Рішення № 72569990, 05.03.2018, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/797/17

Номер провадження: 2/365/75/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.03.2018 смт. Згурівка Київської області

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді ДЕНИСЕНКО Н.О.

за участі секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Згурівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 сільська рада Згурівського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру в Київській області, про визнання права на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2017 року уповноважений представник позивача звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що після смерті 23 жовтня 2013 року ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка складається із права на земельну частку (пай) розміром 3,8 умовних кадастрових гектарів в частині сільськогосподарських угідь, а саме, багаторічних насаджень та пасовищ, що розташовані в адміністративно-територіальних межах ОСОБА_4 сільської ради Згурівського району Київської області, на підставі Сертифіката на права на земельну частку (пай) серії РН № 322711. За життя ОСОБА_5 реалізувала своє право на земельну частку (пай) у вигляді ріллі та отримала у власність цю земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6158 га на підставі Державного акта серії КВ № 085274. Позивач прийняв спадщину та оформив свої спадкові права на цю земельну ділянку. Згурівська районна державна нотаріальна контора відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у частині багаторічних насаджень та пасовищ у зв’язку із відсутністю у нього Сертифіката на право на земельну частку (пай), тому просить визнати за позивачем як спадкоємцем за законом ОСОБА_5 право на сільськогосподарські угіддя – багаторічні насадження, розміром 0,86 в умовних кадастрових гектарах, та пасовища, розміром 0,12 в умовних кадастрових гектарах, у праві на земельну частку (пай) розміром 3,8 в умовних кадастрових гектарах, яка належала померлій ОСОБА_5 згідно із Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН № 322711, яка перебувала в колективній власності КСП «Малоберезанське» та знаходиться на території ОСОБА_4 сільської ради Згурівського району Київської області. Просить не застосовувати щодо Згурівської РДА ст. 88 ЦПК України.

В судове засідання учасники справи не з’явилися, про дату, час і місце судового засідання були належним чином повідомлені, направили суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, представник позивача позов підтримує повністю, просить судові витрати покласти на позивача, відповідачі позов визнають повністю, **просить судові витрати покласти на позивача, відповідачі та третя особа копію позовної заяви з додатками отримали, заперечень та відзиву на позов не подали, третя особа Головне управління не заперечує проти позову.

За клопотанням представника позивача ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 28.12.2017 витребувано копію спадкової справи до майна померлої ОСОБА_5

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 29.01.2018 до участі у справі залучено співвідповідача ОСОБА_3

Оцінюючи наведені аргументи у справі, ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з’ясованих обставин, об'єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд дійшов висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом померлої 23 жовтня 2013 року ОСОБА_5 Позивач у встановленому порядку прийняв спадщину, спадкова справа відкрита. Інший спадкоємець ОСОБА_3 спадщину не прийняв та не заперечує права позивача на спадщину (а.с.57-93 – копія спадкової справи).

Згідно із Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН № 322711 спадкодавцю належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Малоберезанське» розміром 3,8 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.9 – копія Сертифікату).

До складу земельної частки (паю) входять угіддя: рілля, розміром 2,82 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 83936,47 грн, багаторічні насадження, розміром 0,86 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 20976,26 грн, та пасовища, розміром 0,12 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 533,41 грн (а.с.15, 20, 21-23 – копії довідок, схеми поділу земель).

За життя ОСОБА_5 частково реалізувала своє право на земельні частки (паї) згідно із Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН № 322681, зокрема отримала у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у вигляді ріллі, площею 2,6158 га на підставі Державного акта серії КВ № 085274 (а.с.10, 24-25 - копії державного акта, розпорядження).

Проте право на земельну частку (пай) на сільськогосподарські угіддя в частині багаторічних насаджень та пасовищ не використала, оскільки на той час проекти відведення цих земельних ділянок не замовлялися та не виготовлялися (а.с.14 - довідка ОСОБА_4 сільської ради № 106 від 10.04.2017).

Позивач належним чином оформив своє право на спадщину та зареєстрував право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6158 га (а.с.12, 13 – копії Свідоцтва про право на спадщину, витягу).

Згурівська районна державна нотаріальна контора Київської області відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) у частині багаторічних насаджень та пасовищ у зв’язку із відсутністю у нього Сертифіката на право на земельну частку (пай) на спірне спадкове майно (а.с.17 – відмова).

Згурівська районна державна адміністрація відмовила позивачу передати у власність своїм розпорядженням сільськогосподарські угіддя - багаторічні насадження та пасовища, оскільки власник права на земельну частку (пай) спадкодавець ОСОБА_5 померла, а Згурівська районна державна адміністрація не наділена повноваженнями щодо визнання за спадкоємцями права на майно у порядку спадкування (а.с.24-25 – відмова).

З аналізу норм чинного законодавства України, що регулює земельні відносини, зокрема Земельного кодексу України та Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указу Президента України від 10.11.1994 № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» (абз.3 п.2) вбачається, що земельна частка (пай) є приватною власністю особи.

У ст. 125 ЗК України зазначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за умови , якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також зокрема свідоцтво про право на спадщину та рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 5 Указу Президента від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Відповідно до п. 17 Перехідних положень чинного Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Тобто дія сертифікату на право на земельну часту (пай) не обмежена в часі та сертифікат є належним правовстановлюючим документом до моменту виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до абз. 3 ст. 3 Закону земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

Відповідно до абз. 2 п. 6 Указу Президента від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Згідно із пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України, однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У стаття 1219 ЦК України міститься перелік прав та обов'язків особи, які не входять до складу спадщини.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до пп. 4.14 п.4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 282/20595 при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов’язково перевіряє, зокрема, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують належність майна (або майнових прав) спадкодавцеві.

Вбачається, що ОСОБА_5 повернула сертифікат до Згурівської районної державної адміністрації, коли отримувала державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ріллі). При цьому повернутий сертифікат надавав їй право на земельні частку (паї) ще й у багаторічних насадженнях та пасовищах, що належали КСП «Малоберезанське».

Згідно зі ст. 13 Закону нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Жоден чинний нормативно-правовий акт не регулює питання чинності сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) у випадку, якщо частина сільськогосподарських угідь, право на які надавав сертифікат, залишились не виділені в натурі та на них не видано державний акт на право власності на землю.

Відповідно до ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених конституцією України та законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст.321 ЦК України право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається у здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюються, в тому числі, шляхом визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його прав власності.

Дослідивши письмові докази у справі, суд, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, принципу верховенства права та принципу правової визначеності, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, так як в судовому засіданні доведено, що позивач є спадкоємцем за законом померлої ОСОБА_5, до складу спадщини входить право на багаторічні насадження та пасовища у праві на земельну частку (пай) розміром 3,8 в умовних кадастрових гектарах, посвідчене Сертифікатом серії РН № 322711 та не реалізоване спадкодавцем за життя, та не вбачається іншого способу захисту порушених прав позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 81, 125, 126 ЗК України, ст.ст. 321, 1217, 1218, 1225, 1268 ЦК України, ст.ст. 2, 19, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Згурівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 сільська рада Згурівського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру в Київській області, про визнання права на майно в порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, як спадкоємцем за законом ОСОБА_5, померлої 23 жовтня 2013 року, право на сільськогосподарські угіддя, а саме, багаторічні насадження, розміром 0,86 в умовних кадастрових гектарах, та пасовища, розміром 0,12 в умовних кадастрових гектарах, у праві на земельну частку (пай) розміром в 3,8 умовних кадастрових гектарах, яке належало померлій ОСОБА_5 згідно із Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН № 322711, яка перебувала в колективній власності КСП «Малоберезанське» та знаходиться на території ОСОБА_4 сільської ради Згурівського району Київської області, без визначення меж цієї частки (паю) в натурі (на місцевості).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 5 березня 2018 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ Н.О.ДЕНИСЕНКО