Постанова № 72594275, 28.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/4069/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 лютого 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кондора Р.Ю. і Мацунича М.В.,

за участю секретаря Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 17 жовтня 2017 року (у складі судді Пак М.М.) за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця у липні 2017 р.

Просив:

-визнати дії державного виконавця Мукачівського МВ ДВС - Добоні В.М., щодо призначення примусового виконання рішення суду згідно з виконавчим написом нотаріуса № 87, виданим приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу 25.11.2011 р.,неправомірними;

-скасувати постанову про призначення примусового виконання рішення судувід 04.07.2017 р., винесеної державним виконавцем Мукачівського МВ ДВС Добоні В.М. щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 87, виданого приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу 25.11.2011 р.

На обґрунтування скарги вказав, що 04 липня 2017 р. державним виконавцем Мукачівського МВ ДВС було винесено постанову про призначення примусового виконання рішення суду, яка не відповідає вимогам закону щодо наявності в ній усіх належних реквізитів, у ній відсутні мотиви, згідно з якими виконавець виніс таку постанову, стягувачем було пропущено строк для пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання. Ураховуючи дію норм законодавства на момент виникнення спірних правовідносин, державним виконавцем не могли проводитися жодні виконавчі дії, так як вони не ґрунтуються і не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 17 жовтня 2017 р. скаргу ОСОБА_2 задоволено: визнано дії головного державного виконавця Мукачівського МВ ДВС щодо призначення примусового виконання рішення суду за виконавчим написом нотаріуса №87, виданим 25 листопада 2011 р. приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В.І., неправомірними;скасовано постанову про призначення примусового виконання рішення суду, винесену головним державним виконавцем Мукачівського МВ ДВС від 04.07.2017 р.щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №87, виданого 25 листопада 2011 р. приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В.І.

Мукачівський МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області просить скасувати цю ухвалу та постановити нову про відмову в задоволенні скарги.Доводить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив оскаржувану постанову. Зазначає, що в спірних правовідносинах належить відрізняти поняття «відкриття виконавчого провадження» і «призначення примусового виконання», оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження виноситься при надходженні виконавчого документу до виконання, а постанова про призначення примусового виконання виноситься у ході проведення виконавчих дій. Указує, що виконавчі документи, які стали підставою для відкриття виконавчих проваджень, уже перебували на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області та були повернуті стягувачу 01.12.2015 р.

У письмових запереченнях ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала - скасуванню із закриттям провадження у справі, з таких мотивів.

Суд першої інстанції виходив із обґрунтованості скарги.

При цьому встановив, що постановою головного державного виконавця Мукачівського МВ ДВС Добоні В.М. при примусовому виконанні виконавчого напису №87, виданого 25 листопада 2011 р. приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Вімерт В.І., призначено примусове виконання на предмет звернення стягнення на житловий будинок із належними до нього спорудами та прибудовами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і належить на праві власності ОСОБА_2, у рахунок погашення боргу ОСОБА_5. перед ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 374 900,22 грн.

Згідно з положеннями ст.383 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду зі скаргою) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян. Однією із гарантій принципу законності виконавчого провадження є закріплення та гарантування права на оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця. Із принципом законності тісно пов'язаний принцип контролю за виконавчим провадженням. Зумовлений він також постюрисдикційним характером діяльності державного виконавця, який повинен виконати те, що вже присудив уповноважений державний чи недержавний орган (особа).

Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, а також можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина п'ята статті 82 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, до цивільної юрисдикції відноситься оскарження дій або бездіяльності державного виконавця, які були спрямовані на виконання судового рішення, а рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, які були спрямовані на виконання рішень інших органів (посадових) осіб, можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду.

У спірних правовідносинах боржник подав скаргу на дії державного виконавця щодо винесення ним постанови про призначення примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, виданих 25.11.2011 р., а тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції не звернув на це уваги, що призвело до помилкового висновку та порушення правил цивільної юрисдикції.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За приписами п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суддійшов висновку про необхідність скасування оскарженої ухвали з одночасним закриттям провадження у справі через порушення норм процесуального права в частині юрисдикції.

Керуючись ч.ч.1,2 ст.377, ст.ст.381,382,383,384 ЦПК України -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області задовольнити частково.

2. Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 17 жовтня 2017 року скасувати, а провадження у справі закрити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

4. Повне судове рішення складено 06 березня 2018 року.

Судді: