Постанова № 7258086, 16.12.2009, Хмельницький окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2009 року справа № 2-а-3105/09/2270/4

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі судді Ковальчук О.К.

при секретарі Бесарабі І.В.

за участю

представника позивача за довіреністю Більської О.С.

представника відповідача за довіреністю Давидко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву корпорації «Укрпромфарфор «Елікор-Україна» до державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 05 лютого 2009 року № 0000472301/0 і № 0000442301/0

ВСТАНОВИВ:

в поданій до суду позовній заяві позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області від 05 лютого 2009 року № 0000472301/0, яким позивачеві визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 151425,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 100950,0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 50475,0 грн., і від 05 лютого 2009 року № 0000442301/0, яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 40385,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 26923,0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 13462,0 грн., прийняті відповідачем на підставі акту №14/23/31919238 від 21 січня 2009 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року.

На думку позивача, є безпідставними висновки відповідача щодо нікчемності укладених позивачем усного договору поставки з ПП «Магнолія» та бартерного договору з ПП ОСОБА_3, оскільки факт поставки товару (гофроящиків та гофрокартону) від вказаних постачальників, факт використання його в господарській діяльності позивача, а відтак і право на віднесення вартості товару до валових витрат, а податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару до податкового кредиту звітних періодів підтверджується наявними у позивача первинними документами (податковими накладними, накладними).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем податкового законодавства встановлений в ході позапланової виїзної перевірки і зафіксований актом про результати перевірки №14/23/31919238 від 21 січня 2009 року.

На думку відповідача, договори поставки гофроящиків та гофрокартону, укладені позивачем з ПП «Магнолія» і ПП ОСОБА_3 є нікчемними оскільки:

ПП «Магнолія» має ознаки фіктивного підприємства (відсутні трудові ресурси, транспорт, складські приміщення, а також документи бухгалтерського та податкового обліку), відсутнє за місцезнаходженням;

розрахунки за придбаний товар між позивачем та ПП «Магнолія» не відбувались;

ПП ОСОБА_3 не подає податкову звітність з 2005 року;

ПП «Магнолія» та ПП ОСОБА_3 відсутні за місцем державної реєстрації.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному звязку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з урахуванням наведеного нижче.

Судом встановлено, що позивач корпорація «Укпромфарфор «Елікор-Україна» 02.01.2003 року зареєстрована Полонською райдержадміністрацією Хмельницької області, перебуває на загальній системі оподаткування з 06.02.2003 року.

На підставі акту №14/23/31919238 від 21 січня 2009 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05 лютого 2009 року № 0000472301/0 і № 0000442301/0.

Податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2009 року № 0000472301/0, яким позивачеві визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 151425,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 100950,0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 50475,0 грн., базується на викладених в акті №14/23/31919238 від 21 січня 2009 року висновках відповідача щодо порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення валових витрат на суму 403801.0 грн. по господарських операціях з придбання товару від ПП «Магнолія» і ПП ОСОБА_3 відповідно до нікчемних договорів.

В період з 1.12.2006 р. по 31.12.2007 року позивач придбавав від ПП ОСОБА_3 гофроящики та гофрокартон, в тому числі з 1.12.2006 р. по 31.12.2006 року відповідно до усного договору поставки, а з 01.01.2007 року відповідно до бартерного договору № 2 від 10 січня 2007 року.

Відповідно до бартерного договору № 2 від 10 січня 2007 року, укладеного з позивачем, ПП ОСОБА_3 зобовязалась передати у власність позивача фарбу керамічну та матеріали на замовлення загальну суму орієнтовно 200000 грн, а позивач в свою чергу - прийняти твар і розрахуватись за нього з ПП ОСОБА_3 фарфоровим посудом в асортименті підприємства. За змістом розділу 6 бартерного договору обовязки щодо транспортування товару, який є предметом договору взяла на себе ПП ОСОБА_3 Згідно до п.3.3 договору ПП ОСОБА_3 поставляє товар в кількості та асортименті, визначених заявкою позивача.

На виконання вказаного договору ПП ОСОБА_3 в 2007 році передала у власність корпорації гофрокартон, гофроящики та фільтротканину на загальну суму 226975,88 грн., в тому числі ПДВ в сумі 37828,47 грн.

Поставка товару в 2007 році підтверджується дослідженими в судовому засіданні товарними накладними, податковими накладними на кожну партію товару (податковими накладними №4 і 5 від 29.01.2007 року, №6 від 20.02.2007 року, № 10 від 19.03.2007 року, № 9 від 05.03.2007 року, №15 від 28.04.2007 року, № 13 від 11.04.2007 року, № 21 від 07.05.2007 року, №№19 і 20 від 07.05.2007 року і №57 від 27.11.2007 року та відповідними накладними), оформленими постачальником товару - ПП ОСОБА_3, та опосередковано накладними і податковими накладними на поставку придбаного від ПП ОСОБА_3 товару його покупцям - ЗАТ «Полонський фарфор» та ТОВ «Корал «Довбиський фарфоровий завод».

Факт передачі товару від ПП ОСОБА_3 до позивача підтверджується також відповідачем в акті перевірки (стор. 10-11).

В період з 1.12.2006 р. по 31.12.2006 року взаємовідносини щодо поставки товару між ПП ОСОБА_3 та позивачем здійснювались відповідно до усної угоди, укладеної між ними та письмових заявок на поставку кожної партії товару з зазначенням кількості та виду товару. За вказаний період корпорація отримала від ПП ОСОБА_3 гофроящики на загальну суму 96044,96 грн., в тому числі ПДВ на суму 16007,0 грн.

Поставка кожної партії товару в грудні 2006 року підтверджується, товарними накладними №№1569 і 59 від 27.12.2006 року і №56 від 05.12.2006 року, податковими накладними на кожну партію товару та самим відповідачем в акті перевірки (стор.10-11).

Відповідно до ст.293 Господарського кодексу України за договором бартеру кожна із сторін зобовязується передати другій стороні у власність певний товар в обмін на інший товар. Сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін. За змістом ч.5 ст.293 ГК України до договору бартеру застосовуються правила, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі бартеру, якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін.

З урахуванням вказаного, кожна із сторін бартерного договору є продавцем товару, який вона поставляє контрагенту по договору, та покупцем товару, який вона отримує.

Як зазначено в ст. 664 ЦК України, обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок доставити товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обовязок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації для доставки покупцеві.

Відповідно до розділу 6 бартерного договору обовязки щодо транспортування товару, який є предметом договору взяла на себе ПП ОСОБА_3

Тому, у відповідності до бартерного договору № 2 від 10.01.207 р. позивач набуває права власності на отриманий товар з моменту його отримання від ПП ОСОБА_3, підтвердженого накладною та податковою накладною.

Взамін придбаного від ПП ОСОБА_3 товару (фарби та гофроящиків) позивач передав у власність підприємця фарфоровий посуд з оформленням транспортних накладних та податкових накладних. Оплата отриманого товару сторонами бартерного договору здійснювалась шляхом обміну на інший товар.

За змістом п. 1.19 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів.

Згідно до вимог п.7.1. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доходи та витрати товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни. Звичайною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору ( п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). В ході проведеної перевірки відповідачем не встановлено порушень в частині визначення ціни товарів, які були предметом обміну згідно до бартерних договорів, укладених позивачем з ПП ОСОБА_3

Зберігання придбаного товару позивач здійснював в орендованому приміщенні, яке використовувалось під склад (договори оренди від 10.01.2006 р та від 9.01.2007 р.).

Надані суду позивачем первинні документи свідчать, що передача товару в супроводжувалась заявками на його поставку, накладними на передачу кожної партії товару та податковими накладними.

Отримавши від продавця товару - ПП ОСОБА_3 видаткові накладні та податкові накладні, які засвідчують факт поставки гофрокартону та гофроящиків, оприбуткувавши їх в бухгалтерському обліку та здійснивши розрахунок за отриманий товар шляхом передачі іншого товару, позивач відносив вартість витрати гофрокартону та гофроящиків до валових витрат відповідних звітних періодів.

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з пп.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Таким чином, платник податку покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів за обовязкової умови, що зазначені витрати сплачені (нараховані) у звязку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці та використані ним в господарській діяльності.

Досліджені судом докази свідчать по те, що позивач правомірно скористався визначеним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» правом на включення до валових витрат витрат на придбання в грудні 2006 року-листопаді 2007 року від ПП ОСОБА_3 гофроящиків та гофрокартону.

При цьому суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо нікчемності бартерних договорів, укладених позивачем з ПП ОСОБА_3, та, відповідно, відсутності у позивача права на включення до валових витрат витрат на придбання від вказаного постачальника товару у звязку з викладеним.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості товару, як на підставу недійсності договорів, оскільки за змістом ч.1 та 2 ст.666 ЦК України єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обовязку передати покупцеві документи, що стосуються товару, в тому числі і сертифікати якості, є право (а не обовязок) покупця відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупцеві.

В судовому засіданні суд встановив, що отримавши від ПП ОСОБА_3 товар без сертифікатів відповідності позивач не відмовився від договорів, не повернув товар, а, пересвідчившись в його належній якості, здійснив розрахунок з постачальником ПП ОСОБА_3 Вказане підтверджується матеріалами справи.

Суд відхиляє доводи відповідача, який вважає, що підставою недійсності договорів поставки металопрокату є відсутність товарно-транспортних накладних. Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт в Україні» товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів, проте не єдиними первинними документами, які підтверджують факт поставки товару.

Ж одним нормативно-правовим актом не встановлено, що у випадку відсутності товарно-транспортних накладних, за наявності інших первинних документів, які підтверджують передачу товару (накладних, податкових накладних), платник податку позбавлений права на включення до валових витрат вартості придбаного товару.

Досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності спростовують доводи відповідача щодо нікчемності бартерних договорів на поставку гофроящиків та гофрокартону, укладених позивачем з ПП ОСОБА_3

Зі змісту акта перевірки вбачається, що основною підставою для висновку відповідача щодо нікчемності бартерних договорів слугували відсутність ПП ОСОБА_3 за місцезнаходженням на час попередньої перевірки (акт від 20.05.2008 року № 414/231-31919238) та неподання нею податкової звітності з 2005 року (відповідь ДПІ у Баранівському районі Житомирської області від 11.04.2008 року №3477/7/23).

Пунктом 1.5 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 встановлено, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Тому, акт від 21.01.2009 року, №14/23/31919238, на підставі якого прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, не відповідає вимогам вказаного Порядку в частині висновків відповідача щодо нікчемності бартерних договорів з ПП ОСОБА_3 і не може слугувати доказом безтоварності операцій з придбання позивачем від вказаного контрагента товару, оскільки базується не на фактах встановлених в ході цієї перевірки, а на акті попередньої перевірки та на доказах, здобутих в 2008 році без перевірки їх достовірності.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тому, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права включення до валових витрат витрат на придбання товару у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо укладання господарських договорів, відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарської операції та має всі первинні документи, необхідні для формування валових витрат за вказаними операціями.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено порушення позивачем правил ведення бухгалтерського та податкового обліку по операціях з придбання від ПП ОСОБА_3 гофроящиків та гофрокартону, не доведено також, що формуючи валові витрати за вказаними господарськими операціями, позивач порушив вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Окрім того, факт реального виконання бартерних договорів (усного за 2006 рік та письмового №2 від 10.01.2007 року) та поставки гофроящиків та гофорокартону від ПП ОСОБА_3 в період з 01.12.2006 року по 31.12.2007 року на загальну суму 323020,84 грн., в тому числі ПДВ в сумі 53835,47 грн. встановлений постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року по справі №2-а-107/08 за позовом корпорації «Укрпромфарфор «Елікор-Україна» до державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області, яка набрала законної сили 22 вересня 2009 року ( Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року), а відтак відповідно до положень ч.1 ст. 72 КАС Україні не підлягає доказуванню.

Вказаною вище постановою від 13 серпня 2008 року по справі №2-а-107/08 Хмельницький окружний адміністративний суд в результаті дослідження первинних документів, наданих позивачем, які підтверджують факт поставки товару від ПП ОСОБА_3 корпорації «Укрпромфарфор» Елікор-Україна» за бартерним договором, а також пояснень свідка ОСОБА_3, встановив, що усний договір на поставку гофрокартону 2006 року та бартерний договір № 2 від 10.01.2007 р. відповідають вимогам діючого цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, висновки ДПІ в Полонському районі щодо нікчемності бартерного договору № 2 від 10.01.2007 року і відсутності в позивача права на включення до валових витрат витрат в сумі 323020,84 грн. на придбання товару від ПП ОСОБА_3 безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2009 року № 0000472301/0, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток, неправомірним в частині основного платежу 67297,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 33650,0 грн.

Тому, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими викладені в акті перевірки від 21.01.2009 року висновки відповідача щодо безпідставного включення позивачем до валових витрат витрат в сумі 161738,43 грн. на придбання від ПП «Магнолія» гофроящиків, гофрокартону і фільтротканини та, відповідно, заниження податку на прибуток в сумі 33653,0 грн.

Судом встановлено, що в травні-серпні 2007 року позивач відніс до валових витрат витрати в сумі 161738,43 грн. по господарській операції з придбання від ПП «Магнолія» гофроящиків та гофорокартону відповідно до усного бартерного договору.

Виконання усного бартерного договору оформлене сторонами накладними №36 від 18.05.2007 року, №47 від 15.06.2007 року, №97 від 24.07.2007 року, №95 від 30.07.2007 року, №116 від 28.08.2007 року, № 96 від 02.08.2007 року і №99 від 03.08.2007 року та відповідно податковими накладними з аналогічним номерами та датами.

Отримавши зазначені вище податкові та видаткові накладні позивач в період з травня по серпень 2007 року відніс до валових витрат відповідних звітних періодів витрати в загальній сумі 161738,43 грн. по господарській операції з придбання від ПП «Магнолія» гофроящиків, гофрокартону і фільтротканини.

Зі змісту наданих позивачем податкових накладних та накладних, оформлених ПП «Магнолія» враховуючи відсутність будь-яких інших документів, не можливо встановити реальних характер взаємовідносин позивача та ПП «Магнолія» щодо поставки товару, оскільки:

через відсутність письмового договору, укладеного між позивачем та ПП «Магнолія», суд позбавлений можливості дослідити зміст домовленості між ними щодо виду товару, його вартості, місця та умов поставки, обовязків щодо транспортування товару, форми розрахунків за придбаний товар, тощо;

накладні №36 від 18.05.2007 року, №47 від 15.06.2007 року, №97 від 24.07.2007 року, №95 від 30.07.2007 року, №116 від 28.08.2007 року, № 96 від 02.08.2007 року і №99 від 03.08.2007 року як від імені постачальника (ПП «Магнолія») так і від імені покупця (позивач) підписані невстановленими особами без зазначення їх прізвищ та посад. Встановити їх в судовому засіданні суд не має можливості у звязку з відсутністю ПП «Магнолія» за місцезнаходженням;

позивачем не надано, та судом не встановлено здійснення розрахунку за товар, придбаний позивачем від ПП «Магнолія».

позивач не виконав вимогу суду та не надав первинні документи, які свідчать про оприбуткування придбаного від ПП «Магнолія» товару;

документальною перевіркою ПП «Магнолія» (акт №1231/23-4/31919222 від 26.12.2008 року) встановлено, що у ПП «Магнолія» відсутні транспортні засоби, трудові ресурси та складські приміщення, необхідні для здійснення господарської діяльності.

ПП «Магнолія» відмовилось надати для перевірки, первинні документи по господарській операції з поставки позивачеві гофроящиків, гофрокартону і фільтротканини, посилаючись на їх викрадення невстановленими особами (лист №25 від 05.05.2008 року), та не виконало вимогу ДПІ у Полонському районі Хмельницької області щодо відновлення викрадених документів (лист №4070/7/23 від 24.04.2008 року).

Суд не бере до уваги, надані позивачем договори купівлі-продажу гофроящиків, гофрокартону, укладені останнім з ТОВ «Корал Довбиський фарфоровий завод» і ЗАТ «Полонський фарфор», як такі, що не відповідають ст.70 КАС України і не містять інформації щодо предмету доказування.

Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в сукупності з відсутністю доказів щодо оплати позивачем товару та доказів транспортування товару від ПП «Магнолія», суд встановив, що наведені в накладних та податкових накладних, виписаних ПП «Магнолія», відомості щодо поставки товару не відповідають дійсності , що єдиною метою та реальними наслідками взаємовідносин позивача з ПП «Магнолія» є обмін документами (податковими накладними та накладними), отримавши які позивач збільшив валові витрати звітних періодів та відповідно податковий кредит.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою згаданої статті, є нікчемним. Визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається (частина друга статті 215 ЦК).

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відсутність відповідно до закону правових наслідків за таким правочином означає відсутність будь-яких господарських операцій, здійснених на його виконання, з точки зору їх впливу на стан податкового обліку сторін цього правочину

Накладні та податкові накладні, оформлені позивачем та його контрагентом (ПП «Магнолія») на підставі нікчемного бартерного договору на поставку товару не створюють передбачених ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наслідків щодо включення відображеної в них вартості товару до валових витрат звітних періодів.

За змістом пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З урахування викладеного,суд вважає обґрунтованими висновки ДПІ в Полонському районі щодо нікчемності бартерного договору № 2 від 10.01.2007 року і відсутності в позивача права на включення до валових витрат витрат в сумі 161738,43 грн. по операції з придбання від ПП «Магнолія» гофроящиків, гофрокартону і фільтротканини, а податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2009 року № 0000472301/0, в частині визначення податку на прибуток за основним платежем 33653,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 16825,0 грн. правомірним.

Податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2009 року № 0000442301/0, яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 40385,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 26923,0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 13462,0 грн. базується на викладених в акті №14/23/31919238 від 21 січня 2009 року висновках відповідача щодо порушення позивачем п.3.1 ст.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податку на додану вартість на суму 26923,0 грн. по господарських операціях з придбання товару від ПП «Магнолія» відповідно до нікчемних договорів.

Судом встановлено, що в період з травня по серпень 2007 року позивач відніс до податкового кредиту вказаних звітних періодів податок на додану вартість по операціях з придбання від ПП «Магнолія» гофроящиків, гофрокатону і фільтротканини.

Підставою для формування податкового кредиту слугували виписані ПП «Магнолія» податкові накладні №36 від 18.05.2007 року, №47 від 15.06.2007 року, №97 від 24.07.2007 року, №95 від 30.07.2007 року, №116 від 28.08.2007 року, № 96 від 02.08.2007 року і №99 від 03.08.2007 року.

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» п одаткова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З урахуванням вказаних норм, право на податковий кредит виникає у платника податку за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій за нікчемними угодами.

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні, виписані відповідно до нікчемного усного бартерного договору, суд не вважає беззаперечними доказами поставки товару від ПП «Магнолія» позивачеві.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки, податкові накладні №36 від 18.05.2007 року, №47 від 15.06.2007 року, №97 від 24.07.2007 року, №95 від 30.07.2007 року, №116 від 28.08.2007 року, № 96 від 02.08.2007 року і №99 від 03.08.2007 року складені ПП «Магнолія» містять недостовірні відомості щодо поставки товару, то у позивача відсутнє право на включення до податкового кредиту вказаних в них сум податку на додану.

Крім того, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

Судом встановлено, що позивач неправомірно сформував валові витрати по операції з поставки товару від ПП «Магнолія».

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Досліджені в судовому засіданні докази (договори, акти приймання-передачі,звіти про виконання робіт та ін.) в сукупності з відсутністю доказів щодо реального характеру здійснення господарських операцій з придбання позивачем товару від ПП «Магнолія» свідчать про те, що єдиною метою та реальними наслідками укладення позивачем цього договору є заниження обєкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок безпідставного завищення валових витрат і сум податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає податкові повідомлення-рішення від 05 лютого 2009 року № 0000472301/0, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток, в частині основного платежу в сумі 33653,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 16825,0 грн. та податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2009 року № 0000442301/0, яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 40385,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 26923,0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 13462,0 грн. законними та обґрунтованими, а отже позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають до задоволення.

В той же час суд вважає обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2009 року № 0000472301/0, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток, в частині основного платежу 67297,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 33650,0 грн.

Керуючись Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 11, ст. 99, 100, 158 - 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву корпорації «Укрпромфарфор «Елікор-Україна» задовольнити частково.

Визнати недійсним і скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області від 05 лютого 2009 року № 0000472301/0, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток, в частині основного платежу 67297,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 33650,0 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 21.12.2009 року.

Головуючий суддя підпис О.К.Ковальчук

З оригіналом згідно

Суддя О.К.Ковальчук