Ухвала суду № 72566085, 27.02.2018, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

27 лютого 2018 року м. Чернігівсправа № 927/81/18

лютого 2018 р. м. Чернігів Справа № 927/81/18

Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Шморгуна В.В., розглянувши матеріали справи

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгроком»,

код ЄДРПОУ 30530159, вул. Бориспільська, 7, м. Київ, 02660

адреса для листування: вул. Голосіївська, 7, корп. 2, оф. 5/1, м. Київ, 03039

Відповідач: Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Колос»,

код ЄДРПОУ 33845116, вул. Незалежності, 103, м. Остер, Козелецький район, Чернігівська область, 17044

Предмет спору: про стягнення 11431862,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроком» подано позов до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Колос», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 11431862,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем як поручителем за договором про факторингове фінансування з регресом від 26.02.2016 №017/Д1-0-0-0/70/002 сплачено кошти Публічному акціонерному товариству «ОСОБА_1 Аваль» у розмірі 11431862,20 грн за невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки від 22.11.2016 №Кв221116/01, які були відступлені позивачем ОСОБА_2 на умовах факторингу.

Ухвалою суду від 05.02.2018 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 27.02.2018 та встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

До початку судового засідання від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з доданими до нього документами, у тому числі доказами його направлення позивачу.

Суд долучив вказаний відзив до матеріалів справи.

20.02.2018 ПОСП «Колос» на адресу суду направлено зустрічну позовну заяву, у якій він просить стягнути з ТОВ «Украгроком» 9716100,00 грн збитків. До зустрічної позовної заяви додано, у тому числі, докази сплати судового збору та докази направлення її позивачу.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що за договором поставки від 22.11.2016 №Кв221116/01 ПОСП «Колос» отримало від ТОВ «Украгроком» насіння кукурудзи, яке у подальшому посіяло. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що ним виконувались усі сільськогосподарські роботи, передбачені технологічною картою, проте після збору урожаю кукурудзи у жовтні та листопаді 2017 року він виявив, що показник урожайності становить на 2,74 тони менше запланованого. Здійснивши перевірку наданих відповідачем за зустрічним позовом сертифікатів на насіння у Реєстрі сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал, відповідачем встановлено, що лише два сертифікати повністю відповідають даним, які значаться у реєстрі та підтверджують відповідність насіння, інші сертифікати у Реєстрі відсутні. ПОСП «Колос» вважає, що поставлене ТОВ «Украгроком» насіння кукурудзи не відповідало посівним характеристикам, зазначених у сертифікатах на насіння, внаслідок чого позивачу за зустрічним позовом завдано збитків у формі неотриманого доходу, який би позивач за зустрічним позовом міг би отримати за умови посіву якісного матеріалу. Посилаючись на ст. 1166 Цивільного кодексу України, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом завдані йому збитки у розмірі 9716100,00 грн.

Представник позивача – ТОВ «Украгроком» заперечила проти прийняття зустрічного позову до розгляду, оскільки вважає, що обидва позови виникають з різних правовідносин: первісний – з відносин факторингу, а зустрічний – з відносин поставки. Крім того, зазначила, що задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. На підставі цього, представник позивача вважає, що подана зустрічна позовна заява підлягає поверненню ПОСП «Колос».

Також до початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва у справі №910/651/18. Подане клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/651/18 за позовом ПОСП «Колос» до ТОВ «Украгроком» про визнання недійсним договору поставки від 22.11.2016 №Кв221116/01. Відповідач вважає, що справа №910/651/18 є пов’язаною з даною справою, а визнання недійсним договору поставки суттєво впливає на рішення у даній справі, оскільки недійсність договору спричиняю недійсність правочину щодо його забезпечення, зокрема поруки, передбаченої п. 6.2 Договору факторингу. На підставі викладеного, відповідач вважає, що розгляд цієї справи є об’єктивно неможливим до розгляду справи №910/651/18. До клопотання додано копію ухвали Господарського суду м. Києва від 24.01.2018 у справі №910/651/18.

Представник позивача заперечила проти поданого клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки вважає, що визнання недійсним договору поставки жодним чином не вплине на вирішення даного спору, тому що позовні вимоги ґрунтуються на договорі про факторингове фінансування з регресом від 26.02.2016, а не на договорі поставки від 22.11.2016.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред’явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Частиною 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.

Судом встановлено, що зустрічна позовна заява подана у строк, встановлений ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з позовної заяви, підставою позову є виконання договору про факторингове фінансування з регресом від 26.02.2016 №017/Д1-0-0-0/70/002.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

За приписами ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 2 ст. 1081 Цивільного кодексу України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

У судовому засіданні обидві сторони зазначають про відсутність підстав для невиконання сторонами своїх зобов’язань або наявність завданих збитків на момент укладення спірного договору факторингу.

Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 558 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, хоча правовідносини з факторингу, поручительства та відповідного регресного стягнення і базуються на наявності грошової вимоги, яка виникла у продавця на підставі договору поставки, тобто за наявності конкретно визначеного розміру заборгованості покупця перед продавцем у договірному зобов’язанні, такі правовідносини регулюються та підлягають виконанню на підставі інших, ніж правовідносини купівлі-продажу, правових норм.

Виконання договору факторингу ані нормами цивільного законодавства, ані умовами договору не пов’язується з дослідженням та оцінкою взаємовідносин сторін за договором поставки, на підставі якого виникла грошова вимога, що не стосується наявності та відповідного розміру такої вимоги, а тим більш з наявністю у сторін інших, недоговірних взаємовідносин.

Так, п. 1.3 спірного договору факторингу визначається, що фактор (банк) не набуває будь-яких обов’язків клієнта (позивача) щодо поставки товарів, робіт, послуг та інших обов’язків, що випливають з такої поставки.

Так само поручительство за договором про факторингове фінансування, а у подальшому і регресне стягнення внаслідок виконання обов’язку боржника поручителем, пов’язується саме з належним виконанням фактором своїх обов’язків, а у подальшому і з належним виконанням поруки, відповідно, а не з дослідженням та оцінкою взаємовідносин сторін за договором поставки, на підставі якого виникла ця грошова вимога.

Відповідно до ч. 1 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Однак, предмет зустрічного позову не направлений на зменшення розміру грошового зобов’язання покупця, а відтак і розміру грошової вимоги, яка є предметом факторингу (у подальшому і регресного стягнення за відповідною порукою).

Натомість, предметом зустрічного позову є стягнення з позивача збитків у порядку ст. 1166 Цивільного кодексу України, тобто із застосуванням іншого правового інституту, на підставі чого між сторонами виникають вже інші, недоговірні (деліктні) зобов’язання, правове регулювання яких жодним чином не пов’язане з правовідносинами факторингу.

У даному випадку, неналежне виконання умов договору щодо якості товару підпадає лише під розуміння порушення правових приписів (умов договору), внаслідок чого незалежно від волі правопорушника та умов договору виникають нові права і правові обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 1085 Цивільного кодексу України якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

Як вже зазначено судом, підставами зустрічного позову (зустрічних вимог) є виконання недоговірних (деліктних) зобов’язань, а тому ці вимоги не ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом.

При цьому, жодних доказів щодо наявності спору з відшкодування шкоди до пред’явлення цього позову, відповідачем суду не надано.

За наведених обставин суд доходить висновку, що первісний та зустрічний позови не є взаємопов’язаними за своєю правовою природою, а їх спільний розгляд не є доцільним, оскільки договір поставки є лише передумовою виникнення між сторонами відповідних спірних відносин, тобто лише певною спільною складовою таких взаємовідносин, але ці взаємовідносини виникли за різних обставин та правових підстав, належать до різних правових інститутів, не виключають правомірність існування одне одного, а задоволення у повному обсязі будь-якого із позовів не виключає можливість одночасного задоволення повністю іншого.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що зустрічна позовна заява подана з порушенням вимог ч. 2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, а відтак підлягає поверненню заявнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Разом з тим, спільний розгляд первісного та зустрічного позовів з огляду на кількість не пов’язаних між собою обставин, доказів і правових норм, що регулюють спірні відносини та потребують окремого з’ясування і дослідження, без належної на те доцільності та необхідності суттєво ускладнить виконання завдання господарського судочинства щодо своєчасного вирішення спору у розумний строк.

При цьому, відповідач не позбавлений можливості звернутись до суду із зазначеними позовними вимогами у загальному порядку, а одночасний розгляд не пов’язаних між собою спорів у різних провадженнях навпаки сприятиме швидшому їх вирішенню.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадку об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Підставами цього позову є виконання умов договору про факторингове фінансування за грошовою вимогою, яка виникла на підставі договору поставки від 22.11.2016 №Кв221116/01.

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/651/18 за позовом ПОСП «Колос» до ТОВ «Украгроком» про визнання недійсним договору поставки від 22.11.2016 №Кв221116/01.

Підставами вказаного позову є те, що сторони у договорі поставки не погодили предмет договору, а також він не містить строку його дії.

Наявні в матеріалах справи документи стосовно договору поставки дають суду можливість встановити та оцінити обставини щодо визначення розміру грошової вимоги, яка є предметом договору про факторингове фінансування у цій справі.

Саме лише можливість визнання у іншій справі недійсним правочину, який є передумовою виникнення спірних відносин у цій справі, коли спірні обставини (факти) можуть бути досліджені судом самостійно, не є підставою для зупинення провадження у справі за нормами Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, у разі визнання такого договору поставки недійсним відповідач не позбавлений права звернутись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 180, 227, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Зустрічну позовну заяву повернути Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству «Колос» без розгляду.

2. Відмовити у задоволенні клопотання Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Колос» про зупинення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвалу в частині повернення зустрічної позовної заяви може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 05.03.2018.

Додаток (для ПОСП «Колос»): зустрічна позовна заява з доданими до неї документами – на 124 арк., у тому числі оригінал платіжного доручення від 20.02.2018 №369.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Шморгун