Рішення № 72566763, 02.03.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/1426/17

Провадження № 2-а/211/13/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 березня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,

представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Титаренко І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, треті особи: ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області, про визнання неправомірними дії органу владних повноважень, відшкодування майнової та моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, вказавши, що проживає разом зі своїми дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Її чоловік ОСОБА_7 з 1976 року проходив службу в органах внутрішніх справ м. Кривого Рогу та під час аварії на ЧАЕС для ліквідації її наслідків був відряджений для охорони 30-кілометрової зони, де отримав значну дозу опромінювання, що призвело до погіршення його здоров'я. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер. Після смерті чоловіка вона звернулася до відповідача з заявою про присвоєння їй та її дітям статусу членів родини загиблого військовослужбовця згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак 16 квітня 2007 року відповідач видав відповідне посвідчення лише їй як дружині померлого ветерана війни, ліквідатора аварії на ЧАЕС на підставі п. 2 ст. 10 вказаного Закону, її ж дітям ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було відмолено у наданні статусу члена родини загиблого військовослужбовця передбаченого п. 1 ст. 10 Закону. Не погодившись вона зверталась протягом багатьох років до різних установ з заявами про надання відповідного статусу її дітям, і лише 20 жовтня 2016 року її дітям було надано статус члена родини загиблого військовослужбовця та видані відповідні посвідчення. Несвоєчасне надання зазначеного статусу її дітям позбавило її пільг отримувати підвищену пенсію та користуватися іншими пільгами передбаченими даним Законом, зокрема щодо підвищення пенсії в розмірі 42% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб членам сімей загиблих військовослужбовців. Розмір недоотриманого підвищення до пенсії за період з квітня 2012 р. по листопад 2013 року становить 7594,02 грн. Крім того, через несвоєчасне встановлення відповідного статусу її родині вона змушена була нести додаткові витрати, оскільки пільги, передбачені ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розповсюджувались тільки на неї, тому на протязі декількох років вона змушена була сплачувати повну вартість комунальних послуг за своїх дітей. За період з березня 2007 р. по жовтень 2016 р. вона сплатила 38833,26 грн., половина цієї суми становить 19416,63 грн., оскільки при своєчасному отриманні її дітьми статусу члена родини загиблого військовослужбовця вона повинна була б сплачувати тільки 50% вартості комунальних послуг. Крім того їй була також завдана моральна шкода, яка виразилась в тому, що вона постійно отримувала від відповідача незрозумілі відмовки та змушена була прикладати додаткових зусиль для отримання довідок, поїздок до різних установ, в результаті чого стан її здоров'я погіршився та вона змушена була лікуватися в медичних установах. Були порушені нормальні життєві стосунки, через неможливість продовження активного громадського життя їй також потрібні додаткові зусилля для відновлення свого попереднього стану.

Тому позивач просить визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної у місті ради щодо несвоєчасної видачі їй посвідчення члена сім'ї загиблого військовослужбовця встановленого зразка та своєчасного не встановлення її дітям ОСОБА_6 та ОСОБА_4 статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця відповідно до п. 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 27010,65 грн. та моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

Протокольною ухвалою від 02.03.2018 р., з огляду на припинення державної реєстрації Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на підставі постанови КМУ від 08.11.2017 №821 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», у відповідності до ст.52 КАС України, суд замінив третю особу - Криворізьке південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, підтримала вимоги позову, наполягали на його задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 69-74).

Представник третьої особи Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, до суду надійшли письмові пояснення (а.с.96-98).

Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Судом встановлено, що 01 травня 2007 року ОСОБА_3 видано посвідчення НОМЕР_1 як дружині померлого громадянина із числа ліквідаторів першої категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою (а.с. 7).

Разом з ОСОБА_3 зареєстровані її діти ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно наданих копій інформацій № 313 від 07.03.2007 р. та № 464 від 16.04.2007 р. управління праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної у місті ради, ОСОБА_3 має статус вдови померлого ветерана органів внутрішніх справ згідно ст. 7 Закону України «Про стасу ветеранів військової служби» та статус сім'ї померлого інваліда війни згідно статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 20).

Відповідно до копії довідки № 95 від 06 березня 2007 року ОСОБА_3 та члени її сім'ї, які перебувають на її утриманні згідно ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» від 05.04.2001 р. має право на 50% знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, палива та користування квартирним телефоном (а.с.46).

24.01.2011 р. ОСОБА_3 звернулася до управління праці та соціального захисту населення виконкому Довгинцівської районної у місті ради щодо встановлення її дітям статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати відповідне посвідчення (а.с. 23).

Протягом тривалого часу їй надавалися відповіді на її заяву, роз'яснення щодо встановлення відповідного статусу її дітям, зі змісту яких слідувало, що її діти мають право на встановлення відповідного статусу, однак районне управління наполягає, щоб діти заявниці надали копію ВЛК про встановлення причинного зв'язку смерті батька ОСОБА_7 з захворюванням, одержаним під час виконання обов'язків військової служби (а.с. 21-35).

05 листопада 2014 року Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України було видано експертний висновок, відповідно до якого встановлено, що захворювання ОСОБА_7, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 43 - копія висновку).

09 серпня 2016 року видано постанову ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області», відповідно до якої захворювання колишнього старшого лейтенанта міліції ОСОБА_7 пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.45 - копія постанови).

Згідно наданої суду копії довідки № 70 від 20.10.2016 р. ОСОБА_3 змінено з пункту 2 на пункт 1 статті 10 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с.46).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Основним завданням Управління праці та соціального захисту населення є забезпечення реалізації державної соціальної політики у сфері соціального захисту населення, що включає: забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення, виконання програм і здійснення заходів у цій сфері; призначення та виплату соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України від 19.08.2008 р. № 813/014/91-08 щодо встановлення ОСОБА_6 статусу особи, на яку поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачу неодноразово з 2008 року наголошувалось на необхідності надання копії висновку Військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_7 з захворюванням, травмою, одержаних під час виконання обов'язків військової служби.

І лише після звернення позивача до суду та надання в зв'язку з цим 20 жовтня 2016 року нею Постанови ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області № 14/Ч від 09.08.2016 р. та довідки № 151 від 13.10.2016 р. Криворізького міського відділу управління поліції охорони в Дніпропетровській області, їй було встановлено статус особи, на яку поширюється чинність п. 1 ст.10 Закону і видано посвідчення на пільги.

Таким чином, суд не вбачає в діях відповідача ознак неправомірності чи бездіяльності, оскільки при встановленні статусу необхідні були документи, які не відносилися до компетенції відповідача, про що неодноразово наголошувалось позивачу.

Крім того, позивач з квітня 2007 року користувалась пільгами, передбаченими статтею 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як член сім'ї загиблого військовослужбовця.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України внесено зміни, зокрема, до Закону № 3551-XII. Статтю 15 Закону № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» доповнено частиною сьомою, яка була чинною станом на час звернення позивача із заявами до відповідача та до суду, згідно якої установлено, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 20 частини першої цієї статті надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вищевказана частина 7 статті 15 Закону № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» наразі виключена згідно Закону України «Про внесення змін до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо надання членам сімей загиблих пільг без урахування середньомісячного сукупного доходу сім'ї» від 13.04.2017 №2014-VIII, який набрав чинності 01 липня 2017 року.

Однак у зв'язку з прийняттям вказаного Закону № 76-VІІІ Кабінетом Міністрів України 04 червня 2015 року прийнято постанову № 389, якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї , який набрав чинності з 01 липня 2015 року (далі Порядок).

Відповідно до пунктів 9, 10 Порядку, зі змінами, відповідач з урахуванням отриманої інформації про суми пенсійних виплат пільговика від територіальних органів Пенсійного фонду України - визначають сукупний дохід пільговика шляхом ділення загальної суми грошових доходів кожного члена сім'ї пільговика за попередні шість місяців на 6 і на кількість членів сім'ї. У разі коли середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільговик має право на отримання пільг протягом шести місяців з місяця визначення відповідного права.

З врахуванням зазначеного Порядку суд не може розглядати питання щодо відшкодування їй 50% сплаченої суми за комунальні послуги, так як до 01 липня 2017 року вона могла сплачувати повну суму за комунальні послуги, з врахуванням доходу її повнолітніх синів.

Крім того, суду не надано підтверджуючих доказів, що саме заявлені суми вона дійсно сплачувала в період з березня 2007 р. по жовтень 2016 р. включно.

Позивач мала право на пільги, визначені ст. 15 Закону № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як член родини загиблого військовослужбовця, а отже могла ними скористатися.

При цьому суд зауважує, що діти позивача повнолітні та дієздатні, однак не скористалися своїм конституційним правом та не звернулися за захистом їх порушених прав.

З врахуванням викладеного, не підлягає задоволенню і вимога про відшкодування моральної шкоди.

Зважаючи на зазначене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність доказів, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати відповідно до статті 139 КАС України, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 243-246 КАС України , суд, -

вирішив:

в задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне рішення складене 05.03.2018 р.

Суддя Д.М.Ніколенко