Рішення № 72588743, 05.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2493/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб: Біляївської РДА Одеської області (центр надання адміністративних послуг при Біляївській районній державній адміністрації Одеської області), ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, індексний номер: 29164409 від 08.04.2016 року, на підставі якого до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором Біляївського міськрайонного управління юстиції внесено запис про право власності на нежитлове приміщення від 04.04.2016 року за №14091220 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 897896251101) про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об’єкт нерухомого майна за адресою: вул.Єфімова,13 в м.Одесі,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась Малиновська районна адміністрації Одеської міської ради до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб: Біляївської РДА Одеської області (центр надання адміністративних послуг при Біляївській районній державній адміністрації Одеської області), ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, індексний номер: 29164409 від 08.04.2016 року, на підставі якого до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором Біляївського міськрайонного управління юстиції внесено запис про право власності на нежитлове приміщення від 04.04.2016 року за №14091220 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 897896251101) про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об’єкт нерухомого майна за адресою: вул.Єфімова,13 в м.Одесі.

В судовому засіданні 26.02.2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та пояснив, що третьою особою по цій справі ОСОБА_1 незаконно здійснено будівництво за адресою: м.Одеса, вул..Єфімова 13, декларацію про готовність об’єкта до експлуатації вже скасовано та рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 21.02.2017 року по справі №521/17381/16-ц позовні вимоги Малиновської РА ОМР задоволено та зобов’язано ОСОБА_1 за власний рахунок привести самовільно реконструйоване приміщенні за цією адресою у первинний стан шляхом демонтажу другого поверху., а тому реєстрація права власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно повинна бути скасована. Відповідач - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа ОСОБА_1 були сповіщені належним чином про день, час та місце слухання справи, але в судове засідання не прибули без поважних причин. Представник третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Біляївської РДА не прибув в судове засідання, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в зв’язку із чим, суд на підставі положень ч.1 ст.205 КАС України, ухвалив рішення щодо продовження розгляду цієї справи в цьому ж судовому засіданні за такою явкою учасників судочинства.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановлює наступні факти та обставини:

Відповідач - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, на підставі ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади, яка згідно ст.ст.4,8,15,16,19 цього ж Закону здійснює повноваження щодо реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.1 ст.19 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 67054343 відроку, за ОСОБА_1 зареєстровано на праві приватної власності не житлове приміщення загальною площею 483,3 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Єфімова, 13.

Підставою виникнення права власності та внесення запису про право власності №14091220 від 04.04.2016 року, є висновок щодо технічної можливості об’єднання об’єкта нерухомого майна б/н від 04.04.2016 року виданий ТОВ „БТІ Одеса” та технічний паспорт б/н від 04.04.2016 року виданий ТОВ „БТІ Одеса”.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Однак, всупереч даним нормам Закону, державним реєстратором було здійснено реєстрацію права власності нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Єфімова, 13 на підставі висновку щодо технічної можливості об’єднання об’єкта нерухомого майна б/н від 04.04.2016 року виданого ТОВ „БТІ Одеса” та технічного паспорту б/н від 04.04.2016 року виданого ТОВ „БТІ Одеса”.

Вказані документи не можуть слугувати законною підставою для набуття права власності на об’єкт нерухомого майна оскільки не є правовстановлюючими документами, а є лише технічною документацією на будівлю.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Однак, всупереч зазначеній нормі Закону, державний реєстратор здійснив реєстрацію об’єкта нерухомості на підставі документів що не дають змоги встановити набуття права власності на нерухоме майно.

Більш того, відомості зазначені в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №67054343 від 31.08.2016 року не відповідають дійсності та є недостовірними.

Так, в розділі „Актуальна інформація про об’єкт нерухомого майна” площу нежитлового приміщення, на яке зареєстровано право приватної власності, визначено: 483,3 кв.м.

Такі дані суперечать дійсності, так як відповідно до вказаної довідки, запис про державну реєстрацію внесено 04.04.2016 року (площа об’єкту нерухомого майна вказана: 483,3 кв.м.), при цьому, відповідно до вищевказаної інформаційної довідки (стр. 2), при попередній реєстрації права власності на будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Єфімова, 13, від 21.11.2008 року, площа даної будівлі складала 156,8 кв.м.

Водночас, декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції вищевказаної будівлі зареєстровано Департаментом ДАБІ в Одеській області 16.09.2016 року за №ОД082162601416, тобто після здійснення державної реєстрації об’єкта нерухомого майна.

Згідно даної декларації загальна площа нежитлового приміщення складає 490,6 кв.м. Однак, будь-які дозвільні документи на проведення реконструкції даної будівлі із збільшенням геометричних розмірів в період з 21.11.2008 року (дата попередньої державної реєстрації права власності, площа будівлі складала 156,8 кв.м.) по 04.04.2016 року (дата державної реєстрації права власності за ОСОБА_1, площа будівлі склала 483,3 кв.м.), не оформлялись.

Наказом Управління №01-13/41 ДАБК „Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 16.09.2016 року за №ОД082162601416” скасовано реєстрацію даної декларації з реконструкції нежитлових приміщень під адміністративно-офісну будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: м.Одеса, вул. Єфімова, 13, та рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.02.2017 року по справі № 521/17381/16-ц, зобов’язано ОСОБА_1 за счет рахунок привести самочинно реконструйоване приміщення з добудовою другого поверху за адресою: м. Одеса, вул. Єфімова, 13 до попереднього стану.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.02.2017 року по справі №815/17381/16-ц було частково задоволено позовні вимоги Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 та зобов’язано ОСОБА_1 за свій рахунок привести самочинно реконструйоване приміщення з добудовою другого поверху за адресою: м. Одеса, вул.Єфімова, 13 до попереднього стану, шляхом демонтажу другого поверху.

З наведеного, на думку представника позивача, вбачається, що на теперішній час реєстрацію декларації про готовність об’єкта до експлуатації щодо реконструкції спірної будівлі, в результаті якої була збільшена її загальна площа, скасовано. Відповідно, той факт, що збільшення загальної площі згаданої будівлі відбулось незаконно виключає правові підстави для існування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме і запису про такі зміни, який був включений до реєстру на підставі оскаржуваного рішення державного реєстратора.

Проаналізувавши оскаржуваний акт суб’єкту владних повноважень та бездіяльність відповідача стосовно не скасування реєстрації вказаної декларації, з огляду на положення ч.2 ст.2 КАС України, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора з таких підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 2 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статті 2 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює

ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. <...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх, випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв’язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція з цього приводу висловлюється Верховним судом України в постанові суду від 15.12.2015 року по справі № 800/206/15.

Відповідно до положень ч.4 ст.245 КАС України рішення Верховного Суду, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Представник позивача в судовому засіданні 26.02.2018 року пояснив, що підставою для звернення до суду з цим позовом не є порушення суб’єктивних прав органу місцевого самоврядування, а скарги сусідів ОСОБА_1 на проведення незаконного будівництва.

Таким чином, відсутність порушення суб’єктивного права позивача є самостійної та достатньою підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог позивача.

Не змінює цього висновку суду й посилання представника позивача на таку підставі звернення до суду, як п.2.8 Положення про Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 року №1328-VІІ, оскільки цей пункт положення у галузі будівництва надає адміністрації право здійснювати заходи щодо виявлення на території району фактів самовільного будівництва або реконструкції та вирішення питання щодо знесення самочинно побудованих об’єктів або приведення самочинно реконструйованих об’єктів у первинний стан.

Вказане повноваження було реалізовано позивачем шляхом звернення до Малиновського районного суду м.Одеси та в рамках цього звернення вже винесено рішення суду від 21.02.2017 року по справі №521/17381/16-ц, яким позовні вимоги Малиновської РА ОМР задоволено та зобов’язано ОСОБА_1 за власний рахунок привести самовільно реконструйоване приміщенні за цією адресою у первинний стан шляхом демонтажу другого поверху.

Разом з тим, п.2.8 Положення на наділяє Малиновську РА ОМР правом звертатись до суду із позовами про скасування державної реєстрації права власності осіб, а тому таке звернення може бути мотивоване лише порушенням відповідачем суб’єктивних прав органу місцевого самоврядування, яких в рамках цієї справи встановлено не було.

Оскільки судом встановлена та обставина, що суб’єктивне право позивача Малиновської РА ОМР оскарженим рішенням не порушене та у нього відсутнє повноваження щодо звернення до суду із позовами про скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, а тому суд вважає не можливим задовольнити позовні вимоги про скасувати оскарженого рішення державного реєстратора та на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб: Біляївської РДА Одеської області (центр надання адміністративних послуг при Біляївській районній державній адміністрації Одеської області), ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, індексний номер: 29164409 від 08.04.2016 року, на підставі якого до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором Біляївського міськрайонного управління юстиції внесено запис про право власності на нежитлове приміщення від 04.04.2016 року за №14091220 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 897896251101) про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об’єкт нерухомого майна за адресою: вул.Єфімова,13 в м.Одесі - відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 05.03.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.