Постанова № 72568786, 27.02.2018, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 288/422/17

Провадження № 2-а/280/12/18

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2018 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Пасічного Т.З.

при секретарі Сьомак Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Коростишів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправними дії відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності з 29.09.2015 року, внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 27.01.2017 року №7, зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, на дату встановлення інвалідності, а саме: 27.03.2014 року відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975, зобов'язати подати звіт про виконання прийнятої судом постанови. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу у Збройних силах у період з 10.10.1983 року по 26.12.1985 року. У період з 30.07.1984 року по 26.12.1985 року проходив військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях.

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 06.07.2015 року № 2479 встановлено, що отримані позивачем поранення і захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

28.10.2015 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 29.09.2015 року, яка настала внаслідок поранення (контузія) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Внаслідок встановлення позивачу інвалідності з зазначених вище підстав, останній набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності позивачу, а саме: 29.09.2015 року, відповідно до чинних ст.ст.16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975. Однак, зазначена одноразова грошова допомога, інші компенсаційні виплати йому не призначались і не виплачувались.

24.06.2016 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 10.06.2016 року, яка настала внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. 24.06.2016 року управлінням праці та соціального захисту населення Попільнянської райдержадміністрації позивачу встановлено статус інваліда війни 2 групи.

Таким чином, позивач, як інвалід ІІІ групи внаслідок поранення та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії, набув права на отримання одноразової грошової допомоги, що становить 150-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб, з дня встановлення інвалідності, а саме з 29.09.2015 року. 26.01.2016 року позивач через Попільнянський РВК звернувся із відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України. Проте рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 року, затвердженим Міністром оборони України документи позивача повернуто на доопрацювання з посиланням на те, що в поданих документах відсутні документи, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Вказане рішення позивач оскаржив до суду. Згідно постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 року позов задоволено частково, визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про повернення позивачу документів на доопрацювання, оформлене Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку та строки заяву та документи позивача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи з 29.09.2015 року, відповідно до Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги № 975. Вказана постанова набрала законної сили.

На виконання постанови суду позивач 28.11.2016 року повторно направив заяву до Міністерства оборони України через Попільнянський РВК для виплати одноразової грошової допомоги з необхідними документами. Рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової з посиланням на те, що позивачем не подано документ, що свідчить про обставини поранення.

Також, 14.07.2016 року позивач звернувся до Міністерства оборони України через Попільнянський РВК для виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи. 08.09.2016 року Житомирський обласний військовий комісаріат повернув документи на доопрацювання до Попільнянського РВК, чим фактично відмовив в оформленні моїх документів, наданні висновку щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги та направленні цих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення за заявою позивача з посиланням на те, що в поданих документах відсутні документи, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 16.01.2017 року залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року визнано дії Житомирського обласного комісаріату протиправними та зобов'язано Житомирський обласний військовий комісаріат прийняти та оформити документи позивача для виплати одноразової грошової допомоги, подані відповідно до заяви від 14.07.2016 року та розглянути питання про надання Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності з 10.06.2016 року внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, на території яких велися бойові дії. Вказана постанова набрала законної сили. На виконання зазначених судових рішень позивач повторно направив заяву до Міністерства оборони України через Попільнянський РВК, Житомирський ОВК для виплати одноразової грошової допомоги. Листом Департаменту фінансів Міністерства України від 26.05.2017 року № 248/3/6/1800 позивача повідомлено, що рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що позивачем не подано документ, що свідчить про обставини поранення. Вважає дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства, просить винести рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву, про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заперечення в якому просять відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

В судове засідання представник третьої особи не з'явився. В письмових запереченнях на адміністративний позов просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що позивачем не надано відповідних документів, які б свідчили, що причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), не пов'язані з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Враховуючи неявку всіх учасників, справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч.4 ст.122 КАС України.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах у період з 10.10.1983 року по 26.12.1985 року. У період з 30.07.1984 року по 26.12.1985 року проходив службу в Республіці Афганістан та приймав участь в бойових діях. Вказане підтверджується ксерокопією військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с.16), копією посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 від 25.03.1996 року (а.с.18), довідкою Попільнянського РВК від 18.11.2015 року № 225 (а.с.19)

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №2479 від 06.07.2015 року наявні у ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с.21).

Як вбачається з довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 206954 від 28.10.2015 року, ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності з 29.09.2015 року внаслідок поранення, (контузії) та захворювань ТАК, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. (а.с.24).

Згідно з довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 12 ААА № 514604 від 24.06.2016 року ОСОБА_1 встановлено з 10.06.2016 року 2 групу інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання ТАК, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. (а.с.26). Вказане також підтверджується посвідченням інваліда 2 групи серії НОМЕР_3 виданим Коростишівським УПСЗН 24.06.2016 року.

26.01.2016 року позивач звернувся до Попільнянського РВК з відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Проте рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 року, затвердженим Міністром оборони України документи позивача повернуто на доопрацювання з посиланням на те, що в поданих документах відсутні документи, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Вказане рішення позивач оскаржив до суду. Згідно постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 року позов задоволено частково, визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про повернення позивачу документів на доопрацювання, оформлене Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку та строки заяву та документи позивача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи з 29.09.2015 року, відповідно до Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги № 975. Вказана постанова набрала законної сили.

На виконання постанови суду позивач 28.11.2016 року повторно направив заяву до Міністерства оборони України через Попільнянський РВК для виплати одноразової грошової допомоги з необхідними документами. Рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової з посиланням на те, що позивачем не подано документ, що свідчить про обставини поранення.

Також, 14.07.2016 року позивач звернувся до Міністерства оборони України через Попільнянський РВК для виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи. 08.09.2016 року Житомирський обласний військовий комісаріат повернув документи на доопрацювання до Попільнянського РВК, чим фактично відмовив в оформленні моїх документів, наданні висновку щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги та направленні цих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення за заявою позивача з посиланням на те, що в поданих документах відсутні документи, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 16.01.2017 року залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року визнано дії Житомирського обласного комісаріату протиправними та зобов'язано Житомирський обласний військовий комісаріат прийняти та оформити документи позивача для виплати одноразової грошової допомоги, подані відповідно до заяви від 14.07.2016 року та розглянути питання про надання Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 10.06.2016 року внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, на території яких велися бойові дії. Вказана постанова набрала законної сили. На виконання зазначених судових рішень позивач повторно направив заяву до Міністерства оборони України через Попільнянський РВК, Житомирський ОВК для виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 7 від 27.01.2017 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про обставини поранення.

Ст.17 Конституції України передбачено забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконаннями ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до положень Закону України від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу».

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст.1 Закону №2011-XII).

За змістом статті 16 зазначеного Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Така одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

За приписами ч. 6 ст. 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Згідно частини 1 статті 16 зазначеного Закону України, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Таким чином, днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, є 10.06.2016 року, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого ОСОБА_1 при повторному огляді встановлена ІІ група інвалідності.

Матеріалами справи підтверджено, що поранення та захворювання позивача пов'язані з виконанням ним обов'язків військової служби.

Отже, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Суд зазначає, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, на отримання якої претендує позивач, визначено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що затверджено Постановою Кабінету міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499.

На час звернення позивача з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги був також врегульований наказом Міноборони №530 від 14.08.2014 р. "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" (далі - Наказ №530), зареєстрований у Міністерстві юстиції 20.10.2014 року за №1294/26071.

Відповідно до п. 4.6 Наказу № 530 документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.

Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно з п. 4.8 Наказу № 530 подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні. Рішення про призначення чи відмову у призначені одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (п. 4.10 Наказу № 530).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до третьої особи в межах визначеного Законом трирічного терміну із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому саме ІІ групи інвалідності з 14.08.2015 року.

За таких обставин, дія вищенаведеного Порядку №975 поширюється на позивача, оскільки інвалідність ІІ групи було встановлено позивачу 14.08.2015 року під час повторного огляду, а постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р., якою затверджено Порядок, набрала чинності з 24.01.2014 р.

Вказана постанова не містить обмежень щодо неможливості застосування Порядку до осіб, які отримали первину інвалідність до 24.01.2014 року.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.03.2015 року по справі №21-563-а-14, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України висновку щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суд зазначає, що подання позивачем до Житомирського ОМВК вказаної заяви та доданих до неї документів повністю узгоджується із вимогами п.11 Порядку №975.

За приписами абзацу 2 п.13 Порядку №975 Міністерство оборони України, як Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Суд зазначає, що згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону №2011-XII право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року (справа N 21-446а14) та від 21.04.2015 року (справа N 21-183а13), та згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Матеріалами справи підтверджено, що поранення, контузія та захворювання позивача пов'язані із виконанням ним обов'язків військової служби.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Аналогічних висновків дійшов Житомирський окружний адміністративний суд у постанові від 20.01.2016 року по справі №806/5377/15, яка набрала законної сили.

Посилання відповідача на зазначену постанову, як підставу для закриття провадження у даній справі, є необґрунтованими. Розглянуті судами спори не є тотожними, оскільки в даній справі позивач оскаржує рішення відповідача від 24.03.2017 року щодо відмов у призначенні одноразової грошової допомоги. У справі №806/5377/15 предметом оскарження була бездіяльність відповідача у вирішенні заяви позивача. Позовні вимоги про призначення та виплату грошової допомоги за відсутності рішення Міністерства оборони були передчасними. Після отримання відмови в ОСОБА_1 виникла нова підстава для позовних вимог.

Положення ч.9 ст.267 КАС України не перешкоджають зверненню особи до суду з адміністративним позовом про оскарження дій суб'єкта владних повноважень, вчинених у зв'язку з виконанням постанови суду в адміністративній справі.

Рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 24.03.2017 року №26 містить висновок про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з неповним поданням документів, а саме: не подано документ, що свідчить про обставини поранення.

Щодо посилання на відсутність документів про обставини поранення, суд зазначає, що наданими позивачем документами підтверджується зв'язок отриманих ним поранень та захворювань з виконанням обов'язків військової служби. Висновок Центральної військово-лікарської комісії та акту судово-медичного дослідження про наявність такого зв'язку, відповідачем не спростовано.

Слід також зазначити, що автором документів, які фіксують розслідування нещасного випадку та обставини поранення військовослужбовця, має бути саме Міністерство оборони України в особі підпорядкованих йому органів. Отже, позивач не може нести негативні наслідки відсутності таких документів.

Крім того, положення ст.62 Конституції України, які встановлюють презумпцію невинуватості, є нормами прямої дії, що мають перевагу над нормою п. 11 Порядку №975, який встановлює обов'язок заявника подати документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача.

Разом з тим, ухвалюючи рішення у справі суд зазначає, що оскаржуване рішення відповідача оформлене протоколом №26 від 24.03.2017 року, містить порядкову позначку «13.», яка вказує на те, що наданий позивачу документ фактично є витягом з протокольного рішення, яке має певну кількість пунктів, які можуть стосуватись інших осіб та питань, що не стосуються прав позивача.

За таких обставин, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування судом рішення відповідача в цілому.

Отже, дана вимога позивача підлягає задоволенню лише в частині визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 27.01.2017 року №7.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити спірну одноразову грошову допомогу, суд зазначає на наступне.

Відповідно до пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

З наведеного випливає, що отримавши заяву відповідач зобов'язаний був прийняти рішення, яке є підставою для виплати коштів уповноваженим органом. У даному випадку, таким органом є третя особа по справі.

Приймаючи до уваги, що Міністерством оборони України не прийнято відповідне рішення та з огляду на обсяг компетенції останнього, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити нарахування і виплату одноразової грошової допомоги.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, суд має повне право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.

При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки, суд не вирішує в цьому разі питання про надання певного статусу, не призначає допомогу у певному розмірі, а лише зобов'язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, контузії пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме: 10.06.2016 року, підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, відповідач зобов'язаний прийняти таке рішення.

Відповідно до вимог частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із частиною другою статті 11 цього Кодексу, суд вважає, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби.

Разом з тим суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимоги про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання постанови суду, оскільки позивачем не надано доказів можливості ухилення Міністерства оборони України від виконання рішення суду.

Позивач, як інвалід ІІ групи, звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому понесені судові витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України відповідно до положень ч.5 ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 23, 24, 122, 158-160, 185 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому інвалідності ІІІ групи з 29.09.2015 року внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової службі від 27.01.2017 року № 7.

Визнати протиправною та скасувати відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 10.06.2016 року внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлену листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.05.2017 року № 248/3/6/1800.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу як інваліду ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме: 10.06.2016 року, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, на момент встановлення інвалідності ІІ групи - 10.06.2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Т.З.Пасічний