Рішення № 72576645, 26.02.2018, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/1036/17-ц

Номер провадження2/701/21/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого – судді - А. І. Костенка

за участю секретаря - Е. М. Киряхно

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Єврокар Україна" про визнання договору фінансового лізингу недійсним про захист прав споживача та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання договору фінансового лізингу недійсним про захист прав споживача та стягнення коштів.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 26 червня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу №2465 за умовами якого відповідач бере на себе зобов’язання придбати предмет лізингу автомобіль Lada Largus у власність та передати предмет лізингу у користування позивачу на умовах, передбачених договором, а позивач зобов’язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору. В усній формі представником відповідача позивачу було роз’яснено, що він насамперед має сплатити передоплату за автомобіль в сумі 35490 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір фінансового лізингу і протягом декількох наступних днів відповідач передасть позивачу в користування предмет лізингу. Відповідно до п. 8.2. ст. 8 договору вартість предмета лізингу становить 13500,71 доларів США, що на дату укладення договору в гривневому еквіваленті згідно обмінного курсу долара США становить 354900,00 грн. Відповідно до п. 1.8 договору, сторони погодили укласти даний договір у простій письмовій формі. З пункту 9.1 договору фінансового лізингу вбачається, що комісія за організацію договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу у розмірі 10%, який Лізингоотримувач сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацією протягом строку дії договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Комісія за організацію договору входить до складу обов’язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов’язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу. Будучи впевненим, що сума 35490 грн. 00 коп. є часткою від вартості предмету лізингу, позивач сплатив зазначену суму на рахунок товариства та підписав договір фінансового лізингу, не отримавши можливості ознайомитися з його умовами. Згодом компанія відмовилася передавати позивачу предмет лізингу, посилаючись на те, що договором передбачено передачу автомобіля протягом строку, який становить не більше 90 днів з моменту сплати комісії за організацію договору, авансового платежу, комісії за передачу предмету лізингу, а сплачена позивачем сума 35490 грн. 00 коп. є комісії за організацію договору. Позивач звернувся до відповідача з листом в якому просив повернути перераховані кошти, але відповідач відмовив йому у зв’язку з тим, що даний платіж є комісією за організацію договору і поверненню не підлягає. Під час попередніх переговорів з представником компанії, позивача було введено в оману щодо умов виконання договірних зобов’язань, після детального вивчення змісту договору фінансового лізингу йому стало зрозуміло, що сплачені кошти поверненню не підлягають, зазначений договір не передбачає можливості навіть часткового повернення даних коштів з ініціативи лізингоодержувача та містить низку інших положень які допускають істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, порушують Закон України «Про захист прав споживачів». Договір фінансового лізингу №2465 від 26.06.2017 року нотаріально не посвідчувався. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, що і змусило представника позивача звернутися з даним позовом до суду.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали.

Відповідач в судове засідання не з′явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення -судові повістки (а.с. 45, 55, 65, 66, 67, 88, 90), причини неявки визнані поважними невідомі, заяв, клопотань про розгляд справи у його відсутність чи відкладення розгляду справи до суду не надходило, але його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутність на підставі зібраних доказів по суті, оскільки у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК Українри відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Суд, вислухавши позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини: 26 червня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу №2465 за умовами якого відповідач бере на себе зобов’язання придбати предмет лізингу автомобіль Lada Largus у власність та передати предмет лізингу у користування позивачу на умовах, передбачених договором, а позивач зобов’язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору. В усній формі представником відповідача позивачу було роз’яснено, що він насамперед має сплатити передоплату за автомобіль в сумі 35490 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір фінансового лізингу і протягом декількох наступних днів відповідач передасть позивачу в користування предмет лізингу. Відповідно до п. 8.2. ст. 8 договору вартість предмета лізингу становить 13500,71 доларів США, що на дату укладення договору в гривневому еквіваленті згідно обмінного курсу долара США становить 354900,00 грн. Відповідно до п. 1.8 договору, сторони погодили укласти даний договір у простій письмовій формі. З пункту 9.1 договору фінансового лізингу вбачається, що комісія за організацію договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу у розмірі 10%, який Лізингоотримувач сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацією протягом строку дії договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Комісія за організацію договору входить до складу обов’язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов’язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу. Будучи впевненим, що сума 35490 грн. 00 коп. є часткою від вартості предмету лізингу, позивач сплатив зазначену суму на рахунок товариства та підписав договір фінансового лізингу, не отримавши можливості ознайомитися з його умовами. Згодом компанія відмовилася передавати позивачу предмет лізингу, посилаючись на те, що договором передбачено передачу автомобіля протягом строку, який становить не більше 90 днів з моменту сплати комісії за організацію договору, авансового платежу, комісії за передачу предмету лізингу, а сплачена позивачем сума 35490 грн. 00 коп. є комісії за організацію договору. Позивач звернувся до відповідача з листом в якому просив повернути перераховані кошти, але відповідач відмовив йому у зв’язку з тим, що даний платіж є комісією за організацію договору і поверненню не підлягає. Під час попередніх переговорів з представником компанії, позивача було введено в оману щодо умов виконання договірних зобов’язань, після детального вивчення змісту договору фінансового лізингу йому стало зрозуміло, що сплачені кошти поверненню не підлягають, зазначений договір не передбачає можливості навіть часткового повернення даних коштів з ініціативи лізингоодержувача. Оскаржуваний договір фінансового лізингу №2465 від 26.06.2017 року нотаріально не посвідчувався. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Законом від 22 вересня 2011 року №3795-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» указана норма доповнена частиною другою, за якою у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Згідно Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 12.04.1996 року при вирішенні справ суди мають виходити насамперед із положень Закону "Про захист прав споживачів", прийнятого 12 травня 1991 року і введеного в дію з 1 жовтня 1991 року. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Згідно ч. 5 п. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою. Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України. Це означає, що Закону України «Про захист прав споживачів» безпосередньо регулює відносини, що склались між сторонами договору. А умови договору фінансового лізингу в свою чергу не можуть суперечити положенням цього Закону. Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Згідно ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону). Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу. Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону). Договір фінансового лізингу №2465 від 26.06.2017 року нотаріально не посвідчувався (а.с 6-13). Відповідно до 4.1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг». Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відповідно до статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору найму (оренди) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Таким чином, договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб, укладений за участю фізичної особи, підлягає нотаріальному посвідченню у силу приписів статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», статей 799, 806 ЦК України. У разі недодержання цієї вимоги такий договір вважатиметься нікчемним з огляду на приписи частини першої статті 220 ЦК України. Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Таким чином, проаналізувавши вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та знайшли своє підтвердженя в судовому засіданні, тому позв підлягає до повного задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 11,16, 215, 216, 220, 227, 628, 799, 806 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України від 22 вересня 2011 року №3795-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про фінансовий лізинг», Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9, суд, -

В И Р І Ш И В:

Визнати договір №2465 від 26.06.2017р. укладений між ТОВ «Єврокар Україна» (код ЄДРПОУ: 40481805, вул. Бориспільська, 26-Б, кімната 32-Б м. Київ) та ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, жителем ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_1) – недійсним.

Стягнути з ТОВ "Єврокар Україна" (код ЄДРПОУ: 40481805, вул. Бориспільська, 26-Б, кімната 32-Б м. Київ) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) кошти в сумі 35 490 грн. 00 коп., які були сплачені відповідно до договору фінансового лізингу №2465 від 26.06.2017р.

Стягнути з ТОВ "Єврокар Україна" (код ЄДРПОУ: 40481805, вул. Бориспільська, 26-,Б, кімната 32-Б м. Київ) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) витрати на правову допомогу в сумі 6500 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя А. І. Костенко