Рішення № 72573971, 28.02.2018, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/120/18

Провадження № 2/565/204/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області-

під головуванням судді Ковтуновича М.І.,

при секретарі судового засідання Левадній О.А.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради у якому (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог поданої 26.02.2018р), просив: 1) поновити його на посаді директора центру дозвілля відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради; 2) стягнути із відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради (далі – відділ культури та туризму) у його користь заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 17875, 98 грн.

Позов обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 працював на посаді директора центру дозвілля відділу культури та туризму з 10.03.2010р. по безстроковому трудовому договору. Із 23.08.2016р. з позивачем було укладено контракт. 21.12.2017р. ОСОБА_1 звільнено із займаної посади згідно з п.4 статті 40 КЗпП України. Таке звільнення з посади позивач вважає незаконним та безпідставним. Покликається, що відповідно до п. 6 плану роботи центру дозвілля відділу культури та туризму на листопад 2017р., який був затверджений начальником відділу культури та туризму 20.10.2017р., передбачено участь в Міжнародному фестивалі-конкурсі культури та мистецтв «Зірковий парад 2017» в м. Львів у період з 24.11.2017р. по 26.11.2017р. та відповідальним виконавцем призначено позивача. На підставі листа-запрошення від 02.11.2017р. голови правління ВГО «Європейська фестивальна-концертна молодіжна ліга», завізованого начальником відділу культури та туризму ОСОБА_3 позивачу до виконання, були придбані проїздні документи та оплачено вартість оренди житла. 16.11.2017р. видано наказ про відрядження працівників Центру дозвілля до м.Львів, а також на ім’я в.о. начальника відділу культури та туризму направлено службову записку, щодо службового відрядження ОСОБА_1 у м. Львів у період з 23.11.2017р. по 27.11.2017р.

20.11.2017р. в.о. начальника відділу культури та туризму підписано табель обліку робочого часу за листопад місяць, в якому у графі щодо ОСОБА_4 період з 23.11.2017р. по 27.11.2017р. значилось «ВД» - відрядження. Тому, 24.11.2017р., з метою забезпечення участі народного аматорського ансамблю бандуристів «Берегиня», солістів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у Міжнародному фестивалі-конкурсі культури та мистецтв «Зірковий парад 2017», позивач виконував розпорядження керівництва та перебував у службовому відрядженні у м. Львів. Після повернення з відрядження ОСОБА_1 дізнався що складено акт про його відсутність на робочому місці. Доводить, що лише 28.11.2017р. культорганізатор центру дозвілля ОСОБА_7 отримала у відділі культури та туризму лист про те, що відмовлено ОСОБА_1 в службовій записці №116 від 16.11.2017р. Позивач вважає, що наказ про його звільнення є незаконним, необґрунтованим і протиправним, так як виданий з грубим порушенням законодавства України про працю, оскільки трудової дисципліни та трудових обов'язків він не порушував, а відповідачем не було дотримано вимог норми ст.43 КЗпПУкраїни (щодо отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації).

Також ОСОБА_1 посилається на порушення відповідачем порядку звільнення його з посади, оскільки він є депутатом Вараської міської ради Рівненської області, і не було дотримано норми ст.33 ч.3 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» щодо попередження позивача про звільнення та письмового повідомлення про таке попередження не менш ніж за 15 днів відповідної місцевої ради.

Заявляє позивач вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 47 робочих днів у розмірі 17875,98 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги, давав суду пояснення, близькі за змістом до обґрунтувань позову. Крім того з його пояснень вбачається, що питання щодо свого відрядження він усно та шляхом подачі службової записки узгодив із т.в.о. начальника відділу культури та туризму ОСОБА_8, оскільки із 15 по 22 листопада 2017р. начальник перебувала у тимчасовій непрацездатності. ОСОБА_8 погодила службову записку позивача, зазначивши резолюцію «До виконання», що означало видачу наказу про відрядження. На думку позивача, саме тому відповідач не надає суду копії зазначеної службової записки, так як там була вищевказана резолюція, а сам позивач представив копію службової записки, виготовлену із примірника, що залишився у центрі дозвілля. Вважає, що його звільнення пов’язане із політичними мотивами, оскільки начальник відділу культури та туризму була заінтересована у присутності позивача 24.11.2017р. на сесії Вараської міської ради при вирішенні питання щодо відставки міського голови, так як був дуже важливим голос ОСОБА_1, а останній має свою думку. Іти на сесію чи ні депутат має вирішувати сам. Депутати ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які брали участь у складанні акта про відсутність позивача на робочому місці – теж були заінтересовані в присутності позивача на сесії міської ради. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позову не визнала повністю. До суду від імені відділу культури та туризму надійшов відзив на позов, у якому відповідач посилається на те, що відповідно до плану роботи на листопад 2017 року відповідальним виконавцем визначено ОСОБА_1, та згідно листа-запрошення від 02.11.2017р. начальником відділу культури та туризму було завізовано «До виконання», що означає забезпечити безпосередню участь тих ансамблів та солістів, про яких йдеться у листі-запрошенні, а ОСОБА_1 запрошено не було. З власних міркувань позивач вирішив поїхати у відрядження до м. Львів та надіслав службову записку центру дозвілля відділу культури та туризму №116 від 16.11.2017р. з проханням відрядити у відрядження. У такому проханні йому було відмовлено у зв'язку з тим, що він не є ні учасником ансамблю, а ні солістом. Відповідь на службову записку, у вигляді резолюції, надіслано та зареєстровано в журналі реєстрації вихідних документів 22.11.2017р., а відповідь позивач зареєстрував у журналі вхідної документації тільки 28.11.2017р. Таким чином, вважають, що ОСОБА_1 порушив умови контракту ) пп.14 п.6 розділу 2), не погодивши своє відрядження з начальником відділу культури та туризму. Зокрема, на період відрядження наказом покладено на ОСОБА_1 участь та забезпечення підготовки заходу у зв'язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні. Наказ про відрядження позивача до м. Львів не видавався. Складати табель робочого часу у центрі дозвілля відділу культури та туризму уповноважено ОСОБА_1 та подавати до відділу культури та туризму для затвердження до 20 числа щомісячно, тому він самостійно поставив відомості про своє відрядження до м. Львів на 24-26 листопада 2017р. По факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 24.11.2017р. у приміщенні центру дозвілля було складено відповідний акт про відсутність працівника на робочому місці. На засіданні комісії з проведення службового розслідування винесено рішення про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді звільнення відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України. Відповідачем було надіслано лист від 04.12.2017р. №157/01-18/17 до голови профспілкового комітету «Про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогул», однак відповіді у встановлений строк не надійшло. Тому, відділ культури та туризму вважає, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору, та власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації. 21.12.2017р. виданий наказ №142-к «Про звільнення за прогул ОСОБА_1М.».

Посилаються на дотримання вимог норми ст.33 ч.3 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», оскільки позивач, будучи депутатом місцевої ради, не працює на виборній посаді, а вказана гарантія поширюється тільки на депутата місцевої ради, який працює на виборній посаді. Просили відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 подала до суду письмові пояснення про те, що 21.11.2017р. до відділу культури та туризму надійшла факсограма №118 від 21.11.2017 р. про запрошення депутата Вараської міської ради ОСОБА_1 ОСОБА_3, як начальник відділу культури та туризму, поставила резолюцію «ОСОБА_1 до виконання 21.11.2017р.», довела резолюцію до його відома під підпис. Проте, позивач не з'явився ні на сесію Вараської міської ради Рівненської області, ні на робоче місце протягом дня. Зазначає про те, що позивача 24.11.2017р. ніхто не відряджав в м.Львів. Вважає, що позивач 24.11.2017р. використав день на власні потреби. Посилається на те, що позивачем не було дотримано вимог п.4 ст.40 КЗпП України, порушено пп.10, 14, 20 п.6 розділу 2 контракту від 18.08.2016р.

Суд, заслухавши та проаналізувавши пояснення позивача, представника відповідача, показання свідків, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Нормою ст.40 ч.1 п.4 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише, в тому числі, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Відповідно до ст.21 ч.3 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Копією контракту від 18.08.2016р., укладеного між ОСОБА_1 та відділом культури виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, копією трудової книжки серії БТ-І № 8586057 підтверджено, що з 23.08.2016р. ОСОБА_1 прийнятий на посаду директора центру дозвілля. Контракт діє до 22.08.2021р. Пунктом 25 Контракту передбачено припинення його дії до закінчення строку дії у випадках, передбачених ст.ст.40 і 41 КЗпП України.

Відділ культури виконавчого комітету Кузнецовської міської ради перейменовано у відділ культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради.

У копії акта від 24.11.2017р., складеного о 14 год. 00 хв. начальником відділу культури та туризму ОСОБА_3, заступником міського голови ОСОБА_9, депутатом Вараської міської ради ОСОБА_10, головними спеціалістами ОСОБА_8 та ОСОБА_11, спеціалістом першої категорії ОСОБА_2 йдеться про те, що ОСОБА_1, директор центру дозвілля відділу культури та туризму, був відсутній на робочому місці з 08год. 00хв. до 16год. 00хв.

Копією наказу відділу культури та туризму від 21.12.2017р. №142-к підтверджено, що з 21.12.2017р. припинено дію контракту з директором центру дозвілля від 18.08.2016р. укладеного з ОСОБА_1 згідно п. 25 «з ініціативи органу управління до закінчення строку дії цього контракту у випадках, передбачених статтями 40 і 41 Кодексу законів про працю України та цим контрактом»; звільнено ОСОБА_1 21.12.2017р. з посади директора центру дозвілля відділу культури та туризму за прогул без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України.

При встановленні обставини чи мав місце 24.11.2017р. у діянні ОСОБА_1 прогул без поважних причин суд виходить із наведеного нижче.

Та обставина, що 24.11.2017р. ОСОБА_1 не перебував у приміщенні центру дозвілля, на робочому місці, сторонами не оспорюється.

Показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_12 підтверджено в суді, що 24.11.2017р. ОСОБА_1 перебував у м.Львів, займався питаннями безпосередньої організації участі солістів та Народного аматорського ансамблю бандуристів «Берегиня» у фестивалі-конкурсі «Зірковий парад 2017» (реєстрація учасників, розміщення на проживання, доїзд до місця виступу, забезпечення харчуванням). Учасники конкурсу не займалися організаційними питаннями, а лише готувалися до свого безпосереднього виступу.

У розділі ІІ «Культурологічні заходи» плану роботи центру дозвілля відділу культури та туризму на листопад 2017р., затвердженого профорганізатором центру дозвілля та начальником відділу культури та туризму, містяться відомості про те, що ОСОБА_1 є відповідальним виконавцем за участь у Міжнародному фестивалі-конкурсі «Зірковий парад 2017».

Із листа-запрошення голови правління ВГО «Європейська фестивальна-концертна молодіжна ліга», адресованого на ім’я начальника відділу культури та туризму ОСОБА_3, вбачається запрошення Народного аматорського ансамблю бандуристів «Берегиня» та солістів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на Міжнародний фестиваль-конкурс культури та мистецтв «Зірковий Парад 2017», який відбудеться 24-26 листопада 2017р. у м. Львів (далі – фестиваль-конкурс «Зірковий парад 2017»). На копії запрошення міститься вхідний номер 157 від 06.11.2017р. та віза «ОСОБА_1. До виконання. Підпис.»

Копією службової записки директора центру дозвілля ОСОБА_1 від 16.11.2017р. №116 підтверджено, що позивач звертався до в.о. начальника відділу культури та туризму з проханням відрядити його у службове відрядження в м.Львів у період з 23.11.2017р. по 27.11.2017р., з метою забезпечення участі Народного аматорського ансамблю бандуристів «Берегиня» та солістів у фестивалі-конкурсі «Зірковий парад 2017». Отримання такої службової записки не оспорюється представником відповідача та підтверджено копією із журналу реєстрації вхідної документації відповідача (номер 215/01-21 21.11.2017р.)

Копією табелю обліку використання робочого часу (за листопад 2017р. – що не оспорюється сторонами), засвідченого підписами директора центру дозвілля та в.о. начальника відділу культури та туризму 20.11.2017р., стверджено, що 24.11.2017р. проти прізвища ОСОБА_1 є відмітка ВД/8, що означає перебування у відрядженні.

Виходячи із зазначеного слід вважати, що доведено у суді наявність погодження із в.о. начальника відділу культури та туризму спірного відрядження позивача, щонайпізніше 20.11.2017р. – коли ОСОБА_8 було засвідчено вищевказаний табель обліку робочого часу. Листа про «непогодження відрядження у зв’язку з факсограмою» тобто про заборону позивачу відбувати у відрядження суду не надано, однак, судячи із копії реєстрації вхідної документації (№176) до центру дозвілля лише 28.11.2017р. надійшов зазначений лист, тобто після 24.11.2017р. Стороною відповідача іншими доказами не спростовано цієї обставини.

Отже, перебування 24.11.2017р. ОСОБА_1 у м.Львів з метою забезпечення безпосереднього виконання службового завдання, як відповідальної особи, відповідно до плану роботи центру дозвілля відділу культури та туризму на листопад 2017р. підтверджено вищенаведеними доказами і немає підстав це кваліфікувати як прогул без поважної причини. Та обставина, що позивач був запрошений як депутат на участь у сесії міської ради не змінює істотних для даної справи обставин, оскільки обов’язком роботодавця є лише забезпечення можливості участі депутата у депутатській діяльності, однак, не примушування до цього. Далі, в умовах відсутності чіткої службової визначеності (згідно умов укладеного між сторонами контракту від 18.08.2016р. – абзац 14 п.6, абзац 3 п.12) щодо необхідності, зокрема письмового, погодження з органом управління (відповідачем) відрядження директора центру дозвілля в межах України, або необхідності отримання позивачем наказу про його відрядження, суд вважає безпідставним твердження сторони відповідача про неузгодженість службового відрядження у встановленому порядку. У такому випадку не спростовано доводів позивача про те, що таке узгодження відрядження може бути й усним. При цьому, в разі, якщо після узгодження відрядження позивача, змінилися службові обставини так, що необхідно було заборонити працівнику відбувати у відрядження, то саме обов’язком відповідача було безсумнівно довести до позивача своє розпорядження чи рішення про те, що ОСОБА_1 заборонено (чи відмовлено) відбувати у відрядження. Однак, суду не подано доказів про те, що до 24.11.2017р. позивач про таку заборону чи відмову у відрядженні був би повідомлений.

Згідно із ст.43 ч.1 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

З копії листа відділу культури та туризму від 04.12.2017р. (отриманий адресатом 05.12.2017р.) вбачається, що відповідач звернувся до голови профспілкового комітету з проханням розглянути ситуацію щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора центру дозвілля на підставі ст.40 п.4 КЗпП України (у зв’язку з прогулом без поважних причин) та ухвалити рішення про надання згоди на таке звільнення. Як видно із витягу з протоколу від 20.12.2017р. №5 Первинна профспілкова організація центру дозвілля, розглянувши у встановлений нормою ст.43 ч.2 КЗпП України п’ятнадцятиденний строк (з дня отримання 05.12.2017р.) вищевказаний лист щодо надання згоди на звільнення, не надала згоди на звільнення позивача за ст.40 п.4 КЗпП України.

З наведеного, а також пояснень представника відповідача про те, що не було отримано відповіді від первинної профспілкової організації, слідує, що приймаючи наказ про звільнення позивача за прогул без поважної причини від 21.12.2017р. №142-к, при тому, що зазначений виборний орган первинної профспілкової організації у встановлений строк розглянув лист щодо надання згоди на звільнення, відділ культури та туризму не дочекавшись повідомлення про прийняте рішення (з урахуванням норми ст.43 ч.5 КЗпП України мало б бути здійсненим в триденний строк після його прийняття (тобто до 23.12.2017р.)) з порушенням встановленого ст.43 КЗпП України порядку звільнив позивача з роботи 21.12.2017р., безпідставно вважаючи пропущеним строк на повідомлення про прийняте рішення.

Крім того, нормою ст.33 ч.3 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з

ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної

посади, виключений з навчального закладу за умови його

попередження в порядку, встановленому законом. Про таке

попередження відповідний власник або уповноважений ним орган

письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву

раду.

Позивач є депутатом Вараської (Кузнецовської) міської ради сьомого скликання (2015-2020р.р.), що підтверджено посвідченням №12. Однак, вищезазначеної гарантії про необхідність попередження його у встановленому законом порядку про звільнення та про письмове повідомлення про таке попередження не менше ніж за 15 днів відповідної місцевої ради, дотримано відповідачем не було.

З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про відсутність законної, з дотриманням визначеного законом порядку, підстави для звільнення позивача з роботи за нормою ст..40 ч.1 п.4 КЗпП України.

Відповідно до ст.235 ч.1 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Вирішуючи вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходив з такого.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок)

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулося 21 грудня 2017 року то середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за жовтень та листопад 2017 року.

З довідки про доходи від 12.01.2017р. №03-30/23/18 вбачається, що заробіток ОСОБА_1 за жовтень 2017р. складає 9427,40 грн., за листопад 2017р. – 6927,40 грн., тому розрахункова величина (середньоденний заробіток) для нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 380,34 грн. (9427,40 грн. + 6927,40 грн.) / (21 відпрацьований день у жовтні 2017р. + 22 відпрацьовані дні у листопаді 2017р.).

Тому, заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача, складає 17875,98 грн. (380,34 грн. х (6 робочих дні у грудні 2017р.+ 21 робочий день у січні 2017р. + 20 робочих днів у лютому 2017р.)). Із зазначеної суми мають бути утримані загальнообов’язкові платежі (податки) відповідно до закону.

Відповідно до ст.5 ч.1 п.1 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору. Позовна заява ОСОБА_1 містить по одній вимозі майнового та немайнового характеру. Тому, на підставі ст. 141 ч.1 ЦПК України слід на відповідача покласти сплату судового збору в сумі 1409,60 грн. (1762 грн. х 0,4 х 2).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265, 430 ч.1 п.п.2, 4 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора центру дозвілля відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради.

Стягнути із відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради у користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 17875 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят п’ять) гривень 98 копійок, із утриманням з цієї суми загальнообов’язкових платежів (податків) відповідно до закону.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в сумі платежу за один місяць – 7606 (сім тисяч шістсот шість) гривень 80 копійок підлягає негайному виконанню.

Стягнути із відділу культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради судовий збір в розмірі 1409 (однієї тисячі чотирьохсот дев’яти) гривень 60 копійок до Державного бюджету України.

ОСОБА_1: зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1; відділ культури та туризму виконавчого комітету Вараської міської ради: місцезнаходження за адресою: Рівненська область, м.Вараш, м-н Перемоги, будинок №23, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 02027486.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складене 05.03.2018р.

С у д д я: