Ухвала суду № 72578212, 05.03.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 301/289/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

05.03.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого - судді Стана І.В.,

суддів - Крегула М. М., Животова Є. Г.,

за участю секретаря судових засідань Юрочко А.П.,

та прокурора Гецка В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/777/153/18, за апеляційною скаргою, яку подав ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2018 року задоволено клопотання начальника Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури Гецко В. Ю. (далі - прокурор) й накладено арешт на земельну ділянку площею 0,3 га., кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства, що розташована поза межами населеного пункту на території Іршавської міської ради, власником якої є ОСОБА_2 (далі - земельна ділянка).

З матеріалів судового провадження вбачається, що 20 лютого 2018 року до Іршавського районного суду Закарпатської області звернувся прокурор із клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку. У клопотанні прокурор вказує на те, що Іршавським відділом Хустської місцевої прокуратури проводиться досудового розслідування кримінального провадження № 42018071180000008 за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України кримінального правопорушення, відомості про яке 14.02.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). При цьому, прокурор посилається на те, що в ході досудового розслідування встановлено, що: «23 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання йому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,3 га., розташованої за межами населеного пункту на території Іршавської міської ради. За наслідками розгляду вказаного листа наказом Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області №1979-сг від 19.07.2016 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту в контурі 246 на території Іршавської міської ради. У подальшому, ТзОВ «Землемір» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який наказом Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області затверджено, та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,3 га. за кадастровим номером НОМЕР_1, відомості про що 03.10.2016 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, згідно інформації Управління поліції охорони в Закарпатській області, викладеної в листі від 12.02.2018 за №125/43/26/01-2018, на праві оперативного управління УПО в Закарпатській області знаходиться об'єкт нерухомого майна, а саме, вольєр, що розташований по АДРЕСА_1., в м. Іршава. Під час документального переоформлення ними права постійного користування земельною ділянкою за вищевказаною адресою (державний акт серії НОМЕР_2 від 30.09.1994) виявлено перетин земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні підрозділу державної служби охорони, правонаступником якого є Управління поліції охорони в Закарпатській області, з іншою земельною ділянкою (кадастровий номер НОМЕР_1), що стало причиною відмови в державній реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (рішення про відмову в реєстрації земельної ділянки № РВ-2100236282018 від 06.02.2018)». На підставі наведеного прокурор стверджує, що посадовими особами ТзОВ «Землемір» та Управління Держгеокадастру в Іршавському районі при виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,3 га за кадастровим номером НОМЕР_1 у власність гр. ОСОБА_2 внесено завідомо неправдиві відомості до вищевказаного проекту землеустрою. Тому, з метою збереження доказів та відшкодування завданої шкоди кримінальним правопорушенням, прокурор просить накласти арешт на вищевказану земельну ділянку, із забороною використання, розпорядження та вчинення будь-яких дій щодо її відчуження, розподілу, знищення тощо. Разом із тим, посилаючись на положення ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення мети та дієвості арешту майна, розгляд клопотання просив проводити без повідомлення власника майна ОСОБА_2.

В ухвалі вказується на те, що в ході розгляду клопотання прокурора встановлено, що земельна ділянка є об'єктом кримінально-протиправних дій, що у свою чергу свідчить про наявність передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України ризику, зокрема, того, що незастосування заборони розпорядження земельною ділянки може призвести до зміни її власника з метою її приховування. Тому, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора.

В апеляційній ОСОБА_2 вказує на те, що ухвала слідчого судді, копію якої він отримав 23.02.208, є незаконною. Посилається на те, що, розглянувши клопотання без його участі, слідчий суддя піддала його необґрунтованому процесуальному обмеженню, при цьому, залишивши поза увагою те, що прокурором у клопотанні, у порушення вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, не зазначено підстав щодо необхідності розгляду клопотання без участі власника земельної ділянки і не надано доказів того, що він, як власник земельної ділянки, може перешкоджати арешту майна. Крім того, вказує на те, що слідчим суддею не взято до уваги те, що клопотання прокурора не відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки: не містить посилань на підстави та мету накладення арешту, а також відповідного обґрунтування необхідності його накладення; не містить посилань на існування будь-якого ризику, який би вказував на необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна; у клопотанні не наведено обставин та доказів вчинення ним (ОСОБА_2.) передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України кримінального правопорушення; у клопотанні не наведено процесуального статусу відповідних осіб та не надано жодних доказів про те, що належна йому земельна ділянка підпадає під ознаки, визначені ч. 1 ст. 96-2 КК України; всупереч вимог ч. 6 ст. 170 КПК України клопотання не містить як доказів того, що земельна ділянка належить підозрюваному, фізичній чи юридичній особі, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, а також юридичній особі, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, так і посилань на розмір завданої шкоди та наявність заявленого в кримінальному провадженні цивільного позову; до клопотання не приєднано доказів того, що земельна ділянка визнана в кримінальному провадженні речовим доказом, і клопотання не містить обґрунтування відповідності земельної ділянки зазначеним у ст. 98 КПК України критеріям; у клопотанні відсутні посилання на обставини, які підтверджують, що незастосування заборони або обмеження користування та розпорядження земельною ділянкою призведе до її відчуження або вчинення будь-яких інших дій, і в підтвердження таких обставин жодних доказів до клопотання прокурором не надано. Разом із тим, вказує на те, що земельна ділянка належить йому на праві приватної власності, і він не має намірів її продавати, оскільки бажає використовувати її за призначенням для забезпечення сім'ї необхідною сільськогосподарською продукцією.

До початку апеляційного розгляду судового провадження від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відмову від апеляційних вимог та відклик апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення прокурора Гецка В. Ю., який не заперечував щодо закриття апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та подане ОСОБА_2 клопотання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційне провадження підлягає закриттю з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 403 КПК України в разі відмови апелянта від своїх апеляційних вимог і відсутності апеляційних скарг інших учасників судового провадження, апеляційний суд виносить ухвалу про закриття апеляційного провадження.

Враховуючи, що ОСОБА_2 відмовився від апеляційних вимог, подавши клопотання про відклик апеляційної скарги, що інші учасники провадження апеляційних скарг не подавали, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за поданою ОСОБА_2 апеляційною скаргою підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 376, 403 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційне провадження за апеляційною скаргою, яку подав ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2018 року, якою задоволено клопотання начальника Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури Гецко В. Ю. і накладено арешт на земельну ділянку площею 0,3 га., кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення якої - ведення особистого селянського господарства, що розташована поза межами населенного пункту на території Іршавської міської ради, власником якої є ОСОБА_2,- закрити в зв'язку з відмовою апелянта - ОСОБА_2 від апеляційних вимог.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: