Ухвала суду № 72581231, 01.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/4236/17 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Провадження № 11-кп/783/105/18 Доповідач: Ревер В. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Ревера В.В.

суддів Каблака П.І., Урдюк Т.М.

секретаря Мазур-Іванько Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №463/4236/17 про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України, з участю,

прокурора Горин У.І.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_4

за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2017 року,

встановила:

цим вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 500 (п’ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п’ятсот) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

В клопотанні обвинуваченого про застосування амністії – відмовлено.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду ОСОБА_1, 29.11.2016 року, близько 19 год. 08 хв. по вул. Богдана Хмельницького у м. Львові, в напрямку виїзду за межі міста, керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1, порушив правила безпеки дорожнього руху, проїхавши на заборонений (червоний) сигнал світлофора та вчинивши зіткнення з транспортним засобом марки «ВАЗ 11830», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням потерпілого ОСОБА_2, що спричинило останньому середньої тяжкості тілесне ушкодження з тривалим розладом здоров’я у вигляді внутрішньо суглобових переломів 4,5 шийних хребців, перелому дужки 6 шийного хребця, забою кінців 5, 6 шийних хребців, струсу головного мозку, рани лобної ділянки голови справа.

Даний вирок оскаржено адвокатом ОСОБА_4 в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі такий просить змінити оскаржуваний вирок та застосувати до ОСОБА_1 пункт «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнити від відбування покарання, призначених вироком Личаківського районного суду м. Львова від 13.12.2017 року.

Оскаржуваний вирок вважає незаконним та таким, що відповідно до ч.1 ст.409 КПК України підлягає зміні з підстав неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність, а саме Закону України «Про амністію у 2016 році».

В ході досудового слідства обвинувачений ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину. Оскільки з огляду на те, що має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, якій не виповнилось 18 років, батьківських прав не позбавлений, клопотав перед судом про застосування до нього пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Проте, судом відмовлено обвинуваченому про застосування амністії мотивуючи відмову в задоволенні клопотання про звільнення від відбування покарання тим, що на думку суду застосування цього Закону здійснюється щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та осіб, яких засуджено до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, крім покарання у виді штрафу, за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.

Сторона захисту вважає, що судом при ухваленні вироку неправильно застосовано Закону України про кримінальну відповідальність, в частині відмови про застосування до обвинуваченого пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

А саме, зазначене у вироку положення п. «а» ч.2 ст.10 Закону України «Про амністію у 2016 році» стосується осіб засуджених, стосовно яких вироки набрали законної сили, а не осіб розгляд проваджень яких здійснюється судом.

До того ж, у відповідності до п «б» ч.2 ст.10 Закону України «Про амністію у 2016 році» застосування цього закону здійснюється щодо, осіб, яких засуджено до покарання у виді штрафу, якщо на день набрання чинності цим Законом це покарання не виконано, за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.

Окрім цього, у відповідності до ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році», особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування покарання основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та виступ його захисника ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, думку потерпілого ОСОБА_2 та представника потерпілого, адвоката ОСОБА_3, які не заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, висновок прокурора Горин У.І. про необхідність задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Так висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим. Доведеність вини та правильність кваліфікації діяння за ч.1 ст.286 КК України не оспорюється.

Разом з тим приймаючи рішення про відмову у застосуванні щодо ОСОБА_1 положень Закону України «Про амністію у 2016 році», суд першої інстанції допустився помилки, покликавшись на п. «а» ст.10 цього Закону, яка передбачає порядок звільнення, а не підстави такого звільнення. При цьому в п. «б» статті 10 зазначено, що застосування цього закону здійснюється щодо осіб, яких засуджено до покарання у виді штрафу, якщо на день набрання чинності цим Законом це покарання не виконано, на що суд не звернув увагу.

Таким чином, всупереч вимогам кримінального процесуального законодавства, суд не застосував положення ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», які повинен був застосувати та помилково покликався на п. «а» ст.10 цього Закону, а тому вирок суду підлягає зміні.

Відповідно до п «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» підлягають звільненню не позбавлені батьківських прав, особи, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно яких не набрали законної сили.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, відповідно до статті 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

На його утриманні перебуває неповнолітня дочка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, щодо якої він не позбавлений батьківських прав (а.с.137).

Таким чином, враховуючи те, що обвинувачений має дитину, якій не виповнилося 18 років, вчинив злочин невеликої тяжкості, вирок стосовно нього не набрав законної сили, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід звільнити від відбування покарання призначеного вироком Личаківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2017 року на підставі п. «в» ст.1Закону України «Про амністію у 2016 році», задоволивши апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 409 КПК України, п. «в» ст.1 Закону України « Про амністію у 2016 році», колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 задоволити.

Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1 змінити.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України « Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного вироком Личаківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2017 року за ч.1 ст.286 КК України покарання.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом трьох місяців.

Судді:

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9