Ухвала суду № 72554942, 27.02.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/6939/17

н/п 1-кс/640/1714/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2018 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Муратової С.О.,

за участю секретаря - Недосєкіної В.О.,

представника заявника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 32017220000000057 від 29.04.2017 за ч. 3 ст. 204, ч. 1 ст. 204 КК України, зобов’язання слідчого вчинити певні дії,-

встановив:

В поданому до Київського районного суду м. Харкова клопотанні заявник просить скасувати арешт документів, зазначених в протоколі обшуку п. 1-9 від 31.01.2018 та відереєстратору із жорстким диском, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.02.2018, які належать йому; зобов’язати старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області майора міліції ОСОБА_3 повернути йому вилучені документи, зазначені в протоколі обшуку п. 1-9 від 31.01.2018 та відео реєстратор із жорстким диском; встановити дату для повернення йому вказаних документів та відео реєстратору із жорстким диском.

На обґрунтування клопотання заявник зазначає, зокрема, що ухвалою слідчого судці Київського районного суду м. Харкова від 29.01.2018 старшому слідчому з ОВС слідчого управління ФР ГУ ДФС у Харківській області майору податкової міліції ОСОБА_3 надано дозвіл на обшук. 31.01.2018 проведено обшук у приміщенні за адресою: м. Харків, провулок Сімферопольський, буд.6 та вилучено майно, яке належить в тому числі ОСОБА_2, а саме: документи зазначені в протоколі обшуку п.1-9 від 31.01.2018; відеореєстратор із жорстким диском. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.02.2018 накладено арешт на тимчасово вилучене майно, в тому числі документи зазначені в протоколі обшуку п.1-9 від 31.01.2018 та відеореєстратор із жорстким диском. Вважає, що арешт на документи, зазначені в протоколі обшуку під п.1-9 від 31.01.2018 та відеореєстратор із жорстким диском має бути скасовано, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. Вказані документи зазначені в протоколі обшуку та відеореєстратор із жорстким диском були вилучені 31.01.2018. Він позбавлений можливості розпоряджатись ними на власний розсуд як це передбачено законом. Разом із цим зазначає, що станом на 22.02.2018 в межах кримінального провадження № 32017220000000057 від 29.04.2017 йому не було повідомлено про підозру в порядку, передбаченому ст.ст.276-279 КПК України. Слідство мало достатньо часу та усі технічні можливості для проведення огляду зазначених речей та отримання інформації, яка міститься на вказаних носіях, що може бути використана для розслідування вказаного кримінального провадження.

В судовому засіданні представник заявника – адвокат ОСОБА_1 клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Старший слідчий з ОВС СУ ФР ГУ ДФС в Харківській області ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, до канцелярії суду 27.02.2018 надійшли заперечення від слідчого, в яких він зазначив, що 31.01.2018 слідчими СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29.01.2018 проведено обшук за адресою м. Харків пров. Симферопільский, 4, під час якого виявлено та вилучено, у тому числі зазначені у даному клопотанні речі та документи. Вилучене під час проведення обшуку майно, є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні та необхідне для всебічного, повного та неупередженого встановлення всіх обставин кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.02.2018 на вказане майно накладено арешт. Враховуючи викладене проти клопотання ОСОБА_2 щодо скасування арешту на вищевказане майно заперечує в повному обсязі, вважає його необґрунтованим, та таким, що може зашкодити повному, всебічному та об’єктивному дослідженню всіх обставин даного кримінального провадження (ст. 2 КПК України). Накладення арешту на майно, відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, є необхідною умовою, для збереження речових доказів. Зазначає, що вищевказане майно, є необхідним при проведенні слідчих дій, ідентифікації осіб діями яких вчинено кримінальне правопорушення. Враховуючи той факт, що вищевказане вилучене майно, на яке накладено арешт, само пособі, а також в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, та іншими способами довести вказані обставини, які передбачається довести за допомогою цього майна, не є можливим, вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 щодо скасування арешту майна. Судове засідання, щодо розгляду клопотання ОСОБА_2, просить провести без його участі (а.с. 9-10).

Слідчий суддя, вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши надані докази, матеріали справи № 640/18470/17-к н/п 1-кс/640/1050/18 за клопотанням про арешт майна, приходить до наступного.

З наданих даних достовірно встановлено, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Харківській області проводиться досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 32017220000000057 від 29.04.2017, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 204, ч. 1 ст. 204 КК України (а.с. 11).

З наданих даних, слідчим суддею достовірно встановлено, що 05.02.2018 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області майора податкової міліції ОСОБА_3, погоджене з прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_4, по кримінальному провадженню № 32017220000000057 від 29.04.2017 року, в якому він просив накласти арешт на наступне майно, яке виявлено та вилучено у нежитлових приміщеннях за адресою: м. Харків, провулок Сімферопольський, буд. 6, та яке належить громадянину ОСОБА_2, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема,: 1) виявлене та вилучене в офісному приміщенні, а саме: 1. Додаток до договору оренди №03/2015 від 29.05.2015, на 1 арк.; 2. Акт надання послуг №390 від 30.11.2017, на 1 арк.; 3. Акт надання послуг №429 від 31.12.2017, на 1 арк.; 4. Експрес накладні «Нова пошта», на 85 арк.; 5. Блокнот темно-синього кольору з написом «2002» з записами; 6. Блокнот синього кольору з зображенням дерев; 7. Блокнот синього кольору з написом «Buromax»; 8. Чорнові записи, на 24 арк.; 9. Фотокартка громадянина ОСОБА_2; 44. Відеореєстратор s/n t61041452048 з жорстким диском №k42ut7a25cfl, чорного кольору, у кількості 1 штука (а.с. 2-6 справи № 640/18470/17-к н/п 1-кс/640/1050/18).

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.02.2018 вказане клопотання слідчого задоволено, ухвалено накласти арешт на зазначене в клопотанні наступне майно, яке виявлено та вилучено у нежитлових приміщеннях за адресою: м. Харків, провулок Сімферопольський, буд. 6, та яке належить громадянину ОСОБА_2, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема: 1) виявлене та вилучене в офісному приміщенні, а саме: 1. Додаток до договору оренди №03/2015 від 29.05.2015, на 1 арк.; 2. Акт надання послуг №390 від 30.11.2017, на 1 арк.; 3. Акт надання послуг №429 від 31.12.2017, на 1 арк.; 4. Експрес накладні «Нова пошта», на 85 арк.; 5. Блокнот темно-синього кольору з написом «2002» з записами; 6. Блокнот синього кольору з зображенням дерев; 7. Блокнот синього кольору з написом «Buromax»; 8. Чорнові записи, на 24 арк.; 9. Фотокартка громадянина ОСОБА_2; 44. Відеореєстратор s/n t61041452048 з жорстким диском №k42ut7a25cfl, чорного кольору, у кількості 1 штука; місцем зберігання арештованого майна визначено слідче управління ФР ГУ ДФС у Харківській області (а.с. 29-34 справи № 640/18470/17-к н/п 1-кс/640/1050/18).

Згідно мотивувальної частини зазначеної ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.02.2018, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що слідчий довів наявність вважати, що було вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1, ч. 3 ст. 204 КК України, а тому з метою забезпечення збереження доказової інформації, яка може містити відомості про факти чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження та яка була отримана під час проведення 31.01.2018 у період часу з 09-30 год. до 23-50 год. обшуку у нежитлових приміщеннях за адресою: м. Харків, провулок Сімферопольський, буд. 6, на зазначеному в клопотанні вилученому майні, яке належить громадянину ОСОБА_2, яке може містити відомості про факти чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та яке може бути речовими доказами на це майно накладено арешт (а.с. 29-34 справи № 640/18470/17-к н/п 1-кс/640/1050/18).

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.

Згідно вимог ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявник скаржилася на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Згідно заперечень слідчого, накладення арешту на майно, відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, є необхідною умовою, для збереження речових доказів. Вищевказане майно, є необхідним при проведенні слідчих дій, ідентифікації осіб діями яких вчинено кримінальне правопорушення. Вищевказане вилучене майно, на яке накладено арешт, само пособі, а також в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, та іншими способами довести вказані обставини, які передбачається довести за допомогою цього майна, не є можливим (а.с. 9-10).

Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

За вказаних обставин, враховуючи також заперечення слідчого, на теперішній час достатніх даних, що скасування арешту з вказаного майна не може негативно вплинути на хід досудового розслідування, слідчому судді не надано. Слідчі дії у вказаному кримінальному провадженні тривають, підозра нікому не повідомлена.

Даних на підтвердження того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, до слідчого судді не надано, а тому клопотання є передчасним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 28, 174, 309, 372 КПК України, –

Ухвалив:

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 32017220000000057 від 29.04.2017 за ч. 3 ст. 204, ч. 1 ст. 204 КК України, зобов’язання слідчого вчинити певні дії – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Резолютивна частина ухвали проголошена в судовому засіданні 27 лютого 2018 року. Повний текст ухвали складено не пізніше п’яти діб з дня оголошення резолютивної частини - 02 березня 2018 року.

Слідчий суддя С.О. Муратова