Ухвала суду № 72572142, 27.02.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19932/16-ц

Провадження № 4-с/127/8/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Ан.О.В.,

за участю секретаря Мельника А.В.,

представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови виконуючого обов’язки начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з скаргою про визнання незаконною та скасування постанови в.о. начальника Центрального відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій обл. ОСОБА_3 та зобов'язання вчинити дії. Скарга мотивована тим, що 24.05.2017 року державним виконавцем Кравчуком А.О. відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №127/19932/16-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 01.03.2017 року. З часу відкриття виконавчого провадження, скаржник неодноразово звертався з заявами та скаргами до начальника Центрального відділу ДВС щодо порушення вимог законодавства державним виконавцем Кравчуком А.М., а саме ст.ст. 13, 48, 51, 56, 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження». На думку скаржника, в боржника по виконавчому провадженні є майно, а саме квартира та тягач з рефрижератором на яке можливе звернути стягнення. Хоч вказане майно і перебуває в іпотеці, однак реалізація його можлива за приписами ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає стягнення на заставне майно. В той же час, державні виконавці невірно трактують норми Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з чим порушуються права стягувача та не виконують рішення суду. Сукупність всіх обставин та наведені порушення є прямими доказами бездіяльності держаного виконавця ОСОБА_4 та свідчать про необ’єктивний розгляд скарги ОСОБА_2, щодо недотриманням державним виконавцем процесуальних вимог ЗУ «Про виконавче провадження». Враховуючи вищевикладене ОСОБА_2 просить суд визнати незаконною та скасувати постанову суб'єкта оскарження від 23.01.2018 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця Кравчука А.О., а також зобов'язати Центральний відділ ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій обл. провести виконавчі дії в порядку встановленому ЗУ «Про виконавче провадження» для стягнення боргу на користь ОСОБА_1 згідно виконавчого листа № 127/19932/16-ц.

В судовому засіданні ОСОБА_2 скаргу підтримав з підстав викладеній у ній просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Заінтересована особа до судового засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 450 ЦПК України, у відповідності до яких неявка учасників виконавчого провадження, не перешкоджає розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності заінтересованої особи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_2 суд вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити.

Так, відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з поданої до суду скарги, представник стягувача по виконавчому провадженню вважає, що права ОСОБА_1 були порушені, оскільки в.о. начальника не заздогавольнив скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця по викоаннню судового рішення, а державним виконавцем не було вжито усіх передбачених Законом заходів для своєчасного виконання рішення суду.

Згідно ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Так представник стягувача вважає, що в.о. начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець безпідставно відмовив йому в задоленні скарги на бездіяльність державного виконавця, оскільки міг своєю постановою зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: - з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; - за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв’язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; - накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; - накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення. Окрім того, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: встановити майно боржника, яке знаходиться в інших осіб, а також майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб (ст. 53 Закону); отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або У стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону); провести перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження, а у подальшому здійснювати таку перевірку не рідше ніж один раз на три місяці (ч. 8 ст. 48 Закону).

При розгляді скарги судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.12.2016 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу 496440,73 грн, з яких: 475667,73 грн - в рахунок погашення боргу, 20773 грн – 2% відсотки за користування коштами згідно договору.

01.03.2017 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 отримав виконавчий лист.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2017 року виправлено помилку у виконавчому листі виданому 01.03.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області на виконання рішення суду від 22.12.2016 року по цивільній справі №127/19932/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

15.05.2017 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 отримав виконавчий лист.

23.01.2018 року постановою в.о. начальника Центрального відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_3 в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державноговиконавця ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.12.2017 року було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 на рішення начальника Центрального відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ в Вінницькій області. Отже оскаржуваний період з 27.09.2017року по 23.01.2018 року.

Згідно матеріалів виконавчого провадження вбачається, що представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 22.05.2017 року звернувся із заявою до державної виконавчої служби про прийняття до виконання виконавчого листа №127/19932/16-ц виданого Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_5Ф, на користь ОСОБА_1 коштів в розмірі 496440,73 грн.

24.05.2017 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 127/19932/16-ц виданого 01.03.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 коштів в загальній сумі 504931,74 грн.

Як встановлено в судовому засіданні у ОСОБА_5 також існує заборгованість перед ПАТ «Дельта Банк» , зокрема в частині виконання судового рішення про стягнення 363366,26 грн, внаслідок чого ОСОБА_1 не являється єдиним стягувачем.

24.05.2017 року в зв’язку з перебуванням на виконанні іншого виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №127/6998/14-ц виданого 03.06.2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дельта Банк» коштів в загальній сумі 363366,26 грн та у відповідності до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

Постановою про арешт майна (коштів) боржника від 24.05.2017 накладено арешт на все майно належне боржнику – ОСОБА_5

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №87888738 від 24.05.2017 року на підставі постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4 накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_5

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №52346418 від 24.05.2017 року на підставі постанови державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій обл. ОСОБА_4 накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_5

Згідно Державного реєстру цивільних повітряних суден України від 24.05.2017 року повітряні судна за боржником не зареєстровані, про що складено відповідний акт державного виконавця.

Згідно інформації з ДПС України та Пенсійного фонду України від 25.05.2017 року відкриті рахунки в банківських установах в боржника відсутні, боржник не працює, отримує пенсію в УПФУ в м. Вінниці в сумі 1293,45 грн.

06.06.2017 року з метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем здійснено вихід за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 80, кв. 30, але перевірити майновий стан не представилось можливим, так як двері квартири ніхто не відчинив, про що складено акт державного виконавця.

Згідно інформації з Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області та Державної Служби України з безпеки на транспорті сільськогосподарська техніка та плавзасоби за боржником не зареєстровано.

25.07.2017 року державним виконавцем повторно здійснено вихід за адресою: м Вінниця, вул. 600-річчя, 80, кв. 30 та встановлено, що майно на яке можливе звернути стягнення в рахунок погашення боргу за даною адресою відсутнє, про ще складено акт державного виконавця.

Згідно розпорядження ( на а.с. 141 ) частину грошовіих коштів, що надійшли 13.11.2017 року та 14.12.2017 року перераховано ОСОБА_1. Отже державним виконавцем вчиняються дії виконання рішення суду.

Постановою в.о. начальника Центрального відділу ДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 23.01.2018 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 щодо визнання бездіяльності державного виконавця Кравчука А.О.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що в.о. начальника Центрального віділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ Вінницькохї області проведена перевірка дій державного виконавця Кравчук А.М.. В ході перевірки було встановлено , що державним виконавцем було вжито всіх заходів для примусового виконання виконавчого листа №127/19932/16-ц.

Так, зідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 24.05.2017 року встановлено, що за боржником зареєстровано квартиру №30 по вул. 600-річчя, 80 в м. Вінниці, яка перебуває в іпотеці в ПАТ «Дельта Банк», згідно договору іпотеки №1704 від 29.06.2006 року.

Відповідно до договору застави № 31/154-3154/06Zkln від 29.06.2006 року та договору іпотеки №31/153-І153/06-Zkln від 29.06.2006 року ОСОБА_5 в забезпечення виконання кредитного договору №31/156/05Zkln від 29.06.2006 року передала в заставу ВАТ «Кредитпромбанк» сідловий тягач DAF 95.430ХР, 1998 року випуску, напівпричіп- рефрижератор-Е марки CHEREAU CD38, 1995 року випуску та квартиру №30 в будинку №80 по вул. 600-річчя в м. Вінниці.

ПАТ " Дельтабанк " від 26.06.2013 року купив у ПАТ «Кредитпромбанк» право вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором купівлі- продаж (на а.с. 40-42). Отже права іпотеодержателя і заставодержателя перейшли до ПАТ "Дельтабанк".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов’язки суб’єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтю 51 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя.

Зокрема, згідно із частиною сьомою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

За змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, положення Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного рішення в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Статтею 51 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, положення Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

З вище викладеного вбачається, що державному виконавцю дозволяється передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов’язань, за таких умов: відсутність у боржника будь - якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Аналогічна правова позиція зазначена в рішенні Верховного Суду України по справі №6-54цс16.

Отже ОСОБА_1 не є єдиним та першочергови стягувачем ОСОБА_5 , оскільки уі у ОСОБА_5 також існує заборгованість перед ПАТ «Дельта банк». Саме ПАТ "Дельта банк" є іопотекодержателем і застоводержателем майна ОСОБА_5 Рішення суду про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості на користь ПАТ "Дельта банк" винесено до рішення простягнення заборгованості на користь ОСОБА_1 ПАТ "Дельта банк" як заставодержатель не надавав письмової згоди на реалізацію предмету застави, боргові зобов"язанна ОСОБА_5 перед ПАТ "Дельтабанк", які забезпечені договором іпотеки та застави, скаладають 1997107 грн 81 коп. ( довідка на а.с. 142).

Тому підстави для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателями, на звернення стягнення на заставлене майно відсутні.

Крім того, згідно ст. 1 п. 1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону не може бути примусове стягнення (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Згідно матеріалв виконавчого провадження на майно ОСОБА_5 накладено ареш, тому посилання ОСОБА_2 у скарзі на порушення вимог ст. 56 ЗУ "Про виконавче провадження" суд вважає безпідставним.

В матеріалах виконавчого провадження відсутня заява про згоду учасників виконавчого провадження в тому числі ПАТ "Дельта банк" на оцінку майна, вимога про яку визначена ч.1 ст. 56 ЗУ " Про виконавче провадження", тому суд відхиляє посилання ОСОБА_2 на порушенн дердавним виконавцем вимог ч.2,3 вказаної статті.

Договором про заставу ( на а.с. 47 ) та іпотечним догвоором ( н аа.с. 50- 54) визначено місце зберігання майна, вказані договори були укладені до вирішення спору між ОСОБА_5 і ОСОБА_1. Тому суд відхиляє посилання ОСОБА_2 на порушення державним виконавцем вимог ст 58 ЗУ "Про виконавче провадження" - погодження з ОСОБА_1 місця зберігання арештованого майна.

Суд приймає до уваги наявність перерахування коштів а рахунок погашення боргу на користь ОСОБА_1 ( на а.с. 97) , що свідчить, про прийняття мір для виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішенням в.о. начальника Центрального відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій обл. ОСОБА_3 права, свободи та інтереси ОСОБА_1В діями державного виконавця не порушені, а тому підстав для задоволення скарги немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 18, 76-81, 260, 353, 447, 448, 450, 451 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови виконуючого обов’язки начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 та зобов'язання вчинити дії – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області до апеляційного суду Вінницької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: