Постанова № 72592696, 27.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 р. № 820/6352/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 21.09.2017 року № 0007481410 про застосування до позивача штрафних ( фінансових санкцій) в сумі 8060,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне ППР є незаконним та необґрунтованим, а тому - підлягає скасуванню. Позивач вказував, що останнє прийнято з порушенням строків, визначених п.86.8 ст. 86 ПК України, а зобов'язання у вигляді штрафних санкцій застосовані на підставі Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", у той час як відповідальність за таким видом порушення передбачена спеціальним законодавством, а не підзаконним актом.

У судове засідання представник позивача не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, а також, відзив на позов, в якому контролюючий орган, заперечуючи проти позовних вимог вказав, що позивачем було порушено порядок оприбуткування готівки, за що передбачена відповідальність.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Фахівцями ГУ ДФС в Одеській області було здійснено фактичну перевірку позивача у господарській одиниці кафе "San-Marino" щодо додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального, результати якої викладено в акті № 333/15-32-40-03/НОМЕР_2 ( а.с.12-15). Вказаний акт отримано позивачем 01.08.2017 р. ( а.с.16).

Перевіркою встановлено, зокрема порушення позивачем п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, яке полягає у неоприбуткуванні торгівельної виручки за готівку в книзі обліку розрахункових операцій 10.07.2017 р. в сумі 1612 грн.

Судом встановлено, що на підставі вказаного висновку перевірки, за порушення, що полягало у неоприбуткуванні торгівельної виручки за готівку в книзі обліку розрахункових операцій 10.07.2017 р. в сумі 1612 грн., ГУ ДФС у Харківській області було складено податкове повідомлення - рішення від 21.09.2017 р. № 0007481410, яким, згідно п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України та абз.3 ч.1 ст.1 Указу Президента України від 12.05.95 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" застосовано до суб'єкта господарювання суму штрафних (фіксованих) санкцій (штрафів) у розмірі 8060,00 грн. ( а.с.11).

Позивач оскаржив вказане ППР в адміністративному порядку, подавши відповідну скаргу до ДФС України, проте, рішенням про результати розгляду скарги від 23.11.2017 р. ДФС України залишило таку без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача за захистом своїх прав у судовому порядку.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) ( пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний, серед іншого вести в установленому порядку облік доходів і витрат.

Як зазначалося судом раніше та підтверджено висновками акту перевірки, підставою для винесення ГУ ДФС у Харківській області оскаржуваного податкового повідомлення - рішення слугувало встановлення під час проведення фактичної перевірки кафе «San-Marino» факту порушення суб'єктом господарювання ФО-П ОСОБА_1 встановлених пунктом 2.6 глави 2 Положення №637 правил обліку готівки, зокрема неоприбуткування вказаним суб'єктом господарювання торгівельної виручки за готівку в книзі обліку розрахункових операцій 10.07.2017 року в сумі 1612,00 грн.

Суд зазначає, що вказане порушення підтверджується наявними в матеріалах справи копіями сторінок книги обліку розрахункових операцій (КОРО) ( а.с.80-82).

У свою чергу, позивачем не наведено жодне спростування вказаного порушення, а оскаржуване ППР останній просить скасувати виключно з тих підстав, що останнє прийнято з порушенням строків, визначених п.86.8 ст. 86 ПК України, а зобов'язання у вигляді штрафних санкцій застосовані на підставі Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", у той час як відповідальність за таким видом порушення передбачена спеціальним законодавством, а не підзаконним актом.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (надалі - Положення, що було чинне на час перевірки позивача та складання оскаржуваного податкового повідомлення - рішення), книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг); оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно пункту 7.15 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Пунктом 2.6 Положення унормовано, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Системно аналізуючи вказані положення, суд зазначає, що у проведенні готівкових розрахунків із застосування РРО або використанням розрахункової книг, оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підстав готівки у КОРО.

При цьому окремо слід зазначити, що невідображення готівки в книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке відповідальність встановлена саме Указом Президента України від 12.05.1995 №436/95.

Відповідно до роз'яснення, викладеного у листі Національного банку України від 16.04.2010 року №11-110/2010-6116, у разі коли готівка проведена через РРО, зроблений відповідний запис у касовій книзі у день надходження готівки, однак не проведена у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків, то такий випадок кваліфікується як неповне оприбуткування.

У позові позивач акцентував увагу суду, що встановлення штрафних санкцій згідно Указу Президента України №436/95 є порушенням положень Конституції України, оскільки Указ не є законом, а лише нормативно - правовим актом, тоді як на думку позивача, штрафні санкції за порушення правил оприбуткування готівки після здійснення розрахункових операцій із застосуванням РРО повинні бути застосовані до суб'єкта господарювання на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У свою чергу, суд зазначає, що Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а питання ведення касових операцій та регулювання обігу готівки (оприбуткування готівки в касах під час розрахунків із застосуванням РРО (РК) регулюються саме нормами Положення №637, а не вказаного Закону, що спростовує твердження позивача в цій частині.

Абзацом 3 ч.1 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95 (в редакції Указу Президента України від 07.09.2001 року №802/2001) (далі за текстом - Указ Президента України №436/95), встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

На час винесення оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення - рішення та застосування до позивача штрафних санкцій Указ Президента України №436/95 був чинний, не визнаний Конституційним судом України неконституційними повністю чи в окремій частині, або таким, що втратив чинність.

Пунктами 2, 3 вказаного Указу №436/95, штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань. Контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Згідно положень п.п.20.1.19 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України , контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, ГУ ДФС у Харківській області правомірно застосовано до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі положень Указу Президента України №436/95, що спростовує твердження позивача в цій частині. Доказів протилежного позивачем до суду не надано.

Щодо твердження позивача про порушення відповідачем строків, визначених п.86.8 ст. 86 ПК України, суд зауважує, що згідно вказаної норми, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів- протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Доказів подання заперечень на акт фактичної перевірки позивачем суду не надано, у свою чергу, як вже було встановлено вище, акт перевірки позивачем отримано 01.08.2017 р., а оскаржуване ППР складено 21.09.2017 р., тобто, з порушенням строків, визначених п.86.8 ст. 86 ПК України.

У свою чергу, у будь - якому випадку, порушення строків прийняття/ направлення податкового повідомлення - рішення, само по собі не впливає на його законність. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13.02.2018 р. по справі № 820/1975/17.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено порушення позивачем порядку оприбуткування готівки, за яке відповідальність встановлена саме Указом Президента України від 12.05.1995 №436/95, та розглядом справи встановлено законність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, вказаний факт недодержання відповідачем п.86.8 ст. 86 ПК України не є підставою для його скасування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт виконання відповідачем обов'язку, встановленого ч. 2. ст.77 КАС України, за яким, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас, наведені позивачем доводи в обґрунтування позовних вимог, є безпідставними.

За вказаних обставин, у задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, пред'явленого до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 205,243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2, АДРЕСА_1, 62447) до Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська,46, м. Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06 березня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.