Рішення № 72570302, 02.03.2018, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/14/18

Номер провадження: 2/365/84/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.2018 смт. Згурівка Київської області

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді ДЕНИСЕНКО Н.О.

за участі секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» про визнання правочину недійсним та застосування реституції,

В С Т А Н О В И В:

15 січня 2018 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 28.12.2017 сторони уклали Договір фінансового лізингу № 01309 (далі – Договір), спрямований на придбання автомобіля марки/моделі «Hyundai Santafe» вартістю 26590,00 доларів США, що еквівалентно 748600,00 грн. З метою отримання цього автомобіля він перерахував відповідачу 75000,00 грн. Вважає цей Договір є нікчемним як укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики. На момент укладення Договору його не було ознайомлено із обсягом грошових зобов’язань та графіком лізингових платежів, сторони не погодили постачальника автомобіля, не визначили вартості предмета лізингу, який не визначений індивідуальними ознаками, його виробника, комплектацію, рік випуску, колір тощо (ч. 1 ст. 807 ЦК України). В порушення вимог ст. 799 ЦК України Договір нотаріально не посвідчений, щомісячні платежі за автомобіль визначені в доларах США з еквівалентом у гривнях в порушення ст. 192 ЦК України, 99 Конституції України, ст.ст. 32, 35 Закону України «Про Національний банк України» та будуть зростати відповідно до зростання курсу долара. Грошовою одиницею в Україні є гривня. Використання, як засобу платежу, на території України інших грошових одиниць, крім національної, забороняється. Здійснення операцій з валютними цінностями без одержання індивідуальної ліцензії Національного Банку є порушенням. Укладений Договір є таким, що не відповідає чинному законодавству України, грубо порушує права позивача, не спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним, та не відповідає внутрішній волі позивача на момент укладення договору та натепер, тому просить визнати недійсним спірний Договір з моменту його вчинення та стягнути із відповідача на його користь незаконно отримані кошті в розмірі 75000 грн та в дохід держави - судовий збір.

6 лютого 2018 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він посилається на те, що Договір вчинений у письмовій формі відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», позивачем підписаний добровільно на кожному його аркуші, в якому передбачені усі істотні умови, відтак він не може бути визнаний недійсним. На виконання Договору позивач 28.12.2017 згідно з п.п. 9.1, 9.6 ст. 9 Договору сплатив 74860 грн, які зараховані як комісія за організацію Договору, та відповідно до п.п. 9.2, 9.3, 9,6 ст. 9 цього Договору – 140 грн авансового платежу. Для договорів фінансового лізінгу обов’язковість укладення правочину у нотаріальному порядку не встановлена спеціальним законодавством України, що безпосередньо регулює ці правовідносини. Між сторонами укладено договір фінансового непрямого лізингу. Закон України «Про фінансовий лізинг» є спеціальним у цих правовідносинах та передбачає, що договір фінансового лізингу може бути укладений у письмовій формі з дотриманням відповідних істотних умов. При цьому ст. 799 ЦК України може бути застосована, якщо суд встановить укладення змішаного договору сторонами та лише у тій частині, яка передбачає безпосередню передачу транспортного засобу у користування лізингоодержувачу. Тобто у частині, що стосується безпосередньо оренди. Застосування спеціального законодавства до всього договору є безпідставним (ст. 628 ЦК України). 27.06.2017 прийнято розпорядження Нацкомфінпослуг № 2943 про видачу ліцензії ТОВ «Сігма Автолізинг» на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів). Крім того, його діяльність здійснюється на підставі Довідки про взяття на облік юридичної особи, серії ФЛ № 595, виданої Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, 06.06.2017. Також вважає, що твердження позивача про несправедливі та недобросовісні умови правочину є суто суб»єктивним висновком, не відповідають дійсності та не обґрунтовані належним чином. Оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, просить позов залишити без задоволення.

В судовому засіданні позивач надав пояснення, які повністю відтворюють зміст позовних вимог Крім того, пояснив, що мав намір придбати автомобіль «Лада веста», 2015 року випуску. Проте при укладенні договору представник відповідача пояснив йому, що для звітності перед податковими органами необхідно зазначити автомобіль із більшою вартістю, на що він погодився. Перед оплатою першого внеску його ознайомили із іншим текстом договору, умови якого буля для нього прийнятними. Також йому не надали додаток № 1 до Договору.

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, представник відповідача повторно не з’явився, про дату, час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомив.

Оцінюючи наведені аргументи у справі, ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з’ясованих обставин, об'єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд дійшов висновку.

Судом встановлено, що 28.12.2017 між ТОВ «Сігма Автолізинг» та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено договір фінансового лізингу № 01309 у простій письмовій формі, нотаріально не посвідчений як того вимагає чинне законодавство. Предметом цього договору є надання ОСОБА_2 послуг, спрямованих на придбання автомобіля «Hundai Santafe» (об»єм/тип двигуна 2,4; тип КПП 6-MT; привід 2WD) на суму 26509,54 дол. США, що еквівалентно 748600,00 грн (а.с.12-26 – копія Договору).

27.06.2017 прийнято розпорядження Нацкомфінпослуг № 2943 про видачу ліцензії ТОВ «Сігма Автолізинг» на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) (а.с.55, 56 – копії довідки та розпорядження).

Проте відповідач не надав доказів щодо наявності у нього індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, а відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу авансовий платіж у розмірі 75000,00 грн (а.с.11- копія квитанції), після чого 15.01.2018 звернувся до відповідача із листом-вимогою про повернення сплачених коштів (а.с.41).

Гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, визначений на дату укладення договору, може змінюватися в разі зміни обмінного курсу долара США до гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу в продавця (пункт 8.3).

Всі планові платежі здійснюються лізингоодержувачем відповідно до умов, визначених у додатку № 1 до Договору. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно з обмінним курсом долара США до гривні на дату фактичного зарахування платежу на рахунок лізингодавця (пункт 8.5).

За змістом указаних пунктів договору розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає.

Проаналізувавши зміст договору, суд установив, що за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 20 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу (пункт 12.1. договору).

Відповідач не вбачає підстав для повернення коштів та розірвання договору лізингу.

Спірний договір не містить істотної умови - предмет лізингу не визначений індивідуальними ознаками (рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики, індивідуальна комплектація тощо). Марка та модель транспортного засобу не є такими ознаками. Будь-які відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження не надані.

У договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (пункт 12.1 договору), звужені обов'язки лізингодавця, які регламентовані Законом України «Про фінансовий лізинг» та нормами ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Відносини, що виникають у зв'язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до умов ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положення ст. 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно з вимогами ст.ст. 638, 655, 691 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2766цс15, вбачається, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 3.12 глави 5 розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України та Законом України «Про фінансовий лізинг».

Аргументи відповідача, викладені у відзиві, про те, що договір фінансового лізингу може бути укладений у письмовій формі та відсутня необхідність нотаріального посвідчення укладеного між сторонами договору, є помилковими та спростовуються установленими чинним законодавством вимогами щодо форми та змісту договору фінансового лізингу, який за своєю природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, а саме статтями 628, 799, 806 ЦК України.

Умовами п. 12.1 Договору визначено, що лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п. 1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо наміру розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку не повертається.

Вказана умова Договору суперечить п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, є несправедливою умовою договору.

Ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Однак умовами Договору зазначено несправедливу умову сплати комісії за організацію договору, так як відповідно до визначення комісія за організацію договору становить собою першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу обовязкових платежів, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату.

Положеннями Договору звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях Цивільного кодексу України, повністю виключена відповідальність відповідача за невиконання або неналежне виконання обов'язків, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема надання лізингодавцю права розірвати договір із лізингоодержувачем в односторонньому порядку, при цьому лізингоодержувачу таке право не надається (п.п. 3.2.6, 12.2 вказаного Договору), надання можливості лізингодавцю не повертати комісію за організацію договору у разі розірвання Договору (п. 12.1 Договору), право лізингоодержувача на дострокове розірвання договору лізингує обмеженим і виникає лише увипадку коли останній не сплатив лізингові платежі та не отримав транспортний засіб (п. 12.1 Договору), надання лізингодавцю права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі (п. 16.5 Договору), а також право встановлення ціни договору з подальшим коригуванням залежно від курсу іноземної валюти, в зв'язку з чим розмір щомісячного платежу визначено шляхом включення до умов договору відповідної формули завдяки якої, в майбутньому має визначатись величина періодичного платежу (п.п. 8.2, 8.3 та 10.1 Договору).

До Договору відповідачем включено такі умови, які є несправедливими, внаслідок чого створено істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Така правова позиція висловлена й у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (справа № 6-1551цс16).

Відповідно до п. 8, та п. 8.3 ст. 8 Договору вартість предмета лізингу на момент укладення договору та розмір щомісячного періодичного платежу подається в доларах США з еквівалентом в гривнях, у зв'язку з чим, щомісячні платежі за автомобіль в гривнях зростають відповідно до зростання курсу долара США.

Нормами ст. 192 ЦК України, ст. 99 Конституції України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Стаття 524 ЦК України вимагає визначення договірного зобов'язання у гривні. Сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання ів іноземній валюті. Таким чином дана норма стосується вираження зобов'язання в іноземній валюті лишу у якості еквівалента і не стосується розрахунків за договором.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦКУ у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Тобто умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Позивач на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору. Відтак судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід держави (майновий і немайновий).

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, принципу верховенства права та принципу правової визначеності, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, так як в судовому засіданні доведено, що спірний Договір містить несправедливі умови, нотаріально посвідчений не був, тому він суперечать нормам ЦК, Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», порушує принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), встановлює істотні обмеження прав лізингоодержувача щодо розірвання договору та умови договору про повне неповернення комісії за організацію договору у випадку розірвання договору, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, наносить шкоду споживачеві, тому є недійсним з моменту його вчинення. Сплачені кошти позивачем підлягають до повернення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 192, 215, 220, 236, 277, 533, 627, 799, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 18, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 2, 6, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 1993 року, 4, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 281, 282 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» про визнання правочину недійсним та застосування реституції задовольнити повністю.

Визнати договір фінансового лізингу від 28.12.2017 № 01309, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» (код ЄДПОУ 41298109, р/р 2600231365101 в ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро», МФО 305749, м. Київ, 02121, Харківське шосе, 182) та ОСОБА_2, жителем ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, недійсним.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» (код ЄДПОУ 41298109, р/р 2600231365101 в ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро», МФО 305749, м.Київ, 02121, Харківське шосе, 182) на користь ОСОБА_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, сплачені ним кошти в розмірі 75000 (сімдесят п»ять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» в дохід держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. (за вимогу немайнового характеру) та 750 (сімсот п’ятдесят) грн 00 коп. (за вимогу майнового характеру).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення суду.

Повне судове рішення складене 5 березня 2018 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ Н.О.ДЕНИСЕНКО