Ухвала суду № 72586298, 27.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Масенка Д.Є.

при секретарі Редик С.А.

за участю прокурора Руденко І.Ю.

представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу директора ПП «Семенівська мануфактура» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві Грабчака О.А. та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» №№ 2604311521 та 26007259539, що належать ПП «Семенівська Мануфактура».

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі директор ПП «Семенівська мануфактура» ОСОБА_2 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого про арешт вказаного майна відмовити. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що грошові кошти, що належать вказаному товариству набуті ним в результаті здійснення господарської діяльності, дане товариство не є тією юридичною особою відносно якої здійснюється кримінальне провадження, а її посадовим особа про підозру не повідомлено. Також, на думку апелянта, надані стороною обвинувачення матеріали не містять відомостей з приводу відповідності арештованих грошових коштів критеріям ст. 98 КПК України У зв'язку з цим ОСОБА_2 вважає, що підстави для застосування відносно ПП «Семенівська мануфактура» такого заходу забезпечення кримінального провадження, відсутні.

Також, апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що арешт майна ним оскаржувався в порядку ст. 174 КПК України, у зв'язку з чим просить визнати причину пропуску строку поважною.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо підстав для поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що арешт майна оскаржувався в порядку ст. 174 КПК України, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його.

Також, колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали, вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для накладення арешту на майно, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна, серед іншого, допускається з метою збереження речових доказів.

Як вбачається з клопотання слідчого СВ Голосіївського управління поліції ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100010008451 від 12 вересня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно доводів клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ПАТ «Укрзалізниця», у змові з організаторами протиправної фінансової схеми, запровадили механізм заволодіння коштами державного підприємства шляхом закупівлі товарів за завищеними цінами у переможця конкурсних торгів ПП «Фортуна лімітед» на загальну суму 6 239 532 грн.

У подальшому, як зазначається в поданому клопотанні, вказані кошти перераховуються на рахунки афілійованих до ПП «Фортуна лімітед» підприємств, до яких належить і ПП «Семенівська мануфактура».

Звертаючись в рамках кримінального провадження № 12017100010008451 з клопотанням про арешт майна, а саме грошових коштів, які знаходяться на рахунках, відкритих у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» №№ 2604311521 та 26007259539, що належать ПП «Семенівська Мануфактура», слідчий зазначив, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження зумовлене необхідністю збереження цього майна як речового доказу, оскільки вказане товариство має ознаки фіктивності та є елементом так званої схеми «зустрічних потоків», тобто формує свій податковий кредит відображаючи взаємовідносини з підприємствами реального сектору економіки, що здійснюють реалізацію товарно-матеріальних цінностей за готівку через роздрібну мережу та підконтрольні ФОП.

Слідчий суддя задовольнив подане клопотання та наклав арешт на вказане в ньому майно, пославшись на наявність підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним в ст. 98 КПК України.

Проте, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка серед іншого зобов'язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.

Проте, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах відсутні належні дані, які дають підстави вважати, що арештоване майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Зокрема, в доданих до клопотання слідчого матеріалах відсутні будь-які дані, які б вказували, що ПП «Семенівська мануфактура» має ознаки фіктивності, а належній їй грошові кошти, які знаходяться на зазначених банківських рахунках набуті кримінально протиправним шляхом, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Також, згідно наданих суду матеріалів, рішення про визначення вказаних грошових коштів речовими доказами, органом досудового розслідування не приймалось.

Таким чином, колегія суддів вважає недоведеними доводи слідчого з приводу того, що грошові кошти які знаходяться на банківських рахунках, відкритих у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» №№ 2604311521 та 26007259539, що належать ПП «Семенівська Мануфактура» відповідають критеріям ст. 98 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не надано даних, які б давали підстави вважати, що це майно є об'єктом кримінального правопорушення, набуте в наслідок злочинних дій, або було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

У зв'язку з цим, стороною обвинувачення, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні слідчий, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

За таких обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою, у відповідності до встановлених вище обставин, в задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання директора ПП «Семенівська мануфактура» ОСОБА_2, про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року, задовольнити.

Апеляційну скаргу директора ПП « «Семенівська мануфактура» ОСОБА_2, - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві Грабчака О.А. та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» №№ 2604311521 та 26007259539, що належать ПП «Семенівська Мануфактура», скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві ГрабчакаО.А. про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» №№ 2604311521 та 26007259539, що належать ПП «Семенівська Мануфактура», відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Масенко Д.Є.

Справа № 11-сс/796/747/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїНовак А.В.

Доповідач Присяжнюк О.Б.