Рішення № 72589277, 22.02.2018, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 133/1757/17

22.02.18

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі головуючого - судді Сороки Д.В.

за участю секретаря Пясковської Н.А.

розглянувши у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агродім-Іва» с. Козятин Козятинського району Вінницької області про стягнення майнової та моральної шкоди, треті особи: управління Держгеокадастру у Козятинському районі Вінницької області, Головне управління державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Вінницькій області,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Агродім-Іва»

с. Козятин Козятинського району Вінницької області про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, стягнення майнової та моральної шкоди, треті особи: управління Держгеокадастру у Козятинському районі Вінницької області, Головне управління державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Вінницькій області.

В судовому засіданні 15.12.2017 позивач ОСОБА_1 подала заяву про відмову від позовних вимог в частині витребування із незаконного володіння ТОВ «Агродім-Іва», с. Козятин Козятинського району Вінницької області земельної ділянки загальною площею 5,8189 га, кадастровий номер 0521482800:05:009:0026, належної їй на праві приватної власності. Дану заяву мотивувала тим, що через рік і три місяця після закінчення строку договору оренди землі від 13.07.2011 її спірна земельна ділянка була повернута.

Ухвалою суду від 15.12.2017 прийнято відмову позивача від позову в частині витребування із незаконного володіння ТОВ «Агродім-Іва» с. Козятин Козятинського району Вінницької області земельної ділянки загальною площею 5,8189 га, кадастровий номер 0521482800:05:009:0026, належної їй на праві приватної власності, та закрито в цій частині провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 в позовній заяві вказала, що 13.07.2011 між нею та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,8189 га, кадастровий номер 0521482800:05:009:0026, належної їй на праві приватної власності, строком на 5 років до 13.07.2016. Зазначає, що після закінчення строку дії договору вона неодноразово зверталась до відповідача щодо припинення обробітку земельної ділянки та її повернення, проте станом на день звернення до суду земельна ділянка так і не була їй повернута.

Внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів їй було спричинено збитки у формі упущеної вигоди від неотримання орендної плати. Розмір збитків за розрахунком позивача складає 21 636 грн.

Позивач зазначив, що відмповідно до інформації суміжних землевласників та землекористувачів , органів державної влади та місцевого самоврядування, середньорічна оренда оплати за землю сільськогосподарського призначення на території Козятинського району Вінницької області на даний час складає 9600гривень за 2,9 га .

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 14 000 грн., через відсутність можливості використовувати належну їй земельну ділянку, звернення до правоохоронних та контролюючих органів, що поглиблювало відчуття відсутності виходу із ситуації, що склалася та негативно впливало на її моральне самопочуття.

Позивач посилається на положення ст.ст. 15, 16, 22, 386, 1166, 1213 ЦК України, ст.ст. 152, 156, 157, 206 ЗК України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284.

В судове засіданні позивач не з’явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату час та місце судового засідання, однак надіслала на адресу суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі та участі її представника, позов підтримала та просила задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату час та місце судового засідання , але до суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі. Також надав суду заперечення проти позову. В запереченні зазначив, що оскільки відповідач не отримав від позивача протягом місяця після закінчення строку договору оренди землі від 13 липня 2011 року лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору, на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» вважав договір поновленим та продовжив обробіток земельної ділянки. Вказує, що позивач до червня 2017 року не вчиняла жодних дій, направлених на встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, а тому відповідач не міг фізично відокремити земельну ділянку позивача від суміжних земельних ділянок, які перебувають в оренді відповідача, тому в квітні 2017 року засіяв усе поле соєю, врожай якої було зібрано на початку жовтня.

Відповідач пропонував позивачу отримати нараховану орендну плату за користування земельною ділянкою у 2017 році в розмірі 13 272,27 грн., проте позивач відмовилась та зазначила в листі від 25 жовтня 2017 року, що правові підстави для отримання вказаних коштів відсутні.

Відповідач проти стягнення майнової та моральної шкоди заперечує, вважає, що відсутня його вина, протиправна поведінка, та не спричинена позивачу шкода, розмір якої позивачем не обґрунтовано та не визначено у встановленому законодавством порядку.

Треті особи в судове засідання не з’явились, хоча належним чином повідомлялись про дату час та місце судового засідання, однак від в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшло пояснення на позовну заяву, в якому зазначено, що при розгляді справи Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області покладається на розсуд суду.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Так, судом встановлено, що 13 липня 2011 року між сторонами було укладено договір оренди землі, згідно умов якого позивач передала, а відповідач прийняв у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку загальною площею 5,8189 га, кадастровий номер 0521482800:05:009:0026 ( а.с. 12-14)).

Відповідно до п. 7 договір оренди укладено на п’ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Згідно з п. 8 договору орендна плата може виплачуватись орендарем, як у формі натуроплати (750 кг зерна), так і грошовими коштами, і не може бути меншою за 3,0 % від грошової оцінки земельної ділянки – 1375,32 грн. Орендна плата виплачується у такі строки – до 15-го жовтня кожного року (п. 10 договору) .

Згідно з п. 42 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди землі було зареєстровано відділом Держкомзему у Козятинському районі у Державному реєстрі земель 24.10.2011, про що вчинено запис № 0521400040012215( а.с. 14).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на дату укладення та реєстрації договору оренди землі) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України (в редакції станом на дату укладення та реєстрації договору оренди землі)договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір оренди землі між сторонами було укладено строком на 5 років з моменту його державної реєстрації, а саме до 24.10.2016 .

Частинами першою-п’ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов’язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов’язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічної правової позиції дотримувався Верховний Суд України у постанові

№ 6-146цс16 від 23 березня 2016 року.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту направлення позивачу до закінчення строку дії договору повідомлення орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та доданого проекту додаткової угоди.

Таким чином, відповідач не скористався свої переважним правом на поновлення договору оренди, а сам договір оренди припинився 24.10.2016 .

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Земельна ділянка була повернута позивачу лише 19 жовтня 2017 року. про що сторонами було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 0521482800:05:009:0026 ( а.с. 62).

З 24.10.2016 по 19.10.2017 відповідач використовував земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, що не заперечується сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та заперечень відповідача, ним не оспорюється право позивача отримати компенсацію за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою у 2017 році, проте відповідач заперечує, що така компенсація є збитками.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, а саме неотриманої орендної плати.

В п. 2 ч.2 ст.22 ЦК України визначено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв’язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред’явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов’язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

За змістом статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284 (далі - Порядок) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход – це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав, зокрема, внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно з п. 2 Порядку розмір збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

На необхідність застосування Порядку для визначення розміру збитків, заподіяних обмеженням прав власників землі та землекористувачів, вказує й Пленум Верховного Суду України в п. 14 Постанови № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

Позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували розмір спричинених збитків, таких як акт комісії, передбачений п. 2 Порядку, або обґрунтованого розрахунку розміру спричинених збитків. Позивачем зазначено у позовній заяві, що відповідно до інформації суміжних землевласників та землекористувачів, органів державної влади та місцевого самоврядування, середньорічна орендна плата за землю сільськогосподарського призначення на території Козятинського району складає 9600 грн. за 2,9 га, проте жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження такої обставини позивачем не надано.

Також позивачем не заявлялось клопотання про призначення судової економічної експертизи для визначення розміру середньорічної орендної плати.

Суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі», оскільки земельну ділянку було повернуто позивачу лише 19 жовтня 2017 року, хоча договір оренди землі припинився 24 жовтня 2016 року. Проте, оскільки в період з моменту закінчення строку договору оренди землі до моменту посівної кампанії на весні 2017 року позивачем не було замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідач не міг фізично відокремити земельну ділянку позивача від суміжних земельних ділянок та продовжував виробництво сільськогосподарської продукції на всьому полі. Суд також враховує ту обставину, що відповідач пропонував позивачу в добровільному порядку виплатити орендну плату за користування земельною ділянкою у 2017 році в розмірі 13 272,27 грн., проте позивач листом від 25.10.2017 від отримання такої плати відмовилась. Крім того, позивачем не наведено обставин, які б перешкоджали укладенню договору оренди землі з іншим орендарем та отримання орендної плати від інших орендарів.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою позивача та неотриманими доходами відповідача, необґрунтовано належними та допустимими доказами розміру збитків, а тому позовні вимоги про стягнення збитків не підлягають задоволенню, зважаючи на їх необґрунтованість.

Також, позивач просить стигнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 14 000 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Позивачем не надано доказів, які вказують на наявність, характер та ступінь важкості моральних страждань позивача та причинного зв'язку таких страждань з діями (бездіяльністю) відповідача, тому підстав для стягнення моральної шкоди суд не вбачає.

Зважаючи на відмову в задоволенні позову, суд покладає судові витрати на позивача.

Керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 640, 1166, 1167 ЦК України, ст. 157 ЗК України,ст.ст. 33, 34 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 4, 7, 12, 13, 258-259, 263-265, 354ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агродім-Іва» с. Козятин Козятинського району Вінницької області про стягнення майнової шкоди в розмірі 21 636 грн. та моральної шкоди в розмірі 14 000 грн. – відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення складено 05.03.2018.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ : підпис

З оригіналом вірно:

Суддя

Секретар

Дата документу 22.02.18