Рішення № 72585459, 21.02.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/9303/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року Хмельницький міськрайонний суд

в складі: головуючого-судді Палінчака О.М.

при секретарі Антосєві В.П.

з участю представника позивача

ОСОБА_1

представника відповідача – Публічного

акціонерного товариства „Укрсоцбанк”-

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», з участю третіх осіб: ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТД», Другий відділ державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису,

встановив:

В травні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу – ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” про визнання виконавчого напису від 19 листопада 2014 року приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу – ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за номером 1463 таким, що не підлягає виконанню та просить скасувати спірний виконавчий напис. На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що перебувала в шлюбі з ОСОБА_5, з яким набули у власність не житлове приміщення по вул. Свободи, 8б в м. Хмельницькому. В подальшому даний об’єкт було передано чоловіком позивачки в іпотеку Акціонерному – комерційному банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”, правонаступником якого є ПАТ „Укрсоцбанк”, як поручителем ОСОБА_6 „ЛТД” по договору про здійсненя кредитування від 26 лютого 2008 року. В подальшому подружжя розлучилось та поділено було майно подружжя, а саме вказаний об’єкт нерухомості рішенням суду було виділено позивачці. Спірним виконавчим написом було звернуто стягнення на належне позивачці нерухоме майно. Такі дії нотаріуса позивачка вважає, що суперечать вимогам законодавства, оскільки банком було пропущено строки звернення до нотаріуса. Крім того, була відсутня передумова звернення до нотаріуса – без спірність. Крім того, позивачка вважає, що оскільки між банком та позичальником тривали судові тяжби щодо суми заборгованості, за таких обставин спірний виконавчий напис є незаконним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу – ОСОБА_4 – в судове засідання не з’явився, однак подав до суду заяву в якій справу просить слухати без його участі, при вирішенні справи покладається на думку суду. Крім того вказує, що спірний виконавчий напис було винесено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що жодні строки ними не пропущено. Крім того, банком було надано нотаріусу повний перелік документів, що підтверджують без спірність заборгованості за договором.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТД», Другий відділ державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції в судове засідання не з’явились, хоча про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували в шлюбі з 2000 по 2010 рік. За час шлюбу подружжя набуло у власність не житлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Свободи, 8б, площею 152.5 кв.м.

26 лютого 2008 року між Акціонерним – комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк”, правонаступником якого є ПАТ „Укрсоцбанк”, та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛТД” було укладено генеральний договір на здійснення кредитування №964/1-ГД 1.

26 лютого 2008 року між Акціонерним – комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк”, правонаступником якого є ПАТ „Укрсоцбанк”, та ОСОБА_5, як майновим поручителем за виконання зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛТД” – позичальником за Генеральним договором про здійснення кредитування №964/1-ГД 1 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого, банку передано в іпотеку нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Свободи, 8б, площею 152.5 кв.м.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 19 грудня 2012 року, яке набрало чинності 25 січня 2013 року, по справі за позовом ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, ОСОБА_3 в порядку розподілу майна подружжя виділено нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Свободи, 8б, площею 152.5 кв.м.

Виконавчим написом приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу – ОСОБА_4 від 19 листопада 2014 року звернуто стягнення на нерухоме майно ОСОБА_5, а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Свободи, 8б, площею 152.5 кв.м.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерстваюстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема зі спірного виконавчого напису нотаріуса, стягнення проводилось за період з 9 червня 2009 року по 19 листопада 2012 року.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30 січня 2013 року по справі за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТД» м. Хмельницький, що набрала чинності в день її винесення встановлено, що вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «ЛТД», які виникли з генерального договору про здійснення кредитування №964/1-ГД і додаткового договору у вигляді відновлювальної кредитної лінії є погашеними в силу норм ст. 1 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що при винесенні спірного виконавчого напису не було дотримано одну із умов для винесення

напису, а саме безспірність заборгованості, за таких обставин. Крім того, банк звертаючись до нотаріуса щодо винесення виконавчого напису достеменно знав про наявність вищевказаної ухвали господарського суду Хмельницької області від 30 січня 2013 року, однак не повідомив про рішення суду нотаріуса, таким чином в якійсь мірі ввівши в оману щодо відсутності спору щодо суми заборгованості, за таких оставин спірний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає до виконання.

При цьому, суд не приймає доводи позивача, щодо порушення строків давності для видачі виконавчого напису, оскільки дані доводи не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Крім того, позивачка просить скасувати спірний виконавчий напис.

Позовна вимога щодо скасування виконавчого напису не відповідає нормам цивільного та цивільно-процесуального законодавства України виходячи з такого.

Виконавчий напис не є правочином. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 18 ЦК нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів. Відповідно до зазначеного Закону одним із виконавчих документів є виконавчий напис нотаріуса, який підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Як бачимо, вчинення нотаріусом виконавчого напису є окремим, самостійним способом захисту цивільних прав серед інших способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених главою 3 розділу 1 ЦК.

Отже, виконавчий напис у розумінні ЦК може бути визнаний лише таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином позивач може захищати свої права шляхом пред’явлення вимог, зокрема, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (повністю або частково).

Керуючись ст.ст.4,5,12,13,81, 83, 264-265,354 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу – ОСОБА_4 від 19 листопада 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1463 таким, що не підлягає до виконання.

Стягнути з приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» ( м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) на користь ОСОБА_3 ( м. Хмельницький, вул. Свободи, 8Б, РНОКПП НОМЕР_1) по 320 грн. сплаченого судового збору.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Хмельницької області.

Повне судове рішення було складено 1 березня 2018 року.

Суддя: О.М. Палінчак