Постанова № 72566225, 21.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2018 р. Справа№ 911/3095/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Смірнової Л.Г.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2017р.

у справі №911/3095/17 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Компанії "Артпрогруп ЛТД"

до відповідача-1 Дочірнього підприємства "Край Проперті"

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Етик"

про стягнення 2 960 067,00 грн. та зобов'язання виконати умови договору,-

ВСТАНОВИВ:

Компанія "Артпрогруп ЛТД" (далі - Позивач, Комітент) звернулася до Господарського суду Київської області з вимогою до Дочірнього підприємства "Край Проперті" (далі - Відповідач 1, Комісіонер) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Етик" (далі - Відповідач 2, Поручитель) про солідарне стягнення з обох 2960067,00 грн. штрафних санкцій за невиконання умов договору комісії, а також з вимогою до Відповідача-1: зобов'язати передати за актом приймання-передачі нерухоме майно, придбане Комісіонером для Комітента.

Провадження у справі №911/3095/17 порушено відповідно до ухвали суду від 19.10.2017 року та призначено справу до розгляду на 31.10.2017 року.

У судовому засіданні 31.10.2017 року позивач доповнив позовні вимоги додатковими вимогами і просив скасувати запис про право власності у державному реєстрі прав на нерухомість щодо Комісіонера та визнати за Комітентом право власності на придбану Комісіонером для Комітента нерухомість.

Поручитель подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до нього.

Після перерви, оголошеної у судовому засіданні 31.10.2017 року до 09.11.2017 року, позивач підтримав позовні вимоги разом з доповненими, і просив суд їх задовольнити. Комісіонер проти позову заперечував.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09 листопада 2017р. у справі № 911/3095/17 позовні вимоги задоволені повністю.

Скасовано запис в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності Дочірнього підприємства "Край Проперті" на нежилий будинок-громадський центр з об'єктами (в літ. А), загальною площею 28539,50 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна НОМЕР_2, зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за реєстровим №6259-П в книзі 91п-270 11.01.2005 року; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Визнано за Компанією "Артпрогруп ЛТД" право власності на нежилий будинок - громадський центр з об'єктами (в літ. А), загальною площею 28539,50 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1.

Зобов'язано Дочірнє підприємство "Край Проперті" виконати умови Договору комісії №к-кн-13 від 13.01.2004 року та передати Компанії "Артпрогруп ЛТД" за Актом приймання-передачі нежилий будинок - громадський центр з об'єктами (в літ. А) загальною площею 21539,50 кв.м., реєстраційний номер майна НОМЕР_2, розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек. Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1.

Стягнуто солідарно з Дочірнього підприємства "Край Проперті" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Етик" на користь Компанії "Артпрогруп ЛТД" 2 960 067,00 грн. штрафу.

Розподілено судові витрати і стягнуто з Дочірнього підприємства "Край Проперті" на користь Компанії "Артпрогруп ЛТД" 89 602,01 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Етик" користь Компанії "Артпрогруп ЛТД" 89 602,01 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції і вважаючи, що рішенням суду вирішено питання про його права та інтереси як іпотекодержателя щодо нерухомого майна, Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» (надалі Банк) подало скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 09 листопада 2017р. у справі № 911/3095/17.

У скарзі апелянт стверджував, що у забезпечення виконання кредитних зобов'язань Дочірнє підприємство "Край Проперті" передало в іпотеку належне йому на праві власності майно нежилий будинок - громадський центр з об'єктами (в літ. А) загальною площею 21539,50 кв.м., реєстраційний номер майна НОМЕР_2, розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_2. Обтяження нерухомості іпотекою внесені Банком, як іпотекодержателем, до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1.

Банк вважає, що набув прав щодо предмету іпотеки, адже Дочірнє підприємство "Край Проперті", як власник нерухомості, набутої на підставі чинного правочину купівлі-продажу, і чиї речові права на майно зареєстровані в установленому законом порядку, не виконало кредитних зобов'язань, і у за умовами договору іпотеки від 27.09.2011р. Банк вправі у позасудовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність згідно з п. 6.4.1. Договору іпотеки.

Зважаючи на те, що відомості про обтяження майна іпотекою є публічними, господарський суд, стверджував скаржник, не залучив Банк до участі у справі і прийняв рішення про права та інтереси Банку. При цьому скаржник посилався на правову позицію Верховного Суду України, викладену ним у постанові від 03.02.2016р. по справі № 6-76цс16, згідно з якою «стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод надає можливість особі, не залученої до участі у справі, незалежно від того, чи згадується її найменування в оскаржуваному судовому рішенні (в будь-якій його частині) оскаржувати таке судове рішення, за умови, коли ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається для несприятливих для Банку наслідках. Як стверджував скаржник, незаконно визнавши право власності на нерухомість за Комітентом, без ретельної перевірки і відсутності доказів на підтвердження тієї обставини, що придбання нерухомості здійснювалося Комісіонером саме за рахунок Комітента і в інтересах останнього, суд позбавив Банк права на задоволення вимог до Комісіонера за рахунок предмета іпотеки.

Крім того, на думку Банку, та обставина, що договір комісії датований 2004 роком, і Комітент впродовж 10 років не цікавився долею майна, нібито придбаного в його інтересах, викликає сумніви у справжності доданих до позову документів та дійсної зацікавленості сторін у виконанні правочину.

У зв'язку з цим, Банк просив рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2017р. у справі скасувати і прийняти нове рішення про відмову у позові.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.01.2018р.

19.12.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, а 21.12.2017р. - доповнення до заяви у частині вжиття додаткових заходів забезпечення позову.

Протоколом Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017р., у зв'язку з перебування у відпустці судді Смірнової Л.Г., змінено та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Дідиченко М.А., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017р. задоволено заяву Компанії "Артпрогруп ЛТД" про вжиття заходів забезпечення позову.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.01.2018р., у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. на лікарняному, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.

17.01.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018р. розгляд справи відкладено на 22.01.2018р.

22.01.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату.

22.01.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про залучення апелянта третьою особою у даній справі.

22.01.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшли письмові пояснення по справі.

22.01.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про відвід суддів у складі: Кропивної Л.В. (головуючий), суддів: Дідиченко М.А., Смірнової Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018р. визнано заяву апелянта про відвід - необґрунтованою, зупинено апеляційне провадження, а справу для вирішення питання про відвід суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2018р., у складі колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Чорна Л.В., Яковлєв М.Л., відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про відвід суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018р. поновлено провадження та розгляд справи призначено на 14.02.2018р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018р. оголошено перерву до 21.02.2018р.

20.02.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

Представники відповідача-2 до судового засідання, що відбулось 21.02.2018р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів встановила таке.

В силу частини 1 статті 254 ГПК України особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 3 вказаної статті після відкриття апеляційного провадження за апеляційного скаргою особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

Заперечуючи наведені Банком обставини з приводу того, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки Банку, та вважаючи, що відкрите апеляційне провадження підлягає закриттю, Позивач вказував, що ухвала про порушення провадження у даному спорі була у публічному доступі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому Банк мав можливість вступити у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача чи відповідача, до прийняття рішенням місцевим господарським судом; у мотивувальній чи резолютивній частині рішень не міститься суджень про права та обов'язки Банку у відповідних правовідносинах, як і не згадується найменування Банку. Позивач також вказував, що спірні правовідносини між ним та відповідачами виникли у зв'язку з невиконанням Комісіонером договору комісії. Невиконання відповідачем зобов'язань перед скаржником не свідчить про право останнього втручатися у правовідносин відповідача з іншими суб'єктами права, зокрема, із позивачем, який не має зобов'язань перед скаржником.

Відхиляючи доводи Позивача з приводу того, що судове рішення було постановлене судом у спорі між особами у зобов'язальних правовідносинах, пов'язаних між собою договором, тоді як апелянт не має прямого відношення до вказаного матеріально-правового спору, відтак, на думку Позивача, відкрите за скаргою Банку апеляційне провадження підлягає закриттю, суд апеляційної інстанції виходить з таких мотивів.

У п. 2.2. рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012 ( Справа N 1-12/20) зазначено, що судочинство в Україні ґрунтується на основних засадах, визначених частиною третьою статті 129 Конституції України, зокрема рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпеченні апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункти 2, 4, 8).

Остаточність судового рішення може бути подолана лише суб'єктом, який не брав участі у справі, рішення у якій він оскаржує, і не є стороною матеріально-правового спору, який розглядав суд, проте має здатність заявити свої права на майно або інші права, що були передані по прийнятому судовому рішенню.

Такий висновок відповідає правовій позиції, зробленій Верховним Судом України у постанові від 03.02.2016р. по справі № 6-76цс16, згідно з якою «стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод надає можливість особі, не залученої до участі у справі, незалежно від того, чи згадується її найменування в оскаржуваному судовому рішенні (в будь-якій його частині) оскаржувати таке судове рішення, за умови, коли ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається для несприятливих для особи наслідках».

Банк, в силу умов (п 6.4.1.) укладеного 27 вересня 2011 року з Відповідачем 1 договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 141270, набуває у власність нерухоме майно, на яке просить визнати право власності і Позивач; тож як Банк, так і Позивач, претендують на одну і ту саму річ з правовим режимом нерухомого майна від однієї і тієї ж особи - Відповідача-1.

До того ж апеляційним судом враховано також ту обставину, що Позивачу у справі, як і суду першої інстанції, було відомо, що спір стосується майна, обтяженого іпотекою і правами Банку, адже у резолютивній частині рішення місцевий господарський суд на вимогу Позивача скасував запис відносно спірної нерухомості у Державному реєстрі Іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1.

За таких обставин справи колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено істотне порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою, в силу пункту 4 ч. 3 статі 277 ГПК України, для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, у зв'язку з тим, що суд прийняв рішення про права Банку, який не був залучений до участі у справі.

Переглядаючи у межах та вимогах апеляційної скарги справу, судом апеляційної інстанції установлено:

13.01.2004 року між Компанією "Ланекс, ІНК. (LANEX. INС.)" (Комітент) та Дочірнім підприємством "Край Проперті" (Комісіонер) був укладений Договір комісії №к-кн-13 (далі - Договір комісії), за яким в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Комісіонер зобов'язується за дорученням, за рахунок та в інтересах Комітента вчинити юридичні та інші дії, спрямовані на придбання нерухомого майна, шляхом укладення договору/договорів купівлі-продажу даного нерухомого майна від свого імені.

У Додатку №1 до Договору комісії сторони погодили, що Комісіонер зобов'язується за дорученням, за рахунок та в інтересах Комітента придбати наступне нерухоме майно: торгівельно-розважальний центр, розташований у густозаселеному районі м. Києва (за виключенням центральної частини), загальною площею до 30000,00 кв.м, поверховість - два/три поверхи, введений в експлуатацію (дата введення в експлуатацію якого не перевищує 3 (три) роки до дати укладення Договору комісії, з усіма функціонуючими та справними інженерними системами та системами комунікацій, шляхом укладення договору купівлі-продажу цього торгівельно-розважального центру від свого імені, ціна якого визначається та погоджується сторонами в межах: не нижче вартості, визначеної Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, та не вище 13 000 000,00 грн.

Належне виконання Комісіонером зобов'язань за Договором комісії забезпечено поручительством згідно тристороннього Договору поруки №13-1з від 13.01.2004 року між Компанією "Ланекс, ІНК. (LANEX. INС.)" (Комітент), Товариством з обмеженою відповідальністю "Етик" (поручитель) та Дочірнім підприємством "Край Проперті" (комітент).

Поручитель зобов'язувався відповідати перед Кредитором (Комітентом), як солідарний боржник, за виконання усіх зобов'язань Дочірнім підприємством "Край Проперті" за Договором комісії №к-кн-13 від 13.01.2004 року, укладеним між Компанією Компанією "Ланекс, ІНК. (LANEX. INС.)" та Дочірнім підприємством "Край Проперті".

Відповідач 2 у відповідності до Договору поруки №13-1 з від 13.01.2014 року та ст. 543, 554 Цивільного кодексу України відповідає солідарно з Відповідачем-1 перед Позивачем щодо виконання зобов'язань, передбачених Договором комісії №13-1з від 13.01.2014 року.

Пунктом 7.4. Договору комісії передбачено, що у разі порушення Комісіонером умов, передбачених пп. 2.1.2, 2.1.13 Договору, Комітент вправі стягнути з Комісіонера штраф в розмірі 25% вартості придбаного нерухомого майна.

Підпунктами 2.1.2, 2.1.13 Договору комісії передбачено наступні обов'язки Комісіонера: передати Комітенту усе отримане Комісіонером на виконання умов даного Договору (п.2.1.2 Договору комісії); надати Звіт Комітенту та передати останньому нерухоме майно та всі права на нього, договір/договори купівлі-продажу нерухомого майна та інші документи щодо придбаного нерухомого майна (п.2.1.13 Договору комісії).

Враховуючи, що вартість придбаного нерухомого майна складає 11 840 268,00 грн., в т.ч. ПДВ, згідно з п. 7.4. Договору комісії розмір штрафу, який підлягає сплаті на користь Комітента за порушення Комісіонером умов, передбачених пп. 2.1.2, 2.1.13 Договору комісії, становить 2 960 067,00 грн.

24.12.2004 року на виконання Договору комісії ДП "Край Проперті" уклало від свого імені з Акціонерним товариством відкритого типу "БАНКОМЗВ'ЯЗОК" Договір купівлі-продажу, предметом якого є нежилий будинок - Громадський центр з об'єктами (в літ. А), розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, про що повідомило Компанію "Ланекс, ІНК. (LANEX. INС.)" листом (вих. №7 від 19.01.2005 року).

Договір купівлі-продажу нежилого будинку-громадського центру з об'єктами (в літ. А), розташованого за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, посвідчений 24.12.2004 року ОСОБА_6., укладений у нотаріальному порядку засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №6871.

Перехід права власності з продавця до покупця на нерухомість і реєстрація виникнення такого права за покупцем зареєстровані у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухомість.

В березні 2013 року Компанія Компанія "Ланекс, ІНК. (LANEX. INС.)" звернулась до Компанії "Артпрогруп ЛТД" з комерційною пропозицією придбати у Компанії "Ланекс, ІНК. (LANEX. INС.)" нежилий будинок - Громадський центр з об'єктами (в літ. А), розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.

Між Позивачем та Компанією "Ланекс, ІНК. (LANEX. INС.)" 23.07.2015 року підписано Договір про відступлення прав та обов'язків (заміну сторони) у Договорі комісії №к-кн-13 від 13.01.2004 року від Компанії "Ланекс, ІНК. (LANEX. INС.)" до Компанії "Артпрогруп ЛТД" (надалі - Договір про заміну сторони).

У момент підписання зазначеного вище правочину Компанія "Ланекс, ІНК. (LANEX. INС.)" передала Компанії "Артпрогруп ЛТД" Договір комісії №к-кн-13 від 13.01.2004 року, всю зазначену переписку, яка велась між Компанією "Ланекс, ІНК. (LANEX. INС.)" та ДП "Край Проперті" з приводу виконання Договору комісії .

Пунктом 7 укладеного між Компанією "Ланекс, ІНК. (LANEX. INС.)" та Компанією "Артпрогруп ЛТД" Договору про заміну сторони, сторони зобов'язувалися протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів повідомити Комісіонера про заміну сторони Комітента у Договорі комісії.

На виконання зазначеного 31.07.2015 року Компанія "Артпрогруп ЛТД" надіслала на адресу ДП "Край Проперті" відповідного листа та повідомила, що зацікавлена якнайшвидше прийняти придбане комісіонером на виконання Договору комісії нерухоме майно, підписати Акт приймання-передачі цього нерухомого майна та здійснити з ДП "Край Проперті" усі розрахунки за виконання Договору комісії.

Звертаючись із первісно поданими вимогами, Позивач просив стягнути з Комісіонера та Поручителя, як з солідарних боржників, штраф за невиконання Комісіонером зобов'язань за Договором комісії, а також зобов'язати Комісіонера передати Комітенту за актом приймання-передачі придбану за рахунок та в інтересах Комітента нерухомість.

До початку судового розгляду справи по суті, позов був доповнений новими вимогами до Комісіонера - Комітент ставив питання про визнання за ним права власності на нерухоме майно та просив не лише про скасування реєстраційного запису про право власності за Комісіонером у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухомість, але й про скасування запису щодо нерухомості у Державному реєстрі Іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

У відповідності до п. 3.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» «ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову».

Колегія суддів вважає, що по суті Позивач подав новий позов з порушенням норм процесуального права щодо правил предметної та територіальної підсудності, адже справи у спорах про право власності на майно розглядаються господарським судом за місцезнаходження майна.

Нерухоме майно, щодо якого виник спір у доповнених Позивачем вимогах, являє собою розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, нежилий будинок - Громадський центр з об'єктами (в літ. А).

Тож, позовні вимоги про право власності і вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, були підвідомчі Господарському суду міста Києва. Крім того, розгляд вимог щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій потребував залученню до участі у справі у правовому статусі відповідача державного реєстратора, чого зроблено не було.

Суд першої інстанції, прийнявши до розгляду новий позов Комітента, допустив порушення норм як процесуального, так і матеріального права, адже розглянув спір, у якому Позивач, зловживаючи процесуальними правами, штучно об'єднав позовні вимоги щодо виконання зобов'язальних відносин (права у яких повинні захищатися за допомогою відповідного інституту зобов'язального права), і позовні вимоги про визнання права власності на майно на підставі приписів статті 392 ЦК України, застосування якої виключається у зв'язку з перебуванням сторін у зобов'язальних відносинах.

Банк, як учасник справи з дня відкриття апеляційного провадження за його скаргою, без поважних причин не заявив про непідсудність господарському суду Київської області вимог про визнання за Позивачем права власності на нерухомість у сукупності з похідними вимогами щодо скасування реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій.

У зв'язку з цим та з огляду на положення статті 279 ГПК України, скасовуючи судове рішення у цій частині вимог, суд апеляційної інстанції не направляє справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю.

Повторно розглядаючи справу щодо вимог у редакції первісно поданого позову, колегія суддів дійшла до висновку, що Поручитель (Відповідач-2) не відповідає перед кредитором (Позивачем), у зв'язку з припиненням поруки на підставах, передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Умови договору Комісії не містили строку, у який Комісіонер має виконати своє зобов'язання.

Згідно з умовами Договору поруки (п. 8.1.) сторони домовилися, що порука діє до моменту виконання усіх зобов'язань, передбачених основним договором.

Договір поруки був укладений 13.01.2004 року, тоді як з позовом до Поручителя Комітент звернувся лише 18.10.2017р, тож порука, в силу закону, вважається припиненою.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає, що Комісіонер, який не виконав умов Договору комісії, має нести цивільну-правову відповідальність у вигляді передбаченого договором штрафу з наступних підстав.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комісіонер ніколи не набуває права власності на майно, придбане ним від свого імені, але в інтересах і за рахунок комітента, на що вказує стаття 1018 Цивільного кодексу України, згідно з якою майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

З цієї норми також випливає, що факт передачі володіння від Комісіонера до Комітента, а також будь-яке документальне оформлення такої передачі актом, не впливає на правовий статус Комітента, як власника майна.

Отже, якщо по договорам купівлі-продажу нерухомості право власності переходить від продавця безпосередньо комітенту, то таке право за імперативною вказівкою Закону у відносинах комісіонер-комітент не підлягає додатковому підтвердженню.

Відповідно до ч. 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно частин 3 та 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Законом України від 1 липня 2004 р. № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2).

Як випливає з наявних у справі документів, Комітент із заявою про реєстрацію права власності на нерухомість не звертався, і державна реєстрація права власності на нерухомість здійснена за Комісіонером.

Беручи до уваги, що державна реєстрація речового права на нерухомість сама по собі не породжує речове право, а тільки підтверджує його виникнення, то за відсутністю у комісіонера законної підстави для набуття ним власності сама по собі державна реєстрація на його ім'я дає лише видимість цього права.

Утім, якщо Комітент, як реальний власник, протягом тривалого часу не перешкоджав Комісіонеру фактично володіти своїм майном, а також погоджувався з видимою легалізацією Комісіонером речових прав на майно у відповідному Державному реєстрі, відомості якого мають відкритий та публічний характер, то добросовісність третіх осіб, які вчиняють з Комісіонером правочини розпорядчого характеру, підлягає спростуванню реальним власником (Комітентом) лише у судовому порядку.

Зважаючи на те, що державна реєстрація права власності здійснена на ім'я Комісіонера, а оформлення передачі володіння від Комісіонера до Комітента актом приймання-передачі не впливає на правовий статус Комітента, як власника майна, колегія суддів вважає, що Комісіонер має нести цивільно-правову відповідальність у вигляді передбаченого Договором комісії штрафу у розмірі 2 960 067,00 грн. як боржник, який не виконав своїх зобов'язань перед кредитором. Натомість вимога про зобов'язання Комісіонера передати Комітенту нерухомість за актом приймання-передачі, як така, що не заснована на положеннях закону,- задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2017р. у справі №911/3095/17 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2017р. у справі №911/3095/17 - скасувати повністю. Прийняти нове рішення.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Край Проперті" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, ЄДРПОУ 24365189) на користь Компанії "Артпрогруп ЛТД" (юридична особа, що створена та діє у відповідності до законодавства Республіки Кіпр, реєстраційний номер НЕ 312330, дата реєстрації 24.09.2012р., вул. Строволу, 77, СТРОВОЛОС СЕНТЕ, квартира/офіс 204, Строволос, 2018, Нікосія, Кіпр) 2 960 067 (два мільйона дев'ятсот шістдесят тисяч шістдесят сім) грн. 00 коп. штрафу та 44 401 (сорок чотири тисячі чотириста одна) грн. 01 коп. судового збору за подання позову.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з Компанії "Артпрогруп ЛТД" (юридична особа, що створена та діє у відповідності до законодавства Республіки Кіпр, реєстраційний номер НЕ 312330, дата реєстрації 24.09.2012р., вул. Строволу, 77, СТРОВОЛОС СЕНТЕ, квартира/офіс 204, Строволос, 2018, Нікосія, Кіпр) на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ЄДРПОУ 25959784) 148 283 (сто сорок вісім тисяч двісті вісімдесят три) грн. 31 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Доручити Господарського суду Київської області видати накази.

4. Матеріали справи №911/3095/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст складено 02.03.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Дідиченко

Л.Г. Смірнова