Постанова № 72562459, 22.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"22" лютого 2018 р. № 820/6532/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Попова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ізраїль) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61036, м. Харків, вул. Дизельна, 8) про зобов'язання призначити виплати пенсії за віком ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 14.06.2017 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернулась до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова з заявою про призначення та виплату пенсію за віком з 14.06.2017 року. Також позивачем зазначено, що відповідачем було відмовлено позивачу в призначенні пенсії. Позивач з зазначеною відмовою не погоджується, вважає її незаконною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 має трудовий стаж 20 років, що підтверджується копією трудової книжки, що міститься в матеріалах справи.

08.09.2001 року ОСОБА_1 виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділенні посольства України в державі Ізраїль та має ізраїльське посвідчення особи НОМЕР_1, видане органом МВС в м. Афула 15.10.2001 року.

14.06.2017 року позивачка - ОСОБА_1, через уповноважену особу ОСОБА_2, звернулась до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова з заявою від 23.03.17 року про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням відповідача - Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 16.06.2017 року позивачці в призначенні пенсії було відмовлено оскільки відповідно до пункту 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Договір між Україною та Ізраїлем в галузі пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відсутній. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 визнано, що положення пункту 2 ч.1 ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не відповідають Конституції України.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громаднина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не можуть бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Конституції України, України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Частиною 1, 2 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що у разі виїзду пенсіонера за кордон на постійне місце проживання пенсія, призначена в Україні за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Заокну України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається зявником особисто безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

До заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про місце проживання (реєстрації) заявника.

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймається: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврадування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання.

Судом також під час розгляду справи було встановлено, що до заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату пенсію за віком з 14.06.2017 року, було надано лише довіреність на представництво інтересів позивача та апостіль виданий на ОСОБА_1.

Суд зазначає, позивачем ні до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова ні до суду не було надано документу, підтверджуючого громадянство України ОСОБА_1, що порушує Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

З урахуванням вище викладено суду дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не підтверджено належним чином громадянство України.

Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ізраїль) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61036, м. Харків, вул. Дизельна, 8) про зобов'язання призначити виплати пенсії за віком - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03 березня 2018 року.

Суддя Спірідонов М.О.