Постанова № 72569802, 26.02.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5031/17

Провадження № 22-ц/779/263/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Пнівчук О.В., Мелінишин Г.П.

за участю секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного товариства «УкрСиббанк» про визнання зобов'язання за іпотечним договором припиненим, виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження, виключення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Пастернак І.А. 07 грудня 2017 року в м. Івано-Франківськ, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд із вказаним позовом.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 03 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11177861000, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в сумі 12000,00 доларів США.

В забезпечення договору про надання споживчого кредиту від 03.07.2007 року ОСОБА_2 було укладено із банком Договір поруки №1/11177861000-П, відповідно до умов якого він виступив поручителем за належне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, а також іпотечний договір №Д-510, за умовами якого надав в іпотеку нерухоме майно: однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2. Внаслідок укладених договорів були зареєстровані відповідні обтяження нерухомого майна.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15.09.2015 року у справі №344/7135/15-ц визнано припиненою поруку ОСОБА_2

Оскільки, договір іпотеки є похідним від договору поруки, так як саме на забезпечення виконання поруки було укладено відповідний іпотечний договір, то вважає, що договір іпотеки теж підлягає припиненню на підставі ст. 17 ЗУ «Про іпотеку».

Із вказаних підстав просив визнати договір іпотеки припиненим та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження за реєстраційним номером 5233535 від 03.07.2007 року і з Державного реєстру іпотек - запис про іпотеку, реєстраційний номер обтяження 8679745.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак підлягає скасуванню.

Вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що наслідком припинення поуки є звільнення поручителя від виконання власних зобов'язань за таким договором. Оскільки порука є строковим зобов'язанням, то сплив строку поруки припиняє зобов'язання, тому він відноситься до преклюзивних строків.

При цьому апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду України щодо припинення строку поруки.

На думку апелянта, з наведеного випливає, що зі спливом позовної давності по поруці втрачається і право, яке випливає з іпотечних договорів.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» іпотека припиняється також у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Апелянт вважає, що основним зобов'язанням для ОСОБА_2 є порука, оскільки він не є стороною кредитного договору №11177861000, а іпотечний договір укладався саме для забезпечення виконання поруки.

Отже, зважаючи на припинення договору поруки, похідна від нього іпотека також підлягає припиненню із виключенням записів про обтяження нерухомого майна.

Тому просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

15.12.2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України. Відповідно до п. 9 ст. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» вказаного Кодексу справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 8 ст. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про час та місце слухання справи належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює, у випадку необхідності, учасникам судового процесу їх процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судовому процесу їх правами та вживає заходів для виконання ними їх обов'язків.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.07.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11177861000, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 12000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 13,5% річних, та зобов'язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 02.07.2014 року (а.с. 8-10).

Для забезпечення вимог кредитора, 03.07.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №11177861000-П, відповідно до якого останній зобов'язався відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_3 усіх його зобов'язань згідно вказаного кредитного договору (а.с. 4).

Крім того, 03.07.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2, який виступає майновим поручителем боржника - ОСОБА_3, було укладено Договір іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань третьої особи, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дузінкевич Л.Б., зареєстрований в реєстрі за №Д-510 (а.с. 5-7).

Згідно п. 1.1 вказаного Договору предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 що є власністю іпотекодавця.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №81711718 від 03.03.2017 року на квартиру АДРЕСА_1, накладено обтяження - заборона на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження: 5233535, зареєстровано 03.07.2007 року реєстратором: приватний нотаріус Дузінкевич Л.Б., підстава обтяження - Іпотечний договір, Д-510, 03.07.2007 року, власник: ОСОБА_2) та іпотека (реєстраційний номер обтяження: 8679745, зареєстровано 28.04.2009 року реєстратором: приватний нотаріус Дузінкевич Л.Б., підстава обтяження - Іпотечний договір, Д-510, 03.07.2007 року, іпотекодержатель: АКІБ УкрСиббанк, майновий поручитель: ОСОБА_2, боржник за основним зобов'язанням: ОСОБА_3, розмір основного зобов'язання: 120000 доларів США, строк виконання: 02.07.2014 року, погашення згідно кредитного договору №11177861000 від 03.07.2007 року) (а.с. 12-13).

Встановлено також, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 15.09.2015 року задоволено частково первісні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11177861000 від 03.07.2007 року у розмірі 14685 доларів США 37 центів, в тому числі: заборгованість по кредиту - 6688 доларів 56 центів, що еквівалентно 155875 грн. 55 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом - 7996 доларів 81 цент, що еквівалентно 186364 грн. 05 коп., заборгованість по пені - 87751 грн. 19 коп., з яких: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту - 43938 грн. 87 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитом - 43812 грн. 32 коп.

Задоволено зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою. Визнано припиненою поруку ОСОБА_2, яка виникла на підставі Договору поруки №11177861000-П від 03.07.2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 (а.с. 8-10).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції вважав, що такі є необґрунтованими, оскільки іпотекою забезпечені вимоги іпотекодержателя за договором про надання споживчого кредиту. Матеріали справи не містять даних про припинення основного зобов'язання, яке забезпечене іпотекою, а вимога про виключення записів про обтяження нерухомого майна є похідною від вимоги про визнання зобов'язання за іпотечним договором припиненим.

З таким висновком погоджується апеляційний суд з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Статтею 17 даного Закону визначені підстави припинення іпотеки. Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1.3 Договору іпотеки іпотекою за цим Договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя за договором про надання споживчого кредиту №11177861000 від 03.07.2007 року.

Згідно п. 3.2 Договору іпотеки право іпотеки припиняється у випадку переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки; у випадку примусового продажу предмету іпотеки; у випадку повного виконання Боржником своїх зобов'язань за кредитним договором зазначеним в п. 1.3 цього договору.

За змістом п. 3.3 Договору іпотеки у випадку часткового виконання Боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, іпотека зберігається в початковому обсязі.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 598, 599 ЦК України).

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку про те, що факт припинення договору поруки за наявності заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Вказане узгоджується також з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові №6-1474цс16 від 16.11.2016 року про те, що відповідно до статті 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 цього Кодексу), не застосовуються до правовідносин кредитора з іпотекодавцем, оскільки він відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета іпотеки; а також у постанові №6-133цс17 від 22.02.2017 року, де зазначено, що Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України. Частиною другою статті 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом.

Матеріали справи не містять доказів того, що зобов'язання боржника ОСОБА_3 за Договором про надання споживчого кредиту №11177861000 від 03.07.2007 року виконане в повному обсязі. Не надано таких і суду апеляційної інстанції.

Наведене спростовує доводи апелянта та дає підстави вважати правильним висновок місцевого суду про те, що вимоги про визнання зобов'язання за іпотечним договором припиненим, виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження, виключення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 березня 2018 року.

Головуюча: Томин О.О.

Судді: Пнівчук О.В.

Мелінишин Г.П.