Рішення № 72555622, 28.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/7102/15 Головуючий 1 інст. – Аркатова К.В.

Справа № 638/2324/14-ц Доповідач – Кружиліна О.А.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді – Кружиліної О.А.,

суддів колегії – ОСОБА_1,ОСОБА_2,

за участю секретаря – Сементовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 07 жовтня 2014 року

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

в с т а н о в и л а :

13 лютого 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому після уточнення просила визнати договір купівлі-продажу квартири від 10.04.2007 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Дерев'янка, б. З «а», кв. 83, недійсним; стягнути з відповідачів на її користь відшкодування моральних збитків у сумі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 14.03.2007 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчила довіреність, за реєстровим номером № КПД-1190, згідно з якою ОСОБА_3 уповноважила свого сина ОСОБА_5 представляти її інтереси.

ОСОБА_5, перебуваючи у складному матеріальному становищі і потребуючи великої грошової суми, домовився із невідомим їй ОСОБА_4 про отримання грошей за договором позики. Однак, ОСОБА_4 передавати гроші лише під розписку відмовився і запропонував укласти договір купівлі-продажу кватири, що належала ОСОБА_3 на праві власності, для забезпечення своєчасного повернення боргу ОСОБА_8 Таким чином, зазначені вище особи 10.04.2007 року уклали договір купівлі-продажу квартири, зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_6, про що зроблено запис у Державному реєстрі правочинів.

Наступного дня, 11.04.2007 року, ОСОБА_4 написав розписку, в якій вказує, що позичив ОСОБА_8 34 300,00 грн., і для забезпечення повернення цієї суми заключив з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу квартири за адресою: м. Харків, вул. Дерев'янка, б. З «а», кв. 83, власником якої була ОСОБА_3 – мати ОСОБА_5

Коли ОСОБА_3 давала своєму сину довіреність, останній запевнив її, що це необхідна міра для рішення будь-яких нагальних питань без необхідності її безпосередньої присутності (враховуючи її похилий вік та стан здоров'я), будь то отримання пенсійного забезпечення, оформлення субсидій, тощо.

Вона наполягає, що ніколи не мала наміру продавати своє єдине житло, до того ж за ціною, що є в декілька разів нижчою, ніж ринкова, а тому вважає, що договір купівлі-продажу квартири правочином, що вчинений під впливом обману.

Вона дізналася про те, що більше не є власником квартири за адресою: м. Харків, вул. Дерев'янка, б. З «а», кв. 83, лише у січні 2014 року, коли знайшла у паперах свого сина вищезазначену розписку від ОСОБА_4 і договір купівлі-продажу квартири. Звісно, ніяких грошей за квартиру вона не отримувала і взагалі не підозрювала, що в похилому віці залишилась без даху над головою.

Зауважує, що станом на 22 січня 2014 року (договір купівлі-продажу укладено у 2007 році) вона та її син не залишили свого помешкання за адресою: м. Харків, вул. Дерев'янка, б. З «а», кв. 83 та досі перебувають на реєстраційному обліку. Сплата комунальних платежів по квартирі є її тягарем, про що має відповідні квитанції.

Вважає очевидним, що розписка, написана ОСОБА_4 доводить наявність зловмисної домовленості між останнім та її представником ОСОБА_5

Таким чином, позивач вважає, що навмисними діями відповідачів їй завдано моральну шкоду в розмірі 5000.00 грн., яка виявилась в наступному: після того, як позивач дізналася, що лишилася єдиного житла у такому похилому віці, значно погіршився стан її здоров'я, вона вимушена звертатися до суду з метою повного та об'єктивного вирішення спору, на неї покладені витрати по сплаті правової допомоги, що вона вимушена робити за рахунок єдиного доходу - пенсійного забезпечення.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 «А» в м. Харкові між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_4, укладений 10 квітня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, недійсним.

Стягнено з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, особа, яка не брала участі у розгляді справи – ТОВ «ОТП Факторинг Україна», подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення змінити в частині визнання договору недійсним та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним, судові витрати розподілити у встановленому законом порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалось на неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення при вирішенні справи, та порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт вважає, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про їх права та обов’язки, оскільки квартира АДРЕСА_1 «А» в м. Харкові є предметом договору іпотеки № РСL-CNL-700/606/2007 від 03 липня 2008 року.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з положень статей 23, 203, 230, 1167 ЦК України та тих обставин, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 «А» в м.Харкові від 10.04.2007 року укладений під впливом обману ОСОБА_3 з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_4, чим позивачці спричинено моральну шкоду.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає, а тому з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 10 та статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених, статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судовим розглядом встановлено, що 14 березня 2007 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчила довіреність, за реєстровим номером № КПД-1190, згідно з якою ОСОБА_3 уповноважила свого сина ОСОБА_5 представляти її інтереси( а.с. 97).

З тексту довіреності слідує, що ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_5 продати належну їй на праві приватної власності квартиру № 83 у будинку № 3-А , що знаходиться по вул. Дерев’янка м. Харкова за суму та на умовах на його розсуд.

10 квітня 2007 року між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 «А» в м. Харкові, та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, недійсним.

23 квітня 2007 року ОСОБА_4 зареєстрував право власності зазначеної квартири.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Невідповідність між дійсним бажанням (волею) та його зовнішнім проявом (волевиявленням) є підставою для визнання судом такого правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З роз’яснень, які містяться у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Отже, правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману

щодо фактів, які впливають на укладення правочину.

Матеріали справи не містять відповідних доказів і позивачка не довела суду, яким чином вона була введена в оману відповідачами, тоді як вона особисто уповноважила ОСОБА_5 продати належну їй на праві приватної власності квартиру № 83 у будинку № 3-А , що знаходиться по вул. Дерев’янка м. Харкова за суму та на умовах на його розсуд.

Апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів, що оскаржуваний позивачем договір купівлі-продажу квартири від 10 квітня 2007 року укладений під впливом обману з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Не надано таких доказів представником позивачки і суду апеляційної інстанції.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 15 вересня 2015 року, з якої вбачається, що 2-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 «А» в м. Харкові є об’єктом обтяження на підставі договору іпотеки від 03 липня 2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 В подальшому на підставі договору про відступлення права вимоги від 12 листопада 2010 року, іпотекодержателем стало ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (а.с. 85, 86).

Отже, суд першої інстанції не взяв до уваги, що на час розгляду справи, спірне майно було предметом іпотеки і в порушення вимог статей 27, 35 ЦПК України, не залучив до участі у справі іпотекодержателя.

Враховуючи зазначені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, апеляційний суд, відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 307 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення по суті позовних вимог, яким відмовляє ОСОБА_3 у задоволені позовних вимог у повному обсязі з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» ,ст.ст. 10, 60 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» – задовольнити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2014 року – скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий-суддя-

Судді колегії-