Рішення № 72588918, 03.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6389/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Андрухіва В.В.

за участю секретаря судового засідання Рижук В.І.

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Юзбашян Х.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2017 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДМС України в Одеській області, в якому позивач просить зобов'язати Головне управління ДМС України в Одеській області надати у тимчасове користування позивачу - шукачу захисту в Україні, необхідний йому для державної реєстрації шлюбу із громадянкою України ОСОБА_4, його особистий паспортний документ громадянина Камеруну, який зберігається в його особовій справі шукача захисту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є громадянином Камеруну, шукачем захисту в Україні, внаслідок свідомих перешкод з боку співробітників ГУ ДМС України в Одеській області, він позбавлений можливості здійснити державну реєст рацію шлюбу із коханою жінкою, громадянкою України ОСОБА_4, з якою фактично перебуває у шлюбі з 2010 року. Позивач вказав, що починаючи з початку черв ня 2017 року співробітники ГУ ДМС України в Одеській області не надають йому його паспортного документу громадянина Камеруну, який долучений до особової справи №2016ОД0108.

Позивач зазначив, що на його письмове звернення до начальника ГУ ДМС України в Одеській області від 13.06.2017 року щодо отримання його паспортного документу для реєстрації шлюбу, 05.07.2017 року відповідачем надано відповідь, в якій зазначено фактично про відмову в отриманні вказаного паспортного документу.

Також позивач вказав, що його фактична дружина звернулась за роз'ясненням до Суворовського районного у місті Одесі відділу ДРАЦС, вона запитувала, яким чином вона із шукачем захисту в Україні, громадянином Камеруну ОСОБА_3, можуть реалізувати право на державну реєстрацію їхнього шлюбу, в якому фактично перебувають з 2010 року, та від якого ма ють двох малолітніх дітей. Із зазначеного відділу ДРАЦС надійшло офіційне письмове роз'яснення, яким ОСОБА_4. рекомендовано разом із ОСОБА_3 звернутись до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУДМС в Одеській області, та отримати там у тимчасове користування паспортний документ громадянина Камеруну; надати цей пас порт, та довідку про звернення ОСОБА_3 за захистом в Україні, до відділу ДРАЦС. При цьому, як вказав позивач, співробітники Суворовського районного у міс ті Одесі відділу ДРАЦС роз'яснили, що є звичайною практикою або видача із особової справи в ГУ ДМС у тимчасове користування на час державної ре єстрації шлюбу у відділі ДРАЦС паспортного документу іноземця, або ж прибуття пред ставника ГУ ДМС із паспортним документом нареченого до органу ДРАЦС, зазвичай цьо го достатньо для державної реєстрації шлюбу.

Позивач зазначив, що на підставі цієї офіційної інформації, отриманої з іншого державного органу Украї ни, він знову, 19.09.2017 року, звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області з проханням надати йому з його особової справи шукача захисту в Україні його паспортний документ громадянина Камеруну, або направити уповноваженого спів робітника ГУ ДМС з його паспортом до Суворовського районного у місті Одесі відділу ДРАЦС у день, на який буде призначено реєстрацію їхнього шлюбу із громадянкою України ОСОБА_4 Однак, як зазначив позивач, від відповідача надійшов лист, яким йому знову фактично відмовлено як у тимчасовій видачі йому його паспортного докумен ту громадянина Камеруну, так і в наданні цього паспортного документу до Суворовського районного у місті Одесі відділу ДРАЦС через співробітника ГУ ДМС. Також цим листом рекомендовано визнати факт проживання із ОСОБА_4 однією сім'єю через суд, в порядку окремого провадження.

Також позивач зазначив, що на даний час ним оскаржується рішення ГУ ДМС щодо статусу особи, що потребує додаткового захисту, і за його касаційною скаргою відкрите прова дження. Позивач вказав, що у них з громадянкою України ОСОБА_6 є двоє малолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою судді від 26 грудня 2017 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням першого судового засідання для розгляду справи по суті.

08.02.2018 року до суду через канцелярію від позивача надійшла заява (вхід. №3680/18) про розгляд справи за його відсутності. Позивач зазначив, що його інтереси під час судового розгляду справи буде представляти адвокат.

Під час судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, зазначивши, що оскаржуваною відмовою відповідач порушує гарантоване ст.12 Європейської конвенції з прав людини право на шлюб, а також гарантії, передбачені ст.ст. 26, 51 Конституції України та ст.ст. 4, 5, 23 Сімейного кодексу України.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надала до суду відзив на позовну заяву в якій зазначила, що 19.09.2017 року позивач звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області з заявою про надання йому в тимчасове використання паспортного документу, який знаходиться на збереженні в управлінні з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції. Представник відповідача вказала, що на даний час позивач знаходиться в процедурі судового оскарження рішення, а саме: розглядається його скарга у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду. Як зазначила представник відповідача, доти поки позивач перебуває в процедурі судового оскарження рішення міграційної служби, документи повинні знаходитись на зберіганні в управлінні з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Позивач є шукачем притулку в Україні, що підтверджується довідкою про звернення за захистом в Україні від 18.01.2018 року, виданою управлінням з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області (а.с. 41).

Судом встановлено, що 13.09.2017 року позивач звернувся до начальника ГУ ДМС України в Одеській області з заявою (а.с. 13), відповідно до якої для офіційного укладення шлюбу з громадянкою ОСОБА_4, просив видати йому його паспорт громадянина Камеруну НОМЕР_1, що зберігається в особовій справі №2016ОД0108. Паспорт зобов'язувався повернути наступного дня після реєстрації шлюбу. Також у вказаній заяві позивач зазначив, що у разі неможливості видати йому паспорт, просив видати офіційний документ, на підставі якого службою РАГС буде зареєстрований його шлюб з громадянкою ОСОБА_4

Листом від 27.06.2017 року за вих. №5/1-1323 (а.с. 14) ГУ ДМС України в Одеській області повідомило позивачу, що оригінал його паспортного документа серії НОМЕР_1 (дата видачі - 09.11.2015 року, дійсний - до 09.11.2020 року) знаходиться на зберіганні управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції. Також у вказаній відповіді позивачу повідомлено, що у відповідності до ч.15 ст.10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", у разі невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні та повертає особі національний паспорт та інші документи (якщо такі є в особовій справі заявника), що перебувають на зберіганні.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 - наречена позивача, зверталась до Суворовського районного у м. Одесі відділу ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області з заявою щодо роз'яснення законодавства про державну реєстрацію шлюбу з громадянином Камеруну.

Листом від 12.09.2017 року (а.с. 50-51) Суворовський районний у м. Одесі відділ ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області роз'яснив ОСОБА_4 законодавство про державну реєстрацію шлюбу, та рекомендував звернутись до відділу по роботі з шукачами захисту управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області для отримання паспортного документу в тимчасове користування, у встановленому законодавством порядку.

19.09.2017 року позивач знову звернувся до начальника ГУ ДМС України в Одеській області з заявою (а.с. 23), в якій зазначив, що вони з нареченою - ОСОБА_4 звернулись в Суворовський районний у м. Одесі відділ ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області за роз'ясненнями стосовно того, як їм офіційно зареєструвати шлюб. Також у вказаній заяві позивач зазначив, що Суворовський районний у м. Одесі відділ ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області надав їм відповідь, в якій рекомендував звернутись в ДМСУ з проханням видати тимчасово паспорт або направити співробітника міграційної служби з його паспортом до Суворовського відділу РАЦС для підтвердження законності його перебування в Україні і реєстрації його шлюбу. З огляду на зазначене, позивач просив видати йому його паспорт на час реєстрації шлюбу з громадянкою ОСОБА_4 або направити представника міграційної служби разом з його паспортом для здійснення формальних дій по реєстрації шлюбу, у т.ч. для отримання нотаріально засвідченої копії паспорту та його офіційного перекладу.

Листом від 19.10.2017 року за вих. №5/1-К-1547 (а.с. 24) ГУ ДМС України в Одеській області повідомило позивачу, що за рекомендаціями центрального апарату ДМС (лист №8.5/5354-17 від 05.10.2017 року "Про зберігання документів, що посвідчують особу - шукачів захисту") йому необхідно визнати факт проживання однією сім'єю, на підставі судового рішення, в порядку окремого провадження.

Також судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що у позивача та його цивільної дружини ОСОБА_4 є двоє малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до свідоцтв про народження дітей, в графі «батько» зазначено: «ОСОБА_3 - громадянин Республіки Камерун».

Суд зазначає, що відповідно до протоколів співбесід співробітників ГУ ДМС України в Одеській області з позивачем та ОСОБА_4, також підтверджується існування фактичних шлюбних відносин позивача з його нареченою та відсутність наміру укладання фіктивного шлюбу.

Відповідно до ч.2 ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частинами 1 та 3 ст.51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.12 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст.3 Сімейного кодексу України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.5 Сімейного кодексу України, держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Згідно ч.7 ст.7 Закону України Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", до заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин.

Відповідно до ч.9 ст.8 Закону України Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", у разі невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні та повертає особі документи, що посвідчують особу заявника, та інші документи, що перебувають на зберіганні в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Згідно ч.15 ст.10 Закону України Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", у разі невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні та повертає особі національний паспорт та інші документи (якщо такі є в особовій справі заявника), що перебувають на зберіганні.

Відповідно до п.4.7 розділу IV Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.09.2011 року №649.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на вищенаведені норми Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та наказу МВС України №649 від 07.09.2011 року, оскільки в них йдеться лише про місце зберігання паспорту шукача притулку та не встановлено заборон на його тимчасову видачу для реалізації цими особами їхніх громадянських прав.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача у листі від 19.10.2017 року №5/1-К-1547 на необхідність позивачу встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 в порядку цивільного судочинства. Звернення до суду з цивільним позовом (заявою) є правом особи у разі порушення її прав, свобод чи інтересів.

В даному ж випадку для реєстрації шлюбу з громадянкою України ОСОБА_4 позивач не потребує встановлення в судовому порядку будь-якого юридичного факту, а потребує отримання власного паспорту у тимчасове користування для реєстрації шлюбу в органах ДРАЦС.

З наданого відповідачем листа Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 05.10.2017 року №8.6/5354-17 вбачається, що в європейських країнах створено дієві механізми, які гарантують шукачам притулку доступ до всіх державних, освітніх, фінансових послуг.

Посилаючись на судову практику Європейського суду з прав людини, без вказівки конкретної справи, ДМС України зазначає, що держава може належним чином встановити розумні умови для реалізації громадянином третьої країни права на вступ у шлюб з метою перевірки його на предмет фіктивності.

Слід зазначити, що така перевірка з боку відповідача фактично відбулася шляхом проведення співбесід з позивачем та його нареченою. Крім того, позивач документально підтвердив, що є батьком двох дітей, народжених у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4, що свідчить про відсутність у позивача наміру укласти фіктивний шлюб. Не було встановлено таких намірів і відповідачем під час проведення співбесіди.

Крім того, у висновках зазначеного листа ДМС від 05.10.2017 року запропоновано для доступу шукачів притулку до окремих державних послуг, для яких потрібен оригінал паспорту, видавати паспорт тимчасово і на визначений строк за певних умов.

Таким чином, Державною міграційною службою України в наведеному листі запропоновано територіальним органам механізм реалізації громадянських прав шукачів притулку, шляхом видачі національного паспорта в тимчасове користування.

Відмова ж з боку відповідача видати позивачу паспорт на певний строк створює позивачу перешкоди в реалізації його права на шлюб, гарантованого ст.12 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та нормами національного законодавства України, наведеними вище.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що держава в особі державних органів має сприяти кожному в реалізації його права на шлюб, та інших сімейних прав, захищати ці права кожного, та у жодному разі не перешкоджати в їх реалізації.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, 65111) - задовольнити повністю.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: вул.Преображенська, 44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384) надати у тимчасове користування шукачу захисту в Україні громадянину Камеруну ОСОБА_3 необхідний для реєстрації шлюбу з громадянкою України ОСОБА_4 його особистий паспортний документ громадянина Камеруну, який зберігається в його особовій справі шукача захисту №2016OD0108.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, 65111) судові витрати у розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущенного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03 березня 2018 року.

Суддя В.В. Андрухів

.