Постанова № 72556994, 27.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 639/4977/17

Провадження № 22-ц-/790/914/18 Головуючий І інстанції: Труханович В.В.

Категорія: інші Доповідач: Сащенко І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року апеляційний суд Харківської області в складі судової колегії судової палати з цивільних справ:

Головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.С., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Бойко А. О.,

представника заявника ОСОБА_1,

представників заінтерисованої особи Юрченко Є.В., Умнікова І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 08 листопада 2017 року (суддя Труханович В.В.) по справі за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність (рішення) заступника директора Департаменту- начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І.І., заінтересовані особи: Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіренко С.В., товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс- Капітал»,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МУЮУ Ярушевської І.І.

В обґрунтування скарги посилався на те, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень державної виконавчої служби України перебуває виконавчий лист, виданий Жовтневим районним судом м. Харкова 12.03.2014 року про стягнення зі ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором від 23.05.2008 року, укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» та ЗАТ «АТГ «Спецтехніка» в сумі 979583,48 доларів США, та пені в сумі 7413,16 гривень.

За поданням державного виконавця ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17.12.2014 року тимчасово обмежено ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України.

01.06.2017 року ОСОБА_4 звернувся до старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, проте йому було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням державного виконавця боржник ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність (рішення) заступника директора Департаменту- начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської І.І.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.11.2017 року в задоволені скарги ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою його скаргу задовольнити в повному обсязі. При цьому посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що сама по собі наявність невиконаних ним зобов'язань не є підставою для звернення державного виконавця з поданням і застосування обмеження виїзду за кордон. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положення ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, наявність умислу та обставин, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Також апелянт зазначає, що обмеження виїзду за кордон порушує його конституційні права і свободи, які гарантуються низкою міжнародних угод, що поширюють свою дію й на Україну - Міжнародний пакт про громадянські права і Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 грудня.

Положенням п. 8 Перехідних положень до ЦПК України в редакції від 15.12.2017 передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно п. 9 Перехідних положень до ЦПК України в редакції від 15.12.2017 передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів порушення державним виконавцем вимог законодавства по виконанню рішення суду.

Судова колегія апеляційного суду вважає вірним вказаний висновок суду.

Встановлено, що 23.06.2014 року, на підставі заяви стягувача старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43779608 з примусового виконання виконавчого листа № 639/8309/13-ц, виданого 12.03.2014 року Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 23.06.2008 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ЗАТ «СПЕЦТЕХНІКА» в сумі 979583 доларів США 48 центів, пеню в сумі 7413,16 гривень та судові витрати в сумі 5161,50 гривень.

В ході проведення виконавчих дій, 15.10.2014 року старшим державним виконавцем внесено подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, яке направлено до розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.2014 року було відмовлено в задоволенні подання старшого державного виконавця.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 17.12.2014 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.2014 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою подання старшого державного виконавця задоволено. Виконання даної ухвали покладено на Державну прикордонну службу України.

01.06.2017 року боржник ОСОБА_4 звернувся до старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, на що йому було відмовлено.

Судове рішення в цивільній справі, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ст. 14 ч.ч. 1, 2 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення держвиконавця до суду із поданням та його вирішення судом, ст. 18 ч.ч. 1, 2 редації ЦПК України на час апеляційного розгляду справи), примусове виконання судового рішення покладено на державну виконавчу службу і здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII).

Згідно з п. 5. Розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, Тимчасові обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про:

- повернення виконавчого документа до суду, який його видав, на підставі частини першої статті 38 Закону;

- закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1 - 3,5 - 7,9- 12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону;

- скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.

Таким чином, тільки органи ДВС можуть винести постанову про закінчення виконавчого провадження та на підставі ст. 38 або ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», надіслати до суду або іншого органу (посадовій особі), який її видав. Також копія такої постанови підлягає обов'язковому направленню до Адміністрації ДПС для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.

На теперішній час вказане вище рішення суду боржником не виконане в повному обсязі, та виконавче провадження не закінчено. Відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, боржник сплачує заборгованість по кредиту у розмірі 200-500 гривень, що є незначною сумою порівняно з розміром загальної заборгованості.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доказів, наданих сторонами та обґрунтовано відмовив у задоволені скарги, оскільки заявник фактично оскаржує рішення суду про задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на правильність рішення суду не впливають та зводяться до переоцінки доказів повно та всебічно досліджених судом першої інстанції.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 08 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 03 березня 2018 року.

Головуючий суддя Сащенко І.С.

Судді Коваленко І.П.

Овсяннікова А.І.