Рішення № 72592576, 05.02.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/6644/17

Провадження №2/265/214/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Щербіна А. В., за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Донецького обласного військового комісаріату, Маріупольського об’єднаного міського військового комісаріату до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої суми грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2017 року Донецький обласний військовий комісаріат (надалі – Позивач 1), Маріупольський об’єднаний міський військовий комісаріат (надалі – Позивач 2) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої суми грошового забезпечення. В обгрунтування позову, з урахуванням уточнень від 05.12.2017 року зокрема зазначили, що 25.03.2015 року ОСОБА_1 на ім'я військового комісара Маріупольського ОМВК надав рапорт з проханням про призначення на посаду гранатометника 1 відділення 1 взводу роти охорони Маріупольського ОМВК. На підставі Указу Президента України від 14 січня 2015року №15/2015 від 14.01.2015 «Про проведення часткової мобілізації на території України» та відповідно до мобілізаційного розпорядження тимчасово виконуючого обов'язки заступника начальника Генерального штабу ЗСУ №322/2/423т від 21.02.2015року був призначений та зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення. Відповідно до наказу військового комісара Маріупольського ОМВК №24 від 25.03.2015року встановлений посадовий оклад за З тарифним розрядом у розмірі 565 грн. на місяць, з виплатою щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 125% посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення.

15 та 16 лютого 2016 року солдат ОСОБА_1 не з’явився на службу без поважних причин. За даним фактом на підставі наказу військового комісара Маріупольського ОМВК №15 від 18.02.2016 року за фактом невиходу на службу без поважних причин, ОСОБА_1 була оголошена «догана». На підставі наказу Міністра оборони України від 27.02.2016 року №44 та «Тимчасового порядку встановлення розміру щомісячної премії військовослужбовцям ЗСУ» за невихід на службу без поважних причин солдату ОСОБА_1 встановити премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 630% посадового окладу за лютий 2016 року в розмірі 90% та щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% місячного грошового забезпечення за лютий 2016 року встановити в розмірі 10%.

22 та 23 березня 2016 року солдат ОСОБА_1 знов не з'явився на службу без поважних причин. На підставі висновку аудити та наказу військового комісара Донецького ОВК №171 від 30.05.2017 року «Про усунення виявлених порушень у нарахуванні та виплаті заробітної плати і грошового забезпечення» військовослужбовцям та працівникам ЗСУ відносно яким було виявлено помилкове нарахування грошових сум, необхідно здійснити відшкодування зайво виплачених сум грошового забезпечення.

На підставі п.31.6 наказу Міністра оборони України №260 від 11.06.2008року «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» командир військової частини позбавляє військовослужбовців премії повністю: - за невихід на службу без поважних причин; - за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння).

Відповідно наказу військового комісара Донецького обласного військового комісаріату № 9-РС від 31.03.2016р. солдата ОСОБА_1, гранатометника 1 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони Маріупольського ОМВК було звільнено з військової служби в запас. На даний час солдат ОСОБА_1 на військовій службі не перебуває, тому відшкодування зайво виплаченої суми грошового забезпечення ОСОБА_1 у добровільному порядку не являється можливим.

На підставі викладеного та згідно наказу Міністра оборони України №260 від 11.06.2008р., солдат ОСОБА_1 за не вихід на службу без поважних причин (накази № 20 від 19 лютого 2016 р., №31 від 24.03.2016 року.) повинен бути позбавлений премії в повному обсязі. Зайво виплачена сума грошового забезпечення за наказом №20 від 19.02. 2016р. становить 4933,47грн., а за наказом № 31 від 24.03.2016 р. становить – 7973,28 грн., а разом – 12906,75грн.

Посилаючись на ст.ст.524, 533-535, 625 ЦК України, просили суд стягнути з Відповідача на користь Донецького обласного військового комісаріату зайво виплачену суму грошового забезпечення у розмірі 12906,75 грн., та покласти судові витрати на відповідача згідно з ЗУ «Про судовий збір».

В судове засідання представник позивача 1 ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, в судове засідання не з’явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача 1 ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, в судове засідання також не з’явився. Подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, а справу розглянути за його .

Відповідач ОСОБА_1, в судове засідання також не з’явився. Подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити, а справу розглянути за його відсутності.

Неявка в судове засідання сторін, на думку суду не є перешкодою для розгляду справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про місце, день та час розгляду справи та на власний розсуд розпорядилися своїм правом прийняття участі в судовому розгляді.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши у сукупності надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 погоджується з вимогами Позивачів про безпідставне отримання ним грошового забезпечення у розмірі 12906,75 грн.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 добровільно сплатив або бажає сплатити безпідставно отримане ним грошове забезпечення, суду не надано.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки примусове виконання обов’язку в натурі та/або відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відповідно до чинного законодавства України, в примусову порядку здійснюються лише виконавчою службою на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Донецького обласного військового комісаріату також підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1600,00 грн., яка була сплачена Позивачем 1 під час звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Донецького обласного військового комісаріату до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої суми грошового забезпечення – задовольнити.

Стягнути на ОСОБА_1 (87500, АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1) на користь Донецького обласного військового комісаріату (87536, м.Маріуполь, вул.Новотрубна, 16, код ЄДРПОУ 09574375) зайво виплачену суму грошового забезпечення у розмірі 12906 (дванадцять тисяч дев’ятсот шість) гривень 75 копійок, а також суму судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.В. Щербіна