Постанова № 72583540, 28.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2860/18

Номер справи місцевого суду: 495/8276/16-ц

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Староказацький сількомунгосп», третя особа Управління соціального захисту населення та охорони здоров'я Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Староказацький сількомунгосп» на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 травня 2017 року, ухваленого суддею Шевчук Ю.В.,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до КП «Староказацький сількомунгосп» про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що 10 червня 2006 року між ОСОБА_2 та КП «Староказацький сількомунгосп» було укладено договір на подачу води з комунального водопроводу за № 780. Відповідно до положень вказаного договору між сторонами було досягнуто згоди про наявність пільг у ОСОБА_2 у розмірі 75% як учаснику бойових дій від вартості встановленого тарифу на водопостачання .

Починаючи з серпня 2014 року посадовими особами КП «Староказацький сількомунгосп» не приймались від ОСОБА_2 грошові кошти за надані послуги із водопостачання, мотивуючи це тим, що ОСОБА_2 хоч і учасник бойових дій і має пільги проте має платити повну вартість за надані послуги, адже КП «Староказацький сількомунгосп» не отримує компенсацію від Білгород-Дністровської районної державної адміністрації.

24 червня 2016 року за ініціативою директора підприємства ОСОБА_3, було самовільно, без завчасного попередження та будь-яких пояснень про причини, проведено фізичне відключення водопостачання домоволодіння АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2 В той же час, на всі посилання ОСОБА_2 стосовно того, що у нього вже понад рік касири підприємства фактично відмовляються приймати оплату за водопостачання у розмірі 25% від вартості наданих послуг (у зв'язку із наявністю пільги у розмірі 75% від вартості послуг, що передбачено договором), директор підприємства ОСОБА_3 повідомив, що це проблеми власне ОСОБА_2 і оскільки у підприємства немає відшкодування зі сторони держави на пільговиків, то безкоштовно підприємство воду надавати нікому не буде й необхідно платити повну вартість за воду навіть незважаючи на те, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій та його права мали б бути захищені законом.

В серпні 2016 року ОСОБА_2 було сплачено 25% від вартості нарахованих послуги за водопостачання як учасником бойових дій та особою, яка має законодавчо закріплені пільги на користування водопостачанням. Після проведення оплати, ОСОБА_2 надіслав лист-претензію на адресу КП «Старокозацький сількомунгосп» та запропонував поновити водопостачання, адже ним було сплачено власну частину вартості наданих послуг, а також було запрошено уповноваженого представника підприємства за місцем розташування засобу обліку водопостачання для складання акту-претензії із ненадання послуг згідно з умовами договору. Незважаючи на отриманий лист-претензію, КП «Старокозацький сількомунгосп» проігнорувало пропозицію поновити водопостачання, а також не надіслало власного уповноваженого представника для складання акту-претензії чи надання будь-яких зауважень, що вказує на умисний характер дій посадових осіб КП «Старокозацькийсількомунгосп» стосовно систематичного та грубого порушення прав ОСОБА_2 на пільгове користування водопостачанням.

Також, ОСОБА_2 зазначив, що своїми самоуправством та незаконними діями відповідач причинив йому та членам його родини моральну шкоду, що виразилась у погіршенні житлових умов пов'язаних з відсутністю питної води в будинку, погіршенні стану здоров'я (особливо взимку) через вимушені постійні додаткові виїзди для придбання води та доставки її додому, або виїзди до друзів та знайомих для приведення себе в належний гігієнічний стан.

Судом до участі у справі, в якості третьої особи було залучено Управління соціального захисту населення та охорони здоров'я Білгород-Дністровської районної державної адміністрації.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 травня 2017 року позов ОСОБА_2 до КП «Староказацький сількомунгосп», третя особа Управління соціального захисту населення та охорони здоров'я Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу задоволений частково. Стягнуто з КП «Староказацький сількомунгосп» на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень. Стягнуто з КП «Староказацький сількомунгосп» на користь ОСОБА_2 суму витрат на правову допомогу у розмірі 6 340 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з КП «Староказацький сількомунгосп» на користь держави судовий збір.

Додатковим рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 листопада 2017 року по справі постановлено додаткове рішення, відповідно до якого резолютивна частина рішення викладена наступним чином: позовна заява ОСОБА_2 до КП «Старокозацький сількомунгосп», третя особа Управління соціального захисту населення та охорони здоров'я Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу - задоволена частково. Стягнуто з КП «Старокозацький сількомунгосп» на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Стягнуто з КП «Старокозацький сількомунгосп» на користь ОСОБА_2 суму витрат на правову допомогу у розмірі 6 340 грн. У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій КП «Старокозацький сількомунгосп» із відключення від мереж водопостачання домоволодіння споживача - ОСОБА_2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено. Стягнуто з КП «Старокозацький сількомунгосп» на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, КП «Староказацький сількомунгосп» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволені вимог позивача в повному обсязі, посилаючись на те, що судом висновки суду не відповідають обставинам справи, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

У відповідності до вимог частини другої ст.367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що хоч дії відповідача і не визнані противоправними, але відсутність водопостачання за договором є підставою для стягнення моральної шкоди.

Однак, з таким висновком суду, колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що в порядку ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», 10 червня 2006 року між позивачем (споживач) та Підприємством був укладений договір на подачу води з комунального водопроводу до будинку належного позивачу АДРЕСА_1, строком на два роки з можливістю його автоматичної пролонгації у разі продовження фактичного виконання сторонами його умов. Вказаний Договір був зареєстрований в Старокозацькій сільській раді 12.06.2006 року за № 780.

Згідно з умовами договору, абонент, який отримав на протязі місяця послуги по водопостачанню та водовідведенню в межах встановлених норм, зобов'язан до 10 числа наступного місяця оплачувати сількомунгоспу за отримані послуги за встановленими рішенням сільської ради тарифами з відповідною відміткою про це в розрахунковій книжці згідно показання водо лічильника, а при його відсутності відповідно розрахунку, що додається. У разі зміни тарифів, діючих на момент складання договору, оплата абонентом наданих йому послуг здійснюється за новими цінами без зміни інших умов договору. У разі несвоєчасної оплати платіжних вимог абонент сплачує сіль комунгоспові пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день затримки. При не оплаті абонентом отриманих послуг на протязі 2-х місяців сіль комунгосп має право припинити надання послуг і поновити їх після повного розрахунку і сплати пені (п.2.5);

- абоненту категорично забороняється використовувати питну воду з водомереж сількомунгоспу для поливу присадибної ділянки (п.5);

- при наявності у абонента права на пільги він повинен надати до бухгалтерії сількомунгоспу документи, які підтверджують це право (п.6);

Договором також встановлено, що позивач має пільги як учасник бойових дій, у розмірі 75%.

Відповідно до посвідчення Одеського облвійськомату серії НОМЕР_1, видане 24.02.2014 року, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України.

У відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільги щодо оплати житла та комунальних послуг надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, і особам, на яких поширюється чинність зазначеного Закону, незалежно від того, хто є наймачем і яка форма власності житлового фонду, з урахуванням членів їх сім'ї, які проживають разом з ними, виходячи із встановлених чинним законодавством норм житла та розміру плати за користування ним. До комунальних послуг належать: водопостачання, включаючи постачання привізною водою для господарсько-побутових потреб; гаряче водопостачання; користування тепловою енергією; вивезення побутових відходів; водовідведення, включаючи обслуговування вигрібних ям загального та особистого користування в садибах житлових будинків; газ, у тому числі зріджений, що використовується для опалення житлових приміщень, підігріву води в будинках, які не мають централізованого гарячого водопостачання; користування електроенергією.

24 червня 2016 року будинок позивача було відключення від водопостачання через заборгованість перед відповідачем, що підтверджується Наказом №3 КП «Старокозацький сількомунгосп» від 25.06.2016 року. В подальшому, представник відповідача - ОСОБА_3, в судовому засіданні наголошував на тому, що позивача було відключено від водопостачання через порушення умов Договору, а саме через використання останнім питної води для поливу присадибної ділянки. Проте, з матеріалів справи та наголошень сторін, вбачається, що першою та основною причиною відключення позивача стало саме заборгованість перед Підприємством.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції було встановлено, що надання позивачу послуг водопостачання на пільгових умовах припинилось в серпні 2014 року, оскільки був розірваний договір між відповідачем та Білгород-Дністровською райдержадміністрацією про відшкодування витрат по оплаті за водопостачання за рахунок державних коштів. З того часу (серпень 2014 року) як управлянні соціального захисту населення та охорони здоров'я Білгород-Дністровської райдержадміністрації (далі - Управління) перестало відшкодовувати відповідачу витрати за надання позивачу послуг водопостачання на пільгових умовах, у ОСОБА_2 почала утворюватись заборгованість, оскільки він продовжував сплачувати вартість послуг з врахуванням права на пільги в розмірі 75%, в той час як відповідач вимагав повної сплати за отримані послуги, без врахування пільг. Такі обставини повністю підтверджуються матеріалами справи, численними відповідями та доводами сторін, в тому числі листом Старокозацької сільської ради від 05.08.2016 року № 598, яким сільська рада повідомила позивачу, що надання послуг на пільгових умовах неможливо через відсутність компенсації з Управління для пільговиків.

Відповідно до Постанови КМУ № 94 від 16.02.1994 року «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі - організації), пов'язані з наданням пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями, шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків. Пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються організаціями за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у погоджені з фінансовими органами терміни. Відшкодування організаціям витрат, пов'язаних з наданням пільг, фінансові органи провадять за рахунок коштів місцевих бюджетів на підставі перевірених ними розрахунків, поданих організаціями. Організації в установленому порядку подають фінансовому органу за місцем їх знаходження платіжне доручення на погоджену загальну суму витрат у чотирьох примірниках. Перший примірник доручення підписується керівником або заступником і головним бухгалтером фінансового органу і скріплюється печаткою. Три примірники доручення подаються в установу банку (п.6).

Згідно з п.3 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг… затвердженого Постановою КМУ № 848 від 21.10.1995 року, призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення). У сільській місцевості приймання заяв з необхідними документами для призначення субсидій та передачу їх відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських і селищних рад.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, виконавець має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг.

Управлінням суду був наданий Договір № 18 від 01.05.2017 року про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, укладений між Управлінням та КП «Старокозацький сількомунгосп», згідно з яким (пункти 1.1 та 1.2) відповідач взяв на себе зобов'язання безперервно надавати у пільговому порядку комунальні послуги ветеранам війни та іншим відповідним категоріям громадян, а Управління зобов'язується проводити компенсаційні виплати за пільгове користування житлово-комунальними послугами пільговим контингентом, що обслуговується КП «Старокозацький сількомунгосп» за рахунок коштів, які надійшли за рахунок субвенції державного бюджету на оплату комунальних послуг пільговим категоріям користувачів.

Після укладення 01.05.2017 року вищевказаного договору, через два тижні (14 або 15 травня 2017 року) було відновлене водопостачання до будинку позивача, тому в судовому засіданні представник ОСОБА_2 відмовився від позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача за власний рахунок відновити водопостачання до його домоволодіння.

Як вище було встановлено, відносини з надання самих послуг були врегульовані між позивачем та відповідачем Договором на подачу води від 10.06.2006 року, а питання щодо користування позивачем пільгами було врегульоване окремим загальним договором між відповідачем та Управлінням.

За таких підстав, суд першої інстанції зробив висновок про те, що підстав для визнання дій незаконними з боку КП не виявлено, та за наведених підстав, було відмовлено в цієї частині у задоволенні позову.

Рішення суду в частині відмови у визнанні дій відповідача противоправним ніким не оскаржується, та учасники справи з ним погодились.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд вважав, що позбавлення позивача водопостачання, та не виконання умов договору є підставою для стягнення моральної шкоди.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів в не погоджується з тих підстав, що визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди мають взаємний зв'язок.

Згідно з ст.. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз'яснив Пленум ВСУ № 4 від 31.03.1995 р. в постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п.3).

Обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5).

Колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду в частині стягнення моральної шкоди, з ухваленням нового, в зв'язку з тим, що під час розгляду справи, було встановлено, що ОСОБА_2 сплачував вартість послуг за водопостачання з урахуванням своєї пільги, однак залишену частину сплати за водопостачання не було перераховано на рахунок відповідача, тому, що на той час управління розірвало договір з відповідачем, та не сплачувала різницю за пільговиків, в зв'язку з чим, утворилась заборгованість, а тому суд першої інстанції зробив висновок про те, що дії відповідача по відключенню від водопостачання не можуть бути визнані противоправними.

За таких підстав, колегія суддів дійшла до висновку про те, що між діями відповідача та стягненням моральної шкоди відсутній причинний зв'язок, що є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди.

Оскільки оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що воно підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

При відмові в задоволенні позову ОСОБА_2 також не підлягають стягненню витрати на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Староказацький сількомунгосп» - задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 травня 2017 року - скасувати. Ухвалити нове.

В задоволені позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Староказацький сількомунгосп», третя особа Управління соціального захисту населення та охорони здоров'я Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Ю.І. Кравець

Повний текст судового рішення складений 05 березня 2018 року