Постанова № 72566130, 26.02.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2018 року Справа № 912/2708/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.О.(доповідач),

суддів Широбокова Л.П., Кузнецова І.Л.

Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

Представники сторін у судове засідання не з'явились

розглянувши матеріали апеляційної скарги апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Кодаченко Григорія Васильовича на рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.11.2017р. у справі №912/2708/17 (суддя Макаренко Т.В.), повний текст складено 05.12.17р.

за позовом Фізичної особи-підприємця Кодаченко Григорія Васильовича

до відповідача Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

про стягнення 874 179,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

В вересені 2017 року ФОП Кодаченко Григорій Васильович звернувся з позовними вимогами до ПП "Спецзовнішкомплект" про стягнення заборгованості в сумі 874 179,53 грн, з яких: 434 000,00 грн - основний борг, 39024,33 грн - 3% річних, 401 155,20 грн - інфляційні втрати.

Позов було мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010 щодо оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.11.2017р. в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що факт здійснення поставки товару, наявність заборгованості та часткова оплата за товар встановлені рішенням господарського суду Кіровоградської області, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду №912/195/15-г.

Скаржник вказує, що відповідачем не оплачено товар на суму 434000,00грн., а тому він правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 434000,00грн., оскільки позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 3720000,00грн. а оплата здійснена лише в розмірі 2601030,00грн.

Як зазначив скаржник, вказаний факт також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків, який було додано до позовної заяви.

ПАТ «Державний ощадний банк України» у відзиві на апеляційну скаргу просило рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, при цьому, у відзиві вказано, що судовими рішеннями у справі № 912/689/16 встановлено, що повідомлення відповідача позивачеві у вигляді листів про помилкове зазначення призначення платежу є належними доказами, які підтверджують зміну призначення платежу, а тому всього за договором купівлі-продажу № 24/12/10 від 24.12.2010 та відповідно до розрахунків сторін погашено 2601030 грн; залишок несплаченої заборгованості складає 684 970 грн.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 26.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дніпропетровській апеляційний господарський суд, вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, які були присутні у судових засіданнях 24.01.2018р. та 19.02.2018р., перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2010 ПП "Спецзовнішкомплект" (Покупець) та ФОП Кодаченко Г.В. (Продавець) уклали договір купівлі-продажу № 24/12/10 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов'язується продати та передати окремими партіями сільськогосподарську продукцію - насіння соняшника, українського виробництва, врожаю 2010 року, що далі іменується "Товар", за ціною, якості, у кількості і на умовах, погоджених із Покупцем і вказаних у даному Договорі, а Покупець зобов'язується купити і здійснити оплату окремих партій і загального об'єму Товару.

Пункт 2.1. даного Договору передбачає, що кількість Товару, що поставляється, складає 1060 тонн.

Відповідно до пункту 2.2. Договору ціна товару складає 3100,00 грн за тонну без ПДВ. Ціна товару дійсна протягом строку поставки, вказаного у пункті 4.2. даного Договору.

Пункт 2.3. Договору визначає, що сума даного Договору складає 3286000 грн без ПДВ.

Кінцеві показники ваги Товару, що прийняті для взаєморозрахунків, визначаються відповідно до видаткових накладних, що підписані обома Сторонами (пункт 2.4 Договору).

Пункт 4.1. Договору передбачає, що Продавець поставляє Товар на адресу Покупця окремими партіями відповідно до попередньої заявки за адресою: м. Світловодськ, вул. Павлика Морозова, 3.

Відповідно до пункту 4.2. Договору строк поставки до 30 січня 2011 року.

Покупець сплачує Продавцю за поставлений Товар загальної партії (загальна партія складає 1060,00 тонн) у строк до 31 грудня 2012 року (пункт 5.1. Договору).

Договір підписаний директором ПП "Спецзовнішкомплект" та ФОП Кодаченком Г.В. і скріплений печатками.

На виконання умов Договору Продавець поставив Товар - Соняшник у кількості 1060000 кг за ціною без ПДВ 3,10 грн, всього на суму 3 286 000 грн. без ПДВ, про що свідчить видаткова накладна № РН-000014 від 29.12.2010, яка підписана представниками Сторін із прикладенням їх печаток.

Відповідачем було здійснено погашення заборгованості частково, а саме на 1 971 030 грн згідно оплати; 196000,00грн. шляхом взаємозаліку по договору купівлі-продажу від 21.10.2010 та 684970,00 грн. стягнуто рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2016. Оскільки відповідачем залишено несплаченими 434000,00 грн. заборгованості, це стало підставою для звернення з позовом до суду.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з ПП „Спецзовнішкомплект" разом із 3% річних та інфляційними втратами за період заборгованості 15.09.2014 - 13.09.2017.

Відмовляючи в задоволені позову, господарський суд виходив з того, що оскільки у справі № 912/689/16 брали участь ті самі особи, тому суд вважає встановленими обставини погашення заборгованості за видатковою накладною № РН-000014 від 29.12.2010 на суму 2 601 030 грн, залишок несплаченої заборгованості (684 970 грн) було стягнуто згідно рішення від 10.06.2016 у справі № 912/689/16, а тому борг по договору №24/12/10 від 24.12.2010р. відсутній.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, виходячи з наступного.

24.12.2010 року, було укладено договір купівлі-продажу № 24/12/10, на виконання, якого Продавець поставив товар - соняшник у кількості 1060000 кг за ціною без ПДВ 3,10 грн, всього на суму 3 286 000,00 грн. без ПДВ, про що свідчить видаткова накладна № РН- 000014 від 29.12.2010 року, яка підписана представниками Сторін та завірена печатками.

21.12.2010 року, було укладено договір купівлі-продажу № 21/12/10, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар - соняшник у кількості 140000кг. на суму 434 000,00 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН- 000013 від 29.12.2010 року.

Загальна вартість поставленого товару по Договору № 24/12/10 та Договору № 21/12/10 становить 3 720 000,00 грн.

За поставлений по двох договорах товар відповідачем було сплачено 2 601 030,00 грн. Вказана сума по бухгалтерському обліку була проведена, як оплата по Договору №24/12/10.

При цьому, листом №408 від 28.12.2012 року ПП "Спецзовнішкомплект" повідомило позивача, що у платіжних дорученнях № 1170 від 17.12.2012 року на суму 350 000,00 грн., № 1254 від 26.12.2012 року на суму 100 000,00 грн., № 1262 від 27.12.2012 року на суму 100 000,00 грн., № 1269 від 28.12.2012 року на суму 80 000,00 грн., призначення платежу: "Погашення заборгованості за товар згідно накладної № РН-000013 від 29.12.2010 року, без ПДВ" була допущена помилка (опечатка) в призначенні платежу. Вірними вважати нижче наведені реквізити вищевказаних платіжних доручень, зокрема ПП "Спецзовнішкомплект" зазначає про зміну призначення платежу на "Погашення заборгованості за товар згідно накладної №РН-000014 від 29.12.2010 року, без ПДВ". (Дані обставини дослідженні господарським судом Кіровоградської області у справі № 912/689/16, рішення від 10.06.2016 року(т.1, а.с.17-26).

Однак, в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2015р. (т.1, а.с. 43-48) та в постанові Вищого господарського суду України від 20.01.2016р. (т.1, а.с. 49-51) у справі № 912/195/15-г суди вказали, що кошти згідно платіжних доручень № 1170 від 17.12.2012 року на суму 350 000,00 грн., № 1254 від 26.12.2012 року на суму 100 000.00 грн.. № 1262 від 27.12.2012 року на суму 100 000.00 грн.. № 1269 від 28.12.2012 року на суму 80 000.00 грн., всього 630 000,00 грн. - це оплата за товар згідно накладної №РН-000013 від 29.12.2010 року по Договору № 21/12/10.

Позивачем 20.01.2016 року було проведено коригування в бухгалтерському обліку шляхом відображення сплати заборгованості по Договору № 21/12/10 від 21.10.2010 року в розмірі 434000,00 грн. та переплати в розмірі 196000,00 грн. і відповідно збільшення заборгованості по Договору № 24/12/10 від 24.12.2010 року на суму 630 000,00 грн., оскільки одне і теж платіжне доручення не може підтверджувати оплату за товар по двох договорам, а згідно зазначених вище постанов Дніпропетровського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України кошти в сумі 630 000,00 грн. проведено, як оплату по Договору № 21/12/10 від 21.10.2010 року.

У зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору в повному обсязі, Позивачем було подано позов про стягнення частини суми заборгованості в розмірі 684 970,00 грн. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2016 року по справі №912/689/16 вирішено стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість по Договору № 24/12/10 від 24.10.2010 року в сумі 684 970,00 грн. і в рішенні зазначено, що борг більший, але заявлено до стягнення частину вимог, що є правом позивача (а.с.25, т.1).

Таким чином, заборгованість по Договору № 24/12/10 від 24.10.2010 року становить: 3286 000,00 - вартість поставленого товару, з яких 1 971 030,00 - часткова оплата; 684 970,00 - стягнуто за рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2016 року; 196 000,00 (взаємозалік по договору купівлі-продажу від 21.10.2010 року № 21/12/10.

Тобто, несплаченою залишилась заборгованість в розмірі 434 000,00 грн.

В постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 року у справі № 912/195/15-г встановлено факт відсутності заборгованості по Договору від 21.10.2010 року № 21/12/10, отже заборгованість в сумі 434 000 00 грн - це заборгованість Договору № 24/12/10 від 24.10.2010 року.

Заборгованість по Договору № 24/12/10 від 24.10.2010 року в розмірі 434 000,00 грн., також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків (т.1, а.с.16).

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 вказаної вище статті, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи, що позивачем доведено наявність несплаченої заборгованості в розмірі 434000,00грн., колегія суддів вважає за необхідне задовольнити ці позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 39024,33 грн - 3% річних, 401 155,20 грн. інфляційних втрат.

Вказане нарахування перевірено апеляційним судом та визнано арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 434 000,00 грн - основного боргу, 39024,33 грн - 3% річних, 401 155,20 грн - інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України за подачу позову до господарського суду та за подачу апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст.129, 269-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кодаченко Григорія Васильовича задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.11.2017р. у справі №912/2708/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Спецзовнішкомплект" на користь фізичної особи-підприємця Кодаченко Григорія Васильовича 434000,00грн. основного боргу, 39024,33грн. - 3%річних, 401155,20грн. - інфляційних втрат, 27536,68грн. витрат по сплаті судового збору, у тому числі за розгляд справи апеляційною інстанцією.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту постанови до Верховного Суду.

Повний текст постанови підписано 05.03.2018р.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.Л. Кузнецова