Постанова № 72566768, 26.02.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 623/2592/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Ізюмське міське бюро технічної інвентаризації" на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18.12.2017, суддя Винниченко П.П., м. Ізюм, Харківська область, по справі № 623/2592/17

за позовом ОСОБА_1

до Комунального підприємства "Ізюмське міське бюро технічної інвентаризації"

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Ізюмське міське бюро технічної інвентаризації", в якому просив суд: зобов'язати Комунальне підприємство "Ізюмське міське бюро технічної інвентаризації" внести зміни до технічного паспорту на вказану квартиру шляхом виключення штампу про наявність самовільного будівництва "а", яке складається з кухні 2- 1 площею 16,0 кв.м., вбиральні (сполученої) 2-2 площею 4,6 кв.м., тамбуру 2-1 площею 8,0 кв.м., а також внести відповідні зміни у матеріали інвентаризаційної справи на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_3, на підставі рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21.04.2008 р. по справі № 2-600/2008, що набрало чинності 03.05.2008 року, з урахуванням виправленої помилки у відповідності до ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.01.2017 р., що набрала чинності 21.01.2017 р.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18.12.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1141, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 р., ч. 1 ст. 331 ЦК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачу належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 26.04.2016 р. та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказана квартира є спадковим майном, що перейшло до нього після смерті матері ОСОБА_3, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

За життя у 2007 році ОСОБА_3 здійснила самовільну перебудову частини квартири, що розміщалась у житловій добудові, а саме замість кухні 2-2 площею 7,9 кв.м., ванної кімнати 2-6 площею 3,1 кв.м., вбиральні площею 0,5 кв.м., коридору 2-1 площею 2.7 кв.м., вбудованої шафи площею 0,2 кв.м., веранди 2-І площею 1,3 кв.м., (позначення згідно технічного паспорту на квартиру від 23.07.1993 р.), побудувала житлову добудову під літ. "а" загальним розміром 4,64x5,28x1,50x4,15x3,09, що складається з кухні 1 площею 16,0 кв.м., вбиральні (сполученої) 2 площею 4,6 кв.м., тамбуру 2-1 площею 8,0 кв.м. (позначення згідно технічного паспорту на квартиру від 08.01.2008 р. та від 02.02.2016 р.). Крім того самочинно також здійснила на прибудинковій території перебудову існуючого сараю розміром 3,7x6,0 метрів під гараж.

У січні 2008 року ОСОБА_3 замовила в Ізюмському БТІ проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, що вона побудувала, 08 січня 2008 року КП "Ізюмське МБТІ" виготовило технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, де на плані квартири було проставлено штамп про самовільне будівництво в квартирі приміщень "2-I, 1, 2", а також на генеральному плані прибудинкової території від 08.01.2008 р. також поставлено штамп про самочинне будівництво.

29 січня 2008 року начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Ізюмської міської ради видано Припис, відповідно до якого ОСОБА_3 запропоновано оформити самочинно виконане будівництво згідно ст. 376 ЦК України у судовому порядку. Крім того ОСОБА_3 була притягнута до адміністративної відповідальності за самочинно виконане будівництво у вигляді штрафу згідно постанови № 04 по справі про адміністративне правопорушення від 01.02.2008 р.

06 лютого 2008 року з метою усунення порушення ОСОБА_3 отримала позитивний висновок КП "Проектне бюро міста Ізюма" про можливість переобладнання в квартирі, будівництва прибудов до квартири.

В березні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Ізюмського міськвиконкому, треті особи ОСОБА_4, КЖРЕП-1, про визнання права власності на самочинне будівництво.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21.04.2008 р. по справі № 2-600/2008, що набрало чинності 03.05.2008 року, з урахуванням виправленої помилки у відповідності до ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.01.2017р., що набрала чинності 21.01.2017 р., позов ОСОБА_3 задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на перебудовану існуючу житлову добудову "2-I, 1, 2" загальним розміром 4,64x5,28x1,50x4,15x3,09 м і реконструкцію існуючого сараю "В" розміром 3,7x6,0 метрів під гараж згідно висновку КП "Проектне бюро м. Ізюму" від 06.02.2008 р., розташованих АДРЕСА_2.

За замовленням позивача у лютому 2016 року КП "Ізюмське МБТІ" не було здійснено погашення штампу про самовільне будівництво в інвентаризаційній справі по даному домоволодінню у зв'язку із оформленням права власності на дане самочинне будівництво на підставі судового рішення від 21.04.2008 р.

Працівниками КП "Ізюмське МБТІ" перенесено раніше поставлений штамп з інвентаризаційних матеріалів датованих 08.01.2008 р.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на теперішній час, врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-1У від 01.07.2004р., Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013р., Порядком доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки, нотаріусів, адвокатів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 №722р., Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1141 та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 11.02.2010р. № 1878-УІ, встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 01.01.2013р. (частина 2 Прикінцевих та перехідних положень).

Державній реєстрації, відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, встановлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав, відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Заявник, відповідно до п. 13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Отже, для проведення процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно заявник самостійно формує, передбачений Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень пакет документів, складає та подає до органу державної реєстрації за місцем розташування такого майна заяву, встановленої форми.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень, проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону: наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону: 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8і) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, відповідно до п. 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Так, дійсно, державна реєстрація прав, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили та інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Однак, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Вказана вище норма Закону кореспондується із абзацом другим п. 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлене договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України, виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що для виключення з технічного паспорту спірних будівель відмітки про самовільне будівництво позивачу необхідно ввести спірні самовільні будівлі в експлуатацію, здійснити державну реєстрацію права власності, а потім вже звернутись до відповідача з відповідною заявою.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2015 року по справі № К/800/26257/15.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п.4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми чинного матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317, ст.ст. 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ізюмське міське бюро технічної інвентаризації" задовольнити.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18.12.2017 по справі № 623/2592/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)В.А. КалиновськийСудді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.О. Бондар Повний текст постанови складено 05.03.2018.