Рішення № 72555448, 22.02.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Клименко А. М.

Справа № 2029/2-2723/11

Провадження № 2/644/260/18

22.02.2018

Рішення

Іменем України

22 лютого 2018 року.

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Клименка А.М.,

при секретарі – Добродій В.В.,

з участю:

представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа – Банк», третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Альфа - Банк» звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 549199 грн. 63 коп. посилаючись на те, що 02 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 490044656, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 25774 грн. 85 коп., а останній зобов’язався повернути кредит і сплачувати проценти за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язання 02 серпня 2007 року ЗАТ «Альфа-Банк» уклало з відповідачем ОСОБА_3 договір поруки № 490044656-П, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 як поручитель поручилася за виконання відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору.

Своїх зобов’язань за договором відповідач ОСОБА_2 не виконує у зв’язку з чим станом на 02 жовтня 2011 року за ним виникла заборгованість за кредитом в загальному розмірі 549199 грн. 63 коп.

Представник позивача ПАТ «Альфа-Банк» в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належим чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи в його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, звернулася до суду зі зустрічним позовом до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання договору поруки припиненим, в якому посилалася на те, що без її згоди і відома позивачем були внесені зміни до умов основного кредитного договору, а саме, були збільшені відсотки за кредитом та змінений графік його повернення, що призвело до збільшення кількості платежів і об'єму відповідальності поручителя. Крім того, протягом встановленого законом шестимісячного строку з часу настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором, що відбулося у 2009 році, позивач не скористався своїм правом вимоги до поручителя про виконання основного зобов'язання щодо повернення кредиту згідно умов договору частинами або всієї суми заборгованості, а звернувся до суду з позовом лише у 2011 році, пропустивши зазначений строк, що призвело до припинення дії договору поруки.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29 березня 2012 року позов було задоволено.

Ухвалою того ж суду від 10 червня 2015 року заочне рішення від 29 березня 2012 року було скасовано і призначено справу до розгляду у загальному порядку.

В зв’язку зі звільненням судді Маслова М.І. з посади судді, в результаті повторного автоматичного розподілу справи 26 грудня 2016 року її було передано в провадження судді Клименка А.М. (т. 2, а.с. 61).

Під час розгляду справи ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» звернулося до суду з заявою про залучення її до участі в справі в якості правонаступника позивача ПАТ «Альфа - Банк» посилаючись на те, що 26 вересня 2016 року між ПАТ «Альфа - Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» був укладений договір факторингу № 2016-3АБ/ДГ, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 490044656 від 02 серпня 2007 року, і ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло право вимоги за зазначеним кредитним договором до відповідача ОСОБА_2

Ухвалою суду від 20 червня 2017 року заяву ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було задоволено і залучено ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» до участі в справі в якості співпозивача за первісним позовом ПАТ «Альфа-Банк» в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і в якості відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання договору поруки припиненим.

Ухвалою суду від 04 грудня 2017 року було проведено повторну заміну відповідача за зустрічним позовом - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на первісного відповідача – ПАТ «Альфа-Банк», оскільки з наданого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» договору факторингу № 2016-3АБ/ДГ від 26 вересня 2016 року, акту приймання-передачі від 26 вересня 2016 року і Витягу з реєстру боржників 1-2 від 26 вересня 2016 року було встановлено, що первісний позивач ПАТ «Альфа-Банк» передав ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» лише право вимоги за кредитним договором від 02 серпня 2007 року, а за договором поруки право вимоги від ПАТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» передано не було.

Представник співпозивача - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у відсутність його представника.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 первісний позов не визнав, на зустрічному позові наполягав і просив його задовольнити.

Вислухавши представника відповідача ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню повністю. До такого висновку суд дійшов виходячи з наступного…

Судовим розглядом встановлено, що 02 серпня 2007 року між ЗАТ “Альфа-Банк”, повним правонаступником якого є позивач – ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 490044656, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у сумі 25774,85 доларі США, а Відповідач зобов’язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього, яким встановлений графік погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язання 02 серпня 2007 року ЗАТ «Альфа-Банк» уклало з відповідачем ОСОБА_3 договір поруки № 490044656-П, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 як поручитель поручилася за виконання відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору.

У порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_2 своїх зобов’язань належним чином не виконав, в результаті чого станом на 02 жовтня 2011 року за ним виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 549199 грн. 63 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 19624,69 долара США, що за курсом НБУ станом на 02.10.2011 року становили 156461 грн. 76 коп.; заборгованості за відсотками в розмірі 5770,26 доларів США, що становило 46004 грн. 59 коп.; і неустойки і розмірі 43490,07 доларів США, що становило 346733 грн. 28 коп.

26 вересня 2016 року між ПАТ «Альфа - Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» був укладений договір факторингу № 2016-3АБ/ДГ, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 490044656 від 02 серпня 2007 року, і ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло право вимоги за зазначеним кредитним договором до відповідача ОСОБА_2

Наведені обставини встановлені судом на підставі письмових доказів, а саме:

- заяви - анкети відповідача ОСОБА_2 на отримання кредиту на придбання автомобіля (т. 1, ас. 21);

- копії кредитного договору № 490044656від 02 серпня 2007 року (т. 1, а.с. 8);

- додатку № 1 до кредитного договору № 490044656, яким встановлений графік погашення кредиту (т. 1, а.с. 18);

- довідки - розрахунку заборгованості за кредитним договором № № 490044656від 02 серпня 2007 року, згідно з якою по кредитному договору виникла заборгованість у загальному розмірі 549199 грн. 63 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 19624,69 долара США, що за курсом НБУ станом на 02.10.2011 року становили 156461 грн. 76 коп.; заборгованості за відсотками в розмірі 5770,26 доларів США, що становило 46004 грн. 59 коп.; і неустойки і розмірі 43490,07 доларів США, що становило 346733 грн. 28 коп. (т. 1, а.с. 33, 34);

- договору поруки № 490044656-П від 02 серпня 2007 року, укладеного між банком та відповідачем ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 29);

- копії договору факторингу № 2016-3АБ/ДГ від 26 вересня 2016 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» і ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», у відповідності до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 490044656 від 02 серпня 2007 року, і ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло право вимоги за зазначеним кредитним договором до відповідача ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 75 – 79).

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» до відповідача ОСОБА_2 цілком обґрунтована, оскільки останній не виконав умов укладеного з ним кредитного договору і тому з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» загальну заборгованість за кредитним договором в сумі 549199 грн. 63 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 19624,69 долара США, що за курсом НБУ станом на 02.10.2011 року становили 156461 грн. 76 коп.; заборгованості за відсотками в розмірі 5770,26 доларів США, що становило 46004 грн. 59 коп.; і неустойки і розмірі 43490,07 доларів США, що становило 346733 грн. 28 коп.

В частині позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором суд підстав для задоволення позову не вбачає і вважає обґрунтованим її зустрічний позов про визнання договору поруки припиненим виходячи з наступного…

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов’язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов’язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов’язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, «основне зобов’язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов’язки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, відповідач ОСОБА_2 (а відтак і поручитель ОСОБА_3С.) первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів, встановленого Додатком № 1 до кредитного договору.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов’язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як установлено судом, відповідачі виконували свої права та обов’язки відповідно до умов кредитного договору – згідно з графіком щомісячного погашення кредиту й сплати процентів до серпня 2009 року, коли ОСОБА_2 порушив умови договору і не сплатив черговий платіж.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов’язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з кредитного договору, чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя.

У разі пред’явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягомшести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «пред’явлення вимоги» та «пред’явлення позову», як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку (стаття 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов’язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

З надано позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором судом встановлено, що останній платіж за кредитним договором від відповідача ОСОБА_2 був отриманий банком 07 квітня 2010 року (т. 1, а.с. 34), а до суду позивач звернувся 29 жовтня 2011 року, тобто після закінчення встановленого законом шестимісячного строку, і коли спірний договір поруки вже припинив свою дію.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню: з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» судові витрати, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 120 грн.; з ПАТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 551 грн 20 коп.

Відповідно до ст. ст. 12 - 19, 141, 265 – 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 553, 554, 559, 1050 ЦК України,суд -

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ЄДРПОУ 38750239, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд 8, поверх 6, офіс 32, заборгованість за кредитним договором № 490044656 від 02 серпня 2007 року, укладеним між ЗАТ «Альфа – Банк» і ОСОБА_2, станом на 02 жовтня 2011 року у загальному розмірі 549199 грн. 63 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту в розмірі 156461 грн. 76 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 46000 грн. 59 коп. і неустойки в сумі 346733 грн. 28 коп., та судові витрати в розмірі 120 грн., а загалом стягнути 549319 грн. 63 коп.

В задоволенні позову ПАТ «Альфа - Банк», ЄДРПОУ 23494714, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, до ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, до ПАТ «Альфа – Банк», ЄДРПОУ 23494714, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, третя особа - ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання договору поруки припиненим, – задовольнити.

Визнати договір поруки № 490044656-П від 02 серпня 2007 року, укладений між ЗАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, – припиненим.

Стягнути з ПАТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 551 грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області через районний суд.

Суддя: