Рішення № 72558657, 21.02.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/9310/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

Головуючого судді Мороз В.О.,

за участю секретаря – Козельської Г.В.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, про визнання правочину договором відчуження та стягнення компенсації половини вартості автомобіля, -

встановив :

18 травня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати правочин, за яким була видана довідка-рахунок серії ВІА № 658671 від 11 серпня 2015 року, договором відчуження автомобіля Hundai Elantra, кузов №KMHDH41EBDU696930, двигун № НОМЕР_1. Поділити спільне майно подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_2 суми в розмірі 85 000,00 грн. як компенсації половини вартості зазначеного автомобіля.

Свої вимоги мотивує тим, що між ним та відповідачем 29 липня 2012 року було укладено шлюб, який розірвано 02 серпня 2016 року.

Під час спільного проживання у шлюбі ними за спільні кошти подружжя було придбано автомобіль марки Hundai Elantra, кузов №KMHDH41EBDU696930, двигун № НОМЕР_1, за ціною185 000.00 грн. Право власності на придбаний автомобіль було зареєстровано на ім'я відповідача ОСОБА_2

Однак, 22.08.2015 року відповідач, на підставі довідки-рахунку серії ВІА №658671 від 11 серпня 2015 року, без його на це згоди відчужила означений автомобіль на користь своєї матері ОСОБА_5, отримавши за нього кошти у розмірі 170 000,00 грн.

Зазначає, що отримані за довідкою-рахунком кошти були використані не в інтересах сім’ї, оскільки від нього було приховано факт відчуження автомобіля та отримання за нього грошових коштів. Не було й необхідності сім’ї в отриманні додаткових коштів, оскільки протягом шлюбу він був постійно працевлаштований та отримував достатні доходи для утримання сім’ї, при цьому, як у нього так і у відповідача були вклади в банках.

В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав та просив задовольнити з підстав наведених у позові.

Відповідач та її представник заперечили щодо задоволення позову, зазначивши, що даний автомобіль був придбаний за кошти батька відповідача, а не за спільні кошти подружжя. Про реалізацію даного автомобіля позивачу було достеменно відомо, так як за кошти, які були отримані від відчуження даного авто, було повернуто борг, який вони брали спільно з позивачем для відкриття власної справи відповідачем та витрачено на потреби сім’ї.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює дані правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, у зв’язку із наступним.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.07.2012 р., який було розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного шлюбу від 02 серпня 2016 р, набрало законної сили 16.08.2016 р (т.1 а.с. 15).

Шлюбні відносини припинили з кінця 2015 р., що не заперечується сторонами.

Під час перебування у шлюбі сторонами придбано автомобіль Hundai Elantra, кузов №KMHDH41EBDU696930, двигун № НОМЕР_1 за 185 000 грн., що підтверджується договором № 000000618 кунівлі-продажу автомобіля від 20 лютого 2013 року (т.1 а.с. 8-12). Право власності на придбаний автомобіль було зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 (т.1 а.с. 20).

11.08.2015 року даний автомобіль, на підставі довідки рахунок від 11.08.2015 р. був (перереєстрований) відчужений ОСОБА_5 за 170 000 грн. (т.1 а.с. 20, т.2 а.с. 88 на звороті, т.2 а.с. 93).

ОСОБА_5 є матір’ю відповідача, що не заперечується сторонами.

19.07.2016 р. даний транспортний засіб перереєстрований на ОСОБА_4 на підставі договору купівля продажу 6841/2016/000074 за 100 000 грн., заяви № 96044770 від 19.07.2016 р. (т.1. ас. 20, т.2 а.с. 89,90).

Із висновку експерта № 15 від 13.02.2018 р. вбачається, що середня ринкова вартість з ресурсів Інтернет автомобіля Hundai Elantra, на дату оцінки, складає 369 055,05 грн.

У відповідності до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма ст. 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року № 6-2333цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

Таким чином, спірне майно, а саме автомобіль Hundai Elantra є об’єктом спільної сумісної власності сторін як подружжя. Дане майно було придбане сторонами під час шлюбу за спільні кошти подружжя.

Посилання відповідача на те, що даний автомобіль був придбаний за кошти її батька, та покази свідка ОСОБА_6, який вказав, що кошти на автомобіль давав він, суд відхиляє, оскільки із виписки ПАТ «ОСОБА_7 кредит» (т.1 а.с.91-96) вбачається, що саме 20.02.2013 р., в момент купівлі означеного авто, відповідачем було знято з його особового рахунку 180 000 грн., що свідчить, що такі кошти були витрачені на купівлю даного авто. До того ж, свідок вказав, що такі кошти він давав подружжю.

Крім того, відповідач був платоспроможним здійснити купівлю даного авто, що вбачається із його депозитних рахунків (т.2 а.с. 2-44, 79-83).

При цьому відповідач не надала суду доказів того, що таке майно придбано лише за її кошти.

А тому дане майно є об’єктом спільної сумісної власності сторін як подружжя.

Статтею 63 СК України, встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Статтею 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Пункт 24 постанови вказує, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

У п. 22, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», зазначено, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження не в інтересах сім'ї, таке майно або його вартість враховується при поділі, при цьому вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У постанові від 27 квітня 2016 року в справі № 6-486цс16 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Якщо при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один з подружжя здійснив відчуження цього майна чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується під час поділу. Крім того, в разі поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Оскільки відчужений автомобіль є неподільною річчю, був фактично зареєстрований на ім'я відповідача і перебував у її користуванні та відчужений відповідачем без відома позивача, що не спростовано відповідачем, а тому позивач як співвласник спірного майна має право отримати грошову компенсацію за свою частку у праві власності на автомобіль.

При цьому, визначаючи розмір компенсації за належну позивачу частку спірного автомобіля, суд бере до уваги висновок автотоварознавчої експертизи, однак враховуючи, що позивач не збільшував позовних вимог, тому суд приходить до висновку про стягнення саме 85 000 грн., які заявив позивач.

Суд відхиляє пояснення відповідача, що кошти від продажу автомобіля були витрачені на спільні інтереси сім’ї, а саме на повернення позики, оскільки таких доказів суду не надано. Не свідчить про такий факт і розміщення про продаж автомобіля на сайті Авто РІА.

При цьому, договір позики від 15.05.2014 р. (т.1 а.с. 59) укладений лише з відповідачем ОСОБА_8, та не свідчить, що такі кошти були отримані в інтересах сім’ї, а позивач згоди на позику таких коштів не надавав. Матеріали справи таких не містять.

Суд також відхиляє пояснення відповідача, що кошти, згідно розписки, вони позичили для відкриття власної справи на ім’я відповідача, які поклали на депозит, оскільки таких суду не надано.

Щодо визнання правочину, за яким була видана довідка-рахунок серії ВІА № 658671 від 11 серпня 2015 року, договором відчуження автомобіля Hundai Elantra, кузов №KMHDH41EBDU696930, двигун № НОМЕР_1, то в цій частині слід відмовити, оскільки такий факт не оспорюється та автомобіль був відчужений на підставі довідки-рахунок серії ВІА № 658671 від 11 серпня 2015 року.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 141, 258-273 ЦПК України, ст. ст. 60, 69, 70, 71 СК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_2, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (і.н. НОМЕР_3, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5) грошову компенсацію половини вартості автомобіля Hundai Elantra, кузов №KMHDH41EBDU696930, двигун № НОМЕР_1, в сумі 85 000 грн.

В іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_2, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (і.н. НОМЕР_3, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5) судовий збір в сумі 850 грн.

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (і.н. НОМЕР_3, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5) надлишково сплачений судовий збір в сумі 210 грн. згідно квитанції № ПН 51 від 18 травня 2017 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції- Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Повний текс рішення виготовлено 02.03.2018 р.