Вирок № 72579453, 05.03.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/13750/16-к 1-кп/335/57/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Мереуци М.А, прокурора Петрова І.С., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника потерпілих ОСОБА_3, захисника Козлова А.Ю., обвинуваченого ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, пенсіонер по інвалідності, одружений, маючий неповнолітню дитину, який мешкає: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не засуджений,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

13.10.2016 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем «ВАЗ 211440» реєстраційний номер НОМЕР_3, здійснював рух по проїзній частині вул. Перемоги, рухаючись з боку вул. Яценка в сторону вул. Лермонтова в м.Запоріжжі. В цей же час, в районі зупинки громадського транспорту «Ластівка», проїзну частину вул.Перемоги, рухаючись по позначеному дорожніми знаками та дорожньою розміткою нерегульованому пішохідному переході, зліва - направо за ходом руху водія ОСОБА_5, перетинали пішоходи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 При наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, по якому пішоходи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перетинали проїзну частину, водій ОСОБА_5, діючи в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, де вказано: «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», своєчасно швидкість свого руху не зменшив, дорогу пішоходам не надав, в результаті чого допустив наїзд передньою правою частиною кузова керованого ним автомобіля на пішоходів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди:

пішохід ОСОБА_1, згідно висновку судово-медичної експертизи № 4375 М від 15.11.2016 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді:відкритих багатоосколкових переломів правої великої та малої гомілкових кісток на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням кісткових фрагментів і вистоянням їх в рану, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення; відкритого перелому правої малогомілкової кістки у верхній її третині зі зміщенням кісткових фрагментів, рани в області правої підколінної ямки з розтрощенням м'яких тканин, кваліфікуються як тілесне пошкодження середнього ступеня тяжкості не небезпечне для життя, але яке потягли за собою довготривалий розлад здоров'я, більш 21 дня; тупої травми таза з розривом лонного зчленування, що кваліфікуються як тілесне пошкодження середнього ступеня тяжкості не небезпечне для життя, але яке потягли за собою довготривалий розлад здоров'я, більш 21 дня; струсу головного мозку, припухлості м'яких тканин в правій тім'яній області, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткотривалий розлад здоров'я;

пішохід ОСОБА_2, згідно висновку судово-медичної експертизи № 4374 М від

08.11.2016 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого чрезвертельного перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням кісткових фрагментів, що кваліфікуються, як пошкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечні для життя, але які потягли за собою довготривалий розлад здоров'я, більш 21 дня; струсу головного мозку, припухлості і болючості в області тімені справа, що у сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткотривалий розлад здоров'я;

Порушення водієм ОСОБА_5, згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю дослідження обставин і механізму дорожньо- транспортної пригоди № 888/16 від 28.11.2016 року, вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину визнав повністю, розкаявся в скоєному і пояснив, що 13.10.2016 року, приблизно о 19 годині він керуючи автомобілем «ВАЗ 211440» реєстраційний номер НОМЕР_3, здійснював рух в лівій крайній смузі по проїзній частині вул. Перемоги, рухаючись з боку вул. Яценка в сторону вул. Лермонтова в м.Запоріжжі, зі швидкістю близько 60 км/год. Людей на пішоходному переході не бачив, почув удар в лобове скло, почав гальмувати, однак наїзду на пішоходів уникнути не вдалося. Цивільні позови потерпілих визнає частково у розмірі 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, бо матеріальний його стан позбавляє його можливості відшкодувати моральну шкоду потерпілим у більшому розмірі.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що 13.10.2016 року, ввечері вона переходила дорогу в районі гастроному Ласточка по вул.Перемоги у м.Запоріжжя, перейшла половину пішохідного переходу і роздільну полосу, почала переходити іншу половину пішоходного переходу, на неї наїхав автомобіль, більш нічого вона не пам"ятає, після дорожньо-транспортної пригоди тривалий час знаходилася на стаціонарному лікуванні, перенесла операцію, потребує реабілітації. Після ДТП, її було доставлено бригадою швидкої медичної допомоги до КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги», де вона в подальшому проходила лікування. За час лікування, понесла значні витрати на придбання медичних препаратів та засобів, а також інші витрати пов'язані із власним лікуванням. Так, з 14.10.2016 р. і по теперішній час, нею було витрачено на лікування 16 601,21 грн., яку вона просить стягнути зі страховика. Вона є непрацюючою повнолітньою особою. За час тимчасової втрати працездатності, їй підлягає відшкодування грошової допомоги (у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством) щонайменше за п"ять місяців(жовтень, листопад та грудень 2016 р. січень, лютий 2017 р.), що загалом становить суму 17 300,00 грн. Зазначена сума також має бути їй відшкодована страховиком у повному обсязі. У зв'язку з винними та протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_5, вона зазнала і по теперішній час продовжує зазнавати моральних страждань, - через довге лікування, перенесені медичні операції, погіршення загального стану здоров'я, вимушену відмову від планів на майбутнє. Компенсацію завданої їй моральної шкоди, вона оцінює у 80 000,00 грн. Сума компенсації завданої їй моральної шкоди має бути розділена між страховиком (відповідачем ПАТ «СК «КРАЇНА») та обвинуваченим (відповідачем ОСОБА_5). Вважає, що страховику належить сплатити їй суму 830 грн.,а обвинуваченому ОСОБА_5 належить сплатити суму 79 170 грн. У добровільному порядку страховик (відповідач ПАТ «СК «КРАЇНА») жодних дій по відшкодуванню завданої їй шкоди не здійснював, а обвинувачений (відповідач ОСОБА_5) у перші дні після ДТП добровільно власними коштами частково оплатив її лікування у розмірі приблизно 10 000 грн., іншу частину витрат на лікування вона понесла особисто.

Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 13.10.2016 року, ввечері він разом з ОСОБА_1 переходили дорогу в районі гастроному Ласточка по вул.Перемоги у м.Запоріжжя, перейшли половину пішохідного переходу і роздільну смугу, почали переходити іншу половину пішоходного переходу, на них наїхав автомобіль.Після ДТП, його було доставлено бригадою швидкої медичної допомоги до КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги», де він в подальшому проходив лікування.За час лікування, він поніс значні витрати на придбання медичних препаратів та засобів, а також інші витрати пов'язані із власним лікуванням. Так, з 14.10.2016 р. і по теперішній час, ним було витрачено на лікування 18 097,27 грн., яка має бути йому відшкодована страховиком у повному обсязі. Він є працюючою особою, працює у ДНЗ «Запорізьке МВПУ» на посаді електромонтера. Згідно довідки роботодавця № 277 від 18.10.2016 р., - розмір його середньої заробітної плати у 2016 р., становив 2 639,46 грн. У зв'язку з тимчасовою втратою працездатності ним було не отримано доходи (заробітну плату) за п"ять місяців (жовтень, листопад та грудень 2016 р, січень,лютий 2017 р.), що загалом становить суму 11 232,35 грн., яка також має бути йому відшкодована страховиком у повному обсязі. У зв'язку з винними та протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_5, він зазнав і по теперішній час продовжує зазнавати моральних страждань, - через довге лікування, перенесені медичні операції, погіршення загального стану здоров'я, вимушену відмову від планів на майбутнє. Компенсацію завданої йому моральної шкоди, він оцінює у 50 000,00 грн.Сума компенсації завданої йому моральної шкоди має бути розділена між страховиком (відповідачем ПАТ «СК «КРАЇНА») та обвинуваченим (відповідачем ОСОБА_5). Вважає, що страховику належить сплатити суму 904,86 грн., а обвинуваченому ОСОБА_5 належить сплатити суму 49 095,14 грн. У добровільному порядку відповідачі жодних дій по відшкодуванню завданої йому шкоди не здійснювали.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

При цьому розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому з урахуванням змін обвинувачення.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286 КК України, ознаками якого є порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тяжке тілесне ушкодження та середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, п.п.1,3 абзацу 2 ППВСУ від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судоми кримінального покарання», суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином вмотивоване.

Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 згідно ст.66 КК України, суд визнає, що обвинувачений визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, частково відшкодував шкоду потерпілим.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд також враховує думку потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, які в суді підтвердили факт часткового відшкодування їм у добровільному порядку шкоди обвинуваченим, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5, який раніше не судимий, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, є інвалідом 2 групи від загального захворювання, за місцем попередньої роботи та місцем проживання характеризується позитивно.

Суд, приймаючи до уваги наявність кількох пом'якшуючих покарання обставин, а також те, що обвинувачений за час досудового слідства та розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, враховується також, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин та з необережності, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, а тому слід обрати йому покарання, передбачене санкцією статті, за якою він притягується до відповідальності - у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням в силу ст. 75 КК України.

Що стосується призначення обвинуваченому ОСОБА_5 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує те, що внаслідок необережних дій обвинуваченого з джерелом підвищеної безпеки настали тяжкі наслідки для потерпілого, з метою попередження нових правопорушень, пов"язаних з порушенням ним Правил дорожнього руху України, вважає за необхідне призначити основне покарання з додатковим покаранням у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 заявив про застосування щодо нього амністії оскільки у нього є на утриманні неповнолітня дитина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та він є інвалідом 2 групи від загального захворювання.

Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, підлягають особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років;

Відповідно до п." г" яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи.

Згідно зі свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 від 20 березня 2012 року, ОСОБА_5 має на утриманні малолітню дитину, 2012 року народження.

Згідно з посвідченням НОМЕР_5 ОСОБА_5 є інвалідом загального захворювання 2 групи довічно.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 амністії, передбачених ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» та ст. 8 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього раніше не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_5 поширюється дія Закону України «Про застосування амністії в Україні», тому він підлягає звільненню від відбування покарання, за п."г „ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», як визначився у судовому засіданні обвинувачений.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 суд керується нормами Закону України „Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст.23,1166, 1167, 1192 ЦК України.

Потерпілою ОСОБА_1 .з урахуванням уточнень від 11.05.2017 р. заявлений цивільний позов до ПАТ „Страхова компанія „Країна"та до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, згідно з яким потерпіла просить стягнути на її користь з ПАТ „Страхова компанія „Країна"16601 грн.21 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов"язаної з лікуванням, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов"язаної з тимчасовою втратою працездатності - 17 300 грн., моральної шкоди - 830 грн., та з обвинуваченого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 79 170 грн.

Потерпілим ОСОБА_2 з урахуванням уточнень від 09.03.2017 р. заявлений цивільний позов до ПАТ „Страхова компанія „Країна"та до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, згідно з яким потерпілий просить стягнути на його користь з ПАТ „Страхова компанія „Країна"18097 грн.27 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов"язаної з лікуванням, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов"язаної з тимчасовою втратою працездатності - 11 232 грн., моральної шкоди - 904 грн.86 коп., та з обвинуваченого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 49 095 грн.14 коп.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Представник цивільного відповідача ПАТ „Страхова компанія „Країна", проти позову заперечував, пояснивши, що однією з умов вирішення питання про відшкодування страховиком шкоди є надання потерпілим обвинувального вироку, що набрав законної сили щодо особи, цивільна відповідальність якого застрахована за договором страхування.

Судом встановлено, що цивільно - правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована, що підтверджується договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - полісом № АІ /8914403 від 31.12.2015 року. Ліміт відповідальності на одного потерпілого - 100 000 грн.

Порядок відшкодування матеріальної та моральної шкоди в даному випадку регулюється нормами глави 67 та ст. ст. 1166, 1192, 1167 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з ст. 3 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) від 1 липня 2004 року, передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяною життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У частині 22.1 статті 22 Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Зі змісту ст. ст. 23, 24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» випливає, що шкодою, яка підлягає відшкодуванню страховиком, є шкода, пов'язана, зокрема з лікуванням потерпілого, а саме: обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, та інше.

Дослідженими судом доказами сума витрат на лікування ОСОБА_1, ОСОБА_2 заявлені в позові, підтверджуються наданими суду письмовими доказами, та прийняті судом, як належні та допустимі докази, на підставі чого суд вважає, що сума заподіяної ОСОБА_1 матеріальної шкоди, що складається з витрат на її лікування, становить 16601 грн. 21 коп., сума заподіяної ОСОБА_2 матеріальної шкоди, що складається з витрат на його лікування, становить 18097 грн.27 коп., підлягає стягненню з належного в даному випадку відповідача - зі страховика, оскільки вона заявлена в межах страхової суми, що передбачена п. п. 9.1 та 9.3 ст. 9 Закону, відповідно до якої Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування, а Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.

Згідно зі ст.25 Закону у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров"я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітня плата, обчислена

відповідно до норм законодавства України про працю; для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 16337 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 13.10.2016 р. по 02.12.2016 р. ( 50 днів), є непрацюючою повнолітньою особою, мінімальна заробітна плата за жовтень-листопад 2016 р. - 1450 грн., грудень 2016 р. - 1600 грн. Сума неотриманих доходів у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності становить (1450:30 х 48 + 1600:31х2) = 2423 грн., яка підлягає стягненню зі страховика.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 15582 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 13.10.2016 р. по 10.11.2016 р. ( 27 днів), є працюючим, середня заробітна плата за 2016 р. - 2639 грн. Сума неотриманих доходів у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності становить (2639 : 30 х 27 ) = 2 375 грн., яка підлягає стягненню зі страховика.

Крім того, відповідно до ст.26-1 Закону страховиком відшкодовується потерпілому моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров"ю, що становить 1023 грн.61 коп. ( 5% від (18097 грн. 27 коп. + 2 375 грн.) = 1023,61 грн.).

Отже, на користь потерпілого ОСОБА_2 з ПАТ „Страхова компанія „Країна" підлягає стягненню 21 495,88 грн.

На користь потерпілої ОСОБА_1 з ПАТ „Страхова компанія „Країна" підлягає стягненню 19 975 грн.42 коп., яка складається з 16601 грн. 21 коп. - витрати на лікування; 2423 грн.- не отримані доходи за час втрати працездатності; моральна шкода - 951 грн.21 коп. (5% від (16601,21+2423).

Посилання представника ПАТ „Страхова компанія „Країна" на те що, страхове відшкодування можливе тільки після винесення обвинувального вироку, який набрав законної сили, суд не бере до уваги, оскільки потерпілі обрали судовий захист порушених прав саме у такий спосіб.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого суд виходить з наступного.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Як слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 внаслідок ДТП зазнала тяжких та середньої ступені тяжкості фізичних ушкоджень, внаслідок чого душевних страждань через втрату здоров"я, які мали тривалий характер та призвели до змін в її житті.

Суд вважає що розмір моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., що спричинена ОСОБА_1 виходячи із сукупності її складових - ступеню страждань, тривалості часу, потрібного на відновлення попереднього стану, життєвих зв'язків, а також матеріальної спроможності обвинуваченого ОСОБА_5, розумності, виваженості та справедливості є достатнім розміром для компенсації моральної шкоди і саме такий розмір суд вважає таким, що відповідає ступеню моральних страждань потерпілої ОСОБА_1 та підлягає відшкодуванню обвинуваченим ОСОБА_5

Як слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 внаслідок ДТП зазнав середньої ступені тяжкості фізичних ушкоджень, внаслідок чого душевних страждань через втрату здоров"я, які мали тривалий характер та призвели до змін в його житті.

Суд вважає що розмір моральної шкоди у розмірі 15 000 грн., що спричинений ОСОБА_2. виходячи із сукупності її складових - ступеню страждань, тривалості часу, потрібного на відновлення попереднього стану, життєвих зв'язків, а також матеріальної спроможності обвинуваченого ОСОБА_5, розумності, виваженості та справедливості є достатнім розміром для компенсації моральної шкоди і саме такий розмір суд вважає таким, що відповідає ступеню моральних страждань потерпілої ОСОБА_1 та підлягає відшкодуванню обвинуваченим ОСОБА_5

Відносно обвинуваченого запобіжний захід не обирався, клопотань про його обрання до суду не надходило.

Згідно зі ст.124 ч.2 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експерта, що підтверджені документально у розмірі 736 грн. 56 коп.

Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст.368, 370, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» .

Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Країна" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров"ю, моральної шкоди - 19 975 грн. (дев"ятнадцять тисяч дев"ятсот сімдесят п"ять) гривень 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Країна" на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров"ю, моральної шкоди - 21 495,88 грн. (двадцять одну тисячу чотириста дев"яносто п"ять) гривень 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 15 000 (п"ятнадцять тисяч) гривень.

Речові докази по справі: автомобіль „ВАЗ-211440” р/н НОМЕР_3, - переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_5, - залишити ОСОБА_5

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати пов"язані з проведенням експертизи у розмірі 1055 грн.52 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя Н.І. Рибалко