47 грн. 3% річних та 188 944,06 грн. втрат від інфляції за період заборгованості з 20.03.2017р. по 13.09.2017р.

Позивач також вказував, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є розпорядником коштів банку, що знаходиться в процедурі ліквідації, та несе солідарну відповідальність за невиконання Банком зобов'язань з оплати витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідації, в тому числі з оплати юридичних послуг, тож заявлені вимоги підлягають солідарному стягненню з обох відповідачів.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Апелянт вказував, що відсутні підстави для виплати виконавцю винагороди, оскільки виконавець не забезпечив повного погашення кредитної заборгованості боржників банку, у відповідності до умов пункту 5.2 Договору.

Між тим, такі твердження замовника судова колегія визнає хибними.

Відповідно до п. 5.2 Договору сума винагороди виконавцю (вартість послуг визначена згідно Додатку №4 до Договору) розраховується у відсотках від всієї суми заборгованості боржника, що в повному обсязі надійшла на рахунок замовника, і сплачується лише по факту надходження всієї суми заборгованості боржника на відповідний рахунок замовника.

Додатком №4 до Договору сторони встановили тарифи на юридичні послуги по стягненню заборгованості, зокрема зазначили, що після підписання акту про завершення надання послуг відповідно до п. 3.5 Договору, за винятком завершення в день закінчення строку Договору, винагорода виплачується в повному обсязі від узгодженого тарифу.

Таким чином, сторони встановили, що підставою для оплати винагороди в разі надходження коштів в погашення заборгованості боржників, в тому числі і часткового, є, серед іншого, підписання Додаткового договору про завершення надання послуг по відповідному боржнику та підписання на підставі додаткових договорів актів про завершення надання послуг.

В обґрунтування вимог про сплату винагороди у сумі 4 782 514,30 грн. позивач посилався на складені між ним та замовником додаткові договори, а також підписані акти від 20.03.2017р. на суму 720 090,00 грн., від 28.03.2017р. на суму 783 769,43 грн., від 20.03.2017р. на суму 783 225,00 грн., від 28.03.2017р. на суму 177 929,48 грн., від 12.04.2017р. на суму 2 317 500,00 грн.

В актах про завершення надання послуг сторони обумовили, що акти є підставою для виплати винагороди виконавцю в розмірах, встановлених цими актами.

Підписавши акти та додаткові договори, замовник визнав ефективність діяльності виконавця по стягненню заборгованості, і не вправі відмовитися від оплати винагороди виконавцю, якщо дійсний розмір стягнених за судовими рішеннями боргів і зарахування коштів на рахунок замовника не повністю відповідало його очікуванням.

Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Фонд (відповідач-2) не є стороною укладеного між замовником та виконавцем Договору і його умови не покладають на Фонд жодних зобов'язань.

Враховуюче наведене, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано дійшов до висновку, що задоволення позовних вимог слід здійснити за рахунок сторони догвору - Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" , яка відповідає перед виконавцем за неналежне виконання грошових зобов'язань у сумі 4 782 514,30 грн.

Звертаючись з позовом, позивач нарахував на суму боргу 64 965,47 грн. 3% річних і 188 944,06 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення в оплаті з 20.03.2017р. по 13.09.2017р.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, апеляційний суд встановив, що нараховані позивачем 64 965,47 грн. 3% річних і 188 944,06 грн. інфляційних втрат у заявлений період, є такими, що ґрунтуються на нормах законодавства України, тож позов в цій частині підлягає задоволенню до відповідача-1.

Доводи скаржника правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. у справі № 910/17010/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. у справі № 910/17010/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/17010/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст складено 05.03.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.Г. Чорногуз

Г.А. Жук