Постанова № 72551165, 01.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1186/18

Номер справи місцевого суду: 522/24607/16-ц

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2018 року м. Одеса

Справа № 522/24607/16-ц

Провадження № 22-ц/785/1186/18

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.

з участю секретаря судового засідання - Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання неправомірної відмови у проведенні фінансових операцій за рахунком і стягнення судових витрат, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Приморського районного суду м. Одеси,ухваленого під головуванням судді Домусчі Л.В., 24 липня 2017 року, у м. Одесі ,-

встановила:

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірної відмови у проведенні фінансових операцій за рахунком і стягнення судових витрат і з урахуванням уточнень, в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30.10.2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено угоду № 1245597 та заяву до цієї угоди № НОМЕР_1 відповідно до якої ОСОБА_2 було відкрито картковий рахунок НОМЕР_2/НОМЕР_1. 15 листопада 2016 року відповідачем було повідомлено позивача про те, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовився від проведення подальших фінансових операцій за рахунком позивача НОМЕР_3, відкритим в АТ «Райффайзен Банк Аваль», та, починаючи з 14 листопада 2016 року, Банк припинив виконання ініційованих позивачем видаткових операцій за зазначеним рахунком і повідомив, що не прийматиме розрахункових документів до виконання.

Позивач посилався на те, що зазначеною відмовою Банку ,були порушені його права на вільне розпорядження його майном. Станом на дату подачі позовної заяви, рахунок Позивача розблоковано не було.

Позивач остаточно просив суд, визнати неправомірними дії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо відмови від проведення подальших фінансових операцій за рахунком ОСОБА_2 НОМЕР_3, відкритим ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» . Стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 551,20 грн. (а.с.1-5, 63-66).

Рішення ухвалено у відсутності сторін.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 липня 2017 року позов ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання неправомірної відмови у проведенні фінансових операцій за рахунком і стягнення судових витрат задоволено.

Визнано неправомірною відмову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ«Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_2 від проведення фінансових операцій за рахунком ОСОБА_2 НОМЕР_3. з 14.11.2016р. по 31.01.2017р.

Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь держави судові витрати у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 копійок (а.с. 137-141).

В апеляційній скарзі, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання неправомірної відмови у проведенні фінансових операцій за рахунком та стягнення судових витрат відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції невірно встановлені обставини справи та невірно надано правове обґрунтування. Банком на виконання Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом , або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» ( у под. Закону № 1702-VII ) у жовтні 2016 року здійснено аналіз фінансових операцій за картковим рахунком позивача НОМЕР_34 в Банку за період з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року. Після проведення Банком поглибленої перевірки клієнта, проведення фінансових операцій по картковому рахунку позивача було поновлено на виконання розпорядження про відновлення обслуговування № 15 від 31.01.2017 року . Банк керувався положеннями п.1 статті 10 Закону № 1702-VII, посилання суду на положення статті 17 зазначеного Закону № 1702-VII є помилковим. Банк діяв в межах і на виконання вимог п.4 ч.1 статті 15 статті Закону № 1702-VII. Обмежень у отриманні ОСОБА_2 коштів , які знаходилися на банківському рахунку не було. Права позивача не було порушено (а.с.154-166).

На апеляційну скаргу ОСОБА_2 принесений відзив, який мотивовано тим ,що посилання Банку на положення статті 10 Закону № 1702-VII є безпідставним , оскільки положення вказаної статті дозволяють суб'єкту первинного фінансового моніторингу відмовитися від встановлення ділових відносин або від проведення фінансової операції. Проте перший запит про надання документів було направлено Банком лише 07.10.2016 року ,тобто більше ніж через 10 днів після проведення фінансової операції. Апелянтом невірно було кваліфіковано свої дії. Банку позивачем був наданий договір про надання послуг та акт виконаних робіт ,які стали підставою для проведення розрахунку між сторонами договору ,що є достатніми доказами обґрунтування надходження коштів на рахунок позивача.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позов , суд першої інстанції виходив з того, що Банком не були надані докази , з яких вбачалося , що фінансові операції щодо видачі належних позивачу коштів обмежені рішенням суду або зупиненні в порядку ,визначеному ст.17 Закону № 1702-VII , як такі ,що можуть бути пов'язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом,або фінансуванням тероризму ,передбачених законом.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен банк Аваль» було укладено угоду № PDV2-1245597 та заяву до цієї угоди НОМЕР_1, відповідно до якої ОСОБА_2 було відкрито картковий рахунок НОМЕР_2/НОМЕР_1 (а.с.7-8,9).

18 листопада 2015 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено Договір комплексного банківського обслуговування №03/Р2-в4/33-2694448, на підставі якого позивачеві було відкрито рахунок НОМЕР_4, на який надходили грошові кошти від здійснення ОСОБА_2 підприємницької діяльності (а.с.10-21).

У жовтні 2016 року на адресу позивача надійшов лист заступника начальника Базового відділення Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» №Д2-В4/62-989 від 07.10.2016 року , в якому Банк, посилаючись на ст. ст.6,9,11 Закону № 1702-VII , вимагав не пізніше 20 днів з моменту отримання даного листа, надати до Банку інформацію та документи, що розкривають мету та підстави проведення операцій, наведених у додатку №1 до цього листа, а саме: чотири операції поповнення рахунку та зняття готівки по рахунку НОМЕР_2/НОМЕР_1, проведених у вересні 2016 року на загальну суму 3 822 016.00 грн., їх відповідність характеру діяльності Позивача (а.с.12).

02.11.2016 року за вхідним №Д2-в4/62-329, на виконання вищевказаного листа, позивачем було надано до Банку відповідь, відповідно до якої позивач повідомив Банк що:

-18 листопада 2015 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено Договір комплексного банківського обслуговування №03/Р2-в4/33-2694448, на підставі якого Позивачеві було відкрито рахунок НОМЕР_4, на який надходять грошові кошти від здійснення ним підприємницької діяльності. Згідно до основних видів діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 05 серпня 2016 року між Підприємством з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (далі - Замовник) та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір про надання консультаційних послуг №01-1209-2016-КП. 13 вересня 2016 року відповідно до вищевказаного Договору між сторонами було укладено Акт приймання наданих послуг №1, відповідно до якого, Замовник зобов'язався сплатити ФОП ОСОБА_2 вартість наданих послуг у розмірі 4 027 450,00 (чотири мільйони двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят) гривень. На виконання Акту приймання наданих послуг №1, 21 вересня 2016 року Підприємством з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» на рахунок ФОП ОСОБА_2 НОМЕР_4 було перераховано грошові кошти у сумі 4 027 450,00 грн., згідно до платіжної вимоги №31110164 від 21.09.2016 року. Після сплати усіх обов'язкових платежів, про що свідчать дані з податкової служби, та здійснення інших підприємницьких витрат, 22 вересня 2016 року ОСОБА_2 було проведено перерахування грошових коштів у сумі 3 812 000,00 гривень на поповнення карткового рахунку НОМЕР_1 з метою розпорядження для власних потреб, як приватною власністю, що є непорушною відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. ст. 316-321 Цивільного кодексу України.

На підтвердження фактів, наведених Позивачем у листі від 02.11.2016 року, до Банку було надано копії наступних документів: копію Договору про надання консультаційних послуг №01-1209-2016-КП від 05.08.2016 року; копію Акту приймання наданих послуг №1 від 13 вересня 2016 року; копію листа Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №4412/Д-15-52-13-01 від 21.06.2016 року, відповідно до якого вбачається, що сума загального річного доходу ОСОБА_2 за 2015 рік склала 69 729 210,15 гривень (а.с.24-25,27-34).

15 листопада 2016 року на адресу ОСОБА_2 надійшов лист Начальника Базового відділення Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» Михайлюка О.І., в якому Позивачеві було повідомлено, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» , відмовляється від проведення подальших фінансових операцій за рахунком Позивача НОМЕР_3, відкритим в АТ «Райффайзен Банк Аваль». У зв'язку з цим, починаючи з 14 листопада 2016 року Банк припинив виконання ініційованих Позивачем видаткових операцій за зазначеним рахунком та повідомив, що не прийматиме розрахункових документів до виконання, при цьому Банк посилався на положення п.1 статті 10 Закону України № 1702-VII (а.с.26).

31.01.2017 року за розпорядженням №15 банком було поновлено виконання ініційованих клієнтом видаткових операцій за рахунками, відкритими у Банку, та здійснено розблокування всіх електронних платіжних засобів клієнта.

В судовому засіданні колегії суддів проведеному в режимі відеоконференції, представник Банку Д’яченко Н.Ю., пояснила , що Банк діяв на підставі п.1 ст. 10 Закону № 1702-VII ,а ні ст.17 зазначеного Закону. Банком були зупинені ділові відносини з клієнтом ,оскільки надані ОСОБА_2 документи ,Банк вважав недостатніми. Після проведеної поглибленого фінансового моніторингу та отримання з джерел загального доступу підтвердження правомірності надходження на рахунок позивача коштів, за розпорядженням Банку № 15 від 31.01.2017 року були відновлені ділові відносини та ОСОБА_2 отримав право на здійснення фінансових операції . При цьому ОСОБА_2 за час проведення поглибленого фінансового моніторингу мав право звернутися до Банку з заявою про закриття розрахункового рахунку та отримати кошти .

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У відповідності зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до статті 9 Закону № 1702-VII суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта).

Ідентифікація та верифікація клієнта здійснюється у разі:

- встановлення ділових відносин (за винятком ділових відносин, встановлених на підставі договорів страхування за видами страхування іншими, ніж страхування життя, за якими клієнтом є фізична особа та загальний страховий платіж не перевищує 5 000 гривень або його сума еквівалентна зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті; ділових відносин, які виникають на підставі договорів про участь в лотереї за умови, що розмір ставки гравця не перевищує 5 000 гривень; проведення платіжною організацією, учасником чи членом платіжної системи, банком, філією іноземного банку фінансових операцій, що здійснюються без відкриття рахунка, на суму, що є меншою ніж 150 000 гривень, або сума якого еквівалентна зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості);

- виникнення підозри;

- проведення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу;

- проведення переказів (у тому числі міжнародних) фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, що здійснюється без відкриття рахунка, на суму, що дорівнює чи перевищує 15 000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 цього Закону;

- проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами на суму, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.

Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції ідентифікація, верифікація клієнта здійснюються також у разі проведення ним фінансової операції на суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону, незалежно від того, проводиться така фінансова операція одноразово чи як кілька фінансових операцій, які можуть бути пов'язані між собою.

У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний провести поглиблену перевірку клієнта.

Відповідно до п.1 статті 10 Закону № 1702-VII суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися:

-від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу;

-від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

У випадках, передбачених цією частиною статті, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про проведення операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про осіб, які мають або мали намір встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції.

Оскільки на рахунок позивача НОМЕР_4 було перераховано грошові кошти у сумі 4 027 450,00 грн., згідно до платіжної вимоги №31110164 від 21.09.2016 року, Банк на підставі ст.ст. 9,10,15 Закону № 1702-VII набув право на проведення фінансового моніторингу .

Матеріали справи не містять докази проведення Банком фінансового моніторингу , таких доказів не було надано і апеляційному суду.

Національним законодавством чітко не передбачено перелік документів ,які має обов'язково надати клієнт на вимогу Банку, у разі проведення фінансового моніторингу.

З пояснень представника відповідача Д’яченко Н.Ю. ,наданих нею в судовому засіданні колегії суддів, встановити з яких підстав було прийнято Банком рішення про недостатність наданих позивачем документів на підтвердження правомірності надходження коштів на рахунок позивача не представилося можливим.

Згідно з п. 1, 2, 6 ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) часників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - п'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Задовольняючи позов ,суд першої інстанції вірно посилався на положення статті 17 Закону № 1702-VII ,оскільки Банком фактично були зупиненні фінансові операції на строк понад п'яти робочих днів, чим були порушені права позивача, які підлягають захисту.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції в основу судового рішення помилково покладено висновок про недотримання Банком порядку зупинення здійснення фінансових операцій клієнтів Банку ,визначених статтею 17 Закону № 1702-VII про легалізацію, оскільки Банк ,відповідно до ч.1 ст. 10 Закону № 1702-VII набув право проведення фінансового моніторингу та хоча і посилався на положення ч.1 ст. 10 Закону , проте фактично зупинив здійснення фінансових операцій по рахунку позивача ,обмежив право позивача на користування коштами , понад п'яти робочих днів , що в такому випадку є порушенням статті 17 Закону про легалізацію .

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того, що статтею 10 Закону № 1702-VII не встановлені будь-які строки , на які банк може зупиняти фінансові операції клієнта, оскільки стаття 10 № 1702-VII, передбачає право Банку на відмову від встановлення ділових відносин або проведення фінансової операції фінансового моніторингу. Порядок та строк на який може бути зупинені фінансові операції передбачено статтею 17 Закону № 1702-VII.

Інших доводів, які спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ,в апеляційній скарзі не наведено.

За таких обставин, відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», підлягає залишенню без задоволення , а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 374,375, 381-384,390 ЦПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення , а у разі оголошення вступної та резолютивної частини постанови , зазначений строк обчислюється з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 03.03.2018 року.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова