Постанова № 72575714, 03.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«03» березня 2018 року

м. Харків

справа № 639/6960/15-ц

провадження № 22ц/790/1904/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Хорошевського О.М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2015 року в складі судді Срокіної І.І.,

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 31 липня 2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Зазначив, що відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою.

Вказав, що у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 27 червня 2015 року має заборгованість перед банком в розмірі 26237,21 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 3013,59 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 14336,89 грн., заборгованості за пенею та комісією - 7161,15 грн., штрафи: 500,00 грн. (фіксована частина), 1225,58 грн. (процентна складова).

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість у розмірі 26237,21 грн. за кредитним договором № б/н від 31 липня 2008 року, яка складається з заборгованості за кредитом - 3013,59 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 14336,89 грн., заборгованості за пенею та комісією - 7161,15 грн., штрафи: 500,00 грн. (фіксована частина), 1225,58 грн. (процентна складова); судовий збір у розмірі 262,37 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 26237,21 грн. та судовий збір в розмірі 262,37 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила заочне рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, стягнути з банка судові витрати за оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що вона картку не отримувала, пам'ятка клієнта не оформлювалась, тарифи, що викладаються у пам'ятці також їй не надавались; що при безготівковому розрахунку, на підтвердження виконання даної операції, банк повинен був надати меморіальний ордер, який в матеріалах справи відсутній; що при безготівковому розрахунку за кредитом між нею та банком у обов'язковому порядку повинен був укладатися договір банківського рахунку; що банком не надано жодного доказу на підтвердження укладення з нею кредитного договору та виконання банком своїх зобов'язань по останньому; що доказів отримання платіжної картки (фото клієнта з платіжною карткою) з номером та строком дії банк суду першої інстанції не надав; що згідно використання кредиту термін кредитування становить 24 місяці з моменту укладення договору, а саме з дати відкриття рахунку з 31 липня 2008 року, таким чином термін дії кредитного договору закінчився 31 липня 2011 року, а дата звернення банку до суду 30 червня 2015 року, тобто строки позовної давності є такими, що сплили 31 липня 2014 року; що не можна вважати складовими частинами Умови та правила, тарифи, які не містять підпису позичальника; що судом першої інстанції не враховано заборону подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення та не досліджено пункт 8.6 Умов, який передбачає лише один вид відповідальності.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову складає 26237, 21 грн., судова колегія вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, заочне рішення суду - скасувати.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що строк, в межах якого банк може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, банк не пропустив. Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до договору № б/н від 31 липня 2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає терміну дії карткистроком на один рік.

Відповідно до умов укладеного договору та частини 1 статті 634 ЦК України договір складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, Тарифів Банку та Пам'яткою клієнта, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

Згідно пункту 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 6.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, клієнт зобов'язується на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту і овердрафту), оплати винагороди банку.

Згідно пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з врахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.

Пунктами 5.2, 5.3, 5.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що погашення кредиту - поповнення картрахунку держателя здійснюється шляхом внесення коштів в готівковому або безготівковому порядку та зарахування їх банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору. Строки та порядок погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним карткам з встановленим мінімальним обов'язковим платежем наведено в Пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною договору. Платіж включає плату за користуванням кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості за кредитом. Строк погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним карткам без встановленого мінімального обов'язкового платежу здійснюється в наступному порядку: строк погашення за процентами за кредит щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту - в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці.

Згідно пунктів 5.5, 5.6 Умов та правил надання банківських послуг за користування кредитом банк нараховує проценти в розмірі встановлених Тарифами банком із розрахунку 360 календарних днів році. За несвоєчасне виконання боргових зобов'язань (користування простроченим кредитом і овердрафтом) держатель сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою або додаткову комісію, розміри яких встановлюються Тарифами.

Банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому у договорі, проте ОСОБА_1 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

У зв'язку з чим станом на 27 червня 2015 року ОСОБА_1 має заборгованість перед банком в розмірі 26237,21 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 3013,59 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 14336,89 грн., заборгованості за пенею та комісією - 7161,15 грн., штрафи: 500,00 грн. (фіксована частина), 1225,58 грн. (процентна складова).

Враховуючи, що зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк, вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_1 зазначеної заборгованості є законними.

Однак, як вбачається з наданого банком розрахунку останній платіж ОСОБА_1 здійснено 22 березня 2012 року у сумі 13,59 грн. Після цього будь - яких інших платежів нею не здійснено. Банк звернувся до суду з позовом тільки у серпні 2015 року, тобто після спливу трирічного строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Згідно частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з умовами кредитного договору погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами, які позичальник повинен надавати банку кожного місяця для погашення заборгованості, але не пізніше останнього дня місяця.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи про застосування наслідків спливу строку позовної давності ОСОБА_1 заявляла клопотання у заяві про перегляд заочного рішення в суді першої інстанції, що є підставою відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України, для відмови в задоволенні позову.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, порушивши норми процесуального права та неправильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов банку.

У зв'язку з чим відповідно до статті 376 ЦПК України заочне рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову банку.

Оскільки в задоволенні позову банку відмовлено, з нього на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 393, 57 грн. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 2 ст. 374, ст. ст. 376, 381- 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2015 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству «Акцент-Банк» - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 393, 57 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В.Бурлака

Судді І.О.Бровченко

О.М. Хорошевський

Повний текст постанови складено 03 березня 2018 року.