Рішення № 72578389, 05.03.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/270/17

Провадження № 2/307/70/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2018 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Розман М.М., при секретарі Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Консалтинг Захід» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Консалтинг Захід» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що17 жовтня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем укладено кредитний договір № 11057795000 про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 34050 дол. США і взяв на себе зобов’язання повернути отриманий кредит у повному обсязі до 17 жовтня 2013 року у відповідності до графіку та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 11% річних.

Крім того, вказує , що 26 грудня 2007 року Тячівським районним судом ухвалено рішення про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі179797.43 гривень та дане рішення набрало законної сили 03 грудня 2008 року.

21 січня 2008 року державним виконавцем відділу ДВС Тячівського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа 2-1156 від 26.12.2007 року, виданого Тячівським районним судом, щодо стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 179 797.43 гривень на користь ПАТ «УкрСиббанк» та надано термін для добровільного виконання рішення суду до 28 січня 2008 року.

Також зазначає, що 20 квітня 2015 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір факторингу №17, відповідно до якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до ТзОВ « ФК «Довіра та гарантія».

Так, 12 жовтня 2015 року Тячівським районним судом постановлена ухвала, якою замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

21 березня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з фактичним виконанням рішення суду на підставі довідки, виданої пенсіонеру ОСОБА_1 від 17.03.2016 року за №797/03.02 ГУПФ України в Закарпатській області та утримання згідно постанови ВП 42496701 від 12.03.2014 року суми 22 906.24 гривень. Згідно відповіді на запит державного виконавця за №2983 від 17.03.2016 року управління освіти Тячівської РДА повідомило, що із заробітної плати ОСОБА_2, яка являється солідарним боржником у виконавчому провадженні, згідно виконавчого листа 2-1156 від 26.12.2007 року з 18.03.2016 року всього утримано суму 9769.53 гривень. Згідно квитанції №1521850049 від 18.03.2016 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок з обліку депозитних сум суму 165 614.12 гривень. Таким чином, загальна сума сплачена боржником складає 198 289.89 гривень, що відповідає сумі стягненню по виконавчому документу, сумі стягнення згідно постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Разом з цим, в порушення умов кредитного договору відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав і станом на 13.01.2016 року його заборгованість перед банком становить 162 813.05 гривень, з яких 16 211.32 гривень – 3% річних, 146 601.73 гривень - відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 162 813.05 гривень заборгованості за користування кредитом, з яких 16 211.32 гривень – 3% річних та 146 601.73- відсотки з врахуванням встановленого індексу інфляції.

Відповідач в поданому до суду письмовому запереченні зазначив, що відповідно до рішення Тячівського районного суду від 26.12.2007 року по даному кредитному договору позов банку про стягнення з нього заборгованості в розмірі 179 797.43 гривень задоволено, які ним повністю сплачено та виконавче провадження щодо нього закрито. Крім того, зазначає, що відповідно до даного договору та додатку до нього такий укладено на строк до 17 жовтня 2013 року. Оскільки право вимоги про повернення кредиту було до 17 жовтня 2016 року , а ТОВ «ФК «Гарантія та довіра» звернулося до суду з позовом лише 16 січня 2017 року, тому просить суд в задоволенні позову відмовити в зв’язку з спливом строку позовної давності.

Крім того, представник позивача подав до суду письмове пояснення на заперечення відповідача, в якому зазначив, що наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов’язання й відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Також вказує, що нарахування було здійснено на суму 179 797.43 гривень, вказану у рішенні Тячівського районного суду від 26.12.2007 року та після винесення 21 березня 2016 року постанови ДВС про закінчення виконавчого провадження. Так як позивач вправі сам визначати розмір позовних вимог, тому робив нарахування за три роки, котрі минули з моменту винесення постанови ДВС та зазначає, що позовна давність на збитки щодо виконання рішення суду не застосовується.

Представник позивача в судове засідання не з’явився , так як згідно до поданої письмової заяви позов підтримує і просив розглянути справу у його відсутності , а тому суд в порядку ст. 223 ч.1 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач в судове засідання не з’явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, проти позову заперечує, а тому суд в порядку ст.. 223 ч.1 ЦПК України розглянув справу у її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст. 247 ч.2 ЦПК України , у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб , які беруть участь у справі , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 17 жовтня 2006 між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем укладено кредитний договір № 11057795000 про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 34050 дол. США і взяв на себе зобов’язання повернути отриманий кредит у повному обсязі до 17 жовтня 2013 року у відповідності до графіку та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 11% річних ( а.с.4-7, 8-9).

Згідно рішення Тячівського районного суду від 21 листопада 2007 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто солідарно заборгованість в розмірі 179 797.43 гривень на користь ПАТ «УкрСиббанк» (а.с.22).

На підставі даного рішення видано виконавчий лист 2-1156/07 та звернуто до виконання відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2008 року ( а.с. 23).

Згідно до договору факторингу №17 від 20 квітня 2015 року, укладеного між ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ПАТ «УкрСиббанк» право грошової вимоги до відповідача перейшло до ТзОВ « ФК «Довіра та гарантія», а також відповідно до ухвали Тячівського районного суду від 12 жовтня 2015 року заяву про заміну сторони виконавчого провадження задоволено (а.с.10-11,12,13, 24-25).

Відповідно до договору відступлення права вимоги №126.05.17-ДГ від 26 травня 2017 року укладеного між ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ТзОВ «Фінанс Консалтинг Захід», акту приймання-передачі Документації , Додатку №1 та акту приймання передачі права вимоги право грошової вимоги до відповідача перейшло до ТзОВ «Фінанс Консалтинг Захід» (ас.63, 64-66,67-69,70-72,73).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

А згідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином до ТзОВ «Фінанс Консалтинг Захід» перейшли усі права між ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» щодо права вимоги до боржника за кредитним договором.

Як встановлено в судовому засіданні між сторонами виникли правовідносини на підставі договору про надання споживчого кредиту за змістом якого ОСОБА_1 отримав у АКІБ «УкрСиббанк» грошові кошти в іноземній валюті – 34 тисячі 50 доларів США.

Згідно рішення Тячівського районного суду від 21 листопада 2007 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто солідарно заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 179 797.43 гривень на користь ПАТ «УкрСиббанк» (а.с.22).

Вказане рішення набрало законної сили 03.12.2007 року і звернуто до виконання( а.с. 22-23), а остаточно виконане 18.03.2016 року( а.с. 26).

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з прострочення виконання грошового зобов'язання згідно рішенням суду від 21 листопада 2007 року.

Розрахунок проведено за вибором позивача за період з 21 березня 2013 року по 21 березня 2016 року та нараховано 3% річних в розмірі 16 211.32 гривень та інфляційні нарахування на суму 146 601.73 гривень( а.с. 3).

Зазначений розрахунок відповідачем не спростовано.

Згідно до ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Верховний Суд України зробив правовий висновок у справі № 6-771 цс 15, предметом якої був спір про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, відповідно до якого застосування ч.2 ст. 625 ЦК України до іноземної валюти, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задоволити частково і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія « Довіра та гарантія» гривень -3% річних від простроченої суми за кредитним договором в межах позовної давності за період з 25.04.2014 року( з моменту звернення до суду) по 21.03.2016 року( 3%*727/365*179794.43), що становить 10743.33 гривень , а в решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних слід відмовити у зв'язку із закінченням строку позовної давності, про застосування якої просить відповідач.

В задоволенні позову в частині стягнення інфляційних витрат в даному випадку слід відмовити у зв'язку з його недоведеністю.

Судові витрати в частині сплати судового збору поділити між сторонами.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 18, 61, 81, 209, 223, 247, 265 ЦПК України , ст.ст. 512, 514, 526, 530, 611, 612, 619, 625 , 629, 1048-1050 ЦК України, суд ,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Консалтинг Захід» ( м.Дрогобич, вул.. Війтівська Гора, 37, Львівської області, ЄДРПОУ 41349687) 10743 (десять тисяч сімсот сорок три) гривень 33 копійки в рахунок трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Консалтинг Захід» ( м.Дрогобич, вул.. Війтівська Гора, 37, Львівської області, ЄДРПОУ 41349687) 161 ( сто шістдесят одну) гривень 15 копійок сплаченого судового збору.

В решті позову в частині стягнення 3% річних від простроченої суми заборгованості за кредитним договором відмовити у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Консалтинг Захід» до ОСОБА_1 в частині стягнення інфляційних витрат відмовити у зв'язку з його недоведеністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Головуючий: М.М.Розман