Постанова № 72547115, 27.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 р. м. ОдесаСправа № 815/4434/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу про проведення фактичної перевірки № 890 від 30 березня 2017 року та податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 17 травня 2017 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог, так як оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірно прийняті за наслідком проведеної фактичної перевірки та дослідження наданих контролюючому органу документів.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як податковим органом, в порушення вимог Податкового кодексу України, призначено фактичну перевірку позивача.

При цьому, наказ та направлення на проведення спірної перевірки протиправно вручено, шляхом введення в оману, працівнику позивача ОСОБА_2, яка в цей день знаходилась у відпустці та зайшла на своє робоче місце забрати особисті речі.

В свою чергу, на підставі безпідставно проведеної фактичної перевірки податковим органом протиправно прийнято та направлено позивачу оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими накладено штрафні (фінансові) санкції за порушення порядку оприбуткування торгівельної виручки та обліку товарних запасів.

В даному випадку, на думку апелянта, зібраними у матеріалах справи доказами спростовуються висновки податкового органу про вчинення позивачем спірних порушень, проте судом першої інстанції безпідставно не надано правової оцінки відповідним доказам.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу Головного управління ДФС в Одеській області «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1В.» № 890 від 30 березня 2017 року та направлень на проведення перевірки від 30 березня 2017 року № 296 та № 297, проведено фактичну перевірку позивача, за наслідком якої складено акт фактичної перевірки від 20 квітня 2017 року № 204/15/21/РРО/НОМЕР_3.

При цьому, проведеною перевіркою виявлено факт неоприбуткування позивачем торгівельної виручки у встановленому порядку, на суму 13 918,83 грн., у період з 01 квітня 2017 року по 10 квітня 2017 року, а також виявлено порушення встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, на загальну суму 35 492,00 грн.

За наслідком встановлення вищевказаних порушень податковим органом 17 травня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В свою чергу, податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2, за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції, на суму 69 594,15 грн.

В свою чергу, податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1, за порушення п. 12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції, у сумі 70 984,00 грн.

Не погоджуючись з отриманими податковими повідомленням-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Так, порядок ведення касових операцій у національній валюті регулюється ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахунковим операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджене постановою Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року.

Відповідно до п. 1.2 вказаного Положення, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з п. 7.3 вказаного Положення, відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Відповідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Крім того, відповідно до п. 12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності наказу про проведення фактичної перевірки позивача № 890 від 30 березня 2017 року, а також податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 17 травня 2017 року, складених за наслідком проведення останньої.

Так, в частині правомірності наказу про проведення фактичної перевірки позивача № 890 від 30 березня 2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, оскаржуваний наказ про призначення фактичної перевірки позивача видано на підстав положень пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

В свою чергу, відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

В даному випадку, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що спірну перевірку позивача призначено за наслідком отримання листа Державної фіскальної служби України №1647/7/99-99-14-05-01-17 від 25 січня 2017 року, яким регіональним підрозділам аудиту доручено здійснити фактичні перевірки суб’єктів господарювання, які у 2016 році показали нереально низькі виторги, із зазначенням відповідних осіб у додатку, зокрема позивача.

Тому, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган мав достатні правові підстави для призначення та здійснення спірної фактичної перевірки.

Між тим, судом першої інстанції вірно зазначено, що у матеріалах справи наявні докази отримання оскаржуваного наказу та направлень на проведення спірної перевірки позивачем.

Крім того, працівників контролюючого органу допущено до проведення спірної перевірки.

В частині правомірності податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 17 травня 2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, підставою для накладення на позивача штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 17 травня 2017 року стало порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій, а саме п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджене постановою Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року.

При цьому, податковим органом зазначається, що всупереч встановленому порядку позивачем не оприбутковано отриману готівку у дні її фактичного надходження.

В свою чергу, податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 накладено на позивача штрафні санкції за порушення вимог ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання.

В даному випадку, колегія суддів зазначає, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не вирішується питання доцільності притягнення позивача до відповідальності за порушення податкового законодавства, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у таких справах, станом на момент їхнього прийняття або вчинення, за наслідками чого суд може визнати протиправними рішення та дії (бездіяльність) суб’єкта владних повноважень, а також зобов’язати його вчинити певні дії.

При цьому, саме на податковий орган, як на суб’єкта владних повноважень, що заперечує проти задоволення позовних вимог, покладено обов’язок з доведення правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Між тим, із зібраних матеріалів у справі, а саме фотокопій КОРО позивача, які зроблено посадовими особами контролюючого органу під час здійснення фактичної перевірки, а також довідки про зняття фактичних залишків запасів, які складено у день проведення фактичної перевірка, вбачається доведеність правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу, зібрані у матеріалах справи первинні бухгалтерські документи, якими позивач обґрунтовує заявлені ним позовні вимоги, не приймаються колегією суддів, як належні докази у справі, так як такі докази не надавались працівникам контролюючого органу під час здійснення фактичної перевірки.

Більш того, із акту проведеної перевірки вбачається, що позивач не мав заперечень щодо останнього, а також не звертався до податкового органу для надання вмотивованих пояснень та доказів щодо виявлених порушень.

В свою чергу, є безпідставними посилання позивача на факт перебування працівника позивача, який допустив працівників контролюючого органу до здійснення фактичної перевірки, як на підставу для визнання протиправними висновків спірної перевірки, так як такий працівник перебував на своєму робочому місці, а також, як вже зазначалося колегією суддів вище, допустив працівників контролюючого органу до здійснення фактичної перевірки.

Тому, колегія суддів вважає, що у зв’язку з ненаданням позивачем під час та після проведення фактичної перевірки працівникам контролюючого органу вищезазначених документів, останніми правомірно встановлено відповідні порушення, а як наслідок правомірно надіслано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_3