Вирок № 72560399, 02.03.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21697/17

провадження № 1-кп/753/756/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2018 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Домарєва О.В.,

при секретарі Марченко Л.В.,

за участю:

прокурора Облетова А.І.,

потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12017100020008784 від 12.08.2017 р. за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Бердянська, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого в ТОВ «Халдруп Україна» на посаді менеджера, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

11.08.2017 року близько 13 годині 10 хвилини ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись проїзною частиною вул. Здолбунівська від вул. Сортувальна в напрямку пр. Григоренка в м. Києві, допустив порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, а саме: п.18.1 ПДР України - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3, виразилось в тому, що останній, керуючи технічно справним транспортним засобом марки «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1, проявив неуважність та необачність, не переконавшись, що це буде безпечно і не створить перешкоду або небезпеку іншим учасникам руху, рухаючись в лівій смузі руху проїзної частини вулиці вул. Здолбунівська від вул. Сортувальна в напрямку пр. Григоренка в м. Києві, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, що знаходиться по АДРЕСА_3 - не зупинився та допустив виїзд автомобіля на пішохідний перехід. Не впевнившись у відсутності пішоходів, які не закінчили рух та знаходилися на пішохідному переході, продовжив рухатися по нерегульованому пішохідному переходу та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка рухалась по пішохідному переходу з права на ліво відносно руху автомобіля та мала перевагу у русі. Внаслідок наїзду, пішохід ОСОБА_2, отримала тілесні ушкодження та була доставлена до лікарні.

Таким чином у водія ОСОБА_3 була технічна можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог вказаних пунктів. Тобто, в даній дорожній ситуації з технічної точки зору, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідності дій водія автомобіля марки «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_3, вимогам пунктів 18.1 ПДР України.

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3, знаходяться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіянню пішоходу ОСОБА_2, тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які виразились у вигляді закритої травми лівої гомілки: перелом обох кісточок лівої гомілки, а також тяжких тілесних ушкоджень, які виразилися у вигляді закритої травми грудей та живота: перелом 4 ребра по заднє-паховій лінії (зі зміщенням уламків зліва), яка супроводжувалась лівобічним пневмотораксом; розрив тонкої кишки, який супроводжувався розвитком дифузного серозно-фібринозного перитоніту; відкритої травми лівого плеча: рана (визначена клінічними лікарями як забійно-рвана) заднє-латеральної поверхні лівого плеча, яка сполучається з ділянкою уламкового перелому дистально епіметадіафізу лівої плечової кістки (зі зміщенням уламків).

Таким чином ОСОБА_3 порушив правила безпеки дорожнього руху, як особа, яка керує транспортним засобом, яке заподіяло особі тяжких тілесних ушкоджень, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав частково та суду пояснив, що дійсно 11.08.2017 р. близько 13-10 год він рухався по вул. Здолбунівській в напрямку пр. Григоренка з приблизною швидкістю 50-60 км/год. спочатку в крайній правій смузі руху, потім перестроївся в другий ряд. Під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу та впевнившись у тому, що як з правої, так і з лівої сторони були відсутні пішоходи, він продовжив рух та його увага була прикута до наступного пішохідного переходу, який знаходився на відстані 70-80 м. та в цей час не пішохідному переході несподівано опинилась потерпіла ОСОБА_2, на яку він скоїв наїзд. Вважав потерпілу також винною у ДТП, оскільки вона перед виходом на пішохідний перехід на переконалась в безпеці. Цивільний позов визнав частково.

Разом з тим, вина обвинуваченого в об'ємі дій, зазначених у мотивувальній частині вироку, підтверджується сукупністю наступних доказів, встановлених та досліджених у судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні стверджувала, що 11.08.2017 року близько 13 годині 10 хвилини вона підійшла до пішохідного переходу по вул. Здолубунівській, подивилась ліворуч та праворуч, впевнилась, що вихід на пішохідний перехід буде безпечним, вийшла на пішохідний перехід та продовжила по ньому рух. Пройшовши приблизно 4-4.5 м., на неї скоїв наїзд автомобіль «Volkswagen Golf» під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого вона отримала зазначені в обвинувальному акті тілесні ушкодження. Потерпіла додала, що перед тим, як вона вийшла на пішохідний перехід, вона бачила автомобіль «Volkswagen Golf», який знаходився на відстані приблизно 60 метрів до пішохідного переходу. Будь-яких інших транспортних засобів на проїзній частині в той час не було. Підтримала заявлений цивільний позов

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що очевидцем ДТП вона не була, однак була свідком обставин, які відбувались відразу після ДТП. Вона бачила потерпілу ОСОБА_2, яка лежала на пішохідному переході, була при свідомості та казала, що від наїзду на неї автомобіля вона відчувала біль. Свідок додала, що як перед пішохідним переходом, де сталась ДТП, так і після нього були відсутні транспортні засоби, або інші предмети, які б могли обмежувати видимість на пішохідному переході. Також свідок підтвердила, що на цьому пішохідному переході була нанесена дорожня розмітка, яку було добре видно.

Крім показів потерпілої та свідка, вина обвинуваченого підтверджується наступними доказами.

Відповідно до протоколу огляду місця пригоди - ДТП відбулась на пішохідному переході по вул. Здолбунівській. На схемі та фототаблиці з місця пригоди зафіксовані уламки від автомобіля та сліди крові, які знаходились на проїзній частині біля пішохідного переходу в крайній правій смузі руху ближче до розподільної смуги, а також зафіксовані механічні пошкодження на автомобілі «Volkswagen Golf» \а.с.55-62\.

Відповідно до висновку експертизи технічного стану автомобіля - транспортний засіб «Volkswagen Golf» на момент огляду знаходився в працездатному стані \а.с.69-78\.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 04.11.2017 р. обвинувачений ОСОБА_3 показав місце скоєння ДТП та його механізм \а.с.79-83\

Дослідженням висновку судової автотехнічної експертизи № 12-1/2486 від 14.11.2017 р. встановлено, що причиною виникнення даної ДТП, з технічної точки зору, є невідповідність дій обвинуваченого ОСОБА_3 - водія автомобіля «Volkswagen Golf» вимогам п. 18.1 ПДР України \а.с.100-107\.

Дослідженням висновку судово-медичної експертизи № 1599/е від 13.11.2017 р. встановлено, що внаслідок винних дій обвинуваченого потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, серед яких закрита травма грудей та живота: перелом 4 ребра по заднє-паховій лінії (зі зміщенням уламків зліва), яка супроводжувалась лівобічним пневмотораксом; розрив тонкої кишки, який супроводжувався розвитком дифузного серозно-фібринозного перитоніту; відкрита травма лівого плеча: рана (визначена клінічними лікарями як забійно-рвана) заднє-латеральної поверхні лівого плеча, яка сполучається з ділянкою уламкового перелому дистально епіметадіафізу лівої плечової кістки (зі зміщенням уламків) \а.с.87-94\.

Аналіз сукупності наведених обставин та доказів, які суд визнає належними та допустимими, дозволяє зробити висновок про те, що вина обвинуваченого, у судовому засіданні підтверджена повністю.

Разом з тим, обговорюючи позицію обвинуваченого, суд не приймає до уваги його твердження про наявність вини у ДТП також потерпілої ОСОБА_2, яка перед виходом на пішохідний перехід на його переконання не пересвідчилась у безпеці, оскільки ці твердження спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів. Крім того, суд враховує, що у своїх поясненнях обвинувачений ОСОБА_3 допускав, що міг не помітити потерпілу, оскільки зосередив свою увагу на іншому пішохідному переході, який знаходився попереду.

А в цілому суд розцінює позицію обвинуваченого, як бажання уникнути покарання за вчинений злочин у повному обсязі.

При призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії необережного тяжкого злочину.

Також суд враховує відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання має позитивну характеристику, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, частково відшкодував завдані потерпілій матеріальні збитки на лікування.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого на підставі ст.ст. 66 КК України, суд визначає часткове відшкодування матеріальної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого на підставі ст.ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі із звільненням обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням із застосуванням положень, передбачених ст.ст.75,76 КК України.

Обговорюючи доцільність призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ст.286 ч.2 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи особу обвинуваченого, ступінь тяжкості та наслідки скоєного кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність застосування зазначеного додаткового покарання строком на 2 роки, оскільки внаслідок непрофесійного керування обвинуваченим транспортним засобом та грубого порушення ПДР України потерпілій було заподіяно як тяжких тілесних ушкоджень так і значної матеріальної та моральної шкоди, яка у повному обсязі не відшкодована.

Разом з тим, в судовому засіданні обвинуваченим було заявлено клопотання про звільнення його від відбування як основного, так і додаткового покарань на підставі положень п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 р.», оскільки він має двох неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_7

Прокурор не заперечував проти звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання на підставі положень Закону України «Про амністію у 2016 р.», проте просив суд не звільняти обвинуваченого від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до положень п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 р.» - звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Оцінивши можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі положень Закону України «Про амністію у 2016 р.», суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_3 має неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_7, не позбавлений батьківських прав, обвинувачується у скоєнні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким необережним злочином. Заборон щодо застосування положень Закону України «Про амністію у 2016 р.» до ОСОБА_3 судом не встановлено.

Таким чином, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання на підставі положень п.в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 р.». Обговорюючи питання щодо можливості звільнення ОСОБА_3 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд, враховуючи обставини справи, вищезазначені наслідки скоєного злочину, вважає за недоцільне застосовувати положення Закону України «Про амністію у 2016 р.» до додаткового покарання, призначеного обвинуваченому у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Обговорюючи законність та обґрунтованість заявленого цивільного позову, суд враховує наступне.

Потерпілою до початку судового розгляду був заявлений цивільний позов, в якому вона просила суд стягнути з обвинуваченого на її користь матеріальну шкоду в розмірі 4900 грн. за пошкодження каблучки, сумки та плаття, а також моральну шкоду в розмірі 400 000 грн.

В обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди потерпіла зазначила, що внаслідок отриманих у ДТП тілесних ушкоджень вона зазнала психологічних страждань, які порушили ії звичайний спосіб життя, зумовлений знаходженням на лікуванні, довготривалим прийомом медикаментів, перенесенням ряду операційних втручань, потребою у довготривалій реабілітації, втратою роботи. Крім того, потерпіла зазначила, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень вона має перенести ще декілька оперативних втручань, що негативно впливає на її негативний стан.

Обвинувачений повністю визнав позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування матеріальної шкоди, та частково визнав цивільний позов потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди на суму 100 000 грн.

Дослідивши цивільний позов потерпілої суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що потерпілій ОСОБА_2 заподіяна матеріальна шкода в розмірі 4900 грн., розмір якої обвинуваченим не заперечувався, яка підлягає відшкодуванню обвинуваченим в повному обсязі.

Щодо вимог потерпілої про відшкодування моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідності ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом об'єктивно встановлено, що потерпілій внаслідок протиправних дій обвинуваченого були заподіяні закрита травма грудей та живота: перелом 4 ребра по заднє-паховій лінії (зі зміщенням уламків зліва), яка супроводжувалась лівобічним пневмотораксом; розрив тонкої кишки, який супроводжувався розвитком дифузного серозно-фібринозного перитоніту; відкрита травма лівого плеча: рана (визначена клінічними лікарями як забійно-рвана) заднє-латеральної поверхні лівого плеча, яка сполучається з ділянкою уламкового перелому дистально епіметадіафізу лівої плечової кістки (зі зміщенням уламків), які відповідно до висновку судової медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що потягло перебування впродовж тижня в реанімації та зумовило необхідність декількох оперативних втручань, стаціонарного та амбулаторного лікування в медичних закладах, порушення її нормального життєвого ритму, зміни в зовнішньому вигляді потерпілої, обмеженість у самообслуговуванні внаслідок перенесених травм, що свідчить про заподіяння потерпілій з вини обвинуваченого моральної шкоди.

Також судом враховується, що внаслідок ДТП відбулось порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілої, обумовлене необхідністю тривалий час знаходження на стаціонарному лікуванні, у тому числі певний час у тяжкому стані, необхідність неодноразового прибуття до медичних заходів під час амбулаторного лікування, порушення звичного образу життя внаслідок ускладнення здоров'я через отримання зазначених ушкоджень, втратою роботи.

Обговорюючи доведеність позовних вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди на суму 400 000 грн., а також наведені обставини та наявні докази на підтвердження заподіяної моральної шкоди, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову в цій частині у розмірі 200 000 тисяч гривень.

А в цілому позовні вимоги потерпілої задовольняються судом частково.

Судові витрати по оплаті судових експертиз в розмірі 4922 грн. 11 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 \чотири\ роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 \два\ роки.

На підставі вимог ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 \ два\ роки.

На підставі вимог ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку.

Звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання на підставі положень ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році».

Стягнути з ОСОБА_3 4922 грн. \чотири тисячі дев'ятсот двадцять дві\ гривень 11 коп. на користь держави ( Отримувач УК у Дарницькому районі 24060300, р/р 31116115700003, МФО 820019, УДКСУ у Дарницькому районі м. Києва, код 38021179, банк одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві ).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 204 900 \двісті чотири тисячі дев'ятсот\ гривень.

Речові докази: автомобіль марки «Volkswagen Golf» - залишити у власності ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя О.В. Домарєв