Постанова № 72568927, 01.03.2018, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/1346/17

Провадження № 2-а/280/15/18

РІШЕННЯ

Іменем України

01 березня 2018 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Пасічного Т.З.

при секретарі Сьомак Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Коростишева адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення заборгованості по пенсії в сумі, індексації за невиплачену пенсію та моральну шкоду,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по виплаті нарахованої, але невиплаченої пенсії у розмірі 48 665 грн. 08 коп., а також індексації за невиплачену пенсію в сумі 35 379,54 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 р. зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі здійснити перерахунок та виплатити позивачу щомісячну основну та додаткову пенсію за віком, у відповідності до вимог ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 року з урахуванням проведених виплат. Вказане рішення суду набрало законної сили, є чинним. На підставі вказаного судового рішення було видано виконавчий лист №275/423/14-а від 24.07.2014 року та проведено перерахунок щомісячної основної та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 року. Сума нарахувань становить 48 665,08 грн. Станом на день звернення до суду заборгованість не виплачена. Також позивач зазначає, що має право на індексацію невиплаченої пенсії, що становить за період з 17.06.2014 року по 01.07.2017 року 35 379,54 грн. згідно розрахунку, який долучається до матеріалів справи. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на її користь завдану неправомірними діями відповідача моральну шкоди, яку оцінює в 10 000 грн.

Позивач в судове засідання не зявилася, подала до суду заяву в якій просить розгляд справи провести без її участі. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника та просить відмовити в задоволенні позову. В письмових запереченнях просить відмовити у задоволенні позову, оскільки стягнення коштів, здійснюється згідно судового рішення у інший справі, а отже, повторне стягнення даних коштів є протиправним. Зазначає також, що виконавчий лист перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Житомирській області. Виплата коштів не проведена через відсутність фінансування з Державного бюджету. Щодо стягнення індексації заборгованості зазначає, що чинні норми КАС України не містять положень, щодо виплати індексації за несвоєчасне виконання рішення суду. Відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, але Коростишівське ОУПФУ у Житомирській області не є розпорядником коштів Державного бюджету України. Зазначає також, що в позовній заяві відсутнє будь-яке обґрунтування, щодо понесених позивачем моральних страждань.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Брусилівському секторі з питань призначення та перерахунку пенсій Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності 2-ї групи, щодо якої встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Брусилівського районного суду Житомирської області від 05.06.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Брусилівському районі про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості по основній та додатковій пенсії, зобов'язання нараховувати та виплачувати пенсію відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в задоволенні вимог позивача було відмовлено повністю.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду зазначене вище рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, за яким зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Брусилівському районі Житомирської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну основну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 75 процентів мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, за період з 01.01.2014 року, з урахуванням проведених виплат.

На підставі зазначеного судового рішення було видано відповідний виконавчий лист, який, як вбачається з змісту письмових заперечень відповідача, перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області.

Згідно листа Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №508/02-2 від 14.04.2017 року, позивачу було проведено перерахунок щомісячної основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01.01.2014 року з урахуванням проведених виплат. Сума заборгованості по перерахунку становить 48 665,08 грн. Таким чином, фактичною підставою для звернення позивача із вищевказаними позовними вимогами, було невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно положень ч.2,3 ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положеннями ст.255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватись в інший справі за участю тих самих осіб.

Згідно ч.2 ст.257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. За приписами ст.257 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, позивач звертаючись до суду з даним позовом, фактично просить зобов'язати відповідача виконувати рішення суду, яке вже набрало законної сили і в силу приписів ст.ст.14, 255 КАС України повинно виконуватись відповідачем без ухвалення будь-яких додаткових судових рішень.

А крім того, відповідно положень ч.ч.1,2 ст.17, п.4 ч.1 ст.18 КАС України, до юрисдикції адміністративних судів відносяться справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, підсудні місцевим загальним судам, як адміністративним судам.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 28.10.2008 р. по справі за позовом до УПФ України в Овруцькому районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення сум виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», серед іншого, зазначено, що відповідно до статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Згідно ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що звернувшись з позовом, щодо стягнення заборгованості по виплаті пенсії, позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При цьому, застосування норм ч.2 ст.11 КАС України, яке передбачає право суду вийти за межі позовних вимог, є неможливим у зв'язку з наявністю судового рішення у справі №275/423/14-а від 10.07.2014 року.

Щодо позовних вимог стосовно стягнення індексації невиплаченої нарахованої пенсії за період з 17.06.2014 року по 01.07.2017 року, яка, згідно розрахунку позивача, становить 35 379, 54 грн., суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Однак, суд вважає, що оскільки недоотримана сума пенсії, нарахована на підставі рішення суду, являється разовим доходом, дана вимога є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п.4 Постанови у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.П.5 зазначеної постанови роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до п.9 зазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до ч.1 ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стверджуючи, що відповідачем завдано моральну шкоду, позивачем не зазначено в чому саме полягає моральна шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з бездіяльністю зазначеного суб'єкта владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується. Будь-яких доказів, що підтверджують притягнення посадових осіб до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання ними своїх обов'язків, що могло завдати шкоди, позивачем також не надано. Таким чином, позов у вказаній частині також задоволенню не підлягає.

На підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», положень ППВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди», з врахуванням правових позицій ВСУ, керуючись ст.ст.2,5, 243-246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення заборгованості по пенсії, індексації за невиплачену пенсію, моральної шкоди - відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Т.З.Пасічний