Постанова № 72579250, 03.03.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.03.2018

Справа № 320/1683/18

3/320/290/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«03» березня 2018 року м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Ковальова Ю.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділення військової служби правопорядку Запорізького зонального відділу військової служби правопорядку у Збройних Силах України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Грузія, громадянина України, помічник начальника командного пункту військової частини А 1512, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 кім. 14,

за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А :

28 лютого 2018р. в період з 10:00 до 12:00 на території військової частини А1512 с. Семенівка, Мелітопольського району, Запорізької області, ОСОБА_1 відкрито відмовлявся виконувати усний наказ командира військової частини А1512, щодо вибуття до медичної установи для проходження медичного свідоцтва, зачинившись у власному автомобілі. Встановлено, що 28.02.2018 року близько 09:10 на території військової частини А1512 в класі підготовки офіцерів командиром військової частини А1512 майором ОСОБА_2 проводилась службова нарада, під час якої майор ОСОБА_2 зробив зауваження підпорядкованому йому помічнику начальника командного пункту лейтенанту ОСОБА_1, на що останній висловив своє невдоволення. Майор ОСОБА_2 наказав лейтенанту ОСОБА_1 вийти з приміщення де проводилась нарада та вийшов разом із ним для проведення профілактичної бесіди. Під час бесіди майор ОСОБА_2 відчув від лейтенанта ОСОБА_1 різкий запах вживання алкогольних напоїв, та як командир військової частини А1512 віддав усний наказ про те, що після закінчення наради лейтенанту ОСОБА_1 необхідно проїхати разом із ним до КП «Мелітопольський психіатричний диспансер», цей наказ лейтенант ОСОБА_1 почув та зрозумів.

Близько 10:00 28.02.2018 року після закінчення наради майор ОСОБА_2 віддав наказ підготувати автомобіль та повідомити лейтенанта ОСОБА_1 про те що, йому потрібно зібратись, взяти особисті документи та прослідувати разом з ним до медичної установи для проходження медичного свідоцтва. Вийшовши на вулицю майор ОСОБА_2. направився до стоянки автомобілів, побачив там лейтенанта ОСОБА_1 та наказав йому сісти в автомобіль солдата ОСОБА_3, який вже був підготовлений до виїзду. У свою чергу лейтенант ОСОБА_1 сів у свій власний автомобіль та зачинився в ньому. Підійшовши до автомобіля лейтенанта ОСОБА_1 майор ОСОБА_2 наказав йому вийти з автомобіля, на що лейтенант ОСОБА_1 повідомив що він себе погано почуває, переживає за своє здоров’я та відмовився вийти з автомобіля. Майор ОСОБА_2 повідомив лейтенанта ОСОБА_1 у разі подальшого ігнорування його законних вимог він буде вимушений викликати представників Військової служби правопорядку для втручання у ситуацію.

Близько 11:00 на територію військової частини А1512 прибули представники Військової служби правопорядку на чолі з старшим офіцером відділення Військової служби правопорядку Запорізького зонального відділу військової служби правопорядку майором ОСОБА_4 Нізамієвичем. Підійшовши до автомобіля лейтенанта ОСОБА_1 майор ОСОБА_4 наказав йому вийти із автомобіля для встановлення причин та умов події що склалась, але лейтенант ОСОБА_1 відмовився виходити з автомобіля та через вікно повідомив що погано себе почуває, переживає за своє здоров’я та вийде з автомобіля лише після приїзду представників Національної поліції, яких він вже викликав з власного мобільного телефону. Приблизно о 11:20 до військової частини А1512 прибули представники Національної поліції, командир військової частини А1512 майор ОСОБА_2 їх зустрів, розповів про ситуацію та пропустив на територію військової частини. Представники Національної поліції підійшли до автомобіля лейтенанта ОСОБА_1, поспілкувавшись із ним запропонували вийти йому з автомобіля, на що він погодився. Після спільної бесіди лейтенант ОСОБА_1 приблизно о 11:40 28.02.2018 року погодився проїхати до медичної установи у супроводі представників Військової служби правопорядку та представників Національної поліції. За результатами пройденого свідоцтва було встановлено факт вживання алкогольних напоїв лейтенантом ОСОБА_1, але станом на 11:50 28.02.2018 року в стані алкогольного сп’яніння не перебував.

Виходячи з вище викладеного слід дійти висновку, що лейтенант ОСОБА_1. свідомо та відкрито відмовлявся виконувати наказ командира військової частини А1512 та вживав заходи щодо затягування часу проходження медичного свідоцтва, з метою ухилення від відповідальності. Зухвало нехтував вимогами представників Військової служби правопорядку, ст.ст. 11,12,13,26,30,37 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України та погодився проїхати до медичної установи лише після розмови з представниками Національної поліції.

На сьогоднішній день по всій території України діє особливий період, а саме:

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової).

Відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року N 303 "Про часткову мобілізацію" (Указ N 303/2014), затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію, у зв'язку з чим в Україні настав особливий період.

Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Водночас зазначеним Законом передбачено такий захід, як демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Згідно зі статтею 11 зазначеного Закону рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України.

Указом Президента України "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року N 15" від 26 вересня 2016 року N 411/2016 (Указ N 411/2016) прийнято рішення провести у вересні - жовтні 2016 року звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року N 15 "Про часткову мобілізацію" (Указ N 15/2015), крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу.

При цьому рішення щодо проведення демобілізації Президентом України не приймалося.

Роз’яснення про дію особливого періоду міститься в листі Міністерства Оборони України від 01.10.2015 р. №322/2/8417. Зазначений особливий період розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію» і триває до тепер. Скасування особливого періоду буде здійснено Указом Президента «Про демобілізацію» після стабілізації ситуації на Сході України.

Водночас питання щодо наявності особливого періоду в державі поза часом проведення мобілізації було предметом судового розгляду.

Вищий адміністративний суд України у постанові від 16 лютого 2015 року (справа N 800/582/14) (Постанова N 800/582/14), виходячи із системного аналізу норм Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Ураховуючи вимоги вищезазначених законодавчих актів України, а також з огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначених Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", закінчення заходів мобілізації не припинило особливий період.

Таким чином, враховуючи вищезазначені фактичні обставини, 28.02.2018 з 10:00 по 12:00 лейтенант ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем Збройних Сила України, виконуючи обов’язки військової служби за призначенням в умовах особливого періоду, в службовий час, на території військової частини, свідомо та відкрито відмовлявся виконувати наказ командира військової частини А1512, чим саме своїми винними діями вчинив військове адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172-10 КУпАП.

Під час розгляду адміністративного матеріалу, ОСОБА_1 свою провину у скоєному правопорушенні визнав повністю та просив суворо його не карати.

Факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП підтверджується наступними доказами:

? протоколом про адміністративне правопорушення ДНЗ/1 № 21 від 02.03.2018 року;

? поясненнями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3,

? висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.02.2018 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 ознак сп’яніння не виявлено, та іншими матеріалами справи.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 містяться ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, згідно з якою передбачена адміністративна відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира (начальника), вчинене в умовах особливого періоду.

Згідно з ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом’якшують та обтяжують відповідальність.

Враховуючи особу винного, обставини здійснення ним правопорушення, а також інші обставини у справі, вважаю що його необхідно піддати адміністративному стягненню, передбаченому санкцією статті, за якою кваліфіковано його діяння у вигляді штрафу.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, з правопорушника також підлягає стягненню судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Керуючись ст. ст. 23, 33, 40-1, 2 ст. 172-10, 283, 284, 294 КУпАП, суддя –

постановила:

Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2465 /дві тисячі чотириста шістдесят п’ять/ гривень 00 копійок.

Штраф підлягає сплаті за наступними реквізитами: (рахунок № 31111106700013 КБК 21081100 Назва «Адміністративні штрафи та інші санкції» Отримувач «Мелітопольське УК /Мелітополь/ 21081100 Банк отримувача ГУ ДКСУ у Запорізькій області код ЄДРПОУ 37968956 МФО 813015).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня повідомлення про винесення вказаної постанови, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 352 /трьохсот п’ятдесяти двох/ гривень 40 копійок (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.).

Строк пред’явлення постанови до виконання до 03.06.2018 року.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд в продовж 10 днів з дня винесення постанови.

СУДДЯ: Ю.В. Ковальова